№ справи:3-2651/2009Головуючий суду першої інстанції:Афендіков

№ провадження:33/190/639/13Доповідач суду апеляційної інстанції: Осоченко А. М.

_____________________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________________________

"23" липня 2013 р.м. Сімферополь

Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Осоченко А.М., за участю прокурора Лошак О.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за поданням прокурора Залізничного району м. Сімферополя АР Крим Кардаш Л.І. на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 вересня 2009 року, якою

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого будівельником на фірмі «Квінта», який проживає за адресою: АДРЕСА_1,

притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців, -

ВСТАНОВИВ :

Постановою суду ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП і накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців за те, що він 16 серпня 2009 року, о 11 год. 00 хв. у м. Сімферополі на вул. Л.Українкі, керував транспортним засобом - мотоциклом «Ява», реєстр. номер НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 Правил дорожнього руху України.

В поданні прокурор, не оспорюючи доведеність вини й правильність кваліфікації дій правопорушника, разом з тим, вказуючи, що в частині накладеного стягнення постанова суду винесена в порушення вимог діючого законодавства, просить її змінити, а покладений на ОСОБА_3 вид адміністративного стягнення замінити на інший, передбачений санкцією статті. Мотивує це тим, що останній на момент розгляду справи посвідчення водія не мав, а тому не міг бути позбавлений цього права за рішенням суду. Одночасно з зазначеним, з урахуванням зворотної сили закону, просить поновити строк на апеляційне опротестування.

Відповідно до ст. 8 КУпАП закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративне правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Провадження в справах про адміністративні правопорушення у цьому випадку ведеться на підставі закону, який діє на момент оскарження.

На момент дії КУпАП у 2004 році постанова судді визнавалася остаточною й оскарженню не підлягала, а після внесення до діючого законодавства змін від 24.09.2008 року (в ред. Закону за №586-VI (586-17), відповідно до ст. ст. 287-294 КУпАП, було надано право на її оскарження і опротестування протягом 10 календарних днів. Згідно роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 24.06.88 р. (зі змінами та доповненнями на 25.05.98 р.) «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» пропущення встановленого строку оскарження не є підставою для відмови у прийнятті скарги.

Оскільки прокурор заявив відповідне клопотання, строк пропустив з поважних причин та протест виклав з вимогами про пом'якшення положення правопорушника, підстав для відмови йому в цьому немає, вважаю за необхідне поновити йому строк на апеляційне опротестування зазначеної постанови та розглянути справу по суті.

Заслухавши прокурора, який підтримав подання, перевіривши доводи подання, вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що протест прокурора підлягає задоволенню.

Висновок районного суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення при зазначених у постанові обставинах ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, які ніким під сумнів не ставляться.

Дії ОСОБА_3 за ст. 130 ч. 1 КУпАП кваліфіковані вірно.

Разом з тим, відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п. 28 постанови Пленуму №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суд не має права застосовувати стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів, коли правопорушник позбавлений цього права чи взагалі такого права не мав.

Як вбачається з матеріалів справи, за даними комп'ютерної бази Управління Державтоінспекції ГУ МВС в АР Крим за період з 1993 року і по теперішній час посвідчення водія ОСОБА_3 не видавалося. У зв'язку з викладеним, судом не могло бути застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі викладеного, та із урахуванням того, що адміністративна справа відносно ОСОБА_3 за закінченням строків зберігання не була знищена, а постанова суду до сих пір не виконана, тобто строки накладення на останнього адміністративного стягнення відповідно до ст. 38 КУпАП не починалися, приходжу до висновку, що постанова суду у частині призначеного виду стягнення підлягає зміні.

Вважаю за можливе накласти на нього більш м'яке адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП (в ред. від 24.09.2008 року Закону за №586-VI (586-17), в розмірі 2550 грн.

Інші стягнення у вигляді громадських робіт або адміністративного арешту не можуть бути застосовані, оскільки посилюють відповідальність, тобто зворотної сили не мають.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ :

Поновити прокурору Залізничного району м. Сімферополя АР Крим Кардаш Л.І. строк на апеляційне опротестування постанови Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 вересня 2009 року.

Подання прокурора Залізничного району м. Сімферополя АР Крим Кардаш Л.І. задовольнити.

Постанову Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 15 вересня 2009 року в частині накладеного на ОСОБА_3 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП- змінити.

Адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік 6 місяців замінити на штраф у розмірі 2550 грн., який підлягає сплаті на рахунок держави.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя:А. М. Осоченко