УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/1-33/12-к Головуючий у 1-й інст. Невмержицький І. М.

Категорія ст. 410 КПК України Доповідач Михайловський В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2013 року апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Михайловського В.І.,

суддів: Фоміна Ю.В., Ткаченка В.Л.,

з участю прокурора: Селюченко І.І.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі матеріали кримінальної справи за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 травня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Радомишльського районного суду залишено без задоволення клопотання засудженого ОСОБА_1 про заміну покарання у вигляді штрафу на покарання у вигляді громадських робіт .

Згідно постанови суду та матеріалів справи, 13 січня 2012 року ОСОБА_1 вироком Радомишльського районного суду був засуджений за ст. 204 ч.2 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень.

Вирок вступив в законну силу та 13.02.2012 року, за вихідним номером 1433 ОСОБА_1 було надіслано письмове повідомлення, згідно якого йому було надано час для добровільної сплати штрафу в місячний строк, а також попереджено, що у випадку несплати суми штрафу, суд розглядатиме питання про заміну несплаченої суми штрафу іншим покаранням у вигляді громадських або виправних робіт.

У вказаний судом термін жодної гривні ОСОБА_1 не сплатив та 26.12.2012 року звернувся до суду з клопотанням замінити йому покарання у виді штрафу на громадські роботи.

В апеляції ОСОБА_1 просить постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 22.05.2013 року про відмову в задоволенні клопотання про заміну покарання у вигляді штрафу на покарання у вигляді громадських робіт - змінити, а клопотання від 26.10.2012 року про заміну покарання у вигляді штрафу на покарання у вигляді громадських робіт - задовольнити.

В обґрунтування апеляції посилається на те, висновки викладені у оскаржуваній постанові є необґрунтованими та не ґрунтуються на законі.

На думку апелянта, в зв'язку з відсутністю у нього роботи та будь-яких інших джерел заробітку, а також встановлення судом тієї обставини, що він так і не сплатив призначеної йому суми штрафу, є необхідні підстави для вирішення питання про заміну призначеного йому покарання у вигляді штрафу на громадські роботи.

Апелянт вважає, що наведений у постанові суду від 22.05.2013 року розрахунок суми штрафу по відношенню до кількості годин громадських робіт, є необґрунтованим, оскільки, у даному випадку, сума штрафу становить тисячу неоподаткованих мінімумів доходів громадян ( 17 000 гривень) та ніде законодавчо не встановлено, що якщо сума штрафу при розрахунку відповідно до ч.5 ст. 53 КК України перевищує еквівалентний цій сумі максимальний строк громадських робіт ( 240 год. ), то положення ч.5 ст. 53 КК України не застосовуються.

Заслухавши доповідача по справі, міркування прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції ОСОБА_1, вважаючи постанову суду законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 26 ч.1 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений зобов'язаний сплатити штраф після набрання вироком суду законної сили і повідомити про це відповідний суд шляхом пред'явлення документа про сплату штрафу.

Частиною третьою ст. 26 вказаного кодексу передбачено, що у разі несплати засудженим штрафу у строк, передбачений ч. 1 цієї статті, суд розглядає питання про розстрочку виплати несплаченої суми штрафу або заміну несплаченої суми штрафу покаранням у вигляді громадських робіт відповідно до закону.

Суд першої інстанції обґрунтовано послався на вимоги ч.5 ст. 53 КК України та ч.2 ст. 56 КК України, згідно якої громадські роботи встановлюються на строк від 60 до 240 год. і відбуваються не більш як чотири години на день, оскільки ( 1 год.= 1 н.м.д.г.=17 000 грн.= 1000 год. гр. робіт.).

Що стосується викладених в апеляції ОСОБА_1 мотивів, щодо задоволення його клопотання про заміну покарання у вигляді штрафу на покарання у вигляді громадських робіт то вони є безпідставними.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок щодо необхідності відмови у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про заміну покарання у вигляді штрафу на покарання у вигляді громадських робіт, а тому будь - які підстави для скасування постанови Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 травня 2013 року відсутні.

У кримінальній справі також відсутні будь-які відомості про виконання вироку Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 січня 2013 року, яким ОСОБА_1 засуджено за ст. 204 ч.2 КК України до покарання у вигляді штрафу в сумі 17 000 гривень. Будь-які відомості про звернення вказаного вироку до виконання по даній справі відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України (в ред. 1960 року)апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляцію ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 22 травня 2013 року про заміну покарання у вигляді штрафу на покарання у вигляді громадських робіт - без зміни.

Судді: