Справа № 742/3481/13-ц Провадження № 22-ц/795/1852/2013 Головуючий у I інстанції -Галич А. І. Доповідач - Горобець Т. В.
Категорія -цивільна
У Х В А Л А
08 серпня 2013 року м.Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіГоробець Т.В.,
суддів:Ішутко В.І., Євстафіїва О.К.
при секретарі:Рудик І.І.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 липня 2013 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спільне майно подружжя по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спільне майно подружжя,
в с т а н о в и в:
ОСОБА_6 звернулась з позовом до ОСОБА_5 про визнання за нею права власності на 2/3 частини спільного сумісного майна подружжя, а саме на 2/3 частини автомобіля AUDI 100, 1989 року, двигун №НОМЕР_2 номер кузоваНОМЕР_3, причіпу ПГА1,2001 року, номер шассі НОМЕР_4, автомобіля DAIMLER CHRYSLER, 2004 року, номер кузова НОМЕР_1. Заяву обґрунтувала посиланням на те, що відповідач може відчужити спірне майно без її згоди, отже з метою недопущення подальших судових спорів, просила вжити заходи забезпечення позову шляхом накладенні арешту на зазначені транспортні засоби та заборонити їх відчуження відповідачем.
Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду від 09.07.2013 року заяву задоволено, накладено арешт та заборону на відчуження автомобіля AUDI 100, 1989 року, двигун №НОМЕР_2Номер кузоваНОМЕР_3, причіпу ПГА1, 2001 року, номер шассі НОМЕР_4, автомобіля DAIMLER CHRYSLER , 2004 року, номер кузова НОМЕР_1.
Вважаючи ухвалу від 09.07.2013 року необґрунтованою та незаконною, відповідач ОСОБА_5 в апеляційній скарзі просить її скасувати, а у задоволенні заяви відмовити. Апелянт вважає, що доводи позивачки про наявність у нього можливості без згоди дружини відчужити транспортні засоби, є помилковою та спростовується приписами ст. 65 СК України.
Також, на думку відповідача, судом порушено приписи ст. 151 та 153 ЦПК України, оскільки жодних доказів на обґрунтування своїх доводів та припущень щодо необхідності забезпечувати позов, ОСОБА_6 суду не надала і у заяві належним чином не обґрунтувала.
Апеляційна скарга містить посилання на роз"яснення постанови Пленуму Верховного суду України №9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", відповідно до якої, лише на підставі достатніх доказів вважати, що існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог також , що вид забезпечення позову, про який йдеться у заяві, відповідає позовним вимогам, суд може вирішувати питання забезпечення позову.
У судове засідання сторони не з"явились, повідомлені належним чином ( а.с.22-24).
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 151 ЦПК України, суд, за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, але лише у тому випадку, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Із змісту заяви ОСОБА_6 щодо забезпечення позову та з її ж позовної заяви, а також, обраного способу захисту порушеного права, (вимога про визнання права власності на 2/3 частини транспортних засобів, набутих у шлюбі), не можливо дійти висновку про те, що навіть при задоволенні позову та визнання права власності на частку у спільному з відповідачем майні, зробить неможливим виконати або утруднить виконання такого рішення.
Посилання на ту обставину, що відповідач без згоди її, як одного з подружжя, зможе відчужити спільне, набуте у шлюбі майно, суперечить положенням ст. 65,70 СК України. Крім того, забезпечуючи позов, суд не звернув уваги на той факт, що частина з всього арештованого майна, у будь якому разі, є його власністю, тобто, суд допустив порушення його права власності. Також, суд не зазначив, на підставі яких доказів дійшов висновку про те, що саме ОСОБА_5 станом на 08.07.2013 року є зареєстрованим власником зазначених в ухвалі транспортних засобів.
З наявної у матеріалах справи не засвідченої належним чином копії Журналу карток, з якої неможливо зробити висновок про автора цього „документу", та у якому зазначено , що в період з 04.12.1995 по 12.03.2013 року спірні транспортні засоби були зареєстровані за ОСОБА_5, не вбачається, що станом на липень 2013 року ОСОБА_5 залишається їх власником. Крім того, судом в ухвалі не зазначено державних реєстраційних номерів цих транспортних засобів та їх власника, що може призвести до неможливості виконання ухвали суду про арешт майна, або арешту майна іншого власника.
Керуючись ст.151-153, ст.293, 303, 304, ,307, ст.312, 313,315, 317,319,324 ЦПК України, апеляційний суд -,
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.
Ухвалу Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 09 липня 2013 року скасувати.
У задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на автомобіль AUDI 100, 1989 року, двигун №НОМЕР_2Номер кузоваНОМЕР_3, причіп ПГА1,2001 року, номер шассі НОМЕР_4, автомобіль DAIMLER CHRYSLER , 2004 року, номер кузова НОМЕР_1 - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення , оскарженню не підлягає .
Головуючий:Судді: