Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

Справа № 801/3218/13-а

06.08.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Кондрак Н.Й. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представник позивача, Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - Бурмістров Іван Миколайович, довіреність № 191 від 01.01.13,

представник позивача, Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - Мотова Світлана Петрівна, довіреність № 40 від 01.01.13,

представник позивача, Державного підприємства "Придніпровська залізниця" - Лісовий Іван Васильович, довіреність № 790 від 20.05.13,

представник відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації - Блинникова Олена Павлівна, довіреність № 3360 від 05.08.13,

представник відповідача, Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації - Ідрісова Зера Багішевна, довіреність №3360 від 05.08.13,

розглянувши апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 29.05.13 у справі № 801/3218/13-а,

за позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (пр. К.Маркса 108, м. Дніпропетровськ, 49000)

до Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації (вул. Ракетна, 34, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95018)

про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дій та стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2013 позов задоволено частково.

Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012 р. у сумі 465167,27 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" 1674,62 грн. судового збору .

В іншій частині позовних вимог - у позові відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.05.2013 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації, проведено необхідні підготовчі дії, передбачені статтею 190 Кодексу адміністративного судочинства України, які достатні для закінчення підготовки та призначення справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2013 закінчено підготовку та призначено справу до апеляційного розгляду.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 06.08.2013, представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили залишити постанову суду першої інстанції без змін, представники відповідача підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову про відмову у задоволенні позову.

Судова колегія, розглянувши справу в порядку статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать про те, що Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації (далі відповідач) в частині невиконання вимог п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 р.№ 256 , визнати протиправними дії відповідача в частині неповної сплати позивачу витрат на перевезення пасажирів залізницею, яки користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах , за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 р., стягнути з відповідача на користь позивача витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах , за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. у сумі 636827,44 грн.

Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, що відповідач не вчиняв дії щодо витребування додаткових обсягів фінансування для компенсації позивачу витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах , за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Пільгове перевезення пасажирів залізничним транспортом передбачено, зокрема, Законами України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, "Про основні засади захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні".

Згідно з ст.9 Закону України "Про залізничний транспорт", для захисту інтересів окремих категорій громадян на пасажирських перевезеннях, у тому числі приміських, можуть передбачатися пільгові тарифи. Збитки залізничного транспорту загального користування від їх використання відшкодовуються залізницям за рахунок державного або місцевих бюджетів залежно від того, яким органом прийнято рішення щодо введення відповідних пільг.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України №1359 від 16.12.2009 р. затверджений Порядок розрахунку обсягів компенсаційних виплат за пільгові перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян (далі Порядок №1359) , який визначає механізм розрахунку обсягів компенсаційних виплат залізницям за пільгові перевезення окремих категорій громадян, яким таке право надано законом, що здійснюються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, а також субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на зазначені цілі.

Пунктом 3 Порядку №1359 визначено, що облік пільгових перевезень та визначення суми недоотриманих коштів від таких перевезень проводиться залізницями на підставі інформації автоматизованої системи керування пасажирськими перевезеннями та реєстраторів розрахункових операцій про оформлені та видані пасажирам безоплатні або пільгові проїзні документи (квитки).

Пунктами 4, 5, 7, 9 Порядку №1359 встановлено, що сума недоотриманих коштів обчислюється в автоматизованому режимі під час оформлення кожного безоплатного та пільгового проїзного документа (квитка) як різниця між повною вартістю проїзду, встановленою згідно з діючими тарифами для відповідного виду сполучення, маршруту прямування, категорії поїзда та вагона, і вартістю проїзду, що сплачує пасажир відповідно до наданих пільг. Інформація про оформлені та видані пасажирам безоплатні та пільгові проїзні документи (квитки) включається до місячної станційної звітності. Сума недоотриманих коштів включається до місячної станційної звітності області, на території якої був придбаний пільговий проїзний документ (квиток), незалежно від місця проживання (навчання) пасажира. На підставі місячної станційної звітності залізниці складають облікову форму про недоотримані кошти за перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, витрати на перевезення яких відшкодовуються з державного або місцевих бюджетів, згідно з додатком. Для компенсації недоотриманих коштів облікова форма складається окремо для органу виконавчої влади, який є головним розпорядником бюджетних коштів, передбачених на цю мету державним бюджетом, та органу виконавчої влади, який є головним розпорядником коштів, виділених місцевим бюджетом.

Пунктом 10 Порядку №1359 визначено, що залізниці не пізніше ніж 15 числа місяця наступного звітного періоду подають відповідним головним розпорядникам коштів рахунок на суму, яка підлягає компенсації, та облікові форми.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період часу з 01.01.2012 по 31.12.2013 позивачем надані послуги по перевезенню пільгових пасажирів з станцій та зупиночних пунктів Сімферопольського району на суму 1006726,42грн.

Вищезазначений факт визнаний сторонами, що надійшло відображення у акті звірення розрахунків за 2012 р., який складено на вимогу суду першої інстанції.

Також, матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем 01.03.2012 укладений договір №5/42/ПР/ДН-4-12500/НЮдч, предметом якого було регулювання взаємовідносин щодо здійснення пільгового перевезення залізничним транспортом окремих категорій громадян, компенсація витрат за таке перевезення. Відповідно до п.3.1 цього договору сторонами узгоджена загальна сума для компенсації збитків позивача у розмірі 520000грн., яку в повному обсязі перераховано відповідачем на час звернення до суду. Дані обставини підтверджені позивачем.

Крім того, позивачем надані облікові форми, складені на виконання вимог Порядку №1359, згідно з якими, в період часу з 01.01.2012 по 31.12.2013, позивачем було надано послуги з перевезення пільгових пасажирів на суму 1006726,42грн.

Відповідач зазначив, що при вивчені наданих позивачем облікових форм було встановлено, що у січні та лютому 2012 не прийняті до заліку відповідно 1732 поїздки на суму 13394,50 грн. та 872 поїздки на суму 8164,65 грн., з причин відсутності реєстрації пасажирів, перевезення яких здійснювалось, в реєстрі осіб, які користуються пільгами. На адресу позивача були надіслані повідомлення №01-02/461 від 06.02.2012 та №01-02/907 від 05.03.2012 про не прийняття до заліку зазначених витрат.

Так, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач помилково не прийняв до заліку у січні та лютому 2012 відповідно 1732 поїздки на суму 13394,50 грн. та 872 поїздки на суму 8164,65 грн., а позивач, не погодившись з цим фактом, надіслав на його адресу докази існування у нього підстав для отримання компенсації цих витрат.

Разом з цим, суд першої інстанції при визначенні суми, яка підлягає стягненню, не врахував того факту, що витрати позивача за перевезення пільгових категорій громадян в грудні 2013 за платіжним дорученням №1442 від 26.02.2013 та актом звірки розрахунків від 01.04.2013 (а. с. 167 Т.1) складають 402607,04грн. (486726,42-62560,23=402607,04грн.), а не 465167,27грн. як зазначено в постанові суду першої інстанції

За даних обставин, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне в даній частині постанову суду першої інстанції змінити шляхом визначення вірної суми, яка підлягає стягненню, з урахуванням того факту, що витрати позивача за перевезення пільгових категорій громадян в грудні 2013 за платіжним дорученням №1442 від 26.02.2013 та актом звірки розрахунків від 01.04.2013 (а. с. 167 Т.1) складають 402607,04грн. (486726,42-62560,23=402607,04грн.).

Судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що є безпідставними вимоги відповідача щодо зменшення витрат позивача на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 на 22598,21 грн. витрат, понесених ним у листопаді 2012, з причин надання звітної форми у січні 2013. Чинне законодавство України не передбачає відмову у компенсації витрат, понесених на перевезення пільгових пасажирів, з причин надання звітності після спливу строку, визначеного у п. 10 Порядку №1359.

Крім того, матеріали справа свідчать про те, що відповідач за результатами отримання рахунків позивача на суми витрат на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, з'ясувавши недостатність коштів, визначених у договорі №5/42/ПР/ДН-4-12500/НЮдч від 01.03.2012, неодноразово звертався до розпорядників бюджетних коштів з вимогами щодо збільшення обсягів бюджетних витрат для компенсації понесених залізницею витрат.

Також, в матеріалах справи відсутні докази наявності у позивача можливості компенсувати позивачу його витрати на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, в обсягах, більших, ніж було здійснено по договору №5/42/ПР/ДН-4-12500/НЮдч від 01.03.2012.

Відтак, спростовуються твердження позивача про невиконання відповідачем вимог п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, наявності у нього можливості в повному обсязі компенсувати витрати залізниці на перевезення пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Приймаючи до уваги вищенаведені факти, судова колегія апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача по виконання вимог п. 6 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, протиправними його дій щодо неповної сплати позивачу витрат на перевезення пасажирів залізницею, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012 по 31.12.2012.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судове рішення є законним і обґрунтованим, проте підлягає зміні в частині визначення вірної суми, яка підлягає стягненню.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції - зміні.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації - задовольнити частково.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.05.13 у справі № 801/3218/13-а - змінити, виклавши пункт другий в наступній редакції:

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Сімферопольської районної державної адміністрації (м. Сімферополь, вул. Ракетна 34, банківські реквізити невідомі) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (м. Дніпропетровськ, пр. К. Марска 108, п/р 26006000012, Дніпропетровська філія АБ "Експерес-Банк" МФО 306964 код ЄДРПОУ 01073828) витрати на перевезення залізницею пасажирів, які користуються пільгами з оплати проїзду у приміських поїздах, за період з 01.01.2012р. по 31.12.2012 р. у сумі 402607,04 грн.

3. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29.05.13 у справі № 801/3218/13-а - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 серпня 2013 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Н.Й. Кондрак

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська