Справа № 2-1739, 2008р.

РІШЕННЯ

И М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

     7 листопада 2008 р.                                 м. Саки

     Сакський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим у складі:

     Головуючого судді:                                  О.В. Копичинського

     При секретарі:                                      І.М. Приходько

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовними заявами ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 і ОСОБА_4 про відшкодування шкоди та витрат у справі,

встановив:

     ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3. і ОСОБА_4. про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 19.362гр., витрат на поїздки до слідчого і в суд в сумі 1.700гр., витрат по оплаті експертизи в сумі 356гр., витрат по оплаті послуг адвокатів в сумі 1.400гр., моральної шкоди в сумі 30.000гр.

     Позов мотивований тим, що він є власником автомобіля ВАЗ-21103 р/н НОМЕР_1. Вироком Сакського міськрайсуду від 27.11.07р. ОСОБА_3., який 25.09.04р. керував автомобілем «Москвич ІЖ-412» р/н НОМЕР_2, був визнаний винним у скоєнні ДТП, яка сталася на автодорозі Роздольне-Сімферополь, в якій було пошкоджено його автомобіль, яким керував його батько ОСОБА_2.

     В ході судового слідства по кримінальній справі ним було оплачено проведення судової авто-товарознавчої експертизи, за висновком якої сума матеріальної шкоди, завдана пошкодженням його автомобіля, склала 19.362гр.

     Під час досудового і судового слідства він багато разів приїздив за викликом слідчого і суду, на які витратив особисті кошти. Послуги адвокатів в цей період він також оплачував за власний рахунок.

     Відмова відповідача відшкодувати заподіяну шкоду і відремонтувати його автомобіль, який є пошкоджений до теперішнього часу, привело до змін звичного образу його життя тому, що автомобіль використовувався ним щоденно для поїздом на роботу та для нужд сім'ї. Зазначені обставини причинили йому моральну шкоду.

     У зв'язку з тим, що ОСОБА_4., який є власником автомобіля «Москвич ІЖ-412» р/н НОМЕР_2, передав його у користування ОСОБА_3., який не мав посвідчення водія, вони зобов'язані у солідарному порядку відшкодувати заподіяну йому шкоду.

     ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3. про відшкодування  моральної шкоди в сумі 5.000гр. та витрат на поїздки до слідчого і в суд в сумі 310гр.75коп.

     Позов мотивований тим, що 25.09.04р. він керував автомобілем ВАЗ-21103 р/н НОМЕР_1 по довіреності. З вини ОСОБА_3., який керував автомобілем «Москвич ІЖ-412» р/н НОМЕР_2, він потрапив в ДТП, в якій отримав тілесні пошкодження легкої ступені важкості. Ці тілесні пошкодження він лікував амбулаторно за власні кошти.

     Отриманий в ДТП нервовий стрес, фізична біль, яку він відчував від отриманої травми, відмова відповідача відшкодувати заподіяну шкоду, заподіяли йому моральну шкоду.

     Під час досудового і судового слідства він багато разів приїздив за викликом слідчого і суду, на які витратив особисті кошти.

     У судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали позовні вимоги, які просили задовольнити.

     Відповідач ОСОБА_3., який про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням і телеграмою про отримання виклику до суду, в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.

     Але у попередньому судовому засіданні відповідач проти позову заперечував.

     Відповідач ОСОБА_4., який про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням і телеграмою про отримання виклику до суду, в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.

     Заслухавши пояснення позивачів, їх представника, вивчивши і дослідивши матеріали справи і надані документи, суд дійшов висновку про можливість задовольнити позовні вимоги кожного позивача частково з наступних підстав.

     Судом встановлено, що вироком Сакського міськрайсуду від 27.11.07р. ОСОБА_3., який 25.09.04р. керував автомобілем «Москвич ІЖ-412» р/н НОМЕР_2, був визнаний винним у скоєнні ДТП, яка сталася на автодорозі Роздольне-Сімферополь, в якій було пошкоджено автомобіль ВАЗ-21103 р/н НОМЕР_1, власником якого є позивач ОСОБА_1., яким керував його батько ОСОБА_1., про що свідчать вирок суду, а.с.12, і наданий суду технічний паспорт на автомобіль.

     Суд вважає за необхідне визнати зазначений факт без додаткового доказування тому, що згідно ч.4 ст.61 ЦПК України - вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

*

     Вирішуючи питання про право позивача на відшкодування матеріальної шкоди, суд дійшов наступного.

     Відповідно до ст.1192 ЦК України - з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди, відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

     Розмір збитків, що підлягаю відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

     Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у ч.2 п.9 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92г. №6 - коли відшкодування збитку в натурі неможливе, потерпілому відшкодовується в повному об'ємі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

     Згідно висновку судової авто-товарознавчої експертизи від 14.09.07р. №1529, а.с.152 том 2 кримінальної справи №1-36/2007р., - матеріальна шкода, завдана пошкодженням автомобіля ВАЗ-21103 р/н НОМЕР_1, склала 19.362гр.

     Суд вважає за можливе погодитися з зазначеною експертизою і покласти її в основу судового рішення у теперішній справі з наступних підставах:

     -ця експертиза не спростована ніякими доказами;

     -висновок експерта зроблений з урахуванням документів, складених робітниками ДАІ по обставинах ДТП і технічних пошкоджень автомобіля ВАЗ-21103 р/н НОМЕР_1.

     На підставі зазначеного суд визнає обґрунтованими і законними вимоги позивача ОСОБА_1. про відшкодування йому матеріальної шкоди, заподіяної пошкодженням його автомобіля в результаті ДТП тому, що згідно ч.1 ст.1166 ЦК України - шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

*

     Вирішуючи питання про особу, яка повинна відшкодувати заподіяну позивачеві шкоду, суд дійшов наступного.

     Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України - шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

     Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у ч.2 п.4 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92г. №6 - під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється громадянин, що здійснює експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

     Так в довідці Євпаторійського МРЕВ, а.с.203 том 2 кримінальної справи №1-36/2007р., зазначено, що власником автомобіля «Москвич ІЖ-412» р/н НОМЕР_2 є ОСОБА_4.    

     Судом встановлено, що ДТП, в якій було пошкоджено автомобіль позивача, сталася 25.09.04р.

     Але 27.05.04р. ОСОБА_4. оформив у Євпаторійському МРЕВ тимчасовий реєстраційний талон на право керування своїм автомобілем ОСОБА_3., якому передав цей автомобіль. До дня ДТП і в період ДТП цей автомобіль знаходився у користуванні ОСОБА_3. Це виходить з матеріалів кримінальної справи №1-36/2007р., а.с.206 том 1, і вироку Сакського міськрайсуду від 27.11.07р., а.с.214 том 2.

     З зазначеного виходить, що на період ДТП зазначений автомобіль не знаходився у володінні ОСОБА_4. тому, що перебував у повному користуванні ОСОБА_3. на правових підставах.

     Приймаючи до уваги зазначене вище суд дійшов висновку, що саме ОСОБА_3. повинен нести відповідальність за наслідки скоєної ДТП.

     У зв'язку з цим суд вважає за необхідне покласти обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної кожному позивачу в наслідок ДТП 25.09.04р., саме на відповідача ОСОБА_3.

     Враховуючи зазначене суд вважає за необхідне відмовити у задоволені позовних вимог кожного позивача до ОСОБА_4. про відшкодування шкоди.

*

     З пояснень позивачів, матеріалів справи і наданих документів судом встановлено, що 25.09.04р. ОСОБА_1. керував автомобілем ВАЗ-21103 р/н НОМЕР_1 по довіреності.

     З вини ОСОБА_3., який керував автомобілем «Москвич ІЖ-412» р/н НОМЕР_2, він потрапив в ДТП, в якій отримав тілесні пошкодження легкої ступені важкості, а.с.12.

     Ці тілесні пошкодження він лікував амбулаторно за власні кошти, а.с.37,38.

     Відповідач ОСОБА_3., навмисно, не вжив жодним заходам для відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням здоров'я позивача від дати їх заподіяння 25.09.04р. і до теперішнього часу.

     На підставі зазначеного вище суд дійшов висновку, що позивач випробовував моральних страждань через вищезазначені неправомірні дії відповідача, у зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди тому, що:

     -У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України - моральна шкода, заподіяна фізичній особі неправомірними діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, що заподіяла його, за наявності його вини;

     -Згідно ст.23 ГК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної в результаті порушення його прав.

      Моральна шкода полягає: в душевних стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою відносно його самої і у зв'язку із знищенням або пошкодженням його майна.

     Розмір цієї грошової компенсації, яку позивач визначив в 5.000гр., суд визнає обґрунтованою тому, що вона, на думку суду, відповідна ступені моральних страждань позивача і ступені вини відповідача, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки згідно ч.3 ст.23 ГК України - розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних і душевних страждань, ступені вини особи, що заподіяла моральну шкоду, якщо вини є підставою для відшкодування збитку, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

*

     Судом встановлено, що у ДТП, яка сталася 25.09.04р., було пошкоджено автомобіль ВАЗ-21103 р/н НОМЕР_1, власником якого є позивач ОСОБА_1.

     З пояснень позивача і наданого талона про реєстрацію ТЗ, судом встановлено, що цей автомобіль був випущений в 2001р., який позивач придбав у автомобільному салоні.

     Враховуючи зазначене та висновок судової авто-товарознавчої експертизи від 14.09.07р. №1529 про те, що на період ДТП цей автомобіль не мав жодних пошкоджень, а.с.152 том 2 кримінальної справи №1-36/2007р., суд вважає за можливе визнати, що зазначений автомобіль був практично новою машиною.

     Матеріальна шкода, завдана пошкодженням автомобіля ВАЗ-21103 р/н НОМЕР_1, склала 19.362гр.

     З пояснень позивача і матеріалів кримінальної справи №1-36/2007р. судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3., навмисно, не вжив жодним заходам для відшкодування шкоди, заподіяної пошкодженням автомобіля позивача, від дати їх заподіяння 25.09.04р. і до теперішнього часу.

     Позивачі пояснили, що відсутність автомобіля протягом 4 років привело до змін звичного образу життя їх сім'ї тому, що автомобіль використовувався ним щоденно для поїздок на роботу та для нужд сім'ї.

     Відповідач не надав суду належних доказів у спростування зазначених стверджень позивачів, чим не виконав вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Судом таких доказів не встановлено при розгляді справи.

     На підставі зазначеного вище та вимог ст.ст.23,1167 ЦК України суд дійшов висновку, що позивач випробовував моральних страждань через вищезазначені неправомірні дії відповідача, у зв'язку з чим, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачеві грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди.

     Але суд вважає за необхідне зменшити суму моральної шкоди з наступних підстав.

     Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України - розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

     Позивач не довів той факт, що глибина його фізичних та душевних страждань відповідні 30.000гр., які зазначені у позові, чим не виконав вимоги ст.10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Судом зазначені обставини не встановлені при розгляді справи.

     На підставі зазначеного вище суд визначає суму грошової компенсації, яка підлягає відшкодуванню позивачеві, в 10.000гр, яка, на думку суду, відповідна суму заподіяної позивачеві матеріальної шкоди, ступені його моральних страждань і ступені вини відповідача, які знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

*

     З пояснень позивача ОСОБА_1., квитанції, а.с.7, і матеріалів кримінальної справи №1-36/2007р. том 2 а.с.175,176,188, судом встановлено, що позивач оплатив послуги адвокатів за надання правової допомоги під час розгляду зазначеної кримінальної і теперішньої цивільної справи.

     Враховуючи зазначене та вимоги ч.1 ст.84 і ч.1 ст.88 ЦПК і ст.93 КПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача зазначені витрати.

*

     З пояснень позивачів, квитанції, а.с.3-9,20-35, і матеріалів кримінальної справи №1-36/2007р., судом встановлено, що на поїздки до слідчого і в суд під час розгляду кримінальної і цивільної справи позивач ОСОБА_1. витратив 1.700гр., а позивач ОСОБА_2 . - 317гр.75коп.

     Згідно п.3 ч.3 ст.79 ЦПК України - до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані з явкою до суду.

     Але відповідно до ч.1 ст.85 ЦПК України - витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача.

     Відповідно до вимог ст.ст.91,92 КПК України  - потерпілі, …, мають право на відшкодування їм витрат по явці за викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і до суду.

     Зазначені виплати провадяться з коштів органів дізнання, досудового слідства і суду. Порядок виплати і розмір сум, що підлягають виплаті, визначаються відповідною інструкцією.

     Так відповідно до п.1 і п.7 Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи або адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою КМ України від 01.07.96р. №710 - відповідно до чинного законодавства (стаття 92 КПК України) за потерпілими, …, які не є працівниками підприємств, установ чи організацій, у зв'язку з явкою та викликом в органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і до суду, відшкодовуються такі витрати: вартість проїзду до місця виклику і назад.

     У кримінальних справах зазначені витрати провадяться органом, який зробив виклик, із коштів, що передбачаються кошторисом на зазначені цілі.

     На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що чинним законодавством України не передбачено покладення на засудженого обов'язку по відшкодуванню потерпілому витрат на поїздки до слідчого і до суду під час розгляду кримінальної, а також покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню позивачеві витрат на поїздки до суду під час розгляду цивільної справи.

     У зв'язку з цим, зазначені позовні вимоги не можуть бути задоволені.

*    

     Приймаючи до уваги вищезазначене, а також відповідно до вимог ст.ст.80,88 ЦПК України, пп. «а», «д» п.1 ст.3 Декрету КМ України «Про державне мито» від 21.01.93р. №7-93, постанови КМ України «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» від 21.12.05р. №1258, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача:  

-      на користь позивача ОСОБА_1. понесені витрати по оплаті судової авто-товарознавчої експертизи у теперішній справі згідно квитанції, а.с.172 том 2 кримінальної справи №1-36/2007р.;

-      в дохід держави судовий збір по справі у розмірі 193гр.62коп., які складають 1% від суми задоволеної позовної вимоги про стягнення на користь позивача ОСОБА_1. матеріальної шкоди;

-      в дохід держави судовий збір по справі у розмірі 8гр.50коп., за розгляд судом позову в частині стягнення на користь позивача ОСОБА_1. моральної шкоди;

-      в дохід держави судовий збір по справі у розмірі 8гр.50коп., за розгляд судом позову в частині стягнення на користь позивача ОСОБА_2. моральної шкоди;

-      витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 30гр. за позовом ОСОБА_1. про відшкодування шкоди;

-      витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 7гр.50коп. за позовом ОСОБА_2. про відшкодування моральної шкоди.

*

     На підставі ст.ст. 23,1166,1167,1187,1192 ЦК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.92г. №6, ст.ст. 91,92,93 КПК України, Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи або адміністративні правопорушення, та виплати державним науково-дослідним установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердженої постановою КМ України від 01.07.96р. №710, і керуючись ст.ст. 10,11,60,79,80,84,85,88,209,212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

     Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

     Стягнути з ОСОБА_3на користь ОСОБА_1:

-      матеріальну шкоду у сумі 19.362гр.;

-      грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди у сумі 10.000гр.;

-      понесені витрати по оплаті судової авто-товарознавчої експертизи в сумі 356гр.;

-      витрати по оплаті правової допомоги у справі в сумі 1.400гр.;

-      всього - 31.116гр.

     Позов в іншій його частині залишити без задоволення.

     Позов ОСОБА_2- задовольнити частково.

     Стягнути з ОСОБА_3на користь ОСОБА_2грошову компенсацію у відшкодування моральної шкоди у сумі 5.000гр.

     Позов в іншій його частині залишити без задоволення.

*

     Стягнути з ОСОБА_3:

-      судовий збір по справі у розмірі 210гр.62коп. в дохід держави на р/р 31416537700021 місцевий бюджет м. Саки АР Крим, код 22090100, ОКПО 34740887, банк одержувач - УДК в АРК. м. Сімферополь;

-      витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37гр.50коп. на р/р 31211259700021, ОКПО 34740887, одержувач Державний бюджет м. Саки АР Крим 22050000, Банк ГУ ДКУ в АРК. м. Сімферополя, призначення платежу: інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи у Сакському міськрайсуді АРК.     

*

     Кримінальну справу №1-36/2007р. повернути до архіву Сакського міськрайсуду після набрання законної сили рішення у теперішній цивільній справі.

     Копії рішення направити відповідачам.

     Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду АР Крим шляхом подачі до Сакського міськрайсуду АР Крим заяви про апеляційне оскарження у 10-денний строк з дня проголошення рішення і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

     Суддя: