01.08.2013

Справа № 0818/9884/2012 2/335/262/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2013 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Апаллонової Ю.В.

при секретарі Ляховецької С.С.

за участю: представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи служба у справах дітей Орджонікідзевської районної ради м.Запоріжжя, приватний нотаріус ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання договору позики недійсним, визнання договору іпотеки недійсним та зобов'язання анулювання заборони на відчуження, -

ВСТАНОВИВ:

04.08.2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи служба у справах дітей Орджонікідзевської районної ради м. Запоріжжя, приватний нотаріус ОСОБА_6, ОСОБА_5 про визнання договору іпотеки недійсним та зобов'язання анулювання заборони на відчуження

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду від 30.03.2011 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано іпотечний договір від 29.08.2008 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 предметом якого є квартира АДРЕСА_1 недійсним. Зобов'язано приватного нотаріуса ОСОБА_6 анулювати заборону на відчуження вищезазначеної квартири, яку було накладено приватним нотаріусом ОСОБА_6 у зв'язку з посвідченням іпотечного договору 29.08.2008 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06.09.2012 року задоволено заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2011 року, вказане заочне рішення скасовано і справа призначена до розгляду у загальному порядку.

ОСОБА_3 до початку розгляду справи уточнила позовні вимоги та пред'явила позов до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 про: визнання недійсним договору від 29.08.2008р., укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №11480; визнання недійсним іпотечного договору від 29.08.2008р., укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, де предмет іпотеки складає квартира АДРЕСА_1; зобов'язання приватного нотаріуса ОСОБА_6 зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, яку було накладено приватним нотаріусом ОСОБА_6 у зв'язку з посвідченням іпотечного договору, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Судом до участі у справі в якості третьої особи залучена ОСОБА_7, яка на час розгляду справи є власником квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначала наступне, іпотечний договір від 29.08.2008р., укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не може нести юридичні наслідки у зв'язку з відсутністю повного переліку істотних умов, які повинен містить такий договір, згідно вимог Закону України "Про охорону дитинства", Цивільного кодексу України, Цивільно-процесуального кодексу України, Сімейного кодексу України, Житлового кодексу України, Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою КМУ від 24.09.2008р. №866, Закону України "Про іпотеку".

Квартира, яку передано в іпотеку за спірним договору, була придбана для постійного проживання з неповнолітніми дітьми, і згідно ст.ст. 17, 18, 176, 177 СК України, ч.1 ст.29 ЦК України, ст.ст. 3, 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", ч.2 ст.64, ст.65 ЖК України це було місцем проживання і діти мають право на користування таким житлом. Відповідачем не було виконано вимог ст.71 ЦК України, ч.4 ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", ст.18 Закону України "Про охорону дитинства" і не отримано попередньої згоди органів опіки та піклування, а тому згідно ч.1 ст.224, ст.ст. 269, 275, 276, 311, 386 ЦК України такий правочин є нікчемним.

Іпотечний договір було вчинено ОСОБА_3 під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, оскільки на протязі 10 років вона не працювала і не мала доходів, має трьох дітей, чоловік мав недостатньо доходів; також позивачці були вкрай потрібні гроші для вступу дітей до вищого навчального закладу на контрактній основі; позивачка хворіла з 1990р. та певний період часу знаходилася у лікарні. Це може бути підставою для визнання договору недійсним згідно п.1 ст. 233 ЦК України.

Договір позики від 29.08.2008р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не може нести юридичні наслідки, оскільки останній не був громадянином України, а використовуючи підроблений паспорт, підписав такий договір, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

У зв'язку з цим, посилаючись на вищевказані обставини та приписи діючого законодавства, позивачка звернулась в суд з даним позовом.

Позивач ОСОБА_3, явка якої була визнана судом обов'язковою, у судовому засіданні підтримала позов та просила суд його задовольнити. У судовому засіданні пояснила, Зазначала, що у серпні 2008 року у квартирі АДРЕСА_1 була зареєстрована її дочка ОСОБА_18. Події реєстрації дочки не пам'ятає, метою реєстрації дочки була: "…думала, что потеряю квартиру". На питання представника відповідача зазначала, що вона про події вказаних договорів нічого не пам'ятає. Потрібні були гроші на лікування. ОСОБА_5 сказав, що він буде допомагати, буде сплачувати борг. Після цього вона взяла також гроші у борг у ОСОБА_14 і передала після цього квартиру за борги. Просила суд позов задовольнити.

Присутній в судових засіданнях представник позивача підтримала позовні вимоги.

Відповідач-1 ОСОБА_4 проти позовних вимог заперечила у повному обсязі. В запереченнях на позовну заяву вказує на те, що договір іпотеки від 29.08.2008р. за реєстровим №11481 містить всі істотні умови, які передбачені Законом України "Про іпотеку". Твердження позивачки про підписання нею іпотечного договору під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах є необґрунтованими і не були доведені належними доказами. Будь-які права дітей ОСОБА_3 не були порушенні укладенням договору іпотеки. Іпотечна квартира є, і була, офісним приміщенням і не призначена для проживання в ній людей. Отримання попередньої згоди органу опіки та піклування для укладення іпотечного договору не потребувалось. Підстави для визнання недійсним договору позики від 29.08.2008р. також відсутні, оскільки наявність у ОСОБА_5 підробленого паспорта не свідчить про те, що він не укладав та не підписував такий договір. Позовна вимога про зняття заборони на відчуження квартири є безпідставною, оскільки така заборона вже була знята нотаріусом 20.06.2011р. на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2011р.

В судових засіданнях представник відповідача-1 підтримав доводи, викладені в запереченнях на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.Відповідач-2 ОСОБА_5 заявою від 01.02.2013р. позовні вимоги

визнав у повному обсязі. У судовому засіданні пояснив, що дійсно він укладав вказаний договір позики на суму 85000 дол.США, але грошові кошти фактично не надавалися. У нього був підроблений паспорт та йому було відомо, що в квартирі зареєстрована дочка позивача. У зв'язку з порушенням правил здійснення підприємницькою діяльністю та використанням підробленого паспорту його притягнуто до кримінальної відповідальності за ст.28ч.3, ст. 205 ч.2,ч.3ст.28, ч.2ст.366КК України.(т.2 а.с.24,25). Незважаючи на визнання відповідачем позову, суд відмовляє у прийнятті визнання відповідачем позову.

Третьою особою - Службою у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради подані пояснення, де вказується про те, що за період з 2008р. по 2012р. заяв щодо надання дозволу на оформлення договору іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 до органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району не надходило. На підставі цього третя особа підтримує вимоги ОСОБА_3 щодо визнання іпотечного договору недійсним, оскільки він був укладений без попереднього надання дозволу органу та піклування, а отже, з порушенням прав малолітнього ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3 Третя особа просить розглядати справу без участі його представника.

Третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 в поясненнях на позовну заяву зазначила наступне. На момент вчинення нотаріальних дій - посвідчення іпотечного договору від 29.08.2008р. та договору позики від 29.08.2008р., нотаріус керувався нормами Розділу ІІІ Глави 4 Закону України "Про нотаріат" та Глави ІІІ "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" від 03.03.2004р. №20/5. Підставою для посвідчення іпотечного договору від 29.08.2008р. був правовстановлюючий документ - договір купівлі-продажу, посвідчений ОСОБА_12, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 26.09.2002р. за р.№4681, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №18770299, виданим ОП Запорізьким МБТІ 12.06.2008р. За змістом вказаного Витягу, ОСОБА_3 є єдиним власником квартири, яка передається в іпотеку. Під час нотаріального посвідчення іпотечного договору від 29.08.2008р. також досліджувалось питання про коло осіб, проживаючих та зареєстрованих в квартирі АДРЕСА_1, яка передавалась в іпотеку. Згідно довідки КП ВРЕЖО від 12.05.2008р., яка надана нотаріусу з боку ОСОБА_3, по вказаній адресі ніхто не був зареєстрований. Відповідно до технічної документації, квартира АДРЕСА_1 під офіс. В тексті іпотечного договору від 29.08.2008р. також містяться всі істотні умови, передбачені статтею 18 Закону України "Про іпотеку". Для вчинення нотаріальних дій з посвідчення іпотечного договору та договору позики від 29.08.2008р. нотаріусу сторонами були надані всі необхідні документи, передбачені Законом України "Про нотаріат" та "Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України". Будь-яких перешкод для посвідчення цих договорів не було. До підписання і після підписання договорів, з боку сторін або інших громадян усних чи письмових звернень з проханням не вчиняти будь-які дії з майном або не посвідчувати договори або розірвати вказані договори, до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 не надходило. Укладені іпотечний договір від 29.08.2008р. за р.№11481 та договір позики від 29.08.2008р. за р.№11480 посвідчені у суворій відповідності до законодавства України, відповідають всім загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочинів такої природи та жодних підстав, передбачених законодавством України, для визнання таких договорів недійсними, немає. Третя особа просить розглядати цивільну справу за її відсутності.(т.2 а.с.21)

Третя особа - ОСОБА_7 в судові засідання не з'явилась. Про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. У поданій суду заяві зазначила про підтримання позовних вимог. Просить розглядати справу за її відсутності.(т.2 а.с.85).

Встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, заслухавши поянення учасників процесу, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що 29.08.2008р. між ОСОБА_4 (позикодавець) і ОСОБА_5 (позичальник) був укладений договір, за змістом якого ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_5 прийняв у власність 412250,00 грн., що еквівалентно 85000 доларів США, згідно курсу НБУ на день посвідчення договору, зі строком виплати боргу 29.10.2008р. Позичальник підтверджує, що на час укладення цього договору він отримав суму грошей, вказану в п.1 цього договору у готівковому порядку.

Договір позики посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №11480 (т.1 а.с.167).

29.08.2008р. між ОСОБА_3 (іпотекодавець) і ОСОБА_4 (іпотекодержатель) був укладений іпотечний договір, за змістом якого цим договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у ОСОБА_5 (позичальник) на підставі договору позики, посвідченого 29.08.2008р. за реєстровим №11480, укладеного на суму 412250,00 гривень, що еквівалентно 85000 доларів США, згідно курсу НБУ на день посвідчення договору з обумовленим в Основному договорі строком повернення боргу до 29.10.2008р.(т.1 а.с.7).

Відповідно до п.2 Іпотечного договору, предмет іпотеки складає квартира АДРЕСА_1, загальною площею 34,5 кв.м.

Сторонами оцінений предмет іпотеки в сумі 412250,00 грн. (п.4 іпотечного договору).

Згідно п.6 іпотечного договору, іпотекодавець не вправі без письмової згоди іпотекодержателя перезаставляти предмет іпотеки чи відчужувати будь-яким із способів, передбачених чинним законодавством.

Іпотечний договір посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №11481. На підставі ст. 73 Закону України "Про нотаріат" та у зв'язку з посвідченням цього договору іпотеки накладена заборона відчуження зазначеної в договорі квартири, яка належить ОСОБА_3 до припинення чи розірвання договору. Заборона відчуження зареєстрована в реєстрі за №11482.

Аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на умовах договору позики від 29.08.2008р. та іпотечного договору від 29.08.2008р.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності зі ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За змістом ст. 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом;

Згідно ст.3 Закону України "Про іпотеку", іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 7 Закону України "Про іпотеку" закріплено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст.17 вищевказаного Закону, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що зобов'язання за іпотечним договором від 29.08.2008р. за реєстровим №11481, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, мають похідний характер від зобов'язань за договором позики від 29.08.2008р. за реєстровим №11480, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_5

На час розгляду цивільної справи в суді зобов'язання сторін за основним зобов'язанням - договором позики від 29.08.2008р. за реєстровим №11480 не припинились, а отже, зобов'язання за іпотечним договором від 29.08.2008р. за реєстровим №11481 також вважаються не припиненими, згідно положень ч.5 ст.3 Закону України "Про іпотеку".

За заявленою позовною вимогою ОСОБА_3 про визнання недійсним договору позики від 29.08.2008р., нотаріального посвідченого за реєстровим №11480, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суд зазначає наступне.

Позивачка посилається на те, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2009р. у справі №1-296/2009, яким ОСОБА_5 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.28, ч.2 ст.205, ч.3 ст.28, ч.2 ст.366 КК України з призначенням йому покарання, було встановлено, що в паспорті громадянина України серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_5 має місце зміна первинного змісту (переклеєна фотографія, змінені "Прізвище", "Ім'я", "Дата народження", "Місце народження", "Підпис"). Отже, як вважає позивачка, договір позики від 29.08.2008р., укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не може нести юридичні наслідки, оскільки ОСОБА_5 не був громадянином України, а договір підписав з підробленим паспортом.

Судом вказані твердження відхиляються, оскільки у відповідності з ч.3 ст.203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Позивачкою в ході розгляду справи не було доведено того, що волевиявлення ОСОБА_5 під час укладення та нотаріального посвідчення договору позики від 29.08.2008р. не було вільним і не відповідало його внутрішній волі. При цьому, сам ОСОБА_5, який є стороною цього договору, на такі обставини і не посилався, в той час, коли ОСОБА_3 не є стороною договору позики. З 2008 року ОСОБА_5 вказаний договір ним не оспорювався і даний факт він підтвердив у судовому засіданні. Посилання ОСОБА_5 на ті обставини, що грошей за договором позики від ОСОБА_4 він не отримував жодними належними доказами не підтверджено.

Встановлено, що 23.02.2012р. Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя у справі №2-2453/2011 (за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки) було прийнято рішення, яким стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики від 29.08.2008р. у розмірі 838940,51 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3 шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки в сумі 412250,00 грн. Зобов'язано ОСОБА_3 звільнити приміщення квартири АДРЕСА_1.

В ході розгляду цивільної справи №2-2453/2011 було встановлено неналежне виконання ОСОБА_5 своїх договірних зобов'язання за договором позики від 29.08.2008р. щодо повернення запозичених грошових коштів.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 11.06.2012р. у справі №22-2790/12 вищевказане рішення суду першої інстанції від 23.02.2012р. скасовано в частині задоволення вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки і в цій частині ухвалено нове рішення, яким у задоволенні зазначених вимог відмовлено. В решті рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося.(т.1 а.с.200).

Рішення апеляційної інстанції у справі №22-2790/12 мотивовано тими обставинами, що з 23.06.2011р. власником квартири АДРЕСА_1 за даними Державного реєстру прав власності на нерухоме майно була не ОСОБА_3, а ОСОБА_13, який на підставі договору купівлі-продажу від 21.06.2011р. придбав за 42000,00 грн. вказану квартиру у ОСОБА_14, право власності якого на предмет іпотеки було зареєстровано в ОП ЗМБТІ 26.05.2010р. в книзі 210 за №35771 на підставі ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 09.12.2009р. по справі №2-1907 про визнання мирової угоди та ухвали цього ж суду від 29.03.2010р. про виправлення описки.

До теперішнього часу ОСОБА_5 не було виконано рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.02.2012р. у справі №2-2453/2011 про стягнення з нього заборгованості на користь ОСОБА_4

Суд також зауважує, що в пункті 7 договору позики від 29.08.2008р. за реєстровим №11480 вказано про те, що сторони свідчать, що у момент укладення цього договору вони усвідомлювали (і усвідомлюють) значення своїх дій і могли (можуть) керувати ними; при укладенні договору відсутній будь-який обман чи інше приховування фактів, які б мали істотне значення та були свідомо приховані ними; внаслідок цього договору не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб; договір не укладається під впливом тяжкої для них обставини.

Таким чином, судом не приймаються до уваги посилання позивачки на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.03.2009р. у справі №1-296/2009, оскільки цим вироком не було встановлено обставин, які б мали значення при розгляді цивільного спору, згідно ч.4 ст.61 ЦПК України.

Отже, підстави для визнання недійсним договору позики від 29.08.2008р., нотаріального посвідченого за реєстровим №11480, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відсутні.

При розгляді позовної вимоги про визнання недійсним договору позики від 29.08.2008р. судом не застосовуються строки позовної давності на підставі заяви ОСОБА_4 від 23.01.2013р. про застосування строків позовної давності, поданої в порядку ст.267 ЦК України, оскільки у задоволенні позову в цій частині відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю такої вимоги та відсутністю порушення прав ОСОБА_3, а не у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

За заявленою позовною вимогою ОСОБА_3 про визнання недійсним іпотечного договору від 29.08.2008р., нотаріального посвідченого за реєстровим №11481, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, суд зазначає наступне.

ОСОБА_3 зазначає, що іпотечний договір не може нести юридичні наслідки у зв'язку з відсутністю повного переліку істотних умов, які повинен містить такий договір.

У відповідності до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст.628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Перелік істотних умов іпотечного договору закріплений в Законі України "Про іпотеку".

У відповідності зі ст.18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції чинній на момент укладення договору іпотеки), іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зі змісту іпотечного договору від 29.08.2008р. за реєстровим №11481 вбачається, що він містить всі істотні умови, які передбачені статтею 18 Закону України "Про іпотеку" (як спеціальним законом), а саме: договір в його преамбулі містить відомості про особу іпотекодавця та іпотекодержателя (прізвище, ім'я, по батькові, адреси місця проживання та індивідуальні ідентифікаційні номери); договір містить зміст та розмір основного зобов'язання, а також посилання на сам договір позики, у якому встановлено основне зобов'язання. Зокрема, пунктом 1 договору іпотеки передбачено, що цим договором забезпечується виконання зобов'язання, що виникло у ОСОБА_5 (надалі - позичальника) на підставі договору позики, посвідченого 29.08.2008р. за р. №11480 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, надалі - Основний договір, укладеного на суму 412250 грн., що еквівалентно 85000 доларів США, згідно курсу НБУ на день посвідчення договору з обумовленим в Основному договорі строком повернення боргу до 29.10.2008р.; договір містить опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, - пункт 2 договору, де зазначено, що предмет іпотеки складає квартира АДРЕСА_1, загальною площею 34,5 кв.м.; договір містить посилання на те, що договір укладається без випуску заставної (пункт 11 договору іпотеки).

Також, іпотечний договір містить і інші умови, які стосуються вартості предмету іпотеки; посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки; відомості про відсутність обмежень та обтяжень прав іпотекодавця на предмет іпотеки; спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, тощо.

Таким чином, суд приходить до висновку, що іпотечний договір містить всі умови, що є обов'язковими та визначені законом як істотні, і такий договір не суперечить вимогам ЦК України та Закону України "Про іпотеку".

Доводи ОСОБА_3 про те, що в іпотечному договорі не зазначено про те, що вона ознайомлена та згодна з умовами договору позики є неспроможніми, оскільки у п.1 іпотечного договору міститься вказівка про те,що цим договором забезпечується виконання зобов'язання у ОСОБА_5 на підставі договору позики. Нотаріальне посвідчення договору позики та іпотечного договору відбувалося в один день 29.08.2008 року у того самого нотаріусу і позивачу було відомо про зміст договору позики, в забезпечення якого укладається договір, нотаріусом було ознайомлено з умовами договору позики, про що зазначено у поясненнях нотаріуса на позовну заяву.

Таким чином, суд виходить з того, що позивач у судовому засіданні не довів, що оспорений договір не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України і може бути визнаний недійсним на підставі ст. 230 ЦК України. Позивач погодився на умови договору, які йому запропоновані до підписання Договору і уклав Договір на запропонованих умовах, він не може ставити питання про визнання договору недійсним з підстав невідповідності цих умов нормам ЦК України, тому позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною задоволенню з цих підстав не підлягають.

Слід також зазначити, що з договору іпотеки, сторони договору в повному обсязі зрозуміли його предмет та інші питання, зазначені у договорі, зрозуміли роз'яснення нотаріуса щодо порядку державної реєстрації іпотеки, порядку реєстрації обтяжень та порядку задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки, що підтверджується наявними наприкінці договору іпотеки підписами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 де вони не тільки поставили свої підписи, а і власноручно написали свої прізвища, ім'я та по батькові, що також підтвердило їх вільне волевиявлення.

З приводу тверджень позивачки про невідповідність іпотечного договору вимогам закону, оскільки під час його укладення не було отримано попередню згоду органів опіки та піклування, то суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що на час укладення іпотечного договору від 29.08.2008р. за реєстровим №11481 єдиним власником квартири АДРЕСА_1, яка передана в іпотеку, була ОСОБА_3 Вказана квартира належала позивачці на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ОСОБА_12, приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу 26.09.2002р. за реєстровим №4681, що підтверджується Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №18770299, виданим Орендним підприємством Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації 12.06.2008р.

Інших співвласників квартири, переданої в іпотеку, у тому числі з числа дітей позивачки, не було. Тобто, діти ОСОБА_3 не мали будь-яких майнових прав щодо зазначеної квартири.

В пункті 10 іпотечного договору закріплено, що іпотекодавець гарантує, що квартира, яка є предметом цього договору, на момент його підписання нікому іншому не продана, не подарована, не відчужена іншим способом, в податковій заставі не знаходиться, не передавалась в іпотеку в забезпечення зобов'язань позичальника або інших осіб, в спорі і під забороною (арештом) не перебуває, прав щодо неї у третіх осіб як в межах України, так і за межами України не має.

Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1, ця квартира в період до 17.12.2007р. була реконструйована для використання її під офіс.(т.1.а.с.11,12). Тобто, реконструкція квартири під офісне приміщення відбулась в період до моменту укладення спірного іпотечного договору. Про реконструкцію приміщення в нежитлове також зазначав нотаріус у поясненнях до суду (т.2 а.с.21) та нотаріально посвідченою заявою ОСОБА_15 відповідно до якої остання є сусідкою до АДРЕСА_2, яка використовується під офіс. (т.2 а.с.4).

Відповідно до ст.4 Житлового кодексу, жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд. Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організаціям. Відповідно до Основ житлового законодавства Союзу РСР і союзних республік до цих будинків застосовуються правила, встановлені для громадського житлового фонду. До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру.

Згідно ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

За змістом ст.379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

З аналізу наведених норм слід дійти до висновку, що квартира АДРЕСА_1, яка реконструйована в офісне приміщення, є нежилою і не може використовуватися (не призначена та не придатна) для проживання в ній людей, у т.ч. неповнолітніх чи малолітніх дітей позивачки.

З приводу посилання позивачки на ту обставину, що на момент укладення іпотечного договору, в переданій в іпотеку квартирі була зареєстрована її донька - ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_2, то судом встановлено наступне.

Згідно довідки КП ВРЕЖО № 1 від 12.05.2008 року яка надана нотаріусу з боку ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 ніхто не зареєстрований (т.2 а.с. 22). Згідно довідки від 20.08.2013 року ВРЕЖО №1 наданою позивачкою до матеріалів справи у АДРЕСА_1 зареєстрована одна особа ОСОБА_18.(т.2 а.с.36).

В матеріалах справи міститься довідка ВРЕЖО №1від 17.02.2011 року видана ОСОБА_3 у АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_10, ОСОБА_18, ОСОБА_17, ОСОБА_19(т.1 а.с. 93)

Згідно наданої позивачкою до матеріалів справи довідки МКП "Основаніє" від 10.01.2013р., ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 в період з 01.08.2008р. по 01.10.2008р.(т.2 а.с.35)

Згідно довідки МКП "Основаніє" від 11.02.2013р., наданої на запит суду, ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 в період з 10.08.2008р. по 01.10.2008р.(т.2 а.с. 44).

Ч. 1 ст. 58 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Ч. 2 ст. 58 ЦПК України встановлено, що сторони мають обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Ч. З ст. 58 ЦПК України встановлено, що суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Проте, позивачем не наведено жодного доказу, який би підтверджував факт постійного проживання дітей в спірній квартирі на час укладення оспорюваного договору застави не здобуто таких доказів і у судовому засіданні.

Надані суду довідки МКП "Основаніє", що дочка позивачки ОСОБА_18 з 01.08.2008 року по 01.10.2008 року зареєстрована у вказаній квартирі суд оцінює критично та не може прийняти як належний доказ, оскільки, організація яка її видала та підписала, на час укладення договору позики та договору іпотеки 29.08.2008 року, надавали нотаріусу іншу вищезазначену довідку, яка спростовує наведені дані в довідках, окрім того, аналіз вищевказаних довідок КП "ВРЕЖО№1", МКП "Основаніє" щодо реєстраційного обліку ОСОБА_18 містять суперечливі дані періоду її реєстрації в квартирі АДРЕСА_1.

Крім цього ці довідки не містять жодної інформацію щодо предмету доказування - безпосередньо факту проживання малолітніх та неповнолітніх дітей в квартирі на момент укладання оспорюваного договору застави -29.08.2008 р., оскільки деякі довідки видані через 5 років після укладання спірного договору, а також фіксують події, які відображені в цих довідках саме на час їх видачі.

Окрім того, згідно копії паспорту ОСОБА_18 серії НОМЕР_2, виданого Орджонікідзевським РВ УМВС України в Запорізькій області 24.03.2007р., адресою її реєстрації з жовтня 2007р. значиться: АДРЕСА_3. Будь-яких відомостей про факт реєстрації ОСОБА_18 в квартирі АДРЕСА_1 паспорт ОСОБА_18 не містить.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.

Згідно п.6 "Положення про паспорт громадянина України", затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII, на одинадцятій - шістнадцятій сторінках паспорта робляться відмітки про реєстрацію постійного місця проживання громадянина.

Отже, паспорт громадянина України є документом, який може офіційно підтверджувати факт реєстрації особи за певною адресою. Зміна відомостей в облікових реєстраційних картках про реєстрацію особи, без внесення відповідних змін (відомостей) безпосередньо в паспорт громадянина забороняється.

При цьому, в паспортних даних взагалі відсутні відомості про факт реєстрації ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_2 у вищевказаній квартирі.

Згідно відомостей адресно-довідкового сектору УДМС України в Запорізькій області ОСОБА_18 зареєстрована 11.03.2011 року за адресою:АДРЕСА_3 (т.2 а.с.59 зв).

До того ж, згідно з положеннями ч.3,4 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров"я, в якому вона проживає.

Отже в період укладення спірного договору іпотеки неповнолітні діти позивача не мали ні права власності, ні права користування житловим приміщенням, що знаходиться в АДРЕСА_1, переданим в іпотеку, а мали право користування іншим житловим приміщенням, належним їх батькам АДРЕСА_3 де і проживали на час укладення договору іпотеки і де на сьогоднішній день мешкає позивач, тому відсутні передбачені ст. ст. 203, 215 ЦК України підстави для визнання договору іпотеки недійсним. Також, відхиляються доводи позивачки про те, що її донька ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживала в такій квартирі на момент укладення іпотечного договору. Вказані доводи не були підтверджені жодними доказами.

Таким чином, в ході розгляду справи позивачкою не було доведено належними доказами факт реєстрації ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_2 в квартирі АДРЕСА_1 на момент укладення іпотечного договору від 29.08.2008р.

Позивачкою не надано доказів того, що під час укладення іпотечного договору вона повідомляла іпотекодержателя або нотаріуса про наявність зареєстрованих осіб в зазначеній квартирі.

Згідно пояснень третьої особи - приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, яка посвідчувала іпотечний договір, під час вчинення нотаріальної дії саме з боку ОСОБА_3 була надана нотаріусу довідка КП ВРЕЖО, із зазначенням про відсутність зареєстрованих осіб в квартирі, переданої в іпотеку.

Суд вважає, що за утаєння ОСОБА_3 в момент підписання договору іпотеки інформації відносно неповнолітніх дітей, які за твердженням позивача проживали у квартирі обтяженій іпотекою, весь ризик за неправдиву інформацію несе іпотекодавець, тобто ОСОБА_3

Суд вважає, що метою позивача є не захист порушених прав неповнолітніх дітей, а уникнення можливих наслідків втрати майна, що перебуває під іпотекою.

Суд також звертає увагу на те, що питання про порушення права на житло неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 поставила за сплином більш як двох років, і лише після того коли квартира була передана ОСОБА_14 за борги неповерненого нею кредиту перед ОСОБА_14, а дочка стала повнолітньою.

Крім того, до матеріалів справи долучена адресована суду нотаріально посвідчена заява від 23.01.2013р. ОСОБА_15, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Згідно цих пояснень, ОСОБА_15 проживає в зазначеній квартирі в період з січня 1991 року по теперішній час. Сусідньою з квартирою, в якій вона проживає, є квартира АДРЕСА_1, яка використовується під офіс. Вхід до квартири АДРЕСА_1 зі сторони загального під'їзду забудований. Вхід та вихід до квартири АДРЕСА_1 здійснюється з зовнішньої сторони вул. Патріотична в м. Запоріжжя, де влаштовані окремі двері. За весь період проживання ОСОБА_15 в будинку АДРЕСА_1 вона ніколи не бачила громадянки жіночої статі та малолітніх дітей, які проживали в квартирі АДРЕСА_1; в цій квартирі вона весь час бачила різних дорослих людей чоловічої статі кавказької національності.

Судом також не приймаються до уваги пояснення третьої особи Служби у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради про те, що іпотечний договір укладений без попереднього надання дозволу органу та піклування, а отже, з порушенням прав малолітнього ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_3

До матеріалів справи не надано жодних доказів наявності у будь-кого з дітей позивачки прав щодо квартири, яка передана в іпотеку за спірним договором, у т.ч. прав малолітнього ОСОБА_11. Факт реєстрації чи проживання цієї особи або інших дітей позивачки в іпотечній квартирі не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Третьою особою відповідних доказів також не додано і не зроблено посилання на обставини, які б підтверджували факт реєстрації, проживання чи наявності майнових прав у малолітнього ОСОБА_11 щодо квартири, переданої в іпотеку за спірним договором.

Доводи позивача про те, що укладеним договором іпотеки порушуються вимоги ч.2 ч.3 ст. 18 ЗУ "Про охорону дитинства", є безпідставним, оскільки вказана норма регулює здійснення органами опіки та піклування контролю за додержання батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Разом з тим, під час укладення іпотечного договору не відбувається відчуження чи купівля приміщення, оскільки іпотека є забезпеченням виконання зобов'язання, що випливає з приписів ст.1 Закону України "Про іпотеку", де зазначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, іпотека не є правочином щодо відчуження нерухомого майна, а є лише видом забезпечення виконання зобов'язання.

Таким чином, укладення договору іпотеки жодним чином не спричинило порушення прав дітей на користування житлом, оскільки майно, передане в іпотеку, залишилося у володінні та користуванні іпотекодавця.

Згідно зі ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України та ст. 17 Закону України "Про охорону дитинства" батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

У п. 44 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" роз'яснено, що суди повинні виходити із того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки. Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень.

Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, як зазначено у ч. 6 ст. 203 ЦК України, у протилежному випадку такий правочин є нікчемним.

При цьому суд бере до уваги, що по договору іпотеки власником спірної квартири зазначена позивач, майнові права неповнолітніх дітей на спірну квартиру відсутні.

Отже, позивач в силу ч.3 ст.10 ЦПК повинен довести підстави недійсності договору.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.2, абзацу 7 ст.3 Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Реєстрація місця проживання фізичної особи - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.

Таким чином, реєстрація місця проживання особи - це суто адміністративний акт, що не пов'язаний з майновим правом особи на житлове приміщення, де вона постійно чи тимчасово зареєстрована.

Посилання представника позивача на положення статті 177 СК України є безпідставним, оскільки дана норма Сімейного кодексу регулює правовідносини щодо управління батьками майном їх малолітньої дитини, в той час як на момент укладення оспорюваного ним правочину ОСОБА_18 уже не була малолітньою, тобто особою віком до 14 років (ч.2 ст.6 СК України).

Тому аргументи про порушення прав дітей під час укладення оспорюваного договору не відповідають дійсності. Таким чином, зазначене свідчить про те, що під час укладання договору іпотеки права малолітніх дітей порушені не були і немає підстав для визнання договору іпотеки недійсним.

Судом також встановлено, що місцем проживання ОСОБА_3 є адреса: АДРЕСА_3. Ця ж сама адреса зазначена і в спірному іпотечному договорі, і в процесуальних документах суду. Отже, твердження позивачки про те, що квартира АДРЕСА_1 була єдиним місцем її проживання разом з дітьми - не відповідають дійсності. Також, в подальшому іпотечна квартира без згоди іпотекодердателя була відчужена позивачкою іншій особі, після чого така квартира неодноразово перепродавалась, що додатково спростовує твердження позивачки про відсутність у неї іншого житла для проживання з дітьми. Твердження позивачки про окреме проживання дітей від матері носять суб'єктивний характер.

Крім того, представником відповідача-1 надані фотокопії документів з цивільної справи №2-1907/09, з яких вбачається, що 30.04.2008р. між ОСОБА_14 і ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно якого остання отримала суму 400000,00 грн. на строк 12 місяців. У зв'язку з неповерненням ОСОБА_3 грошових коштів, ОСОБА_14 звернувся в суд з позовом про стягнення цієї суми заборгованості. Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 09.12.2009р. у справі №2-1907/09 визнана мирова угода між ОСОБА_14 і ОСОБА_3, за умовами якої прийнято відмову ОСОБА_14 від позовних вимог про стягнення боргу за договором позики. Визнано за ОСОБА_14 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34,5 кв.м, перший поверх, літ. А-5.

Факт наявності боргу та укладення мирової угоди з ОСОБА_14 визнала у судовому засіданні позивач. Таким чином, в ході розгляду справи позивачкою не було доведено у встановленому законом порядку необхідності отримання попередньої згоди органу опіки та піклування на укладення іпотечного договору від 29.08.2008р., а отже, і не було доведено факту порушення прав її дітей під час укладення такого договору.

Крім того, позивачкою не було доведено того, що під час переходу права власності на іпотечну квартиру від ОСОБА_3 до нового власника - ОСОБА_14 на підставі ухвали Запорізького районного суду Запорізької області від 09.12.2009р. у справі №2-1907/09 про визнання мирової угоди, була отримана відповідна попередня згода органу опіки та піклування на вчинення такої дії, з огляду на те, що за станом на момент зміни власника квартири ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_2 ще не досягла повноліття. Відсутність згоди органу опіки та піклування під час відчуження іпотечної квартири підтверджується і поясненнями третьої особи - Служби у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради, викладених в поясненнях від 09.01.2013р.

Отже, твердження ОСОБА_3 про необхідність отримання попередньої згоди органу опіки та піклування для передання квартири в іпотеку за іпотечним договором від 29.08.2008р. за реєстровим №11481 суперечить її власним діям, спрямованих на зміну власника такої квартири, під час яких такої згоди не отримувалось.

Статтею 44 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що правочин посвідчується нотаріусом, якщо кожна із сторін однаково розуміє значення, умови правочину та його правові наслідки, про що свідчать особисті підписи сторін на правочині. Відповідно до п. 3.6. Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріуси зобов'язані роз'яснити сторонам зміст і значення поданих ними проектів правочинів і перевірити чи відповідає зміст посвідчуваних правочинів вимогам законодавства та дійсним намірам сторін.

Як вбачається з пояснень приватного нотаріуса ОСОБА_6 при посвідченні вищезазначеного договору приватним нотаріусом було виконано всі вимоги діючого законодавства та "Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України". Крім того, сторони підтвердили приватному нотаріусу, що вищезазначений договір не носить характеру фіктивного та удаваного правочину; іпотекодавці підтвердили, що передача в іпотеку здійснюється за доброю волею, без будь-якого примусу чи насильства, як фізичного так і морального.

З приводу тверджень позивачки про недійсність іпотечного договору у зв'язку з його укладенням під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.233 ЦК України, правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Згідно п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася.

Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин, має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Позивачкою не доведено у встановленому законом порядку належними доказами того, що спірний іпотечний договір був укладений нею під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних умовах.

Посилання ОСОБА_3 з цього приводу носять суперечливий і недостовірний характер, та не підтверджені належними і допустимими доказами.

З наданих позивачкою документів - довідок про хвороби, довідок про навчання її дітей в інституті, довідок ДПА України, не є можливим встановити причинний зв'язок відповідних обставин, які можуть підтверджувати вказані документи, з наявністю перешкод для укладення іпотечного договору. Позивачкою не доведено того, за відсутності вказаних нею обставин іпотечний договір не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах.

Посилання ОСОБА_3 на її хворобливий стан та знаходження її в період з 24.07.2008 по 05.08.2008 року на лікуванні з діагнозом геморой - не може безпосереднім чином свідчити про наявність тяжких обставин, під впливом яких вона уклала іпотечний договір. В матеріалах справи (т.1 а.с. 24,27,28,94) містяться довідки, які суд не приймає в якості належних доказів, оскільки вказані довідки складені не зрозуміло якими особами та не засвідчені печаткою лікарської установи, а на а.с.95 взагалі є довідка складена приватним підприємцем, а не лікарем.

Не надано позивачкою і доказів того, що під час укладення іпотечного договору вона повідомляла заінтересованих осіб про наявність обставин, які могли б перешкодити укладенню цього договору.

Крім того, з фотокопій документів по цивільній справі №2-1907/09 вбачається, що 30.04.2008р. між ОСОБА_14 і ОСОБА_3 було укладено договір позики, згідно якого остання отримала суму 400000,00 грн. на строк 12 місяців. У зв'язку з неповерненням ОСОБА_3 грошових коштів, ОСОБА_14 звернувся в суд з позовом про стягнення цієї суми заборгованості. Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 09.12.2009р. у справі №2-1907/09 визнана мирова угода між ОСОБА_14 і ОСОБА_3, за умовами якої прийнято відмову ОСОБА_14 від позовних вимог про стягнення боргу за договором позики. Визнано за ОСОБА_14 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34,5 кв.м, перший поверх, літ. А-5.

Вказане додатково спростовує доводи ОСОБА_3 про відсутність у неї грошових коштів та скрутне матеріальне становище.

Доводи ОСОБА_3 про те, що квартира АДРЕСА_1 є її єдиним житлом, не можуть прийматися судом до уваги, оскільки позивачка на час укладення іпотечного договору проживала та була зареєстрована за іншою адресою - в квартирі АДРЕСА_3, що підтверджується змістом самого іпотечного договору, процесуальними документами з інших цивільних справ та її реєстраційними даними.

Також, всупереч ст.233 ЦК України, позивачкою не доведено того, що умови іпотечного договору є вкрай невигідними для неї.

Поняття вкрай невигідних умов правочину охоплює два моменти: об'єктивний і суб'єктивний. Перший з них відображає нееквівалентність передачі майна (наприклад, в іпотеку передана квартира, яка коштує значно дорожче, аніж сума запозичених грошових коштів), другий - очевидність цієї обставини для сторін правочину.

З матеріалів справи вбачається, що в іпотеку передавалася 1-кімнатна квартира (реконструйована в 2-кімнатну для використання під офіс) в забезпечення повернення суми боргу у розмірі 85000 доларів США. Позивачкою не доведено того, що вартість переданої в іпотеку квартири є значно більшої, аніж розмір вимог, що забезпечувались іпотекою.

Отже, в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження доводи ОСОБА_3 про укладення іпотечного договору під впливом тяжких обставин і на вкрай невигідних для неї умовах.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду справи ОСОБА_3 не було доведено наявності підстав, з яким закон пов'язує можливість визнання договорів недійсними. Отже, позовні вимоги про визнання недійсним договору позики від 29.08.2008р. за реєстровим №11480 та іпотечного договору від 29.08.2008р. за №11481 є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Відповідно не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання приватного нотаріуса зняти заборону на відчуження квартири АДРЕСА_1, яку було накладено у зв'язку з посвідченням іпотечного договору, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4

Так, згідно ст.74 Закону України "Про нотаріат", одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

У відповідності до п.5.1 глави 15 розділу ІІ "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженого наказ Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. №296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв'язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, після припинення договору іпотеки у зв'язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду),спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи

померлою або закінчення п'ятирічного строку з часу видачі свідоцтва про право на спадщину на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Якщо нотаріус, який наклав заборону, позбавлений можливості зняти її (у разі смерті, заміщення нотаріуса, у разі неможливості виконання ним своїх обов'язків, припинення нотаріусом діяльності, передачі документів до державного нотаріального архіву або з будь-яких інших причин), заборона може бути знята іншим нотаріусом. При цьому таким нотаріусом направляється за місцем зберігання справи, що містить відомості про накладання заборони, повідомлення про зняття заборони.

У спірних правовідносинах відсутні передбачені п.5.1 глави 15 розділу ІІ "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України" підстави для зняття заборони відчуження квартири за рішенням суду.

Слід зазначити, що позовна вимога про зняття заборони на відчуження квартири пред'явлена позивачкою до приватного нотаріуса ОСОБА_6, яка не є відповідачем по даній справі, а має процесуальний статус третьої особи. В той же час, діючим ЦПК України не передбачено можливості пред'явлення позовних вимог до осіб, які не є відповідачами по справі.

Позивачкою в порядку ст.33 ЦПК України не заявлялось клопотання про залучення до участі у справі приватного нотаріуса в якості співвідповідача.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що заборона відчуження з квартири АДРЕСА_1 вже була знята приватним нотаріусом ще 20.06.2011р. на підставі заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 30.03.2011р. у справі №2-479/2011р., що підтверджується повідомленням приватного нотаріуса від 26.06.2012р. за №463/01-16., і до теперішнього часу заборона відчуження вказаної квартири повторно не накладалась.

Отже, позовні вимоги про зобов'язання приватного нотаріуса зняти заборону на відчуження квартири є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_3 судом також встановлено, що як на час звернення в суд з даним позовом, так і на час розгляду справи в суді позивачка не є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, яку передано в іпотеку за іпотечним договором від 29.08.2008р. за реєстровим №11480.

Так, ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 09.12.2009р. у справі №2-1907/09 визнана мирова угода між ОСОБА_14 і ОСОБА_3, за умовами якої прийнято відмову ОСОБА_14 від позовних вимог про стягнення боргу за договором позики. Визнано за ОСОБА_14 право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 34,5 кв.м, перший поверх, літ. А-5.

За договором купівлі-продажу від 21.06.2011р. ОСОБА_13 придбав вказану квартиру у ОСОБА_14Вищевказані обставини були встановлені також в рішенні апеляційного суду Запорізької області від 11.06.2012р. по справі №22-2790/12

В подальшому, квартиру придбала ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 10.11.2012р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу за реєстровим №10043, що підтверджується Інформаційною довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно за індексним №2138989 від 08.04.2013р., наданої на запит суду. Згідно цієї ж довідки, державна реєстрація за ОСОБА_7 права власності на квартиру (частка 1/1) відбулась 14.11.2012р.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

В даному випадку права або охоронювані законом інтереси ОСОБА_3 не можуть вважатися порушеними, оскільки на час звернення в суд з даним позовом та на час розгляду справи в суді вона не є власником квартири, переданої в іпотеку за спірним договором. В ході судового розгляду справи позивачка не обґрунтувала які саме її права чи законні інтереси були порушені укладеними договорами.

У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 57,60, 61, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: Служба у справах дітей Орджонікідзевської районної адміністрації Запорізької міської ради, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання недійсним іпотечного договору, визнання недійсним договору позики, покладення зобов'язання про анулювання заборони відчуження - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ю.В. Апаллонова