АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 2-547/07
Номер провадження 22-ц/786/2257/2013
Головуючий у 1-й інстанції Клименко С.М.
Доповідач Дряниця Ю. В.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 серпня 2013 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого - судді : Дряниці Ю.В.
Суддів: Карнауха П.М., Чумак О.В.
При секретарі: Ткаченко Т.І.
З участю: представника позивача ОСОБА_1,
представника особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у розгляді справи ОСОБА_3
на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30 квітня 2007 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Київська універсальна біржа, про визнання договору купівлі-продажу квартири таким, що відбувся.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -
в с т а н о в и л а :
В квітні 2007 року позивач звернувся до місцевого суду з позовом до відповідачів про визнання договору купівлі-продажу квартири таким, що відбувся.
Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 05 серпня 1997 року він придбав у відповідачів квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу від 05.08.1997 року було укладено згідно ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» та посвідчено на Київській універсальній біржі. Продаж квартири вчинено за 15 000 грн., які продавці отримали. В зв'язку з тим, що нотаріальна форма посвідчення договору не була дотримана, позивач просив визнати договір таким, що відбувся.
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30 квітня 2007 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Київська універсальна біржа, про визнання договору купівлі-продажу квартири таким, що відбувся - задоволено.
Визнано таким, що відбувся договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 укладеного 5 серпня 1997 року та зареєстрованого на Київській універсальній біржі за № D0619/7882 між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2012 року рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30 квітня 2007 року скасовано та ухвалено нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу квартири таким, що відбувся - відмовлено за безпідставністю.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 24 квітня 2013 року рішення Апеляційного суду Полтавської області від 15 березня 2012 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 (особа, яка не брала участі у розгляді справи) місцевого суду скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 24 червня 2011 року Голосіївським районним судом м. Києва ухвалено рішення, відповідно до якого визнано договір купівлі-продажу нерухомості від 05.08.1997 року удаваною угодою в частині покупця ОСОБА_4, визнано дійсним покупцем ОСОБА_3, змінено правовідносини, що виникли за договором та визнано за ОСОБА_3 право власності на спірну квартиру. Вважає, що судом рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин справи.
Перевіривши матеріали справи, з'ясувавши межі апеляційного оскарження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про їх неспроможність та відхилення, оскільки на момент ухвалення судом першої інстанції рішення, не існувало будь-якого судового рішення щодо предмету та підстав заявленого позову. Окрім того, апелянтом доводи обґрунтовуються нормами Цивільного кодексу України, який не може регулювати виниклі спірні правовідносини, оскільки вони виникли на момент чинності ЦК Української РСР (в ред. 1963 року).
Разом з цим, згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Як убачається з матеріалів справи та вірно було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_6 з другої сторони 05 серпня 1997 року уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Даний договір було укладено згідно ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» та посвідчено на Київській універсальній біржі.
В подальшому договір купівлі-продажу було зареєстровано в Київському міському бюро технічної інвентаризації.
Нотаріальне посвідчення договору відповідно до норм ст. 227 ЦК Української РСР (в ред. 1963 року) не було здійснено.
Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий суд виходив з того, що сторонами по договору купівлі-продажу були дотримані всі передбачені законом умови укладення договору, було передано гроші, він був зареєстрований в Київському міському бюро технічної інвентаризації, а тому відповідно до норм 224 ЦК Української РСР (в ред. 1963 року) він може бути визнаний таким, що відбувся з моменту його укладення.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може, оскільки судом першої інстанції не враховано, що правовідносини між сторонами виникли в 1997 році, тобто з моменту укладення договору купівлі-продажу на Київській універсальній біржі та повинні регулюватися чинним на той час цивільним законодавством. З позовом до суду позивач звернувся лише 25.04.2007 року, при цьому не ставив питання поновлення пропущеного строку позовної давності, не навів будь-яких доводів поважності пропуску цього строку та не надав належних та допустимих доказів.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції взагалі не перевірив і відповідно належним чином не вирішив питання про наявність підстав для захисту порушеного права внаслідок пропуску трирічного строку для звернення до суду, визначено ст. 79 ЦК Української РСР (в ред. 1963 року), та не врахував, що згідно зі ст. 80 ЦК Української РСР (в ред. 1963 року), яка діяла на момент виникнення правовідносин, закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є безумовною підставою для відмови в позові.
За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог з підстав, визначених п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України - порушення або неправильне застосування норм матеріального права.
.
Керуючись ст.ст. 303, 309 ч.1 п. 4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - відхилити.
Рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 30 квітня 2007 року - скасувати.
Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Київська універсальна біржа, про визнання договору купівлі-продажу квартири таким, що відбувся - в зв'язку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Дряниця Ю.В.
Судді: Карнаух П.М.
Чумак О.В.
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Дряниця Ю.В.