РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2013 року Справа № 5019/36/12
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.
при секретарі Макаревич В.М.
за участю представників сторін:
від прокурора: Криворучко А.О.
від позивача: Горчак Ю.П.
від відповідача: Пушанко І. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 25 червня 2013 року в справі № 5019/36/12 (суддя Гудзенко Я.О.)
за позовом Заступника прокурора м. Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про внесення змін в договір оренди земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (надалі - Відповідач) звернулося до господарського суду Рівненської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Рівненської області від 7 березня 2012 року № 5019/36/12.
Ухвалою господарського суду Рівненської області від 25 червня 2013 року (том 1, а.с. 204-207) в задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду Рівненської області від 7 березня 2012 року у справі № 5019/36/12 за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення господарського суду Рівненської області від 7 березня 2012 року у справі № 5019/36/12 залишено без змін.
Відповідач, не погоджуючись з даною ухвалою, звернувся з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 2-4) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій просить дану ухвалу скасувати, і за наслідками перегляду справи за нововиявленими обставинами скасувати судове рішення суду першої інстанції № 5019/36/12. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 9 липня 2013 року (том 2, а.с. 1), апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24 липня 2013 року на 15 годині 10 хвилин.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.c. 11-13), в якому з підстав, вказаних в даному відзиві, просить залишити ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 24 липня 2013 року (том 2, а.с. 27), за клопотанням Позивача (том 2, а.с. 21) розгляд справи було відкладено на 5 серпня 2013 року та продовжено строк розгляду апеляційної скарги до 8 серпня 2013 року за заявою Прокурора (том 2, а.с. 25)
На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 24 липня 2013 року представник Відповідача подав додаткові обґрунтування до апеляційної скарги (том 2, а.с. 31), представник Позивача подав відзив на апеляційну скаргу (том 2, а.с. 37-38).
Відповідач, підтримав доводи висвітлені в апеляційній скарзі, в судовому засіданні від 5 серпня 2013 року та надав пояснення в обгрунтуванні своєї позиції.
В судовому засіданні від 5 серпня 2013 року представник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, з підстав, вказаних у відзиві на апеляційну скаргу.
Прокурор підтримав позицію представника Позивача в повному обсязі та заперечив проти апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представників Позивача, Прокурора, Відповідача, розглянувши матеріали та обставинами справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, додаткові письмові пояснення, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що хвалу господарського суду Рівненської області від 25 червня 2013 року у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, суд виходив з наступного.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 7 березня 2012 року у справі № 5019/36/12 (том 1, а.с. 66-72) позов Заступника прокурора м. Рівне (надалі - заступник прокурора) в інтересах держави в особі Рівненської міської ради (надалі - Позивач) до Відповідача про внесення змін в договір оренди земельної ділянки було задоволено. Внесено зміни в договір оренди земельної ділянки від 8 серпня 2005 року № 040658300040, укладений між Позивачем та Відповідачем, та викладено пункт 9 договору, що стосується розміру орендної плати, в наступній редакції: «Розмір орендної плати в рік за земельну ділянку становить 222597 грн. 28 коп.»
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2012 року рішення господарського суду Рівненської області від 7 березня 2012 року у справі № 5019/36/12 залишено без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.
12 червня 2012 року Постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу Відповідача залишено без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 7 березня 2012 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11 квітня 2012 року у справі № 5019/36/12 залишено без змін.
Відповідачем 31 травня 2013 року було подано до суду заяву № юр-881 від 14 травня 2012 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Рівненської області від 7 березня 2012 року у справі № 519/36/12 (том 1, а.с. 153-156).
Відповідно до частини 1 статті 113 Господарського процесуального кодексу України: судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. При цьому заява про перегляд судового рішення господарського суду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, може бути подана не пізніше трьох років з дня набрання судовим рішенням господарського суду законної сили.
Згідно частини 1 статті 112 Господарського процесуального кодексу України: господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Відповідно до пункту 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26 грудня 2011 року N 17 (з змінами та доповненнями) до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
При цьому, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Ваховуючи те, що стаття 112 Господарського процесуального кодексу не містить конкретного переліку обставин, які слід вважати нововиявленими, а також не визначає, які обставини мають істотне значення для справи, під час вирішення цих питань, суди повинні керуватися правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Водночас, нововиявленими можуть бути визнані лише істотно значимі, суттєві обставини, тобто, такі обставини, обізнаність суду відносно яких при розгляді справи, забезпечила б прийняття цим судом іншого рішення.
При цьому, колегія суду наголошує на тому, що результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Тому результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які було покладено в основу судового рішення.
Також, суд зауважує, що законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.
Рівненським апеляційним господарським судом при розгляді апеляційної скарги та заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами встановлено, що під час розгляду справи № 5019/36/12 в основу рішення покладено те, що 16 лютого 2006 року між Позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Укрнафта" (правонаступником якого є Відповідач) був укладений договір оренди земельної № 040658300040 (надалі - Договір; том 1, а.с. 7-9), відповідно до предмету якого згідно з статтями 93,124 Земельного кодексу України та Рішення Рівненської міської ради (35 сесія 4 скликання) від 30 листопада 2005 року за №1761, Позивач надає, а Відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул. Черняка, 17 загальною площею 3788 кв.м. для обслуговування автозаправної станції.
В обґрунтування заяви про перегляд за нововиявленими обставинами з урахуванням доповнення до неї Відповідач посилається на рішення господарського суду Рівненської області від 12 березня 2012 року у справі №5019/1724/12 (том 1, а.с. 159-163), що залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30 квітня 2012 року (том 1, а.с. 164-169), котрим позовні вимоги Рівненського відділення Антимонопольного комітету України задоволені в повному обсязі. Визнано недійсним підпункт 2.2.10 пункту 2.2 розділу 2 Положення про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у власності Рівненської міської ради, затвердженого рішенням Рівненської міської ради № 1104 від 18 серпня 2011 року (далі Положення), за яким диференціюється розмір орендної плати залежно від місця реєстрації суб'єкта господарювання та зобов'язано Рівненську міську раду встановити однакові відсоткові ставки орендної плати за землю незалежно від місця реєстрації суб'єкта господарювання.
Дослідивши дане рішення суду в сукупності з матеріалами справи, колегія суду зазначає наступне. Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26 грудня 2011 року N 17 роз'яснено, що не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону, зокрема, статті 38 Господарського процесуального кодексу України.
Скасування чи зміна нормативного акта, на якому ґрунтувалось судове рішення, може вважатись нововиявленою обставиною (в розумінні пункту 1 статті 112 Господарського процесуального кодексу України) лише за умови, якщо в акті, яким скасовано чи змінено попередній, зазначено про надання йому зворотної сили.
Колегія суду дослідивши матеріали справи, зазначає, що Положення, затверджене в новій редакції рішенням Рівненської міської ради № 1104 від 18 серпня 2011 року існувало та було чинним на день винесення та набрання рішенням суду від 7 березня 2012 року законної сили.
Згідно частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Відповідачем в обґрунтування своєї заяви було додано до матеріалів спарви копію постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 23 березня 2012 року у справі № 1715/1226/12 (за позовом Відповідача до Позивача, котрим Відповідачу відмовлено у задоволенні позову та визнанні протиправним, скасуванні пункту 2.2.10 підпункту 2.2 частини 2 Положення. У позові відмовлено з тих підстав, що оспорюване рішення є регуляторним актом для яких Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" передбачена спеціальна процедура розробки, прийняття, оприлюднення. Перед прийняттям проект оспорюваного рішення було оприлюднено, що надало право товариству надати свої зауваження та пропозиції. Однак, як зауважує, колегія суду, Відповідач своїх зауважень до управління Дерожкомзему протягом місяця не подавав. Крім того, дія вказаної норми, а саме у 5 разів збільшення відсотку нормативної грошової оцінки для розрахунку розміру орендної плати для суб'єктів господарювання, які не мають державної реєстрації у м. Рівне (висвітлена у рішенні Позивача від 26 грудня 2003 року № 626 "Про порядок встановлення розмірів орендної плати за земельні ділянки") ще була встановлена до прийняття оспорюваного рішення.
Вказане рішення залишене без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 вересня 2012 року.
Поряд з тим, колегія суду зауважує, що після прийняття рішення у справі № 5019/36/12 16 серпня 2012 року рішенням адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі № 03-1/26-12 дії Позивача щодо встановлення рішенням від 18 серпня 2011 року № 104 різних розмірів відсоткових ставок орендної плати за земельні ділянки для суб'єктів підприємницької діяльності, було визнано антиконкурентними.
Частиною 2 статті 25 Господарського кодексу України визначено, що: органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання, забороняється приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб'єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб'єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції; вказаною нормою надано право, зокрема, суб'єкту господарювання оспорювати такі акти в установленому законом порядку у разі порушення цієї вимоги.
При цьому, колегія суду звертає увагу, що на день винесення рішення Відповідачем не було оскаржено вказаного вище рішення Позивача та відповідного пункту Положення.
Крім того, Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26 грудня 2011 року N 17 роз'яснено, що виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України.
Отже, підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суду зазначає, що оскільки рішення господарського суду Рівненської області від 12 березня 2013 року про визнання частково недійсним Положення, яке було покладено в основу рішення суду, що переглядається, не існувало на час розгляду справи № 5019/36/12, то дана обставина не є нововиявленою, дане рішення суду від 12 березня 2013 року не могло бути враховане місцевим господарським судом при винесенні рішення від 7 березня 2013 року.
Крім того, Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що доводи Відповідача, висвітлені у апеляційній скарзі, в сукупності з матеріалами справи, щодо внесення змін в Договір що стосуються збільшення розміру орендної плати в рік за земельну ділянку, а саме в сумі 303708 грн. 21 коп., не знайшли свого підтвердження ні в судовому засіданні, ні належними та допустимими доказами в розрізі статтей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, колегія суду зауважує, що дані обставини (встановленні в рішенні суду № 5019/1724/12) не характеризуються наявністю всіх необхідних ознак у сукупності і не можуть бути підставою для перегляду рішення в порядку, передбаченому статтею 112 Господарського процесуального кодексу України, оскільки з рішення господарського суду Рівненської області № 5019/1724/12 вбачається, що судом було встановлено недійсність даного підпункту (2.2.10 пункту 2.2 розділу 2) Положення, на підставі якого Позивач звертався в господарський суд першої інстанції про внесення змін до Договору, однак вказане судове рішення не є фактичною та правовою підставою для звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (про що безпосередньо зазначалося в рішенні місцевим господарським судом), оскільки дане рішення є новим доказом, а не нововиявленою обставиною .
Судом також враховується, що пунктом 8.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26 грудня 2011 року передбачено, що Господарський процесуальной кодекс України не надає господарському суду права повертати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо суд вважає, що таких обставин немає. У цих випадках, з'ясувавши за результатами розгляду відповідної заяви в порядку статті 114 Господарського процесуального кодексу України відсутність нововиявлених обставин, господарський суд виносить ухвалу про залишення судового рішення без змін.
З огляду на усе вищевказане у даній судовій постанові Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність нововиявленої обставини у даній справі, а наявність нової обставини. Відповідно, колегія суду відмовляє Відповідачу в задоволені доданої ним заяви та залишає рішення господарського суду Рівненської області від 7 березня 2013 року по справі № 5019/36/12 - без змін.
Враховуючи усе вищевказане, суд залишає ухвалу місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу Відповідача без задоволення.
Керуючись статями 99, 101, 105,106, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" - залишити без задоволення.
2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 25 червня 2013 року в справі №5019/36/12 - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
5. Справу №5019/36/12 повернути господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.