донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

06.08.2013 р. справа №908/834/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівСтойка О.В., Чернота Л.Ф.

при секретарі Довгалюк К.Г.

від позивача:Данилевський О.М. - за дов. №14-68 від 22.03.2013р.

від відповідача:не з»явився

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз», м. Мелітополь Запорізької області

на рішення господарського суду Запорізької області

від16.05.2013 року

у справі№ 908/834/13-г (суддя Дьоміна А.В.)

за позовомПублічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідачаВідкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз», м. Мелітополь Запорізької області

простягнення 297 111 грн. 21 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2013 році Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз», м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 297 111 грн. 21 коп., з яких: 00 грн. 01 коп. - основний борг, 158 245 грн. 23 коп. - пеня, 92 926 грн. 89 коп. - 3% річних, 45 939 грн. 07 коп. - сума інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.05.13 р. позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз», м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 297 111 грн. 21 коп. були задоволені частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз», м. Мелітополь Запорізької області на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ 00 грн. 01 коп. - заборгованості за поставлений природний газ, 45 939 грн. 07 коп. - інфляційних, 92 926 грн. 89 коп. - 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Відповідач, Відкрите акціонерне товариство «Мелітопольгаз», м. Мелітополь Запорізької області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, якою просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.13 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ відмовити.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції рішення господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач у судовому засіданні підтримав заперечення щодо апеляційної скарги.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 20.06.13р. Про причину неявки суд не повідомив, своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду не була визнана обов'язковою, неявка без поважних причин у судове засідання представника позивача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, але підлягає зміні в частині стягнення з відповідача на користь позивача сум 3% річних та інфляційних, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2011 р. між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Мелітопольгаз" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/136/11 з додатковими угодами до нього, за умовами яких постачальник зобов'язався у 2011 році передати покупцеві імпортований природний газ, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати природний газ в обсязі, зазначеному у п. 2.1 цього договору.

Згідно пункту 5.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу з поточних рахунків Покупця.

У відповідності до п. 6.1 договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Пунктом 6.2 договору сторони обумовили, що за несвоєчасну оплату газу у строки, зазначені в п.5.1 договору, Покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітній місяць.

Відповідно до п. 9.1 договору та додаткової угоди до нього цей Договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині поставки газу з 01.01.2011 р. до 31.12.2012 р., а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення.

З актів приймання-передачі природного газу від 31.05.11 р., 30.06.11 р., 31.07.11 р. 31.08.2011 р., 30.09.2011 р., 31.10.2011 р., 29.02.2012 р., 31.03.12 р. вбачається, що відповідач прийняв від позивача у травні 2011 р. - жовтні 2011 р., лютому - березні 2012 р. імпортований природний газ в обсязі 4026,425 тис. куб.м. на загальну суму у розмірі 14 066 322 грн. 72 коп. Зазначені Акти підписані обома сторонами без зауважень та заперечень і скріплені печатками підприємств сторін. Однак відповідач свій обов'язок з повної та своєчасної оплати природного газу у встановлений Договором термін виконував з прострочкою, оплативши вартість газу на загальну суму 14 066 322 грн. 71 коп.

Враховуючи наведене, позивач звернувся із позовом до господарського суду Запорізької області про стягнення з відповідача на його користь 297 111 грн. 21 коп., з яких: 00 грн. 01 коп. - основний борг, 158 245 грн. 23 коп. - пеня, 92 926 грн. 89 коп. - 3% річних, 45 939 грн. 07 коп. - сума інфляційних.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно норм ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, на виконання умов договору, передав у власність відповідачу імпортований природний газ на загальну суму 14 066 322 грн. 72 коп., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, однак відповідач, у передбачені умовами договору строки здійснив оплату не в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та те, що на момент прийняття судом першої інстанції рішення по справі, відповідач відповідно до вимог статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції письмових належних та допустимих доказів оплати позивачу залишку заборгованості за імпортований природний газ, Донецький апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції правомірно зроблений висновок про неналежне виконання відповідачем його договірних зобов'язань всупереч вимогам статей 526, 530 Цивільного кодексу України та задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 00 грн. 01 коп.

Також позивач, звертаючись до суду із позовом, просив стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 92 926 грн. 89 коп. та інфляційні у сумі 45 939 грн. 07 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції через невірний розрахунок позивача, зокрема, невірно визначений період нарахування інфляційних на суму боргу та 3% річних помилково задовольнив в повному обсязі позовні вимоги в цій частині та стягнув з відповідача на користь позивача 3% річних у сумі 92 926 грн. 89 коп. та інфляційні у сумі 45 939 грн. 07 коп.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних підлягає частковій зміні та до стягнення належать 3% річних лише у розмірі 89 664 грн. 24 коп., як плата за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання та інфляційні лише у розмірі 22 905 грн. 47 коп., як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов»язання з причини девальвації грошової одиниці України, з відмовою в іншій частині річних та інфляційних через невірний розрахунок оскільки позивач нарахував суми інфляційних за періоди прострочки виконання зобов'язань, менші за 15 днів (півмісяця), в той час як інфляція є помісячним процесом і нарахування її за період менше ніж місяць суперечить діючому законодавству України, а при розрахунку 3% річних невірно визначена кількість днів прострочення, на які нараховуються 3% річних, зокрема, коли була здійснена проплата відповідачем, позивач помилково цей день враховував при розрахунку цієї міри відповідальності.

При зверненні до суду позивач також просив стягнути з відповідача на його користь пеню відповідно до п. 6.2 Договору за загальний період прострочки у розмірі 158 245 грн. 23 коп.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно приписів ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.96 р. № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6.2 договору сторони обумовили, що за несвоєчасну плату газу у строки, зазначені в п.5.1 договору, Покупець зобов'язується сплатити пеню у розмірі не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку остаточного розрахунку за звітній місяць.

Судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні цієї частини позовних вимог оскільки відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ( в редакції чинного на час виникнення спірних правовідносин) введений мораторій на задоволення вимог кредиторів щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов»язань.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення. Зокрема, не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги стосовно того, що вимога про сплату інфляційних та 3% річних могла бути заявлена позивачем безпосередньо лише з вимогою про сплату суми боргу, оскільки положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України застосовуються за умови настання факту порушення зобов'язання, а саме: прострочення виконання зобов'язання з оплати, тобто грошового зобов'язання, що мало місце в даному випадку. Тобто, у випадку прострочення виконання грошового зобов'язання позивач має право на стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляційних та 3% річних згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, заявлених як в одному позові, так і окремо у різних позовних заявах, причому по день фактичного виконання відповідачем свого грошового зобов»язання.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2013 р. у справі № 908/834/13-г ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, але підлягає зміні в частині розміру стягнутих сум інфляційних та 3% річних.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз», м. Мелітополь Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2013 р. у справі № 905/834/13-г - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2013 р. у справі № 908/834/13-г - змінити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ до Відкритого акціонерного товариства «Мелітопольгаз», м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 297 111 грн. 21 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз", (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, 47-А, ЗКПО 05535349) на користь Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ЗКПО 20077720) основний борг у розмірі 00 грн. 01 коп., інфляційні у розмірі 22 905 грн. 47 коп., 3% річних у розмірі 89 664 грн. 24 коп., судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2777 грн. 32 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ до Відкритого акціонерного товариства "Мелітопольгаз", м. Мелітополь Запорізької області про стягнення 3% річних у розмірі 3 262 грн. 65 коп. та інфляційних у розмірі 23 033 грн. 60 коп., пені в розмірі 158 245 грн. 23 коп.

Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 16.05.2013 р. у справі № 908/834/13-г - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий Г.І. Діброва

Судді О.В. Стойка

Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 - у справу;

2 - позивачу;

3 - відповідачу;

4 - ДАГС;

5- ГСЗО.

Гриньова О.В.