Судове рішення #3146305

                            

                                                                                                                                     Справа №1-101/08          

В И Р О К

 І М Е Н Е М  УКРАЇНИ

 

29 серпня 2008   року   Миколаївський районний суд Львівської області в складі :

головуючого судді               Запотічного І.І..

при секретарі                        Гнатів О.Л.

з участю прокурора              Пристаюка В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві кримінальну справу про обвинувачення 

 

                                               ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, 

                                               уродженки та жительки АДРЕСА_1,

                                               українки, громадянки України,

                                               освіта вища,   не військовозобов'язаної, безпартійної,

                                               одруженої, працюючої приватним підприємцем,                                                                       

                                               раніше не судимого,

 

за ч.1 ст.172, ч. 1 ст. 366 КК України,  -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1, будучи суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою, що використовує найману працю, грубо порушила законодавство України про працю.

Підсудна, ОСОБА_1, здійснюючи господарську діяльність по пошиттю легкого жіночого одягу, для чого орендує приміщення в АДРЕСА_2, з 25 лютого 2008 року, в порушення ст. ст. 23, 24-1 КЗпП України, прийняла на роботу швеєю ОСОБА_2, а з               28 лютого 2008 року прасувальником ОСОБА_3, у відповідності до вимог яких вона зобов'язана була укласти з ними трудові договори, зареєструвати їх в тижневий строк в державній службі зайнятості за місцем свого проживання в порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України. Крім цього, ОСОБА_1 в порушення вимог  ст. 48 КЗпП України  на ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які працювали в неї понад п'ять днів, не завела трудових книжок, в порушення ч. 2 ст. 30 ЗУ «Про оплату праці» не забезпечила достовірний облік виконуваної ОСОБА_2 та ОСОБА_3 роботи (робочого часу) і бухгалтерський облік витрат на оплату праці, в порушення ст. ст. 94, 95 КЗпП України не забезпечувала виплату ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заробітної плати, що повинна становити розмір, не нижче законодавчо встановленого мінімуму.

Крім цього, ОСОБА_1, здійснюючи господарську діяльність по пошиттю легкого жіночого одягу, для чого орендує приміщення в АДРЕСА_2, з 25 лютого 2008 року прийняла на роботу швеєю ОСОБА_2 та з 28 лютого 2008 року прасувальником         ОСОБА_3 без укладення трудових договорів, без розпорядження про прийняття на роботу, не обумовивши строк випробування. Інформації на даних працівників в Миколаївську ДПІ Львівської області та управління Пенсійного Фонду України в Миколаївському районі        ОСОБА_1 не подавала і сплату за них не проводила.

В судовому засіданні підсудна ОСОБА_1 свою вину в пред”явленому їй обвинуваченні визнала повністю. Зазначила, що 03 липня 2007 року у Львівській міській раді зареєструвалась як фізична особа - підприємець, про що отримала свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця. Реєструючись як приватний підприємець вона мала намір займатись  пошиттям легкого жіночого одягу. Для здійснення своєї підприємницької діяльності 01 грудня 2007 року уклала договір оренди приміщення в АДРЕСА_2, 1 в приватному підприємстві «Буд Юніон». З 25 лютого 2008 року ОСОБА_1 взяла на роботу швеями         ОСОБА_2, а з 28 лютого 2008 року ОСОБА_3 Дані працівники в неї працювали з 07 год. до 16 год. кожного дня, крім суботи та неділі. Ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 у трудові книжки записи про те, що вони в неї працюють швеями не робила, трудові книжки в них не брала, накази про прийняття на роботу не видавала. Оскільки, ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 в неї офіційно на роботі не були оформлені, ОСОБА_1 за них податок в ДПІ не платила, внески в Пенсійний фонд також не платила. Розкаюється у скоєному та просить її суворо не карати. Зазначила, що зібрані слідством матеріали справи відповідають дійсності і вона немає заперечень щодо повноти пред'явленого їй обвинувачення та кваліфікації її дій, а тому вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які вона не оспорює.

Оцінюючи покази підсудної, потерпілих та зібрані слідством докази по справі, суд вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 172  КК України, оскільки вона, будучи суб'єктом підприємницької діяльності, фізичною особою - підприємцем, що використовує найману працю, грубо порушила законодавство України про працю, а також за  ч. 1 ст. 366 КК України, оскільки вона своїми діями, які виразились у службовому підробленні, тобто у внесенні нею як службовою особою до офіційних документів - розрахунку сум внесків на загальнодержавне обов'язкове пенсійне страхування та в податкову звітність завідомо не правдивих  відомостей.

Обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнає щире каяття підсудної у скоєному злочині.

Обставин, що обтяжують покарання підсудній, судом не встановлено.

Обираючи міру покарання ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винної, що повністю визнала свою вину і розкаюється у вчиненому, позитивно характеризується за місцем проживання, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася та вважає необхідним обрати їй покарання за ч. 1 ст. 172 КК України у вигляді штрафу, а за ч. 1 ст. 366 КК України у вигляді штрафу з позбавленням права обіймати керівні посади в господарських установах та на підставі ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання у вигляді штрафу з позбавленням права обіймати керівні посади в господарських установах протягом одного року.

Речові докази та судові витрати по справі відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.323, 324 КПК України,  суд -

 

з а с у д и в :

 

                    ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочинів, передбачених      ч. 1 ст. 172 , ч. 1 ст. 366 КК України та обрати покарання :

-     за ч. 1 ст. 172 КК України  510 (п'ятсот десять) гривень штрафу;

-     за ч. 1 ст. 366 КК України  595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень штрафу із позбавленням права обіймати керівні посади в господарських установах строком 1 (один) рік.

           На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно обрати покарання ОСОБА_1  595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) гривень штрафу із позбавленням права обіймати керівні посади в господарських установах строком 1 (один) рік.

Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд.

         Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

 

 

                           Суддя:                                                             Запотічний І.І.

                                                                                 

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація