ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 липня 2013 року місто Севастополь 12 год. 09 хв. Справа №827/869/13-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі колегії суддів:

головуючого судді - Водяхіна С.А.,

суддів - Шаповала І.І.,

- Гавури О.В.,

секретар - Прокопенко О.О.,

за участю:

позивача - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Балаклавським РВ УМВС України в м. Севастополі 15 серпня 1997 року;

представника позивача - ОСОБА_2 - ОСОБА_3, паспорт серії НОМЕР_1 виданий МВМ Дзержинського РВ УМВСУ в Харківській області 12 листопада 1996 року;

представника відповідача - Державного агентства земельних ресурсів України - Сьомочкіної Ольги Сергіївни, посвідчення НОМЕР_3

представника відповідача - Головного управління Держземагенства у м. Севастополі - Янчук Вікторії Вікторівни, паспорт серії НОМЕР_4 виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі 15 липня 2005 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України у м. Севастополі про визнання протиправним та скасування наказу, визнання незаконними дій, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В :

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до Окружного адміністративного суду м. Севастополя з адміністративним позовом до Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління Державного агентства земельних ресурсів України у м. Севастополі про скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 22 січня 2013 року № 133-кт/а «Про звільнення ОСОБА_2.», визнання дій Головного управління Держземагенства у м. Севастополя щодо процедури звільнення позивача незаконними, поновлення ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у м. Севастополя з 23 січня 2013 року, сплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня поновлення на посаді та зобов'язання Головного управління Держземагенства у м. Севастополі провести нарахування та виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 січня 2013 року до дня поновлення на посаді.

Ухвалами Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 28 березня 2013 року відкрито провадження у справі № 827/869/13-а, справу призначено до судового розгляду.

12 червня 2013 року позивачем та його представником до початку судового розгляду справи по суті було надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої він просить визнати протиправним та скасувати наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 22 січня 2013 року № 133-кт/а «Про звільнення ОСОБА_2.», визнати дії Головного управління Держземагенства у м. Севастополі щодо процедури звільнення позивача незаконними; поновити ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у м. Севастополі з 23 січня 2013 року; сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення до дня поновлення на посаді; зобов'язати Головне управління Держземагенства у м. Севастополя провести нарахування та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 23 січня 2013 року до дня поновлення ОСОБА_2 на посаді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 12 червня 2013 року прийнято заяву позивача про уточнення позовних вимог у справі № 827/869/13-а.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника Головного управління Держкомзему у м. Севастополі на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України є протиправним, оскільки фактично скорочення штату або чисельності працівників Головного управління Держкомзему у м. Севастополі після його реорганізації шляхом приєднання до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі не відбулось, а тому відповідно до частини другої статті 36 Кодексу законів про працю України дія трудового договору працівника продовжується.

У судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечували, просили у його задоволенні відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях. Зазначили, що наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 22 січня 2013 року № 133-кт/а «Про звільнення ОСОБА_2.» є обґрунтованим та законним.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 23 грудня 2010 року працювала на посаді першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у м. Севастополі з присвоєнням 7 рангу державного службовця.

Наказом Комісії з проведення реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів від 16 грудня 2010 року № 1 було реорганізовано Державний комітет України із земельних ресурсів у Державне агентство земельних ресурсів України та визнано Державне агентство земельних ресурсів України правонаступником всіх прав та обовязків Державного комітету України із земельних ресурсів.

Указом Президента України від 08 квітня 2011 року № 445/2011 затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України.

Відповідно до пункту 1 зазначеного Положення Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагенство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України (далі - Міністр), входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Наказом Комісії з проведення реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів від 17 серпня 2012 року № 44 Головне управління Держкомзему у м. Севастополя було реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держземгаенства у м. Севастополі.

Відповідно до додатку 2 до зазначеного наказу головою Комісії з проведення реорганізації Головного управління Держкомзему у м. Севастополі було призначено ОСОБА_6.

Наказом Комісії з проведення реорганізації Головного управління Держкомзему у м. Севастополі від 20 серпня 2012 року № 8 було оголошено наказ Комісії з проведення реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів від 17 серпня 2012 року № 44 «Про реорганізацію Головного управління Держкомзему у м. Севастополі».

Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 09 серпня 2012 року № 374 було затверджено Положення про Головне управління Держземагенства у м. Севастополі.

Державну реєстрацію юридичної особи - Головного управління Держземагенства у м. Севастополі проведено 13 серпня 2012 року державним реєстратором Ленінської районної державної адміністрації, номер запису 10771020000007407.

Відповідно до наказу Комісії з проведення реорганізації Державного комітету України із земельних ресурсів від 12 жовтня 2012 року № 155 додаток 2 до наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 17 серпня 2012 року № 44 «Про реорганізацію Головного управління Держкомзему у м. Севастополі» було викладено у новій редакції, відповідно до якої головою Комісії з проведення реорганізації Головного управління Держкомзему у м. Севастополі було призначено ОСОБА_2.

19 листопада 2012 року ОСОБА_2 була попереджена про можливе вивільнення у зв'язку з реорганізацією Головного управління Держкомзему у м. Севастополі шляхом приєднання до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі, про що свідчить її підпис у передженні.

Одночасно, позивачу було запропоновано дві посади: начальника відділу охорони земель Головного управління Держземагенства у м. Севастополі та начальника відділу оцінки та ринку земель Головного управління Держземагенства у м. Севастополі.

Комісією у складі завідувача сектором з питань запобігання та протидії корупції Головного управління Держземагенства у м. Севастополі ОСОБА_7, заступника начальника відділу кадрового, документального та організаційного забезпечення Головного управління Держкомзему у м. Севастополі ОСОБА_8, головного спеціаліста відділу документального, господарського та організаційного забезпечення Головного управління Держземагенства у м. Севастополі ОСОБА_9 було складно акт від 19 листопада 2012 року № 3, відповідно до якого ОСОБА_2 відмовилась від підписання графи попередження «Про згоду на запропоновану посаду або по відмову від посади», причин відмови від підпису не повідомила.

Актом від 21 січня 2013 року № 4, комісією у складі завідувача сектором з питань запобігання та протидії корупції Головного управління Держземагенства у м. Севастополя ОСОБА_7, завідувача сектору кадрової політики Головного управління Держземагенства у м. Севастополі ОСОБА_10, головного спеціаліста відділу документального, господарського та організаційного забезпечення Головного управління Держземагенства у м. Севастополі ОСОБА_9 було зафіксовано факт відмови ОСОБА_2 від підписання попередження про можливе вивільнення у зв'язку з реорганізацією Головного управління Держкомзему у м. Севастополі у частині згоди або відмови від запропонованих посад.

Наказом Державного агентства земельних ресурсів України від 22 січня 2013 року № 133-кт/а ОСОБА_2 була звільнена з посади першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у м. Севастополя у зв'язку з реорганізацією відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

Наказом Головного управління Держземагенства у м. Севастополі від 23 січня 2013 року № 7-к оголошено наказ Державного агентства земельних ресурсів України від 22 січня 2013 року № 133-кт/а «Про звільнення ОСОБА_2.».

Відповідно до акту від 18 березня 2013 року № 6, складеного комісією у складі головного спеціаліста сектору кадрової політики Головного управління Держземагенства у м. Севастополі ОСОБА_11, начальника Управління Державного земельного кадастру ОСОБА_12, 18 березня 2013 року в приміщенні Головного управління Держземагенства у м. Севастополі (каб. № 416) ОСОБА_2 запропоновано поставити підпис про ознайомлення з наказом Держземагенства України від 22 січня 2013 року № 133-кт/а «Про звільнення ОСОБА_2.». ОСОБА_2 відмовилась від здійснення підпису про ознайомлення з наказом про звільнення. Також комісією запропоновано отримати власну трудову книжку, оформлену належним чином, та поставити особистий підпис в особовій картці про отримання, від чого вона теж відмовилась.

19 березня 2013 року ОСОБА_2 повторно відмовилась поставити підпис про ознайомлення з наказом Держземагенства України від 22 січня 2013 року № 133-кт/а «Про звільнення ОСОБА_2.» та отримання власної трудової книжки, про що свідчить акт від 19 березня 2013 року № 8, складений головним спеціалістом сектору кадрової політики Головного управління Держземагенства у м. Севастополі ОСОБА_11 та головним спеціалістом юридичного відділу Головного управління Держземагенства у м. Севастополі ОСОБА_13

Відповідно до акту від 15 квітня 2013 року № 9, складеного комісією у складі завідувача сектору кадрової політики Головного управління Держземагенства у м. Севастополі ОСОБА_10, головного спеціаліста юридичного відділу Головного управління Держземагенства у м. Севастополі ОСОБА_5, головного спеціаліста відділу документального, господарського та організаційного забезпечення Головного управління Держземагенства у м. Севастополі ОСОБА_9, 15 квітня 2013 року комісія виїхала за місцем реєстрації ОСОБА_2: АДРЕСА_1. У ході бесіди ОСОБА_2 було запропоновано ознайомитись з наказом Держземагенства України від 22 січня 2013 року № 133-кт/а «Про звільнення ОСОБА_2.», поставити підпис про ознайомлення, отримати належним чином оформлену трудову книжку та поставити підпис в особовій картці і в «Книзі обліку руху трудових книжок і вкладок до неї» про отримання трудової книжки. ОСОБА_2 відмовилась від ознайомлення з наказом Держземагенства України та від отримання трудової книжки. Комісії стало відомо зі слів ОСОБА_2, що вона знайома зі змістом наказу Держземагенства України від 22 січня 2013 року № 133-кт/а, але відмовляється від ознайомлення з ним, отримання його копії та трудової книжки, оскільки з приводу цього їй необхідно порадитись з адвокатом.

05 лютого 2013 року ОСОБА_2 було виплачено заробіток за січень 2013 року у розмірі 9057 грн. 23 коп., у тому числі вихідну допомогу у розмірі 7 774 грн. 62 коп., а також було виплачено компенсацію за невикористану відпустку та компенсацію за час затримки розрахунку у загальному розмірі 4 905 грн. 77 коп.

Також судом встановлено, що 06 вересня 2012 року начальником Головного управління Держкомзему у м. Севастополі за вих. № 88-2/7888 на адресу Державного агентства земельних ресурсів України було надіслано подання щодо призначення ОСОБА_2 на посаду першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у м. Севастополі.

15 листопада 2012 року Головним управлінням Держкомзему у м. Севастополі було направлено до Держземагенства України лист за вих. № 8-10-2/10180 з проханням про залишення без розгляду листа від 06 вересня 2012 року за вих. № 8-8-2/1888 про призначення ОСОБА_2 на посаду першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у м. Севастополі у зв'язку з непродуктивною працею на посаді першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у м. Севастополі.

Суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, регулюються Законом України «Про державну службу», який визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну службу» державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів.

Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Статтею 30 Закону України «Про державну службу» визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: 1) порушення умов реалізації права на державну службу (стаття 4 цього Закону); 2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтями 16 і 16 1 цього Закону; 3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (стаття 23 цього Закону); 4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (стаття 31 цього Закону); 5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (стаття 12 цього Закону); 6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону; 7) притягнення державного службовця до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, пов'язані з порушенням обмежень, передбачених Законом України "Про засади запобігання і протидії корупції".

Відповідно до пункту 1 частини першої, частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно зі частиною першою статті 42 Кодексу законів про працю України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Статтею 49-2 зазначеного Кодексу встановлений порядок вивільнення працівників, відповідно до якої про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Державна служба зайнятості пропонує працівникові роботу в тій же чи іншій місцевості за його професією, спеціальністю, кваліфікацією, а при її відсутності - здійснює підбір іншої роботи з урахуванням індивідуальних побажань і суспільних потреб. При необхідності працівника може бути направлено, за його згодою, на навчання новій професії (спеціальності) з наступним наданням йому роботи.

Частиною четвертою статті 36 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Відповідно до пункту 18 Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (далі Пленум № 9) при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати, з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням) і перевіряти їх відповідність законові.

Згідно з пунктом 19 Пленуму № 9 розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що у разі реорганізації підприємства шляхом його злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення численності або штату працівників. У інших випадках дія трудового договору працівника продовжується.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що Головне управління Держкомзему у м. Севастополі було реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі.

Відповідно до штатного розпису кількість штатних одиниць Головного управління Держкомзему у м. Севастополі станом на 01 січня 2013 року складала 72.

У свою чергу, згідно зі штатним розписом Головного управління Держземагенства у м. Севастополі станом на 01 січня 2013 року кількість штатних одиниць дорівнює 87.

При цьому, у структурі Головного управління Держземагенства у м. Севастополі передбачено посаду першого заступника начальника, що підтверджується як штатним розписом Головного управління Держземагенства у м. Севастополі, затвердженим головою Держземагенства України 17 січня 2013 року, так і структурою цієї організації, затвердженою головою Держземагенства України 03 грудня 2012 року.

Також з матеріалів справи, а саме: розподілу обовязків між начальником, першим заступником та заступником начальника Головного управління Держкомзему у м. Севастополі, затвердженого наказом Головного управління Держкомзему у м. Севастополі від 25 січня 2011 року № 5, та розподілу функціональних обов'язків між начальником, першим заступником та заступником начальника Головного управління Держземагенства у м. Севастополі, затвердженого наказом Головного управління від 23 квітня 2013 року № 37, вбачається, що функціональні обов'язки першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у м. Севастополі за своєю суттю не змінились.

Зазначене свідчить та не заперечувалось представниками відповідачів, що при реорганізації Головного управління Держкомзему у м. Севастополі не відбувалось скорочення чисельності або штату працівників, зміни у їх складі за посадами, спеціальностями, кваліфікацією, професіями.

Представник відповідача - Державного агентства земельних ресурсів України, пояснив, що на час звільнення позивач з посади першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у м. Севастополі посада першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у м. Севастополі була вільна, однак її не було запропоновано ОСОБА_2 у зв'язку з непродуктивною працею на посаді першого заступника Держкомзему у м. Севастополі. Також представник відповідача зазначив, що інші працівники були переведені з Головного управління Держкомзему у м. Севастополі до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі на підставі частини четвертої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Крім того, судом приймається до уваги висновки Управління державної служби Головного управління Державної служби України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, викладені у листі від 21 березня 2013 року № 145/т000120-13, відповідно до яких за результатами проведеної Головним управлінням Державної служби України в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі перевірки Головного управління Держземагенства у м. Севастополі щодо процедури звільнення ОСОБА_2 було встановлено, що під час звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у м. Севастополі порушено статті 40, 47 Кодексу законів про працю України, норми Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1242.

Таким чином, у відповідача - Державного агентства земельних ресурсів України, не було підстав для звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника Головного управління Держкомзему у м. Севастополі на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, а тому наказ державного агентства земельних ресурсів України від 22 січня 2013 року № 133-кт/а «Про звільнення ОСОБА_2.» є протиправним та підлягає скасуванню.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 36 Кодексу законів про працю України у даному випадку дія трудового договору ОСОБА_2 продовжується.

Щодо позивних вимог про поновлення ОСОБА_2 на посаді першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у м. Севастополі суд зазначає наступне.

Відповідно до абзацу 3 пункту 19 Пленуму № 9 працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

При ліквідації підприємства (установи, організації) правила п. 1 ст. 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_2 не була переведена у встановленому порядку до Головного управління Держземагенства у м. Севастополі, вона не має право вимагати поновлення її на посаді першого заступника начальника Головного управління Держземагенства у м. Севастополі, яку вона не займала.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до повідомлення державного реєстратора Ленінської районної державної адміністрації у м. Севастополі 26 лютого 2013 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис № 10771120015005432 про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи - Головне управління Держкомзему у м. Севастополі на підставі рішення засновників (учасників) про припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення.

Зазначений факт також підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо Головного управління Держкомзему у м. Севастополі.

Згідно з абзацом 3 пункту 18 Пленуму № 9 у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП).

Відповідно до частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, позовні вимоги щодо поновлення ОСОБА_2 на посаді першого заступника Головного управління Держземагенства у м. Севастополі задоволенню не підлягають.

Разом з цим, Головним управлінням Держземагенства у м. Севастополі на користь позивача повинно бути виплачено заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 23 січня 2013 року по дату прийняття рішення по цієї справі - 30 липня 2013 року.

Щодо позовних вимог позивача про визнання незаконним дій Головного управління Держземагенства у м. Севастополі щодо процедури звільнення суд зазначає, що достатнім способом захисту порушеного права у даному випадку буде визнання протиправним та скасування наказу голови Державного агентства земельних ресурсів України від 22 січня 2013 року № 133-кт/а «Про звільнення ОСОБА_2.» та зобов'язання Головного управління Держземагенства у м. Севастополі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 січня 2013 року по 30 липня 2013 року.

Згідно зі статтею 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідач - Державне агентство земельних ресурсів України, не надав суду доказів того, що приймаючи наказ про звільнення ОСОБА_2 з посади першого заступника начальника Головного управління Держкомзему у м. Севастополі він діяв у порядку, спосіб та у межах повноважень, що передбачені нормами діючого законодавства.

Доводи представників відповідачів не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами, встановленими судом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ голови Державного агентства земельних ресурсів України від 22 січня 2013 року № 133-кт/а «Про звільнення ОСОБА_2.».

Зобов'язати Головне управління Держземагенства у м. Севастополі нарахувати та виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 23 січня 2013 року по 30 липня 2013 року.

У решті позову відмовити.

Постанова у частині виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду у порядку і строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, повний текст постанови складено 05 серпня 2013 року.

Головуючий суддя С.А. Водяхін

Судді І.І. Шаповал

О.В. Гавура