Справа №22-2581                                     Рішення ухвалено під головуванням

Категорія 19                                                                Кравець В.І.

Доповідач Матківська М.В.

УХВАЛА

Апеляційного суду Вінницької області

від 1 грудня  2006 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого : Копаничук С.Г.

Суддів : Матківської М.В., Камзалова В.В.

При секретарі : Шевчук Л.В.

За участю : позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2 та його представника - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про відшкодування матеріальної і моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, -

Встановила:

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2006 року частково задоволено позов ОСОБА_1до ОСОБА_2про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1746 гр. 70 коп. матеріальної шкоди, 500 гр. моральної шкоди та 174 гр. 67 коп. судових витрат ( по оплаті державного мита). В іншій частині позову в задоволенні частково відмовлено.

Відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог повністю, а його позов задоволити, стягнувши з ОСОБА_1 на його користь 692 гр. 25 коп. матеріальної шкоди та 1 000 гр. моральної шкоди та судові витрати.

Зазначив, що судове рішення є незаконним, несправедливим і таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи і суд неправильно застосував норми матеріального права.

ОСОБА_1 не оскаржив судового рішення.

ОСОБА_1 заперечив апеляційну скаргу, просить її відхилити.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що біля 11 години 25.09.2006 року по вул. 1 Травня в м. Гайсині сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій зіткнулися автомобілі ВАЗ-21013 державний № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіль ВАЗ-2102 державний № НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 Причиною зіткнення автомобілів стало порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.13.1 Правил дорожнього руху, а саме: водій не витримав безпечної дистанції залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки за автомобілем, що рухався попереду і при виникненні небезпеки для руху допустив зіткнення з цим автомобілем.

Власником автомобіля ВАЗ-2102 державний № НОМЕР_2 являється ОСОБА_1, а власником автомобіля ВАЗ-21013 державний № НОМЕР_1 являється ОСОБА_2

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобілі технічно пошкоджені. ОСОБА_2 провів відновлювальний ремонт власного автомобіля ВАЗ 21013 державний № НОМЕР_1 вартістю 943 гр. Власнику автомобіля ВАЗ 2102 державний № НОМЕР_2 ОСОБА_1 внаслідок технічного пошкодження автомобіля завдано матеріальних збитків на суму 2328 гр. 97 коп.; відновлювальний ремонт автомобіля на час розгляду справи не проводився.

Суд, встановивши, що груба необережність потерпілого ОСОБА_1, яка полягає в порушенні вимог п.12.9 г Правил дорожнього руху - в різкому гальмуванні за відсутності умов аварійної обстановки, сприяла виникненню шкоди, розмір відшкодування матеріальної шкоди на користь ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 1193 ч. З ЦК України, зменшив з урахуванням ступеню вини ОСОБА_1, що була умовою для виникнення шкоди, на чверть - до суми 1746 гр. 70 коп.

Також суд встановив, що інші позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної втратами сільгосппродукції через неможливість її реалізувати у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, належними та допустимими доказами ОСОБА_1 не доведені.

Суд встановив, що ОСОБА_2 своїми діями заподіяв ОСОБА_1 моральну шкоду, яка полягала в душевних стражданнях, яких він зазнав в результаті пошкодження його майна,  що він не мав можливості   тривалий   час   використовувати   власний   автомобіль      для організації свого життя.

Також судом встановлена відсутність вини ОСОБА_1 в технічному пошкодженні автомобіля, що належить ОСОБА_2 Матеріальна шкода, що виникла внаслідок пошкодження автомобіля , що належить ОСОБА_2 є в безпосередньому причинному зв'язку із діями самого водія ОСОБА_2, який порушив вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху. Порушення водієм ОСОБА_1 п. 12.9 г Правил дорожнього руху, за умови дотримання водієм ОСОБА_2 безпечної дистанції, виключає пошкодження автомобіля.

Шкода, заподіяна при зіткненні джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується за правилами статей 1187, 1188, 1192 ЦК України тим із їх володільців, який винний у зіткненні. За відсутності вини володільців джерел підвищеної небезпеки у зіткненні вони відповідальності один перед одним не несуть.

Суд першої інстанції повно встановив всі обставини, що мають значення для справи, всебічно і об'єктивно дослідив наявні в справі докази та дав їм вірну оцінку. Достовірно встановлено, що пошкодженням автомобіля ВАЗ-2102, державний № НОМЕР_2 причинена шкода ОСОБА_1; ОСОБА_2, порушивши п. 13.1 Правил дорожнього руху, вчинив протиправні дії, які знаходяться в причинному зв'язку із заподіяною ОСОБА_1 шкодою, в спричиненні якої винним являється ОСОБА_2, що крім пояснень підтверджено письмовими доказами: висновком № НОМЕР_3 автотехнічної експертизи, згідно якої водій ОСОБА_2 мав технічну можливість попередити зіткнення, виконавши вимоги п.13.1 Правил дорожнього руху і при цьому у нього не було об'єктивних перешкод технічного характеру ( а. с. 61 - 63); висновком № НОМЕР_4 автотоварознавчої експертизи з додатками, згідно якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля ВАЗ-2102 державний № НОМЕР_2, внаслідок пошкодження при ДТП складає 2328 гр.97 коп. ( а. с 106-111); матеріалами адміністративної справи та постановою по даній адміністративній справі Гайсинського районного суду Вінницької області від 14 жовтня 2005 року, згідно якої ОСОБА_2визнано винним в скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 гр. ( а. с. 18) та іншими матеріалами справи.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції на законних підставах відмовив ОСОБА_2 в задоволенні його позову та частково задоволив позов ОСОБА_1, який рішення суду не оскаржив.

Отже, рішення суду є законним, обгрунтованим і справедливим, а тому не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України , колегія суддів , -

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду України протягом двох місяців.