УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 1/108/4/2012 Суддя у І-й інстанції: Ковальов О.В.
Провадження №11/191/99/13 Суддя-доповідач: Неклеса В. І.
01 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
Головуючого-судді Неклеси В.І.
суддів: Копиляна В.А., Федорової Т.П.,
при секретарі Хоружій О.А.,
за участю: прокурора Волімбовської Т.П.
захисників: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
ОСОБА_5,
засуджених: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії АР Крим апеляції з доповненнями до них засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, апеляцію захисника засудженого ОСОБА_6 - ОСОБА_2 та апеляцію захисника засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_3, на вирок Керченського міського суду АР Крим від 16 серпня 2012 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Керчі АР Крим, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого директором ПП «Оптимум-Р» у м. Керчі, одруженого, маючого неповнолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_4, раніше судимого:
1) Вироком Керченського міського суду АР Крим від 14 жовтня 2010 року за ч.1 ст.263 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.189, ч.4 ст.190, ч.2 ст.194 КК України та призначено йому покарання:
- за ч.2 ст.189 КК України у виді п'яти років позбавлення волі;
- за ч.4 ст.190 КК України у виді шести років позбавлення волі з конфіскацією усього особисто належного майна в дохід держави;
- за ч.2 ст.194 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.
Згідно ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання всіх покарань, призначено засудженому ОСОБА_6 до відбуття шість років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією усього особисто належного майна в дохід держави.
Згідно з ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення покарання, призначеного вироком Керченського міського суду АР Крим від 14 жовтня 2010 року, більш суворим покаранням, за даним вироком, остаточно призначено засудженому ОСОБА_6 до відбуття шість років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією усього особисто належного майна в дохід держави.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_6 залишено у виді тримання під вартою, строк покарання обчислюється з 28 вересня 2010р.
До строку покарання, остаточно призначеного за цим вироком, зараховано покарання, відбуте частково за вироком Керченського міського суду АР Крим від 14 жовтня 2010р.: з 20 вересня 2010 року по 28 вересня 2010 року.
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Керчі АР Крим, громадянина України, маючого вищу освіту, не працюючого, інваліда 3-ї групи, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_5, раніше не судимого;
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.189, ч.4 ст.190, ч.2 ст.194 КК України та призначено йому покарання:
- за ч.2 ст.189 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі;
- за ч.4 ст.190 КК України у виді п'яти років позбавлення волі з конфіскацією усього особисто належного майна в дохід держави;
- за ч.2 ст.194 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі.
Згідно ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено засудженому ОСОБА_7 до відбуття шість років позбавлення волі з конфіскацією усього особисто належного майна в дохід держави.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_7 залишено у виді тримання під вартою, строк покарання обчислюється з 23 листопада 2010р.
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Пустовойтове Глобинського району Полтавської області, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, не працюючого, не одруженого, маючого малолітню дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_6,
фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_7, раніше не судимого;
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.189, ч.3 ст.189, ч.2 ст.190 КК України та призначено йому покарання:
- за ч.2 ст.189 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі;
- за ч.3 ст.189 КК України у виді п'яти років позбавлення волі з
конфіскацією усього особисто належного майна в дохід держави;
- за ч.2 ст.190 КК України у виді двох років шести місяців позбавлення волі.
Згідно ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно визначено засудженому ОСОБА_8 до відбуття п'ять років шість місяців позбавлення волі з конфіскацією усього особисто належного майна в дохід держави.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_8 залишено у виді тримання під вартою, строк покарання обчислюється з 21 вересня 2010р.
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_10, уродженця м. Керчі АР Крим, громадянина України, маючого професійно-технічну освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_8, раніше не судимого;
визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України та призначено йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_9 залишено у виді тримання під вартою, строк покарання обчислюється з 19 грудня 2010р.
Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь Керченської міської ради в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 156550 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 77000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_12 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 26650 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_13 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1.037.838 грн. 30 коп.
Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_14 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 95000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_15 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 40000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 солідарно на користь ОСОБА_16 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 59216 грн. 38 коп.; в рахунок відшкодування моральної шкоди - 20000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 солідарно на користь ОСОБА_17 5000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь держави судові витрати за провадження експертиз по 2015 грн. 72 коп. з кожного.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави судові витрати за провадження експертизи у розмірі 1876 грн. 80 коп.
Стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на користь держави судові витрати за провадження експертиз по 462 грн. 90 коп. з кожного.
Вирішено питання щодо речових доказів,
ВСТАНОВИЛА:
Вироком суду встановлено, що в період з серпня 2006 року по 05 лютого 2008 року, ОСОБА_6, знаходячись у м. Керчі АР Крим, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленою досудовим слідством особою, достовірно знаючи, що ОСОБА_18 відсутній за місцем свого проживання на території м. Керчі, у власності якого знаходилась квартира АДРЕСА_9, маючи умисел на заволодіння чужим майном, шляхом обману, після настання смерті власника квартири, скориставшись відсутністю, внаслідок психічного захворювання, у єдиного спадкоємця ОСОБА_19 - ОСОБА_20 об'єктивної можливості адекватно оцінювати та сприймати навколишню його дійсність, склав фіктивний договір купівлі-продажу від 06 серпня 2006 року, згідно якому ОСОБА_19 продав, а ОСОБА_6 придбав квартиру АДРЕСА_9. ОСОБА_7, реалізуючи загальний злочинний намір, завірив своїм підписом вищезазначений договір, після чого, ОСОБА_6, притягнув невстановлену слідством особу, яка за вказівкою ОСОБА_6, представилась у
судовому засіданні від імені ОСОБА_19, внаслідок чого 21 травня 2007 року у судовому порядку була визнана дійсною угода купівлі-продажу, та визнано право власності на вищевказану квартиру за ОСОБА_6 Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_6, за попередньою змовою з ОСОБА_7, з метою отримання матеріальної вигоди з послідуючим розподілом її між собою, 05 лютого 2008 року через ОСОБА_21, який не знав про злочинну діяльність ОСОБА_6 та ОСОБА_7, діючи на підставі нотаріально завіреної довіреності, виданої від імені ОСОБА_6 на його ім'я, продав вищевказану квартиру за 31000 доларів США, що, за курсом НБУ на 05 лютого 2008 року, становили 156550 грн. і передав їх ОСОБА_6, якими останній распорядився на свій розсуд. Злочинними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7, був завданий матеріальний збиток в особливо великому розмірі в сумі 156550 грн., власнику нерухомого майна за законом - Керченській міській раді.
У листопаді 2009 року ОСОБА_6, знаходячись у м. Керчі, разом з ОСОБА_7, вступивши між собою у злочинну змову, направлену на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу - бару «ІНФОРМАЦІЯ_12», на АДРЕСА_10 належного ОСОБА_14, у зв'язку з конфліктом між ОСОБА_7 та орендатором вищевказаного бару ОСОБА_22, на ґрунті обґрунтованої відмови останньої сплачувати орендну плату ОСОБА_7. З цією метою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розробили план підпалу бару «ІНФОРМАЦІЯ_12», шляхи відходу після скоєння злочину. Ознайомив з ними свідка ОСОБА_23 та невстановлену слідством особу безпосередньо перед скоєнням злочину, підшукали та надали невстановленій слідством особі знаряддя злочину. ОСОБА_23 та невстановлена досудовим слідством особа, діючи разом та узгоджено між собою, за вказівкою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, переслідуючи загальний злочинний задум, направлений на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, 24 листопада 2009 року, в нічний час пішли до будівлі бару «ІНФОРМАЦІЯ_12», проте ОСОБА_23, не маючи наміру виконувати злочинні дії, побоюючись настання суспільно небезпечних наслідків, по дорозі до місця скоєння злочину, умисно, впустив ємкість з легкозаймистою сумішу, яку раніше ОСОБА_7 передав невстановленій слідством особі, під час підготовки до скоєння злочину, знищив своє знаряддя злочину та добровільно відмовився від доведення свого злочинного умислу до кінця, усвідомлюючи при цьому можливість його доведення. Невстановлена досудовим слідством особа, продовжуючи реалізацію загального злочинного умислу, направленого на умисне знищення чужого майна шляхом підпалу, та реалізуючи раніше розроблений ОСОБА_6 та ОСОБА_7 план, 24 листопада 2009 року, близько 05 годин 20 хвилин, прибув до будівлі бару «ІНФОРМАЦІЯ_12», де з метою знищення майна ОСОБА_22 та ОСОБА_14, кинула у вікно будівлі, ємкість з легкозаймистою сумішу, та скоїла підпал, у результаті чого усередині приміщення бару «ІНФОРМАЦІЯ_12» виникла пожежа, якою вказана будівля, вартістю 95000 грн., що належала ОСОБА_14, була знищена, а також знищено майно, яке знаходилося усередині будівлі, що належало ОСОБА_22
У період з 2004 року по листопад 2009 року ОСОБА_22 був проведений капітальний ремонт покрівлі, вентиляції, опалення, електропроводки, каналізації, водопроводу, перепланування внутрішніх приміщень орендованої нею будівлі бару за адресою: АДРЕСА_10 вартість яких склала 341384 грн..
Злочинними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_14 був завданий матеріальний збиток на загальну суму 95000 грн., потерпілій ОСОБА_22 був завданий матеріальний збиток на загальну суму 1.037.838 грн. 30 коп., що є майновою шкодою у особливо великих розмірах.
У грудні 2009 року, ОСОБА_6, знаходячись у м. Керчі, за попередньою змовою з ОСОБА_7, маючи умисел на вимагання чужого майна, під загрозою розголошення відомостей, які потерпіла бажає зберегти у таємниці, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів скоїли вимагання майна ОСОБА_15 за наступними обставинами.
У грудні 2009 року, ОСОБА_6, з метою реалізації злочинного наміру, направленого на вимагання чужого майна, притягнув для цього свою знайому ОСОБА_24, про що остання не знала, для знайомства ОСОБА_7 з потерпілою ОСОБА_15, та створення довірчих взаємин між ним і потерпілою. ОСОБА_7, з метою реалізації злочинного плану, спрямованого на вимагання чужого майна, через ОСОБА_24 познайомився з ОСОБА_15, для збирання у відношенні неї компрометуючих відомостей. Після цього ОСОБА_6 отримав від раніше знайомої ОСОБА_25, яка не була усвідомленою про злочинну діяльність ОСОБА_6 та
ОСОБА_7, 06 січня 2010 року, передала ОСОБА_6 ключі від орендованої нею квартири за адресою: АДРЕСА_1. Близько 12 годин цього дня, ОСОБА_7, продовжуючи реалізовувати злочинний умисел на заволодіння майном ОСОБА_15 шляхом вимагання, перебуваючи разом з ОСОБА_15 у вищевказаній квартирі, мав намір скоїти з нею дії інтимного характеру, які були зафіксовані відеокамерою, яку раніше підготовив ОСОБА_6 та сховав у цій квартирі. Далі, ОСОБА_6, діючи узгоджено з ОСОБА_7, використовуючи отриманий відеозапис, 13 січня 2010 року, у денний час, знаходячись у офісі за адресою: АДРЕСА_2, продемонстрував ОСОБА_15 компрометуючі її фотознімки, на яких вона була зафіксована разом з ОСОБА_7 в інтимному виді, та запропонував їй виплатити йому грошове винагородження за нерозголошення фотознімку її чоловіку. Далі, ОСОБА_6, разом з ОСОБА_7, продовжуючи реалізацію злочинного плану, направленого на за вимагання майна у ОСОБА_15, усвідомлюючи, що вона звернеться за допомогою до їх знайомої ОСОБА_24, притягнув останню для реалізації свого злочинного наміру, і передав через неї вимоги до ОСОБА_15 майнового характеру, а саме про передачу йому 5000 доларів США за нерозголошення у відношенні неї наявних у нього компрометуючих відомостей.
ОСОБА_15, будучи впевненою, що у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є на неї компрометуючий матеріал та реально побоюючись його розголошення останніми, бажаючи зберегти вказану інформацію у таємниці, 19 січня 2010 року, знаходячись в офісі ОСОБА_6, була вимушена передати останньому, у присутності ОСОБА_24, грошові кошти у сумі 5000 доларів США, що за курсом НБУ на 19 січня 2010 року складали 40006 грн., які ОСОБА_6, побоюючись можливого документування його злочинної діяльності зі сторони правоохоронних органів, передав через вікно ОСОБА_7, а потім використали отримані грошові кошти на свій розсуд.
Злочинними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 потерпілій ОСОБА_15 була завдана значна матеріальна шкода на суму 40006 грн.
В період з січня 2010 року по червень 2010 року, ОСОБА_6, знаходячись у м. Керчі, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими слідством особами, маючи умисел направлений на вимагання чужого майна, під загрозою насилля над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження, знищення їх майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, скоїли вимагання майна у ОСОБА_16 за наступних обставин.
У січні 2010 року, ОСОБА_6, за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленими слідством особами, з метою реалізації злочинного наміру, направленого на вимагання грошових коштів у ОСОБА_16, притягнули у якості виконавців до скоєння злочину невстановлених досудовим слідством осіб, які за вказівкою ОСОБА_26 та ОСОБА_7, в період з січня 2010 року по 24 червня 2010 року здійснювали дії, направлені на залякування ОСОБА_16 та членів його сім'ї, та примушували до виконання невигідних йому дій матеріального характеру.
30 січня 2010 року, близько 01 години, невстановлені особи, шляхом розбиття, пошкодили вітринне скло, меблевого магазину "ІНФОРМАЦІЯ_11", розташованого за адресою: АДРЕСА_11 належного ОСОБА_16, чим заподіяли збитки на суму 9600 грн. 12 лютого 2010, близько 14 години, ОСОБА_6, продовжуючи реалізацію їх спільного з ОСОБА_7 злочинного наміру, спрямованого на вимагання майна ОСОБА_16, здійснив дзвінок на мобільний телефон дочки потерпілого ОСОБА_16 - ОСОБА_27, номер якого передав йому ОСОБА_7, який заздалегідь, з цією метою, узнав його від своєї знайомої ОСОБА_28 У телефонній розмові з ОСОБА_27, ОСОБА_6 взяв на себе відповідальність за скоєне 30 січня 2010 року пошкодження майна ОСОБА_16, при цьому, висловлюючи погрози знищення належного ОСОБА_27 приватного пансіонату, розташованого у с. Героївське м. Керчі, висунув вимогу здійснення ОСОБА_16 невигідних для його комерційної діяльності дій матеріального характеру: підвищення цін на 20%, на товари, які реалізуються в магазині "ІНФОРМАЦІЯ_11", усвідомлюючи, що останньому стане достовірно відомо про висловлені погрози та про пред'явлення ним вимоги.
У ніч з 12 на 13 лютого 2010 року, з метою підтвердження реальності здійснення висловлених ОСОБА_6 погроз, неустановлена особа зімітувала розбиття скла вітрини у вищевказаному магазині, чим було заподіяно збиток на суму 9700 грн.
Далі, ОСОБА_6, продовжуючи свої злочинні дії, за попередньою змовою з ОСОБА_7, у зв'язку з обґрунтованою відмовою ОСОБА_16 підкоритися їх злочинним вимогам, притягнув до реалізації злочинного умислу свідка ОСОБА_23, який не знав про їх сумісну з ОСОБА_7
злочинну діяльність та не мав наміру на вимагання грошових коштів у ОСОБА_16, і змусив його розбити у меблевому магазині «ІНФОРМАЦІЯ_11» скло вітрини. ОСОБА_23, діючи за вказівкою ОСОБА_6, а також, враховуючи той факт, що раніше у відношенні нього з боку ОСОБА_6 та ОСОБА_7 висловлювалися погрози завдання йому тілесних пошкоджень та вбивства, у зв'язку з тим, що він 24 листопада 2009 року відмовився від підпалу бару «ІНФОРМАЦІЯ_12», за вказівкою вищевказаних осіб, застерігаючись реалізації цих погроз, змушений був, в ніч з 28 на 29 березня 2010 року, шляхом розбиття, пошкодити вітрину меблевого магазину «ІНФОРМАЦІЯ_11».
Далі, 24 червня 2010 року, близько 04 годин 40 хвилин, невстановлена досудовим слідством особа, діючи за вказівкою ОСОБА_6 та ОСОБА_7, з метою реалізації сумісного злочинного умислу, направленого на вимагання грошових коштів у ОСОБА_16, шляхом підпалу пошкодила вхідні двері меблевого магазина «ІНФОРМАЦІЯ_11», вартістю 4400 грн., меблі на суму 28500 грн., приміщення магазину на суму 7016 грн. 38 коп.
Потерпілий ОСОБА_16 внаслідок скоєних стосовно нього та членів його сім'ї злочинних дій зі сторони ОСОБА_6 ОСОБА_7 та невстановлених слідством осіб, в силу складених обставин, реально сприймаючи висловлені та реалізовані на його адресу погрози, з метою припинення злочину, був змушений звернутися за допомогою в охоронне підприємство ТОВ "Лекс", співробітники якого після цього цілодобово забезпечували охорону належного йому майна, позбавивши, таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 можливості, реалізувати свій злочинний умисел, спрямований на вимагання майна у потерпілого ОСОБА_16
Злочинними діями ОСОБА_6 та ОСОБА_7 потерпілому ОСОБА_16 був завданий значний матеріальний збиток на загальну суму 59216 грн. 38 коп.
У березні 2010 року ОСОБА_6, знаходячись у м. Керчі, за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, маючи умисел на вимагання чужого майна, під загрозою розголошення відомостей, які потерпіла бажає зберегти у таємниці, діючи умисно, з корисливих мотивів скоїв вимагання майна у ОСОБА_17 за наступних обставин.
У травні 2009 року, ОСОБА_8, знаходячись за місцем проживання своєї знайомої ОСОБА_17 за адресою: АДРЕСА_3, вступив з нею у половий зв'язок. ОСОБА_6, знаючи про інтимні зустрічі ОСОБА_17 та ОСОБА_8, а також про те, що ОСОБА_17 працює юрисконсультом у Кримському Республіканському підприємстві «Керченське міське бюро реєстрації та технічної інвентаризації», з метою її примусу до надання йому, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 послуг, пов'язаних з здійсненням ОСОБА_17 своєї професійної діяльності, дав вказівку ОСОБА_8 фіксувати на записуючий пристрій, усі його розмови з ОСОБА_17 на вищевказану тему. ОСОБА_8, реалізуючи злочинний намір, на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, створив запис такої розмови, про що випадково стало відомо ОСОБА_17, яка стала вимагати від нього її знищення.
ОСОБА_6, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на вимагання майна у ОСОБА_17, за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, 24 березня 2010 року доручив ОСОБА_9 пред'явити ОСОБА_17 вимоги майнового характеру, за нерозголошення компрометуючих її відомостей. ОСОБА_9, з метою конспірації своїх злочинних дій, взявши у своєї знайомої ОСОБА_25 телефон, 24 березня 2010 року ввечері, знаходячись біля універсаму «Сільпо», розташованого по вул. Ворошилова у м. Керчі, у присутності ОСОБА_6, вставив у вищевказаний мобільний телефон заздалегідь придбану для цієї мети сім-карту, та зателефонував ОСОБА_17 і повідомив, що в нього є запис її інтимної зустрічі з ОСОБА_8, запропонувавши їй зустріч з цього приводу.
Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_9, 25 березня 2010 року, близько 10 години, разом з ОСОБА_6, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_7, на належному ОСОБА_9 автомобілі марки «Мерседес», держ. номер НОМЕР_1, приїхав на роботу до ОСОБА_17 за адресою: м. Керч, вул. Генерала Петрова, 37 «Б», де ОСОБА_9 зустрівся з ОСОБА_17 та вимагав від останньої передачі їм 3000 доларів США, та надання нею послуг, пов'язаних з її професійною діяльністю, за повернення їй диску, на якому знаходилась компрометуюча її інформація, а ОСОБА_6 у цей час контролював дії ОСОБА_9 та здійснював візуальне спостереження за їх розмовою.
Далі, ОСОБА_6, за попередньою змовою з ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_7, продовжуючи реалізовувати спільний злочинний умисел, направлений на
вимагання майна у ОСОБА_17, в період з 26 березня 2010 року по 06 квітня 2010 року здійснював телефонні дзвінки ОСОБА_17, при цьому, погрожував їй розголошенням компрометуючих її відомостей і вимагав передачі 3000 доларів США.
ОСОБА_17, будучи твердо переконаною, що у осіб, вимагаючих у неї грошові кошти, дійсно є компрометуючі її відомості, які вона бажає зберегти у таємниці та, побоюючись розголошення такої інформації, змушена була звернутися за допомогою у правоохоронні органи, та погодитись з висунутими вимогами. ОСОБА_17, 06 квітня 2010 року, близько 11 години, узявши з собою для передачі вимагателям грошові кошти, діючи, згідно вимог, які їй пред'являв по телефону ОСОБА_6, приїхала у двір будинку АДРЕСА_12 але ОСОБА_6 не з'явився і у телефонній розмові відмовився від грошових коштів, пославшись на той факт, що ОСОБА_17 про місце передачі грошових коштів повідомила працівників правоохоронних органів.
ОСОБА_8, продовжуючи злочинні дії, за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, здійснюючи спільний умисел, направлений на вимагання майна у ОСОБА_17, 06 квітня 2010 року, близько 19 години, здійснив телефонний дзвінок на номер мобільного телефону ОСОБА_17, і з метою отримання грошових коштів призначив їй зустріч біля кафе «Пінгвін», розташованому по вул. Леніна у м. Керчі, про що повідомляв про свої дії протягом дня ОСОБА_7, який здійснював роль координатора дій ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, забезпечував мобільний зв'язок між вищевказаними особами, а також давав інструкції ОСОБА_6 - ОСОБА_8 Близько 19 годин 45 хвилин, ОСОБА_8, зустрівшись з ОСОБА_17, від отримання грошових коштів, запропонованих ОСОБА_17, відмовився, побоюючись того, що його дії документують працівники правоохоронних органів та зімітував перед ОСОБА_17 знищення диску, на якому, нібито, зберігалася компрометуюча її інформація.
У період з літа 2008 року по липень 2009 року, ОСОБА_8, знаходячись у м. Керчі, за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, маючи намір, направлений на вимагання чужого майна, з погрозою насилля над потерпілим та його близькими родичами, пошкодження, знищення їх майна, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів скоїв вимагання майна у ОСОБА_11 за наступних обставин.
У червні 2008 року, ОСОБА_8, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вимагання майна у ОСОБА_11, використовуючи надуманий привід про те, що ОСОБА_11 повинен повернути йому грошові кошти за угоду купівлі-продажу автомобіля "Додж", що не відбулася, вимагав від останнього передачі йому грошових коштів в сумі 2500 доларів США, при цьому висловлював на адресу ОСОБА_11 погрози фізичного насильства та знищення належного йому майна, які в даній ситуації ОСОБА_11 сприймав реально.
13 лютого 2009 року, о 15 годин 10 хвилин, невстановлена слідством особа за попередньою змовою з ОСОБА_8, з метою подавлення волі потерпілого та реалізації злочинного умислу, направленого на вимагання майна у ОСОБА_11, здійснила телефонний дзвінок на мобільний телефон його співмешканки ОСОБА_29 і висловлював в її адресу погрози про заподіяння тілесних пошкоджень, які остання та ОСОБА_11, сприйняли реально.
Потерпілий ОСОБА_11, внаслідок вчиненого щодо нього та членів його сім'ї злочинних дій зі сторони ОСОБА_8 та інших невстановлених осіб, в силу складеної обстановки, реально сприймаючи висловлені та реалізовані в його адресу погрози, був змушений в липні 2009 року підкоритися злочинним вимогам ОСОБА_8 та інших невстановлених осіб та передати ОСОБА_8 автомобіль «Jeep - Grand Cherokee», держ. номер НОМЕР_2, внаслідок чого - потерпілому ОСОБА_11 була завдана матеріальна шкода у великих розмірах, на суму 10000 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ України складали 77000 грн..
Наприкінці травня 2009 року, близько 18 години, ОСОБА_8, біля під'їзду будинку АДРЕСА_13 маючи намір, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, використовуючи складені раніше між ним та знайомим йому ОСОБА_12 довірливі відносини, під привидом отримання грошових коштів для придбання потерпілому ОСОБА_12 автомобіля, не маючи наміру виконувати узяті на себе обов'язки, незаконно, шляхом обману, заволодів належними ОСОБА_12 грошовими коштами у сумі 3500 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ
станом на 01 травня 2009 року складали 26950 грн. і з метою особистого збагачення присвоїв та використав їх на свій розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_12 матеріальний збиток на вказану суму.
У апеляціях та доповненнях до них засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_2 просять вирок скасувати, оскільки вину ОСОБА_6 по всім епізодам обвинувачення не доведено. Суд не вірно дав оцінку обставинам по кожному епізоду обвинувачення і незаконно, з порушеннями кримінально-процесуального закону постановив вирок.
Так, за епізодом заволодіння квартирою шляхом шахрайства суд не навів мотивів, доказів скоєння цього злочину за попередньою змовою з ОСОБА_7 та невстановленою слідством особою, не вірно дійшов висновку, що за цим епізодом є потерпілим Керченська міська рада АР Крим, якій завдана майнова шкода у розмірі 156650 грн., та не встановив дійсного розміру шкоди виходячи з вартості квартири на момент заволодіння нею шахрайським шляхом.
За епізодом умисного знищення будівлі бару та майна, яке знаходилось в цій будівлі шляхом підпалу, суд не встановив дійсного власника будівлі бару, мотивів скоєння підпалу бару, дійсної вартості цієї будівлі на момент підпалу, вартості майна, яке знаходилось у будівлі бару, не навів конкретних доказів про попередню змову між ОСОБА_6, ОСОБА_7 та невстановленими слідством особами, доказів, які б підтверджували дії ОСОБА_6 по підпалу бару або дії на організацію його підпалу. Суд не вірно оцінив показання свідка ОСОБА_23, які фактично ніякими доказами не підтверджуються та мають суттєві протиріччя.
За епізодом вимагання майна у ОСОБА_15 суд не вірно оцінив показання ОСОБА_15, які вона давала під час досудового слідства та у судовому засіданні, не взяв до уваги того, що під час досудового слідства не було проведено огляд місця події, відтворення пояснень потерпілої, об'єктивних можливостей скоєння цього злочину та не навів конкретних доказів щодо вини ОСОБА_6
Крім того, судом при допиті потерпілої були порушені положення ст.ст.16, 16-1, 261, 303, 308 КПК 1960 року.
За епізодом вимагання майна у ОСОБА_16 суд в порушення ст.ст.64, 334 КПК 1960 року не встановив період скоєння злочину, спосіб та мотив.
Показання свідка ОСОБА_23 були оцінені судом у сторону обвинувачення, об'єктивно не були оцінені, не правильно була дана судом оцінка показань свідків ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, які були працівниками магазину, працювали у ОСОБА_16
Суд допустив порушення ст.ст.22, 64 КПК 1960 року.
За епізодом вимагання майна у ОСОБА_17 суд не дав оцінки показанням ОСОБА_6, не навів мотивів, з яких він відхилив їх. Суд не дав оцінки телефонним розмовам ОСОБА_6 з ОСОБА_17, не вірно оцінив показання свідка ОСОБА_25 та потерпілої ОСОБА_17 та не взяв до уваги обставини при яких свідок ОСОБА_23 давав показання по цьому епізоду.
Засуджений ОСОБА_7 та його захисник у апеляціях та доповненнях до них просять вирок скасувати і провадження у справі закрити, оскільки в період досудового слідства і в суді вина ОСОБА_7 не доведена по всім епізодам.
Так по епізоду заволодіння квартирою шляхом шахрайства суд не навів доказів і не встановив винні дії ОСОБА_7, які були ним здійснені разом з ОСОБА_6 для заволодіння квартирою шляхом шахрайства. Суд не дав оцінку висновку почеркознавчої експертизи про те, що у договорі купівлі-продажу квартири підписи ОСОБА_7 не належать.
За епізодом підпалу будівлі бару суд не встановив мотиву з якого ОСОБА_7 знищив шляхом підпалу будівлю бару та майно, яке знаходилось в будівлі. Не взяв до уваги, що будівля бару на момент підпалу знаходилася у власності його сестри, якій фактично була завдана шкода, але її не визнали потерпілою. Суд не вірно оцінив показання свідка ОСОБА_23, які фактично ніякими другими доказами не підтверджуються. Крім того, суд не звернув уваги, що висновком експертизи слідів нафтопродуктів не встановлено та те, що ОСОБА_7 разом з ОСОБА_6 ніяких дій по підпалу бару не здійснювали. Вважає, що його вина у скоєнні цього злочину не доказана ні органами досудового слідства, ні судом.
По епізоду вимагання грошових коштів у ОСОБА_16 суд безпідставно дійшов висновку про його вину, оскільки встановлену досудовим слідством обставину суд належним чином не
перевірив, не взяв до уваги його пояснення і необґрунтовано повірив свідку ОСОБА_23, показання якого не відповідають дійсності, мають суттєві протиріччя та спростовуються доказами та матеріалами, які підтверджують, що ОСОБА_23 дає неправдиві свідчення.
По епізоду вимагання грошей у ОСОБА_15 суд не вірно оцінив показання потерпілої та свідків та не взяв до уваги, що досудовим слідством та судом не доказана його участь у цьому злочину. Вважає що по даному епізоду слідство проведено не повно, справу необхідно направити на додаткове розслідування.
По епізоду вимагання майна у ОСОБА_17 ні досудовим, ні судовим слідством не встановлена його участь у скоєнні цього злочину. Суд не взяв до уваги, що ОСОБА_17 про його участь у злочині не заявляла, його не бачила і про те, що він вимагав у неї гроші не заявляла. Суд цим обставинам оцінки не дав і необґрунтовано дійшов висновку про його участь у вимаганні грошей у ОСОБА_17, оскільки і дії ОСОБА_6, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 він не координував по телефону.
Засуджений ОСОБА_8 у апеляції і в доповненнях до неї та його захисник у доповненнях до апеляції просять вирок скасувати і провадження за всіма епізодами закрити, так як ОСОБА_8 злочинів не скоював, досудовим слідством були порушені його права, оскільки під час затримання та проведення слідчих дій були порушені норми кримінально-процесуального законодавства.
По епізоду вимагання майна у ОСОБА_11 досудовим слідством і судом не встановлено дійсного власника автомобіля «Jeep - Grand Cherokee», дійсна вартість цього автомобіля та не перевірені належним чином показання потерпілого ОСОБА_11 по факту передачі йому автомобіля довіреності та документів на автомобіль, та доказами про те, що цей автомобіль належить особі яка проживає у м. Миколаєві суд оцінки не дав та не дав належної оцінки показанням свідків про те, що нібито він користувався автомобілем «Jeep - Grand Cherokee», який фактично після підпалу не можна було експлуатувати із-за технічних пошкоджень.
По епізоду заволодіння шляхом шахрайства грошима ОСОБА_12 суд безпідставно, без їх належної перевірки, визнав показання потерпілого ОСОБА_12, його дружини та сина об'єктивними. Грошей у потерпілого ОСОБА_12 він не брав і не міг заволодіти ними шляхом шахрайства.
По епізоду вимагання майна у ОСОБА_17 суд не дав належної оцінки показанням потерпілої ОСОБА_17, так як її показання на очній ставці (т.8 а.с. 85-90) протирічять її показанням від 01.04.2010 року (т.7 а.с. 220). У ОСОБА_17 він нічого не вимагав і в попередню змову з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 не вступав.
Засуджений ОСОБА_9 в апеляції і в доповненнях до неї просить вирок у частині призначеного йому покарання змінити, застосувати до нього ст.75 КК України, так як суд необґрунтовано не взяв до уваги визнання ним вини, щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_17 та те що він не судимий, має сім'ю, працює.
Потерпіла ОСОБА_17 вважає, що вирок суду щодо ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 є законним. Відносно засудженого ОСОБА_9 судом призначено надмірно суворе покарання. Крім того, підтвердила, що ОСОБА_9 добровільно відшкодував їй моральну шкоду.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого ОСОБА_6 та його захисника, засудженого ОСОБА_7 та його захисника, засудженого ОСОБА_8 та його захисника, засудженого ОСОБА_9 та його захисника, які підтримали апеляції та доповнення до них, потерпілу ОСОБА_17 за епізодом вимагання у неї грошей, яка вважала апеляції та доповнення до них засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 такими, що не підлягають задоволенню, а апеляцію засудженого ОСОБА_9 такою, що підлягає задоволенню, прокурора, який просив апеляції та доповнення до них засуджених та їх захисників залишити без задоволення, колегія суддів вважає, що апеляції та доповнення до них засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та їх захисників підлягають частковому задоволенню, а апеляція засудженого ОСОБА_9 задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.367 КПК 1960 року підставами для скасування або зміни судових рішень,
зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є:
1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства;
2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи;
3) істотне порушення кримінально-процесуального закону;
4) неправильне застосування кримінального закону;
5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Відповідно до положень ст.373 КПК 1960 року, апеляційний суд змінює вирок у випадках:
1) пом'якшення призначеного покарання, коли визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості злочину та особі засудженого;
2) зміни кваліфікації злочину і застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин;
3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і кваліфікацію злочину;
4) в інших випадках, коли зміна вироку не погіршує становища засудженого.
Апеляційний суд, як зазначено у ч.4 ст.374 КПК 1960 року, вправі скасувати вирок (постанову) і повернути справу на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд у частині обвинувачення, залишивши в решті судове рішення без змін за умови, що це обвинувачення мало самостійну кримінально-правову кваліфікацію і може бути розглянуто в окремому провадженні.
Суд дослідивши та проаналізувавши зібрані докази за обвинуваченням ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за епізодом вимагання майна у ОСОБА_15, зібрані докази за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за епізодом вимагання майна у ОСОБА_17 та зібрані докази за обвинуваченням ОСОБА_8 по епізоду заволодіння грошима ОСОБА_12 шляхом шахрайства, дав їм належну оцінку та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за епізодами вимагання грошей у ОСОБА_15 за попередньою змовою між собою та вимагання грошей у ОСОБА_17 за попередньою змовою між ними, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, повторно з погрозою розголошення відомостей, які потерпілий бажає зберегти у таємниці, та про доведеність вини ОСОБА_8 за епізодом заволодіння грошима ОСОБА_12 шляхом шахрайства, пославшись у вироку, окрім інших доказів, на показання потерпілих та свідків.
Так, за епізодом вимагання грошей у ОСОБА_15, суд правильно дав оцінку показанням потерпілої ОСОБА_15, які вона підтверджувала на очних ставках з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і підтвердила в судовому засіданні, показанням свідків ОСОБА_24, ОСОБА_33, ОСОБА_23, ОСОБА_34, ОСОБА_25 (т.6 а.с. 173, 187, 192, 194, 201, том 8 а.с. 117, 123, 126, 177, 197, 202-208) і обґрунтовано дійшов висновку про винність ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за цим епізодом.
Крім того, суд обґрунтовано дійшов висновку, що показання потерпілої ОСОБА_15 та свідків за цим епізодом об'єктивно підтверджуються матеріалами легалізованих результатів проведення ОРМ і ОТМ по зняттю інформації з каналів зв'язку та розшифровки телефонних переговорів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_23
За епізодом вимагання грошей у ОСОБА_17, суд правильно дав оцінку показанням потерпілої ОСОБА_17, яка, обставини вимагання у неї грошей, підтвердила на очних ставках з ОСОБА_6, ОСОБА_9 і ОСОБА_8 (т.8 а.с.2, 4, 5, 8, 9, 69, 71, 77, 81, 85), а також у сукупності з другими доказами дав належну оцінку показанням свідків ОСОБА_23, ОСОБА_25
Виходячи із показань потерпілої, свідків, аудіозаписів (т.7 а.с.220-243), аудіозаписів на флеш-карті ОСОБА_8, інформації з каналів зв'язку, розшифровки телефонних розмов, висновків судових комп'ютерно-технічних експертиз та інших доказів, суд обґрунтовано дійшов висновку, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 за попередньою змовою, повторно вчинили дії направлені на вимагання грошей у ОСОБА_17
Винним діям ОСОБА_6, ОСОБА_7, за епізодами вимагання майна (грошей) у ОСОБА_15 і у ОСОБА_17 та винним діям ОСОБА_8 та ОСОБА_9 суд дав правильну юридичну оцінку і обґрунтовано кваліфікував їх дії за ч.2 ст.189 КК України.
При кваліфікації винних дій ОСОБА_8 за епізодом заволодіння грошима ОСОБА_12, суд допустив помилку і необґрунтовано кваліфікував його дії за ч.2 ст.190 КК України.
З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_8, будучи не судимим, перший злочин скоїв у кінці травня 2009 року відносно ОСОБА_12, заволодівши його грошима у сумі 3500 доларів
США шляхом шахрайства, тобто вчинив злочин передбачений ч.1 ст.190 КК України. Суд безпідставно визнав, що ОСОБА_8 вчинив цей злочин повторно, а тому кваліфікуюча ознака «повторно» підлягає виключенню із обвинувачення, а дії ОСОБА_8 необхідно перекваліфікувати з ч.2 ст.190 КК України на ч.1 ст.190 КК України.
З урахуванням перекваліфікації винних дій засудженого ОСОБА_8 по епізоду заволодіння грошима потерпілого ОСОБА_12, колегія суддів вважає за необхідне вирок в цій частині змінити і призначити покарання засудженому ОСОБА_8 за ч.1 ст.190 КК України у вигляді обмеження волі строком на три роки.
При призначенні покарання засудженим ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 за ч.2 ст.189 КК України суд врахував вимоги ст.65 КК України і обґрунтовано призначив покарання у вигляді позбавлення волі.
Разом з тим, суд призначаючи покарання засудженому ОСОБА_9, не врахував положення ст.75 КК України, яка передбачає можливість звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням у тих випадках, коли покарання у виді позбавлення волі призначено на строк до 5 років, коли з урахуванням тяжкості злочину, особи винного, інших обставин справи суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Судом установлено, що засуджений ОСОБА_9, раніше не судимий, притягується до кримінальної відповідальності вперше, вину у скоєнні злочину визнав повністю, щиро покаявся, добровільно відшкодував моральну шкоду потерпілій ОСОБА_17, та має сім'ю і працює.
Колегія суддів вважає, що суд не дав належної оцінки цим обставинам і не мотивував свій висновок про неможливість звільнення від призначеного покарання ОСОБА_9 з випробуванням.
Враховуючи обставини вчинення злочину ОСОБА_9, його відношення до цього злочину - визнання вини, щире каяття, добровільне відшкодування шкоди потерпілій, та приймаючи думку потерпілої про пом'якшення покарання ОСОБА_9, його особу, колегія суддів вважає за необхідне застосувати ОСОБА_9 до призначеного покарання у вигляді трьох років позбавлення волі положення ст.75 КК України і звільнити його від відбування цього покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, з покладенням на нього обов'язків передбачених ст.76 КК України.
Доводи в апеляціях та доповнення до них засуджених ОСОБА_6 та його захисника по епізоду вимагання майна у потерпілої ОСОБА_15 про те, що суд не дав належної оцінки обставинам знайомства через ОСОБА_6 потерпілої ОСОБА_15 з ОСОБА_7 обставинам демонстрації ОСОБА_6 компрометуючих фотографій ОСОБА_15, на яких вона була нібито з ОСОБА_7, не взяв до уваги показання ОСОБА_15 на очній ставці з ОСОБА_7 та ОСОБА_6 і не дав належної оцінки всім показанням ОСОБА_15 та про те, що суд під час допиту ОСОБА_15 у судовому засіданні порушив ст.ст.16, 16-1, 261, 303, 308 КПК 1960 року, протиріччям у показаннях свідка ОСОБА_23 суд оцінки не дав, та необґрунтовано визнав достовірними свідчення ОСОБА_23 та свідка ОСОБА_25, спростовуються матеріалами справи на підставі яких суд обґрунтовано дійшов висновку про винність засудженого ОСОБА_6
Їх же доводи в апеляціях та доповненнях до них про те, що по епізоду вимагання грошей у потерпілої ОСОБА_17 суд у вироку не вірно визначив термін знайомства ОСОБА_6 і ОСОБА_8, не вірно дав оцінку записам телефонних розмов та даті, коли ОСОБА_6 нібито дав вказівку ОСОБА_8 про запис його розмов з ОСОБА_17, не дав належної оцінки показанням потерпілої ОСОБА_17 та її заяві про вимагання у неї грошей, та того факту, що ОСОБА_6 відмовився від отримання грошей від ОСОБА_17, оцінки не дав і необґрунтовано поклав в основу вироку показання потерпілої ОСОБА_17, свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_23 і розшифровку телефонних розмов, не можуть бути підставою для скасування вироку, оскільки їх доводи не спростовують висновку суду про винність ОСОБА_6 за цим епізодом.
Засуджений ОСОБА_7 та його захисник у апеляціях та доповненнях до них по епізоду вимагання майна у ОСОБА_15 вказують, що суд не доказав злочинних дій ОСОБА_7 відносно ОСОБА_15, не дав оцінки протиріччям у показаннях потерпілої ОСОБА_15 та свідків, а за епізодом вимагання майна у потерпілої ОСОБА_17 суд не взяв до уваги, що ОСОБА_17 не вказувала на нього, як на особу яка вимагала у неї гроші і дійшов неправильного
висновку, що нібито він координував по телефону дії ОСОБА_6, ОСОБА_8 і
ОСОБА_9
Колегія суддів вважає, що такі доводи засудженого ОСОБА_7 та його захисника спростовуються висновками суду, які відповідають матеріалам справи, встановленим обставинам та доказам у справі за цими епізодами.
Доводи у апеляції та у доповненнях до неї засудженого ОСОБА_8 та у доповненнях його захисника про те, що суд не дав оцінку показанням потерпілого ОСОБА_12 та свідченням його дружини про те, що вони могли спостерігати з вікна передачу йому грошей їх сином і не перевірив його заперечень проти таких свідчень шляхом проведення перевірки можливості спостерігати з вікна за діями біля під'їзду будинку, не можуть бути підставою для скасування вироку за цим епізодом, оскільки висновок суду про винність ОСОБА_8 по цьому епізоду зроблено виходячи із сукупності здобутих доказів і перевірка таких доводів ОСОБА_8 судом обґрунтовано не була визнана необхідною.
Доводи засудженого ОСОБА_8 про те, що суд не взяв до уваги його відносини з ОСОБА_17, про те, що доказів про вимагання ним у ОСОБА_17 грошей, у матеріалах справи немає, що суд не обґрунтував свій висновок про його попередню змову з ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_9 на вимагання майна (грошей) у ОСОБА_17, не можуть спростовувати висновок суду про скоєння ОСОБА_8 злочину відносно потерпілої ОСОБА_17 і свідчать про ухилення ОСОБА_8 від відповідальності за цим епізодом злочину.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що висновок суду про винність засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по епізодам вимагання грошей у потерпілої ОСОБА_15, про винність ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 по епізоду вимагання грошей у потерпілої ОСОБА_17 та про заволодіння засудженим ОСОБА_8 грошима потерпілого ОСОБА_12 шляхом шахрайства, а саме, шляхом обману та зловживання довірою, відповідає встановленим обставинам , матеріалам справи та зібраним доказам, а тому, підстав для задоволення апеляцій та доповнень до них за вказаними епізодами немає.
Згідно ст.22 КПК 1960 року прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Відповідно до положень ч.1 ст.334 КПК 1960 року, мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою - підстави для цього.
Органи досудового слідства і суд дійшли висновку, що засуджені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_8 вчинили наступні злочини:
- у період з серпня 2006 року по лютий 2008 року ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та невстановлена слідством особа за попередньою змовою заволоділи шляхом шахрайства квартирою АДРЕСА_9 і завдали майнову шкоду Керченській міській раді АР Крим на суму 156550 грн., тобто у особо великому розмірі і їх дії кваліфікували за ч.4 ст.190 КК України;
- у листопаді 2009 року засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 за попередньою змовою за допомогою невстановленої слідством особи, умисно знищили шляхом підпалу будівлю бару «ІНФОРМАЦІЯ_12» та майно яке знаходилось у цьому барі, розташованого за адресою: АДРЕСА_10 і спричинили майнову шкоду потерпілому ОСОБА_14 на суму 95000 грн., потерпілій ОСОБА_22 на суму 1037838 грн., тобто в особо великому розмірі і їх дії кваліфікували за ч.2 ст.194 КК України;
- у період з січня по червень 2010 року засуджені ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за попередньою змовою між собою та невстановленими особами вимагали у потерпілого ОСОБА_16 майно з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього майна за допомогою невстановлених слідством осіб-виконавців, чим завдали потерпілому майнову шкоду в сумі 59216 грн. 38 коп. і їх дії кваліфіковані за ч.2 ст.89 КК України;
- засуджений ОСОБА_8 в період з літа 2008 року по липень 2009 року в м. Керчі за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, здійснив вимагання майна у потерпілого ОСОБА_11 з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами, пошкодження чи знищення їхнього майна, чим завдав потерпілому майнову шкоду у великому розмірі і його дії кваліфіковані за ч.3 ст.89 КК України.
Колегія суддів вважає, що досудове слідство за наведеними епізодами проведено не всебічно і не повно. Суд при розгляді справи не перевірив обвинувачення належним чином, обставини скоєння кожного злочину, мотиви злочинів, надані докази по кожному епізоду внаслідок чого передчасно дійшов висновку про доведеність вини за цими епізодами ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8
Суд, у підтвердження вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по епізоду заволодіння квартирою шляхом шахрайства, у вироку послався на показання свідків ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_21, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, а також на протокол огляду будинку АДРЕСА_14 (т.1 а.с. 195-203), протоколи пред'явлення на впізнання (т.2 а.с. 152-154, 162-170, 200-201), на договір купівлі-продажу квартири (т.2 а.с.71), заяву від імені ОСОБА_20 від 29.10.2007року (т.2 а.с.72), на висновок судово-почеркознавчої експертизи №111 від 01.03.2011 року (т.2 а.с. 60-66), на протокол огляду місцевості та трупа ОСОБА_18 (т.2 а.с.5, 6, 14, 16), на протокол вилучення у Першій Керченській державній нотаріальній конторі договору дарування квартири АДРЕСА_9 (т.2 а.с. 74), на довідку Керченського психоневрологічного диспансеру від 22.09.2010 року на ім'я ОСОБА_20 (т.1 а.с.218) та на матеріали цивільних справ №2-1876/2007 і №2-3964/2007 (т.2 а.с. 95-116, 123-132).
Колегія суддів, виходячи з наведених доказів, вважає, що суд, як і органи досудового слідства, не повно дослідили обставини заволодіння квартирою шляхом шахрайства, не обґрунтовано визнали потерпілим за цим епізодом Керченську міську раду АР Крим, оскільки після смерті у 2006 році ОСОБА_19, який був власником квартири, відкрилась спадщина на квартиру, але наявність спадкоємців, які можуть бути визнані потерпілими у справі, органи досудового слідства та суд не перевіряли.
Крім того, під час досудового слідства було встановлено, що на момент купівлі-продажу квартири сторони цього договору оцінили квартиру і визначили її вартість у сумі 25000 грн, проте ринкова вартість квартири на момент укладання договору купівлі-продажу встановлена не була.
Із рішення Керченського міського суду АР Крим від 21.05.2007 року, яке набрало законної сили і не скасовано, видно, що договір купівлі-продажу цієї квартири, вартістю 25000 грн. було визнано дійсним.
Висновком судово-почеркознавчої експертизи №111 від 01.03.2011 року не було встановлено, що в договорі купівлі-продажу квартири від 06.08.2006 року підпис від імені ОСОБА_7 виконано саме ОСОБА_7
Виходячи з цих обставин, колегія суддів дійшла висновку, що орган досудового слідства і суд не з'ясували з достатньою повнотою всіх обставин заволодіння квартирою шляхом шахрайства, її ринкову вартість, осіб, які можуть бути потерпілими, що свідчить про неповноту досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, а тому, вирок суду за цим епізодом обвинувачення підлягає скасуванню, а справа за цим епізодом направленню на додаткове розслідування прокурору м. Керчі АР Крим.
По епізоду знищення майна, яке належало ОСОБА_22 та ОСОБА_14, шляхом підпалу 24.11.2009 року будівлі бару «ІНФОРМАЦІЯ_12», суд у вироку в підтвердження вини засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7 послався на показання потерпілих ОСОБА_22 та ОСОБА_14, свідків ОСОБА_23 та на його очні ставки з засудженим ОСОБА_7, на протокол слідчого експеремента з участю свідка ОСОБА_23, на показання свідка ОСОБА_46, який на момент підпалу будівлі бару «ІНФОРМАЦІЯ_12» знаходився у будівлі з метою охорони майна бару, на показання свідка ОСОБА_47, яка знає про підпал бару зі слів охоронця ОСОБА_46, на показання свідка ОСОБА_48, який підтвердив, що батько засудженого ОСОБА_7 здавав у оренду будівлю бару ОСОБА_22, а за один місяць до підпалу бару хазяїнами бару були ОСОБА_77, з якими ОСОБА_22 і уклала договір оренди будівлі бару і їм платила орендну плату, а не рідній тітці засудженого ОСОБА_7 - ОСОБА_76. Суд також у вироку послався на показання свідка ОСОБА_49, яка підтвердила, що після пожежі їй по телефону невідомі
погрожували підпалом її приміщення, якщо вона буде надавати послуги ОСОБА_22 та на протокол впізнання, під час якого свідок ОСОБА_49 впізнала по голосу засудженого ОСОБА_6, як особу, яка їй погрожувала по телефону.
Виходячи їз протоколу огляду місця пожежі, висновку пожежно-технічної експертизи №8/2 від 22.02.2010 року, акту про пожежу, суд дійшов висновку, що показання свідка ОСОБА_23 є об'єктивними, а показання свідків ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56 не взяті до уваги.
Суд у вироку не навів доказів вартості будівлі бару на момент пожежі та розмір шкоди завданої будівлі пожежею, доказів про вартість будівельних робіт по ремонту будівлі бару та доказів вартості майна ОСОБА_22 та про їх знаходження у барі на момент пожежі.
Зазначаючи у вироку, що засуджені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за допомогою невстановленої слідством особи умисно знищили шляхом підпалу будівлю бара та майно, яке знаходилось у барі, суд не встановив з яких мотивів вони знищили майно та не дав належної оцінки діям ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які фактично не були виконавцями підпалу будівлі бару.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд, при встановлені вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7, фактично, як і досудове слідство, виходив із показань свідка ОСОБА_23, які не були належним чином перевірені, не були з'ясовані всі обставини підпалу бару, не встановив мотиву підпалу та належного власника бару станом на 24.11.2009р. Така неповнота досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні, а тому, вирок за цим епізодом підлягає скасуванню, а справа за цим епізодом направленню на додаткове розслідування прокурору м. Керчі АР Крим.
За епізодом вимагання майна у ОСОБА_16 та ОСОБА_57 у підтвердження вини засуджених ОСОБА_6 і ОСОБА_7, суд у вироку вказав, що їх вина підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_16 і ОСОБА_57, показаннями свідків ОСОБА_58 - дружини сина потерпілих ОСОБА_57, яка підтвердила, що їй зателефонували на мобільний телефон, вимагали, щоб ОСОБА_57 підняли ціни на меблі на 20%, та послався на протокол впізнання по голосу ОСОБА_6, як особу, яка телефонувала та погрожувала ОСОБА_58, а також суд послався на показання свідків ОСОБА_59 та ОСОБА_60, які були понятими під час проведення впізнання ОСОБА_6, показання свідка ОСОБА_28, яка підтвердила, що літом 2009 року давала ОСОБА_7 номер телефону своєї знайомої ОСОБА_58
Крім того, суд послався на показання свідків ОСОБА_61, ОСОБА_32, ОСОБА_62, ОСОБА_63, які підтвердили факти пошкодження вітринного скла у магазині «ІНФОРМАЦІЯ_11» та підпал дверей цього магазину, та на показання свідків ОСОБА_23 та ОСОБА_64, які підтвердили, що ОСОБА_23 по вказівці ОСОБА_6 розбивав вітринне скло в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_11».
Доказами вини по цьому епізоду суд вказав протоколи огляду місця події (т.7 а.с.2, 4, 5, 170), (т.6 а.с. 227, 238), висновок пожежно-технічної експертизи №8/30 від 24.12.2010 року (т.7 а.с. 98), висновок судово-хімічної експертизи №2/237 від 23.12.2010 року (т.7 а.с.113), заяву ОСОБА_16 від 13.02.2010 року (т.7 а.с.152) та договір (т.7 а.с.200).
На підставі цих доказів суд, як і орган досудового слідства, дійшов висновку, що ОСОБА_6 і ОСОБА_7 з невстановленими слідством особами та шляхом заявлених погроз свідку ОСОБА_23 з метою вимагання майна у ОСОБА_16, пошкодили їх майно на суму 59216 грн. 38 коп.
Колегія суддів вважає, що суд при оцінці цих доказів не взяв до уваги, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 особисто не виконували дій по пошкодженню майна потерпілих, а показання свідка ОСОБА_23 належним чином не були перевірені і не взяті до уваги показання свідка ОСОБА_64 про те, що ОСОБА_23 вживав наркотичні засоби, знаходився у нормальних відносинах з ОСОБА_6 та про те, що ОСОБА_6 ніколи йому не погрожував.
Такі обставини свідчать про неповноту досудового слідства і ця неповнота не може бути усунута в судовому засіданні, а тому, справу за цим епізодом обвинувачення необхідно направити на додаткове розслідування прокурору м. Керчі АР Крим.
По факту вимагання майна у потерпілого ОСОБА_11, у підтвердження вини засудженого ОСОБА_8 суд у вироку послався на показання потерпілого ОСОБА_11, показання свідків ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_12, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, а також послався на заяву ОСОБА_11 від 05.02.2009 року (т.4 а.с. 3), протокол огляду місця
події (т.4 а.с.4-7), акт про пожежу від 05.02.2009 року (т.4 а.с. 17), довідку ЦЄС №4 ВАТ «Укртелеком», (т.4 а.с. 130-134).
На підставі цих доказів досудове слідство і суд дійшли висновку, що відносно ОСОБА_11 були виконані дії ОСОБА_8 по вимаганню майна і внаслідок цих дій ОСОБА_11 передав ОСОБА_8 автомобіль зі слідами пожежі разом з документами та технічним паспортом.
Колегія суддів вважає, що за цим епізодом обвинувачення орган досудового слідства допустив неповноту слідства, не з'ясував з достатньою повнотою обставини передачі ОСОБА_11 автомобіля державний номер НОМЕР_2 з документами ОСОБА_8, не встановив власника цього автомобіля, не встановив прав на автомобіль у ОСОБА_11 та повноважень на його розпорядження, не залучив до матеріалів справи документи на автомобіль, не залучив автомобіль до матеріалів справи у якості доказу та не встановили ринкову вартість автомобіля на момент його передачі ОСОБА_8 та не дав оцінку технічному стану автомобіля після його горіння та можливості його експлуатувати після пожежі.
Приймаючи до уваги, що вищезазначена неповнота досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні, вирок суду за цим епізодом підлягає скасуванню з направленням справи за цим епізодом на додаткове розслідування прокурору м. Керчі АР Крим.
Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_6 за ч.2 ст.189 КК України у вигляді п'яти років, засудженому ОСОБА_7 у вигляді чотирьох років позбавлення волі, суд враховував, що вони визнані винними у вчинені трьох злочинів, а саме відносно потерпілих ОСОБА_15, ОСОБА_17 і ОСОБА_16
Оскільки колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду по епізоду вимагання майна у ОСОБА_16 підлягає скасуванню з направленням кримінальної справи за цим епізодом на додаткове розслідування, то призначене судом покарання засудженим ОСОБА_6 і ОСОБА_7, у зв'язку із зменшенням об'єму обвинувачення, підлягає зменшенню на шість місяців кожному.
В іншій частині вирок суду є законним й обґрунтованим, а тому, апеляції та доповнення до них в іншій частині задоволенню не підлягають.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни вироку суду, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст.366, ч.1 ст.367, 368, 369, 371, ч.1 ст.374, 379 КПК 1960 року, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляції і доповнення до них засудженого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_2, апеляції і доповнення до них засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_3, апеляцію та доповнення до неї засудженого ОСОБА_8 та доповнення до апеляції його захисника ОСОБА_4, задовольнити частково.
Апеляцію та доповнення до неї засудженого ОСОБА_9 задовольнити.
Вирок Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 16 серпня 2012 року змінити, а саме:
- у частині визнання винним та призначення покарання засудженому ОСОБА_6 за ч.4 ст.190 КК України у вигляді шести років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного майна в дохід держави, за ч.2 ст.194 КК України в вигляді чотирьох років позбавлення волі та визнання винним і призначення покарання засудженому ОСОБА_7 за ч.4 ст.190 КК України у вигляді п'яти років позбавлення волі та за ч.2 ст.194 КК України у вигляді чотирьох років позбавлення волі, скасувати та направити кримінальну справу за цим обвинуваченням прокурору м. Керчі АР Крим для проведення додаткового розслідування;
- у частині визнання винним та призначення покарання ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за ч.2 ст.189 КК України по епізоду вимагання в період з січня 2010 року по червень 2010 року чужого майна під загрозою насилля над потерпілим ОСОБА_16 та його близькими родичами, пошкодження, знищення їх майна за попередньою змовою ОСОБА_6, ОСОБА_7 та невстановлених слідством особами і повторно, скасувати та
направити кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_6 і ОСОБА_7 за цим епізодом прокурору м. Керчі АР Крим на додаткове розслідування;
Призначене покарання засудженому ОСОБА_6 за ч.2 ст.189 КК України
змінити, зменшивши покарання з 5 (п'яти) позбавлення волі до 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України по сукупності злочинів призначити остаточне покарання ОСОБА_6 шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Керченського міського суду АР Крим від 14 жовтня 2010 року за ч.1 ст.263 КК України у вигляді 2 (двох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, більш суворим покаранням призначеним цим вироком, у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі і остаточно призначити покарання у вигляді 4 (чотирьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
Призначене покарання засудженому ОСОБА_7 за ч.2 ст.189 КК України змінити, зменшивши покарання з 4 (чотирьох) років позбавлення волі до 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;
- у частині визнання винним та призначення покарання засудженому ОСОБА_8 за ч.3 ст.189 КК України по епізоду вимагання у період з літа 2008 року по липень 2009 року чужого майна під загрозою насилля над потерпілим ОСОБА_11 та його близькими родичами, пошкодження, знищення їх майна за попередньою змовою з невстановленими слідством особами і повторно, - скасувати та направити кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_8 за цим епізодом прокурору м. Керчі АР Крим на додаткове розслідування;
- у частині визнання винним і призначення засудженому ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.190 КК України вирок змінити і перекваліфікувати його дії з ч.2 ст.190 КК України на ч.1 ст.190 КК України та призначити йому покарання за ч.1 ст.190 КК України у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки;
- на підставі ч.1 ст.70 КК України по сукупності злочинів призначити покарання засудженому ОСОБА_8 шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначених цим вироком за ч.2 ст.189 КК України у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі та за ч.1 ст.190 КК України у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі і призначити остаточне покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
- у частині призначення покарання засудженому ОСОБА_9 за ч.2 ст.189 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, змінити та на підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_9 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік і відповідно до ст.76 КК України покласти на нього такі обов'язки:
1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції
2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
3) періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_9 тримання під вартою скасувати, звільнивши його із-під варти у залі судового засідання негайно.
В іншій частині вирок Керченського міського суду АР Крим залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, у цей же строк з моменту вручення йому копії ухвали.
СУДДІ:
В.І. Неклеса В.А. Копилян Т.П. Федорова