Справа №303/5484/13-ц
6/303/461/13
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 серпня 2013 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Заболотного А.М.
при секретарі Штець І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево подання державного виконавця РВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції в Закарпатській області про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, за межі України без вилучення закордонного паспорту,
В С Т А Н О В И В:
Державний виконавець РВ ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції Мадяр М.А. звернувся до суду з поданням, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.
Подання мотивоване тим, що на виконанні у районному відділі ДВС знаходиться виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-157/03 від 19.03.2004 року, виданого Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області, про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян щомісячно на дитину, починаючи з 27.10.2003 року до досягнення дитини повноліття. Вказує на те, що станом на 26.07.2013 року боржником не вчинено жодних дій спрямованих на виконання рішення суду, так як останній ухиляється від сплати аліментів та заборгованість станом на 01.07.2013 року становить 14648,44 гривень, рішення суду не виконується, що свідчить про те, що останній ухиляється від сплати заборгованості. Тому, просить встановити тимчасове обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_1 за кордон.
Державний виконавець РВ ДВС Мукачівського МРУЮ в судове засідання не з'явився.
Відповідно до ч. 2 ст. 377-1 ЦПК України суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.
Враховуючи вищенаведене, вивчивши та дослідивши матеріали подання, суд дійшов до наступного висновку.
Законодавством України встановлено випадки, у яких застосовуються такі обмеження, визначено порядок та умови їх застосування, зокрема, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України.
Так, відповідно до п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Частина 1 ст. 377-1 ЦПК України передбачає, що питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
За змістом п. 5 ч. 1 та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що суд має право встановити щодо боржника тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України лише за поданням державного виконавця, обов'язково погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби, за умови доведення та документального підтвердження факту ухилення боржника, який має паспорт для виїзду за кордон і з цією метою має намір та реальну можливість вибути за межі України, від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду чи іншого органу (посадової особи). Таке обмеження може бути встановлено лише строком до виконання боржником своїх зобов'язань.
Крім того, застосування таких обмежень може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватися лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом засобів примусового виконання судового рішення, оскільки стосується гарантованого ст. 33 Конституції України та ст. 313 ЦК України особистого немайнового права особи вільно залишати територію України та права на свободу пересування, передчасне і безпідставне обмеження яких є неприпустимим.
Згідно з п. 2 ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. Відповідно до п. 3 ст. 2 Протоколу № 4 на здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
З матеріалів подання вбачається, що державним виконавцем 24.03.2004 року відкрито виконавче провадження по виконанню рішення суду та встановлено боржнику строк для добровільного його виконання до 31.03.2004 року. Крім того, в матеріалах подання міститься розрахунок заборгованості відносно боржника ОСОБА_5, а не щодо ОСОБА_1
Також судом встановлено, що будь-які докази, які підтверджують надіслання боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження, в якій містяться вимоги про добровільне виконання зобов'язань, докази одержання ним усіх документів, що виносились у процесі виконання виконавчого провадження, як це передбачено вимогами ч. 5 ст. 25, ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», а також докази того, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, відсутні.
Таким чином, державним виконавцем не було доведено, що ОСОБА_1 відомо про її обов'язок сплатити заборгованість. Саме по собі посилання на заборгованість за виконуваним судовим рішенням за відсутності відповідних доказів не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання зобов'язання та наявність у ОСОБА_1 паспорту і реальної можливості для виїзду за кордон з цією метою.
Крім того, державним виконавцем не надано доказів того, що ним відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» було вичерпано весь передбачений перелік заходів щодо примусового виконання судового рішення або всі вони виявилися безрезультатними.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що подання державного виконавця про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду громадянина України ОСОБА_1 за межі України передчасне, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення в контексті положень ст. 377-1 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.
Керуючись ст.ст. 209, 210, 377-1 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України»,-
У Х В А Л И В:
У задоволенні подання державного виконавця районного відділу ДВС Мукачівського міськрайонного управління юстиції Мадяр М.А. про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення закордонного паспорту - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя А.М.Заболотний