Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2013 р. Справа №805/9565/13-а
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 13 год. 05 хв.
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Спасової Н.В.,
при секретарі судового засідання - Нартові Д.В.
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Тзіфи О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги від 19.04.2013 року,-
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі позивач, ФО-П ОСОБА_1.) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області (надалі відповідач, УПФУ в м. Торезі), в якому просив визнати протиправними дії відповідача з нарахування йому до сплати єдиного соціального внеску та скасувати вимогу від 19.04.2013 року. В обґрунтування позову зазначив, що він зареєстрований як фізична особа-підприємець з 16.05.2003 року. Разом з тим, з 2003 року він є пенсіонером та отримує відповідно пенсійні виплати. 22 червня 2013 року ним була отримана постанова державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції про відкриття виконавчого провадження, з якої він дізнався про існування вимоги № Ф-109 від 19 квітня 2013 року про сплату недоїмки у розмірі 4572,42 грн. Зазначену вимогу та дії УПФУ в місті Торезі Донецької області щодо нарахування йому єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивач вважає неправомірними, оскільки будучі пенсіонером за віком, відповідно до положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" він звільнений від сплати єдиного соціального внеску за себе. Вказував, що договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування ним не укладався. Отже в силу положень закону, він не зобов'язаний сплачувати за себе єдиний соціальний внесок. Крім того позивач просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом.
У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеному у позовній заяві. Позов просив задовольнити. Щодо причин пропуску строку звернення до суду вказав, що отримавши від УПФУ вимогу, з нарахуванням йому єдиного соціального внеску не погодився та звернувся до відповідача з усною вимогою про її скасування. За результатами бесіди з інспектором УПФУ ним був зроблений висновок про те, що йому не доведеться зазначені нарахування сплачувати. Щодо необхідності звернення до суду з даним позовом на той час був не обізнаний. Лише після отримання від ВДВС постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення боргу за даною вимогою, проконсультувавшись з юристом, зрозумів необхідність судового оскарження.
Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, викладених у письмових запереченнях. (а.с.29-31) Вказувала, що відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення 60-ти років і наявності страхового стажу не менш п'ятнадцяти років. Отже, з вказаної правової норми випливає висновок про те, що знаходячись на спрощеній системі оподаткування, приватний підприємець звільняється від сплати єдиного соціального внеску лише по досягненню ним пенсійного віку 60 років. ОСОБА_1 ж такого віку не досяг, він є отримувачем пенсії, призначеної відповідно до ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в зв'язку з чим позивач, як фізична особа підприємець, є платником єдиного внеску та зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок. На підставі вищевикладеного просила відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свого ставлення до питання пропуску позивачем строку звернення до суду представник відповідача не висловила.
Слід зазначити, що вирішуючи питання про визнання поважними причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду, суд виходить з того, що сам по собі інститут позовної давності має своєю метою, перш за все, полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність і тим самим сприяє встановленню судом істини. Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин. Поряд з тим, право особи на судовий захист гарантується Конституцією України, а тому має більш пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, вирішення судом питання надання можливості його реалізації особою, якій воно надано.
Таким чином, на переконання суду, наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву можливості встановлення об'єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.
Оскільки в матеріалах справи міститься розписка позивача про отримання оскаржуваної вимоги 20.05.2013 року (а.с.33), виходячи з того, що з позовом ОСОБА_1 звернувся 26.06.2013 року, враховуючи, що позивачем здійснювалися заходи досудового врегулювання спору та те, що статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України передбачене право суду визнати поважними причини пропуску строку, встановленого законом, суд вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду з досліджуваною позовною заявою та розглянути спір по суті.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів НОМЕР_1, зареєстрований як фізична особа-підприємець 16.05.2003 року виконавчим комітетом Торезької міської ради Донецької області, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серії НОМЕР_2. (а.с.8).
Позивач, як страхувальник, знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області за реєстраційним № 05-52-11-3778.
Разом з тим, позивач перебуває на обліку в УПФУ в місті Торезі Донецької області як особа, якій виплачується пенсія. З протоколу № 426 від 11.03.2003 року та пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3, виданого 20.03.2003 року управлінням Пенсійного фонду України встановлено, що позивачу з 2003 року призначена пенсія за віком. Умови призначення - ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Список 1). Пенсія призначена довічно. (а.с.10,35)
19 квітня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області була складена вимога № Ф-109 про сплату ФО-П ОСОБА_1 недоїмки з єдиного соціального внеску у розмірі 4 572,42 грн. (а.с.32)
З картки особового рахунку позивача за період з 01.01.2010 року по 06.08.2013 року встановлено, що станом на 27.06.2013 року за позивачем рахується загальний борг у розмірі 7066,67 грн., в тому числі 4572,42 грн., які були нараховані 19.04.2013 року. (а.с.34)
З нарахуванням відповідачем єдиного соціального внеску та виставленням відповідної вимоги позивач не погодився, оскаржив її у судовому порядку, посилаючись на те, що будучі пенсіонером за віком, сплачувати єдиний страховий внесок не повинен.
Зазначені фактичні обставини, встановлені судом, сторонами не оспорюються. Спір між ними виник внаслідок різного тлумачення та застосування положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якими пенсіонерів за віком звільнено від сплати єдиного соціального внеску.
При прийнятті рішення по даній справі суд виходить з наступних мотивів та керується такими положеннями законодавства.
Відповідач - управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положення про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI, (далі - Закон України № 2464-VІ).
Згідно зі ст. 1 Закону України № 2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до п.4 ч.1 ст. 4 Закону України № 2464-VІ платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України" №3609-VI від 07.07.2011р., яким статтю 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування".
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що фізичні особи - підприємці, які є пенсіонерами за віком та які обрали спрощену систему оподаткування, до яких з урахуванням встановлених судом обставин відноситься і позивач ОСОБА_1, звільняються від сплати за себе єдиного внеску.
Відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Види державних пенсій, які призначаються за Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788, визначені ст.2 цього Закону.
Положення п. "а" ч.1 ст.2 Закону № 1788 свідчать про те, що трудові пенсії поділяються на такі види як пенсії за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника та за вислугу років.
Системний аналіз положень ст.ст.12-18 Закону № 1788 свідчить, що законодавець розрізнив пенсії за віком в залежності від умов їх призначення, визначивши загальні умови призначення пенсії за віком (ст.12), пільгові умови призначення пенсії за віком (ст.13), а також особливі умови призначення цього виду пенсії окремим категоріям громадян (працівникам, зайнятим на підземних і відкритих гірничих роботах та в металургії, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, інвалідам, учасникам війни, сім'ям загиблих (померлих) військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, багатодітним матерям і матерям інвалідів з дитинства тощо (ст.ст.14-18).
Згідно ч.1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Аналізуючи Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який встановлює загальні види пенсійних виплат, Закон України "Про пенсійне забезпечення", яким призначаються державні пенсії, суд приходить до висновку, що законодавство встановлює і пільги, як в обчисленні стажу, так і в досягненні конкретного віку для окремих категорій громадян. Таким чином, вік і стаж роботи - це характерні ознаки пенсії за віком, однак умови призначення пенсій є різними, тоді як такий вид пенсії, як пенсія за віком є єдиним.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 призначений такий вид пенсії як "пенсія за віком", незважаючи на пільговий характер умов її призначення, отже він є "пенсіонером за віком" і відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464 підлягає звільненню від слати єдиного внеску.
У зв'язку з цим дії управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області з нарахування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 до сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є незаконними, оскільки позивач є пенсіонером за віком та добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не надавав. Виходячи з наведеного, оскаржувана вимога про сплату недоїмки від 19.04.2013 року № Ф-109 є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки покладає на позивача зобов'язання, від виконання яких він звільнений на підставі ч.4 ст.4 Закону № 2464.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги ОСОБА_1 суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно ч.1 ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 149 (сто сорок дев'ять) гривень 11 копійок.
На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. ст. 2, 7, 69-71, 94, 162, 184-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги від 19.04.2013 року, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області щодо нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Скасувати Вимогу № Ф-109 від 19.04.2013 року, видану управлінням Пенсійного фонду України в місті Торезі Донецької області про сплату ОСОБА_1 недоїмки з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 4572,42 грн.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, судовий збір у розмірі 149 (сто сорок дев'ять) гривень, 11 (одинадцять) копійок, сплачений при зверненні до суду з позовом за квитанціями № 16214.1461.1 від 26.06.2013 року та №.16214.917.1 від 15.07.2013 року
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова складена та підписана у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 06 серпня 2013 року, в присутності позивача та представника відповідача. Повний текст постанови виготовлений 12 серпня 2013 року.
Суддя Спасова Н.В.