ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

УХВАЛА

08.08.2013Справа № 901/857/13-г

За позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування», м. Київ

до відповідача Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим

про стягнення 5 696 081,04 грн

Суддя Янюк О.С.

Представники:

від заявника (ПАТ «Укргазвидобування») - не з'явився;

від органу ДВС - не з'явився;

від боржника (Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз») - не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (далі - суд) від 23.04.2013 стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» суму заборгованості у розмірі 5 571 633,00 грн, яка виникла за договором поставки товарів від 30.03.2012 № 281/УГВ6045/11-12, інфляційні втрати у розмірі 7 692,30 грн, три проценти річних у розмірі 53 801,16 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Крім того, судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, зокрема, стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 67 153,87 грн.

07.05.2013 після набрання рішенням законної сили судом були видані накази на його примусове виконання.

25.07.2013 від Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - заявник, ПАТ «Укргазвидобування») надійшла скарга на дії Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим (далі - орган ДВС), в якій, зокрема, просить:

визнати незаконними дії органу ДВС та незаконною його постанову про зупинення виконавчого провадження від 19.06.2013 ВП № 38227079;

зобов'язати орган ДВС поновити виконавче провадження ВП № 38227079 з примусового виконання наказу суду від 07.05.2013 у справі № 901/857/13-г про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (далі - боржник, Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз») на користь позивача судового збору у розмірі 67 153,87 грн. Скаргу обґрунтовує рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012, яким надано офіційне тлумачення положенням п. 15 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, про здійснення обов'язкового зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання рішень тільки лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії. У той час, як зазначає заявник, стягнута за рішенням суду заборгованість виникла за невиконання договору поставки товарів, у зв'язку з чим зупинення виконавчого провадження вважає незаконним.

За результатами розподілу автоматизованою системою «Діловодство спеціалізованого суду» від 25.07.2013 визначено склад суду для розгляду вищевказаної скарги у справі № 901/857/13-г - суддя Янюк О.С., яка своєю ухвалою від 29.07.2013 прийняла скаргу ПАТ «Укргазвидобування» та призначила її до розгляду на 08.08.2013.

Учасники судового процесу явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце слухання скарги проінформовані належним чином та своєчасно (а.с. 103-104, 113), заявник та орган ДВС про причини неявки своїх представників суд не повідомили.

У той час, до початку судового засідання від представника Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» надійшло клопотання від 02.08.2013 № 11/1-22 про відкладення розгляду скарги на більш пізній строк у зв'язку з неможливістю прийняття ним участі в судовому засіданні та необхідністю надання додаткових документів (а.с. 109-110).

Розглянувши заявлене клопотання, суд визнав його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Аналізуючи зміст ч. 2 ст. 22 ГПК України суд зазначає, що явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, а тому справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд вважає, що у даному випадку Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» не позбавлене права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Проте, жодного доказу, які б вказували на неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду скарги без участі представника боржником надано суду не було.

Крім того, 06.08.2013 Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» надало суду відзив на скаргу, в якому висловило свою позицію щодо заявлених ПАТ «Укргазвидобування» у скарзі вимог. Зокрема, вказує про наявність у боржника загальної дебіторської заборгованості у розмірі 76 693 763,27 грн, яка виникла саме у зв'язку із неповними розрахунками підприємствами паливно-енергетичного комплексу перед боржником за енергоносії, що не дозволяє своєчасно проводити розрахунки з постачальниками товарів та виконавцями робот та послуг. Таким чином, виникнення кредиторської заборгованості боржника безпосередньо пов'язано із непогашеною заборгованістю за енергоносії (а.с. 105-106).

Суд також зазначає, що неявка у судове засідання представників заявника та органу ДВС, не є підставою для відкладення розгляду скарги, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглядати скаргу ПАТ «Укргазвидобування» без участі представників сторін та органу ДВС за наявними у справі матеріалами (ч. 2 ст. 1212 ГПК України).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, судом встановлено наступне.

15.07.2013 ПАТ «Укргазвидобування» одержало від органу ДВС постанову про зупинення виконавчого провадження ВП № 38227079 з примусового виконання наказу суду від 07.05.2013 у справі № 901/857/13-г про стягнення з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» на користь ПАТ «Укргазвидобування» судового збору у розмірі 67 153,87 грн, яка була затверджена в.о. начальника органу ДВС Романюк М.Ф. (а.с. 92-94). Зазначена постанова органу ДВС винесена державним виконавцем на підставі п. 15 ч. 1 ст. 37, ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (із подальшими змінами та доповненнями; далі - Закон № 606-XIV), із посиланням на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення стабільної роботи стратегічних підприємств енергетичної галузі» від 15.05.2013 № 238-VII та наказ Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 № 568 «Про затвердження переліку підприємств» (далі - Наказ № 568), відповідно до яких Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» знаходиться у Переліку підприємств паливно-енергетичного комплексу , які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам п. 1.1 ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» від 23.06.2005 № 2711-IV (далі - Закон № 2711-IV). Не погодившись із зазначеною постановою органу ДВС заявник звернувся до суду із відповідною скаргою.

Розглянувши вищевказану скаргу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1212 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Так, згідно із приписами ч. 4 ст. 13, ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 55, ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій її території; обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

У той час, виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Згідно зі ст. 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом № 606-XIV. Зі змісту ст.ст. 1, 2, 17, 18, 19, 25, 27, 37, 38 цього Закону вбачається, що примусове виконання рішень судів України відбувається на підставі виконавчих документів, які є основою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій. Законодавець також закріпив перелік підстав, що зумовлюють зупинення виконавчого провадження.

Так, зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень полягає у відстроченні виконання судового рішення на певний строк, має відповідати принципу верховенства права та здійснюватися у випадках і на підставі, визначених законом.

Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 37, абз. 5 ч. 2 ст. 39 Закону № 606-XIV виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі внесення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру на визначений Законом № 2711-IV строк дії процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу.

Зі змісту Закону № 2711-IV вбачається, що його прийнято з метою сприяння поліпшенню фінансового стану підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості через здійснення заходів, спрямованих на зменшення та/або розстрочення кредиторської та дебіторської заборгованостей шляхом застосування механізмів списання, взаєморозрахунків, реструктуризації, часткової оплати на умовах, визначених Законом № 2711-IV; його дія поширюється на підприємства паливно-енергетичного комплексу, а також інших учасників розрахунків, які мають або перед якими є заборгованість, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, і види якої визначені у Законі № 2711-IV (преамбула, п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 ст. 1, ч. 2 ст. 2 Закону № 2711-IV).

Наведене дає суду підстави для висновку, що положення Закону № 2711-IV не регулюють правовідносини стосовно погашення заборгованості, не визначеної у п. 1.4 ст. 1 зазначеного Закону, зокрема такої, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії.

Згідно з абз. 6 п. 3.7 ст. 3 Закону № 2711-IV на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 01.01.2013.

За законодавством України підприємства паливно-енергетичного комплексу мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, тому, на думку суду, з метою створення умов для підтримання їх стабільного фінансово-економічного стану законом можуть встановлюватися особливості правового регулювання відносин у цій сфері. У зв'язку з цим зупинення проведення виконавчих дій щодо примусового виконання судових рішень про стягнення з таких підприємств, у разі їх внесення до Реєстру заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, є заходом, спрямованим на забезпечення життєво важливих суспільних інтересів.

Запроваджуючи названий механізм правового регулювання, законодавець установив, що не зупиняється здійснення щодо підприємств паливно-енергетичного комплексу, внесених до Реєстру, виконавчих дій, спрямованих на примусове виконання рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості зі сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, яка виникла до 01.01.2011, і заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України (ч. 3 ст. 37 Закону № 606-XIV, абз. 6 п. 3.7 ст. 3 Закону № 2711-IV).

У той час, суд вважає, що наведений перелік підстав, за яких не зупиняється виконавче провадження, не є вичерпним, оскільки підприємства паливно-енергетичного комплексу, внесені до Реєстру, залишаються суб'єктами господарських, трудових та інших правовідносин, не пов'язаних з розрахунками за енергоносії.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що обов'язкове зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень здійснюється лише щодо стягнення заборгованості, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, та щодо учасників розрахунків, визначених Законом № 2711-IV. Водночас, внесення юридичної особи, незалежно від форми власності, до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження та заходів примусового виконання судових рішень щодо стягнення з неї заборгованості, яка не стосується неповних розрахунків за енергоносії і не визначена Законом № 2711-IV. Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012 у справі № 1-26/2012 за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «ДІД Конс» щодо офіційного тлумачення положень пункту 15 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» у взаємозв'язку з положеннями частини першої статті 41, частини п'ятої статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України, статті 115 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 1.3, 1.4 статті 1, частини другої статті 2, абзацу шостого пункту 3.7 статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (справа про стягнення заборгованості з підприємств паливно-енергетичного комплексу), яке було офіційно опубліковане в Офіційному віснику України, 2012, № 98 (29.12.2012), ст. 3973. Зазначене рішення Конституційного Суду України відповідно до ст. 150 Конституції України та ст. 69 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.1996 № 422/96-ВР є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Із матеріалів справи вбачається, що спірна постанова органу ДВС була прийнята в рамках виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду від 07.05.2013 у справі № 901/857/13-г про стягнення з Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» на користь ПАТ «Укргазвидобування» судового збору у розмірі 67 153,87 грн. У той час, зазначений вище наказ був виданий за рішенням суду від 23.04.2013 у справі № 901/857/13-г, яким була стягнута з боржника заборгованість, що виникла через несплату боргу за товар (труба б/ш, г/д, сталь 10Г2 з катаної заготовки, за фаскою, з 100% гідровипробуванням та термообробкою Ш325х18 мм, ізольовані двокомпонентною поліуретановою композицією Capon Hycote 165 XF, ДЕСТ 8732-78).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що стягнута за рішенням суду заборгованість не є заборгованістю, яка виникла через неповні розрахунки за енергоносії, а тому внесення Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, не є підставою для зупинення виконавчого провадження ВП № 38227079.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи представника Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз», оскільки вони не відповідають нормам закону та спростовуються вищевказаними обставинами справи.

Таким чином, суд вважає, що дії органу ДВС з прийняття оскаржуваної постанови є незаконними, а сама постанова від 19.06.2013 про зупинення виконавчого провадження ВП № 38227079 визнається судом недійсною. Разом з тим, суд зобов'язує орган ДВС поновити виконавче провадження ВП № 38227079 в порядку, передбаченому законодавством України.

Керуючись ст.ст. 86, 1212 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу задовольнити.

2. Визнати незаконними дії Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 19.06.2013 ВП № 38227079 з примусового виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 у справі № 901/857/13-г.

3. Визнати недійсною постанову Центрального відділу державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим про зупинення виконавчого провадження від 19.06.2013 ВП № 38227079 з примусового виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 у справі № 901/857/13-г.

4. Зобов'язати Центральний відділ державної виконавчої служби Сімферопольського міського управління юстиції Автономної Республіки Крим поновити виконавче провадження ВП № 38227079 з примусового виконання наказу господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.05.2013 у справі № 901/857/13-г про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» судового збору у розмірі 67 153,87 грн.

Ухвала набирає чинності 08.08.2013.

Суддя О.С. Янюк