Справа № 338/255/13-к

Провадження № 11-кп/779/84/2013

Категорія ч.1 ст.229 КК України

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.М.

Суддя-доповідач Томенчук Б.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі :

головуючого судді Томенчука Б.М.,

суддів Гриновецького Б.М., Поповича С.С.,

секретаря с/ з Перегінця О.Л.,

з участю прокурора Рибки Л.Я.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012090120000152 про обвинувачення ОСОБА_3 за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді справи, на вирок Богородчанського районного суду від 12 червня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

Вказаним вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Глибівка, жителя АДРЕСА_1,

одруженого, з середньою освітою, приватного підприємця,

українця, громадянина України, несудимого, засуджено,-

за ч.1 ст.229 КК України із застосуванням ст.69 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 5100 грн. з конфіскацією і знищенням продукції, яка маркована як продукція торгівельної марки "Andreas Stihl AG and CO KG" та " Лукойл ".

Вирішено питання речових доказів відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов компанії "Andreas Stihl AG and CO KG" задоволено. Постановлено стягнути із ОСОБА_3 на користь вказаної компанії 15892 грн. судових витрат матеріальної шкоди, 3181,74 грн. витрат, пов,язаних із залученням спеціалістів та 1982,72 грн. витрат, пов,язаних із прибуттям представників потерпілого до місця судового провадження.

Цивільний позов компанії ТзОВ " ЛЛК Україна " задоволено частково. Постановлено стягнути із ОСОБА_3 на користь вказаної компанії 14659,50 грн. матеріальної шкоди, 48166,73 грн. витрат, пов,язаних із залученням спеціалістів. У решті позовних вимог відмовлено.

Згідно вироку суду ОСОБА_3 визнаний винуватим та засуджений за те, що він допустив незаконне використання знаків для товарів і послуг, що завдало матеріальної шкоди у значному розмірі власникам прав на торгівельну марку " STIHL" та " Лукойл " за таких обставин.

ОСОБА_3, будучи зареєстрованим як приватний підприємець з 1996 року, здійснював роздрібну торгівлю товарами промислової групи, в тому числі деталями до різних марок автомобілів та моторними оливами.

У період часу з січня по серпень 2012 року, діючи умисно всупереч встановленому порядку, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою отримання прибутку, без дозволу правовласника став використовувати знаки для товарів і послуг " Лукойл " та " STIHL", якими маркував моторні оливи, що не являються оливами вказаних торгових марок.

Таким чином, пропонуючи до продажу моторні оливи під вказаними торговими знаками та зберігаючи товар з нанесеним знаком з метою його продажу, ОСОБА_3 вдався до протиправних дій, що полягали у недобросовісній конкуренції, зокрема умисно неправомірно використовував фірмове найменування, знаки для товарів, зазначення походження товарів, що призвело до змішування його господарської діяльності з діяльністю господарюючих суб,єктів, які мають пріоритет на використання згаданих товарних знаків.

Внаслідок незаконного використання ОСОБА_3 торгівельної марки " STIHL" компанії "Andreas Stihl AG and CO KG", яку представляє в Україні ТзОВ " Андреас Штіль", завдано матеріальної шкоди на суму 15892 грн., тобто у значному розмірі.

Внаслідок незаконного використання ОСОБА_3 торгівельної марки " Лукойл" ТзОВ "ЛЛК Україна", як ліцензованому представнику в Україні "Нафтової компанії "Лукойл", завдано матеріальної шкоди на суму 14659,9 грн., тобто у значному розмірі.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_3, вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність. Просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання у виді штрафу в розмірі 18 тис. грн. з конфіскацією і знищенням продукції, яка маркована як продукція торгівельної марки " STIHL" " Лукойл".

Вважає, що суд першої інстанції при постановленні вироку необґрунтовано та безпідставно застосував ч.1 ст.69 КК України, не в повній мірі врахував тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та його корисливий характер, розмір заподіяної злочином матеріальної шкоди, небажання обвинуваченого відшкодовувати цю шкоду у добровільному порядку. Покликається на те, що призначене судом покарання є неспіврозмірним по відношенню до загального розміру заподіяних кримінальним правопорушенням матеріальних збитків.

У своєму запереченні ОСОБА_3 вважає апеляційну скаргу прокурора такою, що не підлягає задоволенню, оскільки судом при призначенні покарання було враховано ряд обставин, що пом,якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Разом з тим, вважає, що судом необґрунтовано було стягнуто з нього на користь компанії ТзОВ " ЛЛК Україна " 14659,50 грн. матеріальної шкоди, 48166,73 грн. витрат, пов,язаних із залученням спеціалістів та компанії "Andreas Stihl AG and CO KG" 15892 грн. судових витрат матеріальної шкоди, 3181,74 грн. витрат, пов,язаних із залученням спеціалістів та 1982,72 грн. витрат, пов,язаних із прибуттям представників потерпілого до місця судового провадження.

Просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження закрити.

Заслухавши доповідь судді Томенчука Б.М., пояснення прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу, обвинуваченого та його захисника, які, заперечивши вимоги апелянта, просять кримінальне провадження закрити, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення апеляційним судом не перевіряються, оскільки законність та обґрунтованість вироку в цій частині не оскаржується.

Як вбачається із вироку, суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у відповідності до вимог ст.65 КК України у повній мірі врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, а також, що представники потерпілих не наполягали на суворому покаранні обвинуваченого.

Крім цього, судом взято до уваги те, що з моменту відкриття кримінального провадження обвинувачений був позбавлений можливості здійснювати підприємницьку діяльність через вилучення продукції, яка не мала відношення до інкримінованого кримінального правопорушення.

Обставинами, що пом,якшують покарання, судом визнано щире каяття та стан здоров,я обвинуваченого, який внаслідок отриманої травми голови переніс операцію по трепанації черепа та продовжує лікування, що підтверджується відповідними медичними документами (а.с.180,181).

Враховуючи наявність вказаних обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії легких кримінальних правопорушень, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання, дані про особу винного, його позитивну характеристику з місця проживання, суд обґрунтовано призначив ОСОБА_3 основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.229 КК України.

Як вбачається із обвинувального акта, у кримінальному проваджені відносно ОСОБА_3, затвердженому прокурором, який подав апеляційну скаргу (а.с.2-4), як обставини, що пом,якшують покарання підозрюваного зазначено щире каяття та визнання ним вини. Тому твердження прокурора в апеляційній скарзі про те, що суд безпідставно визнав вказану обставину пом,якшуючою, не заслуговує на увагу.

Безпідставними є також покликання прокурора про те, що призначене судом покарання є неспіврозмірним по відношенню до загального розміру заподіяних кримінальним правопорушенням матеріальних збитків, оскільки судом також враховано думку представників потерпілих, які не наполягали на суворому покаранні обвинуваченого.

Таким чином, суд першої інстанції призначив покарання, необхідне і достатнє для виправлення обвинуваченого, а доводи апеляційної скарги прокурора є необґрунтованими, тому підстав для скасування вироку колегія суддів не вбачає.

Що стосується твердження ОСОБА_3 у запереченні про те, що судом безпідставно стягнуто з нього на користь компанії ТзОВ " ЛЛК Україна " та компанії "Andreas Stihl AG and CO KG" відповідні суми коштів, то колегія суддів вважає, що воно є необґрунтованим.

Суд належним чином обґрунтував своє рішення в частині часткового задоволення цивільних позовів про стягнення із ОСОБА_3 на користь компаній матеріальної шкоди, витрат, пов,язаних із залученням спеціалістів та витрат, пов,язаних із прибуттям представників потерпілого до місця судового провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 376,404, 407,418 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок Богородчанського районного суду від 12 червня 2013 року відносно ОСОБА_3 - без змін.

Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення.

Головуючий Б.М. Томенчук

Судді Б.М. Гриновецький

С.С. Попович

Згідно з оригіналом

Суддя Б.М. Томенчук