ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1513/13-а

02 серпня 2013 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Чередняку В.В.,

за участю:

представника позивача - Слесарчука О.П.,

представника відповідача - Янок Т.М.,

третьої особи: представник Головного Управління Держземагенства у Рівненській області Держземагенства України - ОСОБА_3;

третьої особи - представник Сарненської міської ради - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали"

до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекціїГоловного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" з адміністративним позовом до Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.01.2013 року №0000121540, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Земельний податок з юридичних осіб" у сумі 478955,51 грн., з яких 383164,41 грн. - за основним платежем, 95791,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В основу визначення податкового зобов'язання на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення покладено дані акта перевірки та висновки податкового органу про те, що позивач в порушення вимог статті 7 Закону України від 03.07.1992 року №2535-ХІІ «Про плату за землю» (із змінами та доповненнями), вимог пункту 286.1. статті 286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI занизив земельний податок на загальну суму 134250,41 грн., з яких: за грудень2009 року на суму - 9793,41 грн., за 2010 рік на суму - 124457,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що податковий орган прийняв неправомірне рішення, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" не є власником або користувачем земельної ділянки, за яку нарахований земельний податок, а тому на його думку він не має жодних підстав чи обов'язку сплачувати такий земельний податок. Тому вважає висновки податкового органу надуманими і такими, що не відповідають законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, зазначив, що підставою нарахування земельного податку стали дані державного земельного кадастру про знаходження у користуванні позивача земельної ділянки в розмірі 17 га. Таким, чином відповідач стверджував, що оспорюване податкове-повідомлення рішення є правомірними, сума податкового зобов'язання визначена відповідно до законодавства, а тому просив в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" є юридичною особою, що зареєстрована 29.07.2004 року Рівненською районною державною адміністрацією Рівненської області, як платник податків перебуває на обліку в Сарненській міжрайонній державній податковій інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області з 18.05.2006 року.

В грудні 2012 року посадовими особами Сарненської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області проведено документальну невиїзну перевірку щодо нарахування плати за землю з юридичних осіб за звітний період: грудень 2009 року, 2010 року, 2011 року, 2012 року (акт від 21.12.2012 року №638/15/32940386).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог статті 7 Закону України від 03.07.1992 року №2535-ХІІ «Про плату за землю» (із змінами та доповненнями), вимог пункту 286.1. статті 286 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, що виявилось ку занижені земельного податку на загальну суму 134250,41 грн., з яких: грудень2009 року на суму - 9793,41 грн., 2010 рік на суму - 124457,00 грн.

За результатами перевірки Сарненською міжрайонною державною податковою інспекцією Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.01.2012 року №0000121540, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Земельний податок з юридичних осіб" у сумі 478955,51 грн., з яких 383164,41 грн. - за основним платежем, 95791,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

В листопаді 2004 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестжитлобуд» (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 10.11.2004 року б/н.

Як вбачається з абзацу першого підпункту 1.1. пункту 1 Предмету укладеного договору, Продавець зобов'язується передати майно у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього обговорену грошову суму.

Відповідно до абзацу другого підпункту 1.1. пункту 1 предметом укладеного договору є об'єкти нерухомого майна, призначені для виробництва збірних бетонних та залізобетонних виробів, теслярських та столярних виробів, що знаходяться за адресою: м. Сарни Рівненської області, вул. Заводська, 5.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1.1. пункту 1 договору за договором продається: головний виробничий корпус, адміністративно-побутовий корпус, лісопильний цех, деревообробна майстерня, склад цементу, склад армованої сталі, матеріальний склад, цех заготівки арматури, станція перекачки, майстерня, гараж, пральня, прохідна з ваговою, насосна станція 2-го підйому, їдальня, свердловина №1, стрілків пост, овочесховище, гараж літ.Н-1.

Відповідно до підпункту 1.2 пункту 1 договору нерухоме майно, що відчужується за цим договором, належить Продавцю.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 1 договору Продавець гарантує, що нерухоме майно, яке є предметом цього договору на момент його укладення нікому іншому не продане, не подароване, як внесок до статутного фонду не передане, не відчужене іншим особам, у спорі під забороною (арештом) не перебуває, прихованих недоліків чи дефектів, а також ніяких договорів, у тому числі договорів оренди чи лізингу, і будь яких прав щодо відчужуваного нерухомого майна у третіх осіб немає.

З пункту третього договору вбачається, що право власності на нерухоме майно, яке є предметом договору, виникає у Покупця з моменту державної реєстрації цього договору.

Пунктом четвертим договору передбачені «Права та обов'язки сторін».

Так, відповідно до підпункту 4.1. пункту 4 договору, продавець зобов'язаний передати Покупцю будівлі, що є предметом цього договору, та документацію технічного характеру до них, на умовах та в строки, передбачені договором; не допускати погіршення стану будівель та забезпечувати їх збереження до фактичної передачі Покупцю; сприяти Покупцю в переоформлені документів на право користування земельною ділянкою, у тому числі і шляхом підписання заяви про відмову від права користування ділянкою, а також узгодження меж землекористування згідно зі схемою відведення земельної ділянки.

Тобто, як вбачається з договору, Продавець - Товариство з обмеженою відповідальністю компанія «Інвестжитлобуд» мав відповідні документи, що підтверджують право власності чи право на користування земельною ділянкою, що знаходиться за адресою вул. Заводська, 5.

Як зазначено в пункті «Права та обов'язків сторін» зазначеного договору, позивач придбав виключно нерухоме майно, що знаходиться по вул. Заводська, 5, а право користування на земельну ділянку, що знаходиться за зазначеною адресою мало би бути чинним після переоформлення відповідних документів, шляхом підписання заяви про відмову від права користування ділянкою, а також узгодження меж землекористування згідно зі схемою відведення земельної ділянки.

Під час судового розгляду представник позивача зазначив, що жодних документів на право користування земельною ділянкою, у тому числі і підписання заяви про відмову від права користування земельною ділянкою, а також узгодження меж землекористування зі схемою земельної ділянки ані зі сторони Продавця, ані зі сторони Покупця не було. Представник позивача зазначив, що ним не використовувалась земельна ділянка в розмірі 17 га. Використання відбувалось лише тієї частини земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно.

Під час судового розгляду представник позивача надав суду лист адресований Товариству з обмеженою відповідальністю компанія «Інвестжитлобуд» (продавцю земельної ділянки) від окремої юридичної особи - Державного підприємства ДП «Сарнибудінсдустрія» ТзОВ Городоцький завод «Будматеріали» відповідно до якого, директор ДП «Сарнибудінсдустрія» ТзОВ Городоцький завод «Будматеріали» просить Товариство з обмеженою відповідальністю компанія «Інвестжитлобуд» продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, яка знаходиться у власності Товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Інвестжитлобуд» до 31.12.2013 року.

Як вбачається з пояснень позивача, в 2005 році він звертався до Сарненської міської ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу для обслуговування адміністративних та виробничих приміщень в м. Сарни,вул. Заводська, 5.

Як підтверджується матеріалами справи, в березні 2005 року, на підставі вищезазначеного клопотання позивача, Сарненською міською радою прийнято Рішення від 18.03.2005 року №1166 «Про підготовку до продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення ТзОВ Городоцький завод «Будматерали» (лист Сарненської міської ради від 02.10.2012 року №02/16-1442). Факт звернення з клопотанням та прийняття рішення за клопотанням позивача про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою підтвердив в судовому засіданні і представник третьої особи - заступник голови Сарненської міської ради ОСОБА_4

Однак, з пояснень третьої особи - представника Сарненської міської ради, наступною процедурою після прийняття рішення в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, є оформлення такого проекту у відповідних приватних організаціях. Після наявності такого проекту, необхідне затвердження такої документації в міській раді, що дає право на подальше отримання особою, яка зверталась державного акту на відповідну земельну ділянку (державний акт про право власності), що є підтвердженням права власності на земельну ділянку. Але як, зазначив ОСОБА_4, відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" рішення про затвердження проекту про розробку технічної документації Сарненська міська рада не приймала. Заяв чи клопотань від позивача про затвердження такої документації у третьої особи не має.

Крім того, Сарненська міська рада надіслала суду лист від 02.10.2012 року №02/16-1442 з якого вбачається, що правовстановлюючих документів позивач на земельну ділянку не виготовляв. До того ж в листі зазначено, що з відомостей наданих Сарненській міській раді від ОБТІ вбачається, що право власності за договором купівлі-продажу від 10.11.2014 року б/н, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестжитлобуд» (Продавець), перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" не на все майно, заяв щодо уточнення розмірів земельної ділянки до Сарненської міської ради від вищевказаних юридичних осіб не надходило.

В судовому засіданні представник Сарненської міської ради надав суду письмові пояснення, що відповідно до даних обліку вихідної документації станом на 31.07.2013 року не зареєстровано документів, що підтверджують право власності на земельну ділянку, яка розташована за адресою м. Сарни, по вул. Заводська, 5.

З пояснень представника третьої особи - Управління Держземагенства у Рівненській області Держземагенства України ОСОБА_3 суд встановив, що в Управлінні Держземагенства у Рівненській області Держземагенства України відсутні відомості щодо видачі державного акту на право власності на земельну ділянку за адресою м. Сарни, по вул. Заводська, 5, на частині якого розташоване нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали".

Як зазначив представник Управління Держземагенства у Рівненській області Держземагенства України, відсутні не тільки документи, що підтверджують право власності земельної ділянки за Товариством з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали", але ж відсутні і будь-які матеріали або відомості, що підтверджують і щодо інших фізичних чи юридичних осіб, які мають право власності на таку земельну ділянку. В обґрунтування підтримання позиції відповідача щодо нарахування земельного податку позивачу, ОСОБА_3 зазначила, що нарахування земельного податку відбувається відповідно до форми 6-зем, яка формувалась на підставі відомостей Сарненської міської ради.

Досліджуючи форму 6-зем, що стала підставою нарахування земельного податку позивачу, суд встановив, що це звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності. З пункту «Б» форми вбачається - власники землі, землекористувачі та землі державної власності не надані у власність або користування.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати:

з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать;

з актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у випадках, передбачених законом;

внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом;

внаслідок заподіяння шкоди іншій особі, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав;

внаслідок порушення вимог закону при здійсненні господарської діяльності;

з інших обставин, з якими закон пов'язує виникнення майнових прав та обов'язків суб'єктів господарювання.

В силу частини другої цієї ж статті Господарського кодексу України право на майно, що підлягає державній реєстрації, виникає з дня реєстрації цього майна або відповідних прав на нього, якщо інше не встановлено законом.

Особливості укладання, виконання та розірвання договору купівлі-продажу визначається Цивільним кодексом України.

У відповідності до частини першої статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України (в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 10.11.2004 року б/н) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України право на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як визначено статтею 120 Земельного кодексу України (у редакції в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 10.11.2004 року б/н) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди (частина перша статті 120 Земельного кодексу України). При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки (частина друга статті 120 Земельного кодексу України).

Згідно частин першої та другої статті 122 Земельного кодексу України (у редакції в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 10.11.2004 року б/н) сільські, селищні, міські ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Районні, обласні ради надають земельні ділянки у постійне користування юридичним особам із відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 123 Земельного кодексу України (у редакції в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 10.11.2004 року б/н) визначений порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам.

Так, надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок (частина перша).

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга).

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради (частина третя).

Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки (частина п'ята).

В силу частини шостої статті 123 Земельного кодексу України (у редакції в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 10.11.2004 року б/н) проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Згідно частини другої статті 124 Земельного кодексу України (у редакції в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 10.11.2004 року б/н) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Відповідно до статті 125 Земельного кодексу України (у редакції в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 10.11.2004 року б/н), яка визначає правові підстави виникнення права власності та права користування земельною ділянкою, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина перша статті 125). Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації (частина друга статті 125). Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється (частина третя статті 125).

В силу положень статті 126 Земельного кодексу України (у редакції в редакції чинній на момент укладення договору купівлі-продажу від 10.11.2004 року б/н) право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Форми державних актів затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 р. No 449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою".

Відповідно до рішення сільської, селищної, міської ради про передачу земельної ділянки в постійне користування або надання її в оренду винесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) виконується на замовлення зацікавленої особи землевпорядними організаціями, які мають відповідні ліцензії на виконання цих робіт у терміни, що обумовлюються угодою сторін.

Тобто, відповідно до вимог статей зазначених Законів, на момент укладання договору між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестжитлобуд» документами, що посвідчують право користування земельною ділянкою, могли бути тільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою та договір оренди земельної ділянки. Право користування земельною ділянкою мало би бути оформленим відповідно до вимог статей 125, 126 земельного кодексу України.

Відповідно до статті 31 Закону України «Про землеустрій», зміни до документації із землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, які затвердили проекти землеустрою.

Наказом Держкомзему України «Про первинний облік земельних ділянок на основі застосування кадастрових номерів та стандарту бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру від 12.10.2000 року №133, облік земельних ділянок на основі кадастрових номерів було запроваджено у складі державного земельного кадастру.

Облік земель ведеться на підставі статті 12 Закону України «Про державну статистику» та наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем) від 05.11.1998 року №377.

Пунктом 1.1. Наказу Державного комітету статистики України «Про затвердження форм державної статистичної звітності з земельних ресурсів та Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем) від 05.11.1998 року №377, передбачено, що форми державної статистичної звітності, що додаються: №6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності» (річна);

Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№6-зем, 6а-зем, 6б-зем) затвердженою Наказом Державного комітету статистики України від 05.11.1998 року №377, визначено, що ця інструкція розроблена відповідно до Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 № 15 «Про порядок ведення державного земельного кадастру», в частині кількісного обліку земель. У звітах вказують площі земель, що перебувають у власності, постійному і тимчасовому користуванні юридичних та фізичних осіб, за винятком тих площ земель, які надані в тимчасове користування іншими власникам землі і землекористувачам із земель, що перебувають у власності або в постійному користуванні цих юридичних і фізичних осіб. У звітах вказують площі земель і розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності в межах територій, які входять до адміністративно-територіальних одиниць, у том числі окремо - в межах населених пунктів, зрошувані та осушені землі, розподіл земель за формами власності.

Таким чином, відомості статистичного звіту 6-зем є частиною відомостей державного земельного кадастру в частині щодо кількісного обліку земель. Відомості статистичного звіту 6-зем призначені, в тому числі, для забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій відомостями про правовий режим земель.

Тобто, внесення запису до форми статистичної звітності щодо користувача земельних ділянок можливо лише після здійснення позивачем всіх необхідних дій, пов'язаних з переоформленням права постійного користування цими земельними ділянками з дотриманням встановленого чинним законодавством порядком.

Відповідно до статті 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Відповідно до статті 270 Податкового Кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пунктом 286.1. статті 286 269 Податкового Кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дні державного земельного кадастру.

Разом з тим, згідно з підпунктом 14.1.34 пункту 14.1 статті 14 269 Податкового Кодексу України власники земельних ділянок це юридичні та фізичні особи (резиденти), які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно.

Відповідно до підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 269 Податкового Кодексу України землекористувачі це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі не умовах оренди.

З системного аналізу викладених норм вбачається, що законодавцем передбачено чітку послідовність набуття права власності та права користування земельними ділянками юридичними та фізичними особами. Ані факту права на використання земельної ділянки, ані факту самого використання земельної ділянки розміром 17 га за адресою м. Сарни, по вул. Заводська, 5 Товариством з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" відповідачем не доведено. В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що будь- які акти щодо використання або невикористання такої земельної ділянки посадовими особами податкового органу не складались. Крім того, будь-яких доказів, що підтверджують право власності земельної ділянки за позивачем ані відповідачем, ані третіми особами суду не надано, що не виключає можливості право на користування або право власності на таку земельну ділянку інших юридичних чи фізичних осіб.

Суд погоджується з думкою відповідача, що відповідно до пункту 286.1 Податкового кодексу України для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, що відповідно до пункту 287.1 Податкового кодексу при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) земельний податок сплачується з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Це пояснюється тим, що будівля (споруда) як нерухома річ нерозривно пов'язана фундаментом із земельною ділянкою, на якій вона розміщена. Відповідно, неможливо володіти та користуватися будівлею (спорудою) без одночасного володіння та користування земельною ділянкою, на якій така будівля (споруда) розміщена.

Однак, позивач зазначив, що кількість земельної ділянки на якій розташоване нерухоме майно, яке йому належить на правах власності, значно є меншою ніж 17га. Представник відповідача такий факт не заперечував, однак наявну кількість га під цим нерухомим майном позивача та кількість га, яка відноситься до прибудинкової ділянки не зміг зазначити.

Представник Сарненської міської ради також відомостей таких не надав. На неодноразові зобов'язання судом надати відповідні пояснення, докази на підтвердження чи спростування вимог позивача, неодноразове визнання судом обов'язковою явку представника Сарненської міської ради, останнім вимоги ухвалу суду не виконувались. Представником надсилались неодноразові клопотання про відкладення розгляду справи без надання доказів в підтвердження та обґрунтування таких відкладень, що спричинило затягування справи та прийняття рішення на підставі пояснень та доказів, які є в матеріалах справи. Ухвалою суду Сарненську міську раду було попереджено про звернення суду до примусового виконання ухвали суду. На останнє засідання представник Сарненської міської ради з'явився, але вимоги ухвали суду про надання необхідних доказів не надав, пояснити наявність права власності на земельну ділянку, права користування чи володіння земельною ділянкою за адресою м. Сарни,вул. Заводська, 5 не зміг посилаючись, що всі документи знищені.

Аналогічні пояснення надав і представник Головного Управління Держземагенства у Рівненській області, не надавши жодного документального підтвердження кому належить право володіння чи користування земельною ділянкою у місті Сарни,вул. Заводська, 5. Тобто, станом на день прийняття рішення в адміністративній справі у суду не має відомостей щодо належності такої земельної ділянки жодної юридичної чи фізичній особі.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 2294,82 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору у сумі 456,82 грн. підлягають присудженню з державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити:

визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Сарненської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Рівненській області від 30.01.2013 року №0000121540, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем "Земельний податок з юридичних осіб" у сумі 478955,51 грн., з яких 383164,41 грн. - за основним платежем, 95791,10 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Городоцький завод "Будматеріали" сплачений судовий збір у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яноста чотири) гривень 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 06 серпня 2013 року.