ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2013 р. Справа № 809/2032/13-а

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Боршовського Т.І.

за участю секретаря судового засідання Ферштей А.М.

представника відповідача: Козлана В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області

до Публічного акціонерного товариства "Прикарпаття"

про стягнення заборгованості в сумі 7255,69 грн., -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2013 року Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства "Прикарпаття" (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 7255,69 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідач в порушення вимог пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України допустив заборгованість з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій по списку № 1 та № 2, призначених на пільгових умовах відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виплаченої позивачем за рахунок коштів Пенсійного фонду України за червень 2013 року в загальному розмірі 7255,69 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду додаткове обґрунтування адміністративного позову, в якому зазначив про те, що відповідач безпідставно заперечує проти відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій колишнім працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, оскільки Ковалівський філіал, в якому вказані особи працювали, не мав статусу юридичної особи, а був структурним підрозділом відповідача, а тому колишнім працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що здобули необхідний стаж на двох підприємствах, відшкодування пільгових пенсій повинно проводитися пропорційно до частки відпрацьованого часу, що передбачено п. 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р., № 21-1. Просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.26).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив в частині відшкодування витрат на доставку та виплату пільгових пенсій колишнім працівникам Ковалівської філії, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розмірі 929,36 грн., посилаючись на наказ Коломийського ЗАТ «Прикарпаття» № 67-К від 29 квітня 1994 року, яким з 30 квітня 1994 року вказаних працівників звільнено з Ковалівської філії по переводу до Ковалівського КП «Меткабель». Додатково вказав, що згідно акту приймання-передачі майна від 31 травня 1994 року, Коломийським ЗАТ «Прикарпаття» передано Ковалівському КП «Меткабель» все майно, яким користувалася Ковалівська філія. Таким чином, у відповідності до ч. 4 статті 59 Господарського кодексу України, п.6.3 п.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, всі права і обов'язки, в тому числі зобов'язання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, переходять Ковалівському КП «Меткабель», як правонаступнику Ковалівської філії. Просив позов задовольнити частково. В решті позовних вимог позов визнав.

Розглянувши адміністративний позов, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши та оцінивши надані суду письмові докази та інші матеріали справи, судом встановлено наступне.

Відповідач по справі 20.04.1994 року зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 15.01.2013 року (а.с.13-14) та взятий на облік в управлінні Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області.

Фізичним особам, які відпрацювали відповідний стаж роботи у Публічному акціонерному товаристві "Прикарпаття" із шкідливими і важкими умовами праці та досягли визначеного віку, призначено та виплачується пенсія на пільгових умовах по списку № 1 і № 2 відповідно до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд зазначає, що при вирішенні даної справи керувався нормами Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.

На час виникнення спірних правовідносин між позивачем і відповідачем виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон) визначалися: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками, а також умови відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

Статтею 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування по пенсіях, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", визначається Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно вимог пункту 1 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, є фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення"

Відповідно до п.п. 1 абз. 2 пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Суд, виходячи із системного аналізу вказаних вище приписів Закону зазначає, що відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", пункту 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відшкодуванню підлягають пенсії, призначені за пунктами "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року за №21-1, із змінами та доповненнями (далі - Інструкція), встановлює обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно вимог пункту 6.1. Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах:

- 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень коментованого вище Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах;

- 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім працівників, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що працівникам, які досягли відповідного віку та отримали право на пільгову пенсію за відпрацьований у відповідача стаж призначено пенсію на пільгових умовах у відповідності до пунктів "а", "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (список № 1), ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 (список № 2).

Виплата та доставка такої пенсії здійснена позивачем у червні 2013 року по списку № 1 : ОСОБА_4 у розмірі 100% на суму 1041,84 грн., ОСОБА_5 у розмірі 100% на суму 994,00 грн., ОСОБА_6 у розмірі 100% на суму 1028,60 грн., ОСОБА_7 у розмірі 100% на суму 894,00 грн.,; по списку № 2 : ОСОБА_8 у розмірі 100% на суму 994,00 грн., ОСОБА_9 у розмірі 100% на суму 994,00 грн., ОСОБА_2 у розмірі 42,98 % на суму 484,95 грн., ОСОБА_12 у розмірі 49,71% на суму 444,41 грн., ОСОБА_13 у розмірі 2,18% на суму 25,85 грн., ОСОБА_10 в розмірі 4,38% на суму 105,73 грн., ОСОБА_11 в розмірі 17,96 % на суму 248,31 грн., всього на загальну суму 7255,69 грн.

Проте, Публічне акціонерне товариство "Прикарпаття", на час звернення до суду, не відшкодувало позивачу здійснені витрати.

За відповідачем, на час звернення до суду, рахувалася заборгованість по відшкодуванню понесених позивачем витрат на виплату і доставку у червні 2013 року пільгових пенсій за списком № 1 на суму 3958,44 грн. та за списком № 2 на суму 3297,25 грн., всього 7255,69 грн. (а.с. 15).

Пунктом 6.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно пункту 6.8. вказаної Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Враховуючи вищевикладені норми, суд зазначає, що обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, відповідач в свою чергу зобов'язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем та до 25-го числа щомісячно, підставою для відшкодування вказаних сум є розрахунки цих витрат, які надсилалися відповідачу.

В судовому засідання з'ясовано, що позивач на адресу відповідача надсилав розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "а", "б" - "з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", які отримані відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача (а.с. 8-10). Згідно вказаних розрахунків і повідомлень відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, здійснених у червні 2013 року в загальній сумі 7255,69 грн. Представник відповідача вказаних обставин не заперечив.

Однак, відповідачем у встановлені Інструкцією строки не проведено в повному обсязі відшкодування сум понесених позивачем фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Судом встановлено, що вказані особи набули трудового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах під час роботи на Державному підприємстві «Прикарпаття», в Коломийському орендному підприємстві «Прикарпаття», до якого входив й Ковалівський філіал, а також під час роботи в ЗАТ «Прикарпаття».

В судовому засіданні представником відповідача визнано, що витрати на виплату та доставку позивачем пенсій, призначених на пільгових умовах громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 в загальному розмірі 6326,33 грн. підлягають до відшкодування ПАТ «Прикарпаття».

Щодо позовних вимог по відшкодуванню витрат понесених управлінням Пенсійного фонду в м. Коломиї та Коломийському районі на виплату пенсій, призначених на пільгових умовах, громадянам ОСОБА_3, та ОСОБА_2, то відповідач їх заперечує, посилаючись на те, що в нього відсутній такий обов'язок по відшкодуванню зазначених витрат, оскільки такий належить Ковалівському колективного підприємства "Меткабель", так як вказані фізичні особи набули право на отримання пенсії на пільгових умовах під час роботи в Ковалівському філіалі Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття", правонаступником якого є Ковалівське колективне підприємство "Меткабель".

При розгляд вказаних заперечень відповідача судом встановлено наступне.

Як вбачається з копій протоколу № 2000 від 22.02.2013 року про призначення пенсії, актів зустрічної перевірки документів про стаж роботи і заробітну плату гр.ОСОБА_14, які дають право на пенсію на пільгових умовах по списку № 2 № 105 від 31.01.2013 року та № 111 від 01.02.2013 року, довідок про підтвердження наявного трудового стажу № 47 від 01.02.2013 року та від 11.02.2013 року, ОСОБА_14 працював з 09.06.1978 року по 15.08.1979 року, з 01.12.1983 року по 23.03.1987 року, з 07.04.1987 року по 21.08.1992 року в цеху металовиробів Ковалівського філіалу Коломийського виробничого об'єднання металовиробів «Прикарпаття», в подальшому завод «Прикарпаття», Колективне орендне підприємство «Прикарпаття», а з 30.03.1996 року по 15.08.2005 року в Ковалівському колективному підприємстві «Меткабель», на посаді електрозварника ручного зварюванню, що передбачена списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, здобувши пільговий стаж в розмірі 16 років 1 місяць 28 днів, при загальному стажі 35 років 4 місяці.

Як вбачається з копій протоколу № 22184 від 22.12.2009 року, актів зустрічної перевірки документів про стаж роботи і заробітну плату гр.ОСОБА_2, які дають право на пільгову пенсію від 01.12.2009 року та від 01.12.2009 року, довідок про підтвердження наявного трудового стажу № 40 від 02.10.2009 року та № 472 від 05.10.2009 року, ОСОБА_2 працював з 01.08.1980 року по 25.08.1987 року, з 01.02.1988 року по 27.01.1989 року (день звільнення за власним бажанням) в кабельному цеху № 1 Коломийського виробничого об'єднання металовиробів «Прикарпаття», в подальшому завод «Прикарпаття», а з 18.10.2001 року в Ковалівському колективному підприємстві «Меткабель» на посаді обпресувальника кабелів та проводів пластикатами в гарячому стані, що передбачена списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, здобувши пільговий стаж в розмірі 15 років 2 місяці, 8 днів, при загальному стажі 29 років 4 місяці 9 днів.

Судом встановлено, що 11 березня 1994 року на конференції орендарів Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" прийнято рішення про надання згоди Ковалівській філії на виділення та створення на його базі окремого підприємства та розподіл майна, що підтверджується витягом з протоколу від 11.03.1994 року.

20 квітня 1994 року орендарями, членами їх сімей та працівниками, що звільнились з роботи в зв'язку з виходом на пенсію, які внесли свої приватизаційні сертифікати в рахунок викупу підприємства згідно списків - Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" укладено установчий договір про створення Коломийського закритого акціонерного товариства "Прикарпаття" шляхом його перетворення. Судом в судовому засіданні досліджено оригінал вказаного установчого договору з додатками до нього. Як вбачається з додатку до вказаного установчого договору, який є його невід'ємною частиною, а саме списку акціонерів Коломийського закритого акціонерного товариства "Прикарпаття", гр. ОСОБА_14 та ОСОБА_2 не були засновниками даного Товариства. Як пояснив в судовому засіданні представник відповідача, працівники Ковалівської філії Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" не були засновниками вказаного Товариства у зв'язку з рішенням працівників-орендарів про виділення вказаної філії Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" в окреме підприємство.

Окрім цього, судом встановлено, що 27.04.1994 року було зареєстровано як юридичну особу - Ковалівське колективне підприємство "Меткабель", що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, отриманими з офіційного веб-сайту адміністратора вказаного Реєстру - http://irc.gov.ua. В пункті 3.2 статуту Ковалівського колективного підприємства "Меткабель" зазначено про те, що воно не є правонаступником Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття".

Однак, як встановлено також судом, на підставі наказу Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" № 12 від 27.04.1994 року «Про розподіл майна між Коломийським орендним підприємством "Прикарпаття" та Ковалівським філіалом", згідно акту прийому-передачі майна від 31.05.1994 року, Коломийське закрите акціонерне товариство "Прикарпаття" передало, а Ковалівське колективне підприємство "Меткабель" прийняло основні засоби, виробничі запаси, малоцінні і швидкозношуючі предмети, незавершене будівництво, готову продукцію на загальну суму 2 119 207 400,00 (два мільярди сто дев'ятнадцять мільйонів двісті сім тисяч чотириста) карбованців та статутний фонд на загальну суму 1 127 350,00 (один мільярд сто двадцять сім мільйонів триста п'ятдесят тисяч) карбованців.

Також як вбачається з наказу директора Коломийського закритого акціонерного товариства "Прикарпаття" № 67-К від 29.04.1994 року «Про звільнення працівників Ковалевського філіалу по переводу в Ковалівське колективне підприємство "Меткабель", з 30.04.1994 року звільнено по переводу в Ковалівське колективне підприємство "Меткабель" всіх працівників Ковалівського філіалу, в тому числі й ОСОБА_14

Враховуючи вищевказані обставини та оцінивши в сукупності докази, якими вони підтверджуються, а також норми ст.ст. 1, 2 ст. 5, ч. 6 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні» від 27.03.1991 року № 887-ХІІ, чинного на час реорганізації Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття", а саме: перетворення його в Закрите акціонерне товариство «Прикарпаття» та виділення з нього Ковалівського філіалу в окреме підприємство - Ковалівське колективне підприємство "Меткабель", суд дійшов висновку про те, що Закрите акціонерне товариство «Прикарпаття» не є правонаступником в частині майнових прав та обов'язків, що належали Ковалівському філіалу в результаті його виділення з Коломийського орендного підприємства "Прикарпаття" та отримання в процесі цього від Закритого акціонерного товариства "Прикарпаття" всього майна вказаного філіалу.

Вказані обставини також підтверджуються й рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2008 року у справі № 14/30, що набрало законної сили.

Відповідно до 6.3. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Виходячи із змісту даної норми Інструкції, незважаючи на недоліки юридичної техніки викладу даної норми відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексу України, юридично значимою для визначення платника страхових внесків є диспозиція даної норми в частині, яка, підсумовуючи підстави, визначає таким платником правонаступника підприємства. При цьому, для застосування даної норми Інструкції не має значення кількість таких правонаступництв, юридично значимим є лише факт того, що таким платником є останній правонаступник підприємства, в якому застраховані особи отримали необхідний стаж роботи для отримання пенсій на пільгових особах.

В даному випадку, як встановлено судом вище, таким правонаступником в частині обов'язку по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_14 та ОСОБА_15, які набули необхідного страхового стажу для отримання пільгової пенсій під час роботи в Ковалівському філіалі Коломийського виробничого об'єднання металовиробів «Прикарпаття», надалі заводі «Прикарпаття», колективному орендному підприємстві «Прикарпаття», є Ковалівське колективне підприємство "Меткабель", яке створене на базі майна Ковалівського філіалу і до якого перейшли всі майнові права та обов'язки вказаного філіалу.

Крім цього, такі ж правові висновки зроблені й Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 25.07.2013 року у справі № К/800/13947/13.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 3 ст. 6 КАС України передбачено, що суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КАС України правосуддя в адміністративних судах здійснюється, зокрема, на принципах верховенства права та законності.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 8 КАС України).

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України (ч. 1 ст. 9 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом N 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Таким чином, чинним законодавством та міжнародними договорами гарантується право особи на справедливий розгляд його справи в суді, як елемент реалізації верховенства права в державі та суспільстві. При цьому, справедливість суду базується, в першу чергу, на домінуванню в державі правової визначеності та законності, яка досягається завдяки однозначності та чіткості законодавства та неухильному його застосуванню. Водночас суд, застосовуючи положення закону, повинен врахувати його цілі і давати таке тлумачення, яке утверджує принцип верховенства права.

Вказане підтверджується й висновками Конституційного Суду України. Так в рішення № 15-рп/2004 від 02.11.2004 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання), Конституційний Суд України зазначив про те, що відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про те, що в Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області відсутні правові підстави для звернення до суду, а в Публічного акціонерного товариства «Прикарпаття» підстави для відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій відповідно до підпунктів "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в частині вимог по гр. ОСОБА_14 та ОСОБА_2 на загальну суму 929,36 грн.

Отже, загальна сума витрат, що підлягає відшкодуванню ПАТ "Прикарпаття", понесених позивачем на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у відповідності до пунктів "а" та "б-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за червень 2013 року становить 6326,33 грн.

Таким чином, адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області до ПАТ "Прикарпаття" слід частково задоволити, а саме: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за списком № 1 та списком № 2 за червень 2013 року в сумі 6326,33 грн., а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір вирішено на користь позивача - суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, враховуючи норми частин 2, 4 ст. 94 КАС України, в суду відсутні правові підстави для розподілу судових витрат у справі.

На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 41, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Прикарпаття" (ідентифікаційний код 02970197, що знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, м. Коломия, вулиця Карпатська, будинок 71-а) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 37904176, що знаходиться за адресою: 78200, Івано-Франківська область, місто Коломия, вулиця Валова, 47-а) заборгованість з відшкодування сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в розмірі 6326 (шість тисяч триста двадцять шість) гривень 33 копійки.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Боршовський Т.І.

Постанова складена в повному обсязі 12.08.2013 року.