Справа № 2703/12488/2012

Провадження2/764/378/2013

Категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2013 року Ленінський районний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді - Гаркуші О.М., при секретарі -Грищенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі цивільну справу за позовом Служби у справах неповнолітніх Ленінської районної державної адміністрації місто Севастополя, законного представника неповнолітніх - ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на частку у майні, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом встановлення порідку користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Служба у справах неповнолітніх дітей Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя (надалі по тексту - Служба у справах неповнолітніх) звернулася до суду із позовом в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, у якому, неодноразово уточнюючи позовні вимоги, востаннє просила суд: перевести права та обов'язки покупців та визнати за малолітніми право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 - за кожним; усунути для малолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з боку ОСОБА_5 перешкоди у користуванні власністю шляхом встановлення наступного порядку користування квартирою АДРЕСА_1: виділити у користування малолітніх 2 кімнати, площею 18,0 кв.м. та 15,8 кв.м., у користування ОСОБА_5 виділити кімнату, площею 10,9 кв.м., решту приміщень квартири залишити у загальному користуванні.

Вимоги позову мотивовані порушенням відповідачем житлових прав неповнолітніх дітей, що виразилося в ухиленні від виділення та оформлення у належній йому квартирі АДРЕСА_1 частки на користь кожного з неповнолітніх, тоді як спірне майно фактично придбане, за рахунок державних коштів, виділених Міністерством регіонального розвитку РФ на забезпечення житлом неповнолітніх дітей сторін.

У судовому засіданні представник Служби у справах неповнолітніх та законний представник неповнолітніх ОСОБА_1 та її представник позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити по викладених у позовній заяві підставах.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, вказуючи на те, що спірна квартира придбана відповідачем за рахунок особистих коштів. У підтвердження викладеного, відповідач та його представник послалися на пункт 4 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 лютого 2011 року, у якому дружина відповідача - ОСОБА_1 підтвердила, що спірне майно не є спільною власністю подружжя та придбане ОСОБА_5 за власні кошти.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що неповнолітні ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, є дітьми ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_5 (а.с. 5-7).

29 квітня 2010 року Міністерством регіонального розвитку РФ ОСОБА_5 виданий державний житловий сертифікат на придбання житлового приміщення з урахуванням чотирьох сумісно проживаючих із ним членів сім'ї (а.с.8).

На підставі договору купівлі-продажу від 02 вересня 2009 року ОСОБА_5, діючим в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та гр-кою ОСОБА_6, діючою в інтересах ОСОБА_1 придбана у спільну часткову власність (по 1/5 частці за кожним) АДРЕСА_2 (а.с.11-13).

Згідно з пунктом 6 зазначеного договору оплата вартості квартири здійснена за рахунок коштів Федерального бюджету у вигляді субсидії, виділеної за державним житловим сертифікатом.

Як слідує з виписки з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно та угод із ним, наданої Федеральною службою державної реєстрації кадастру та картографії (а.с.103), на цей час право власності на АДРЕСА_2 зареєстровано за іншими особами.

Між тим, 10 лютого 2011 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу придбана АДРЕСА_1 (а.с.21).

Право власності малолітніх дітей на частку у вказаній квартирі не зареєстроване.

З огляду на викладене, звертаючись із цим позовом до суду Служба у справах неповнолітніх вказувала на порушення відповідачем вимог статті 177 Сімейного кодексу України та ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», оскільки вважала, що спірна квартира придбана за рахунок коштів від продажу квартири АДРЕСА_2, співвласниками якої були малолітні діти.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на достатній життєвий рівень. Частиною 3 ст. 17 цього Закону передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Статтею 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» передбачає, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей. Для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування.

Відповідно до ст. 17 СК України орган опіки та піклування надає допомогу особі у здійсненні нею своїх сімейних прав та виконанні сімейних обов'язків в обсязі та в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ст. 177 СК України батьки управляють майном, належним малолітній дитині, без спеціального на те повноваження. Батьки зобов'язані дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах.

Неналежне виконання батьками своїх обов'язків щодо управління майном дитини є підставою для покладення на них обов'язку відшкодувати завдану їй матеріальну шкоду та повернути доходи, одержані від управління її майном.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів простежується послідовність дій відповідача з набуття сертифікату на придбання житлового приміщення з урахуванням чотирьох сумісно проживаючих із ним членів сім'ї до придбання спірної квартири саме за рахунок цих коштів за отриманим сертифікатом.

Заперечуючи щодо цих обставин, відповідач та його представник вказували на набуття ОСОБА_5 наведеного житла за власні кошти.

Водночас, відповідно до ч. 3 до ст. 10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 т. 59 ЦПК визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Всупереч наведених процесуальних приписів, відповідачем не надано жодних доказів, підтверджуючих наявність в нього джерела фінансування або збережень на придбання АДРЕСА_1 незалежно від продажу АДРЕСА_2

Що стосується надання ОСОБА_1 заяви про відмову від права спільної власності у вказаному майні, то це не звільняє відповідача від відповідних зобов'язань щодо забезпечення житлом малолітніх дітей.

До того ж, сертифікат на придбання житлового приміщення не можна розцінювати, як спільне майно подружжя, оскільки це є державною субсидією, отриманою відповідачем як учасником програми «Виконання державних зобов'язань із забезпечення житлом категорій громадян, визначених федеральним законодавством» у зв'язку з проходженням ним військової служби.

Тобто, зазначені кошти, отримані на підставі цього сертифікату, мають суто цільове призначення, спрямовані на забезпечення житлом ОСОБА_5 та членів його сім'ї, зокрема малолітніх дітей.

Отже, подальше придбання відповідачем за рахунок таких коштів житла у місті Севастополі у будь-якому випадку мало здійснюватися з урахуванням інтересів неповнолітніх та відмова ОСОБА_1 від її частки не припиняє права дітей сторін на отримання їх частки у придбаному житлі.

До того ж, суд звертає увагу на наявність в матеріалах справи численних постанов Ленінського районного суду міста Севастополя та актів судово-медичних обстежень ОСОБА_7 (а.с.29-32), якими підтверджується факт вчинення відповідачем щодо неї сімейного насильства, що також могло сприяти прийняттю останньою невірного рішення стосовно порядку оформлення певних правовідносин.

Отже, із сукупності викладеного слідує, що ухиляючись від реєстрації права власності малолітніх дітей на частку у АДРЕСА_1, відповідач допускає порушення їх житлових прав.

Статтею 17 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що батьки та особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовитися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Згідно з вимогами ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей. Батьки управляють майном дітей без спеціального на те повноваження, але без дозволу органів опіки і піклування не можуть укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині прав, здійснювати відчуження житла.

Втім, непридбання житла для малолітньої дитини не тягне за собою визнання недійсним правочину (договору купівлі-продажу від 11 лютого 2011 року), а є лише підставою для покладання на його батьків обов'язку по відшкодуванню, завданої дитині матеріальної шкоди, у відповідності зі ст.177 СК України.

У даному випадку шкода, завдана малолітнім полягає у позбавленні їх частки у спільній частковій власності.

Втім, суд вважає неможливим застосування такого способу «захисту прав», як переведення прав та обов'язків покупця на іншу особу, оскільки ч. 4 ст. 362 Цивільного кодексу України, якою він передбачений, врегульовані правовідносини, що виникають у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі.

Поряд із тим, відшкодування шкоди на користь малолітніх у вигляді вартості відчужених часток у даному випадку, на думку суду, також не призведе до захисту їх прав, адже є об'єктивно неможливим з'ясувати вартість відчужених часток малолітніх у АДРЕСА_2, тобто встановити реальний розмір завданих збитків. До того ж, в матеріалах справи відсутні докази спроможності відповідача виконати судове рішення щодо відшкодування збитків у такому розмірі.

За таких обставин, суд вважає можливим захистити права малолітніх дітей шляхом визнання за ними права власності у придбаній відповідачем АДРЕСА_1 - по 1/4 частці за кожним, зменшивши у зв'язку з цим частку ОСОБА_5 з цілого до 1/4.

Вимоги позову про усунення для малолітніх перешкод у користуванні спірною квартирою з боку ОСОБА_5 та визначення порядку користування спірним приміщенням згідно із запропонованим позивачем варіантом суд також вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Так, як зазначалося вище, в матеріалах справи наявні постанови Ленінського районного суду міста Севастополя у справах про адміністративне правопорушення, порушених відносно ОСОБА_5, а також акти судово-медичних оглядів матері малолітніх - ОСОБА_1 (а.с. 29-32), з яких вбачається не тільки те, що малолітні, в інтересах яких поданий позов, систематично піддаються сімейному насиллю з боку ОСОБА_5, але й те, що останній чинить ним перешкоди у доступі до спірної квартири.

Більш того, з причин фізичного та психологічного насилля з боку чоловіка ОСОБА_1 разом із дітьми вимушена періодично проживати у комунальній установі «Центр соціально-психологічної допомоги» (а.с.12, 104,109-112).

Відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна, має право вимагати усунення перешкод в здійсненні нім права користування і розпорядження своїм майном.

Дослідивши технічну характеристику та план спірної квартири, а також акт обстеження умов проживання, складений Службою у справах неповнолітніх (а.с.96), судом встановлено, що між ОСОБА_5 та членами його сім'ї склався певний порядок користування наведеним житлом, який цілком узгоджується із частками малолітніх та відповідача. Саме таки порядок запропонований позивачем до встановлення у судовому порядку.

На підставі викладеного, суд вважає можливим вимоги позову та усунути для малолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з боку ОСОБА_5 перешкоди у користуванні власністю шляхом встановлення наступного порядку користування квартирою АДРЕСА_1: виділити у користування малолітніх 2 кімнати, площею 18,0 кв.м. та 15,8 кв.м., у користування ОСОБА_5 виділити кімнату, площею 10,9 кв.м., решту приміщень квартири залишити у загальному користуванні.

На підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню судовій збір на користь державного бюджету у розмірі 114,70 грн.

На підставі ст. ст. 328, 391 ЦК України, ст. ст. 176 177 СК України, ст. 156 ЖК України, ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», ст. 17, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати за малолітніми ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на 1/4 частку квартири АДРЕСА_1 - за кожним.

Змінити частку ОСОБА_5 у квартирі АДРЕСА_1 з цілого до 1/4 частки.

Усунути для малолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, з боку ОСОБА_5 перешкоди у користуванні власністю шляхом встановлення наступного порядку користування квартирою АДРЕСА_1: виділити у користування малолітніх 2 кімнати, площею 18,0 кв.м. та 15,8 кв.м., у користування ОСОБА_5 виділити кімнату, площею 10,9 кв.м., решту приміщень квартири залишити у загальному користуванні.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Державного бюджету судові витрати, які складаються із суми судового збору у розмірі 335,4 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 (ІДН - НОМЕР_1)на користь бюджету України судовій збір у розмірі 114,70 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів із дня отримання копії цього рішення.

Суддя -