ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
16.11.06 Справа № 5/249-19/42А
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Процик Т.С.
Галушко Н.А.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Перешлянському районі Львівської області, м.Перемишляни
на постанову Господарського суду Львівської області від 28.04.2006р.
у справі № 5/249-19/42А
за позовом Відкритого акціонерного товариства „Перемишлянський Агросервіс”, м.Перемишляни
до Державної податкової інспекції у Перешлянському районі Львівської області, м.Перемишляни
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 09.02.2006р. № 01/24-0/05489891
За участю представників сторін:
від позивача: не з”явився.
від відповідача: Мисак С.П. –старший державний податковий ревізор-інспектор.
Особам, які беруть участь у справі, права та обов’язки, передбачені ст.ст. 49,51 Кодексу адміністративного судочинства України, роз’яснено. Заява про відвід суддів не поступало.
ВСТАНОВИВ:
Постановою Господарського суду Львівської області від 28.04.2006р. у справі № 5/249-19/42А задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Перемишлянський Агросервіс”, м.Перемишляни до Державної податкової інспекції у Перешлянському районі Львівської області, м.Перемишляни та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.02.2006р. № 01/24-0/05489891.
Постанова місцевого господарського суду мотивована тим, що відповідачем необґрунтовано правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Скаржник, відповідач у справі, з постановою місцевого господарського суду не погоджується, подав апеляційну скаргу, просить постанову суду скасувати, у задоволенні позовних вимог відмовити, з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.
Позивач письмового заперечення на апеляційну скаргу не подав, уповноваженого представника у судове засідання не скерував, хоча був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.
Виходячи з приписів ч.4 ст.196 КАС України, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справи за відсутності представника позивача.
Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що постанову місцевого господарського суду слід, залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої і апеляційної інстанцій, перевіркою стану збереження активів платника податків, які перебувають в податковій заставі, проведеною представниками Перемишлянського відділення Золочівської міжрайонної державної податкової інспекції Львівської області та оформленої актом № 1/24-0/05489891 від 06.02.2006р. встановлено укладення позивачем договору оренди приміщення майстерні та відчуження зерна пшениці, ячменю та гречки під час дії податкової застави без попереднього узгодження вказаних операцій з податковим органом. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 01/24-0/05489891 ВІД 09.02.2006р., яким визначено суму штрафних санкцій за самостійне відчуження активів, які перебувають в податковій заставі та потребують обов'язкової попередньої згоди податкового органу в сумі 6083,31 грн.
Згідно з п.1.17 ст.1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкова застава –це спосіб забезпечення податкового зобов'язання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону.
Підпунктом 8.2.1 п.8.2 ст.8 вказаного Закону передбачено, що право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.
Таким чином, перехід у податкову заставу активів платника податків є наслідком невиконання ним податкового зобов'язання і несплати податкового боргу.
Рішенням Конституційного суду України N 2-рп/2005 від 24.03.2005р. визнано неконституційним положення підпункту 8.2.2 пункту 8.2 статті 8 в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу. При цьому, на думку Конституційного Суду України, розмір податкової застави виходячи із загальних принципів права повинен відповідати сумі податкового зобов'язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов'язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.
Поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків, яка перевищує суму податкового зобов'язання чи податкового боргу, може призвести до позбавлення такого платника не тільки прибутків, а й інших активів, ставлячи під загрозу його подальшу підприємницьку діяльність аж до її припинення.
Актом перевірки відповідача не встановлено розміру податкового боргу позивача, а також не зазначено період з якого активи позивача перебувають в податковій заставі.
Як встановлено судом та підтверджено представником відповідача вартість активів позивача значно перевищує розмір його податкового боргу. Крім цього, зазначене в акті перевірки зерно пшениці, ячменю та гречки не було включено відповідачем в акт опису майна та відповідно на вказану готову продукцію не поширювалось право податкової застави.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються ЇЇ вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не обґрунтовано правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пп.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", висновків суду першої інстанції щодо задоволення позову не спростовано.
З огляду на викладене, підстави для скасування постанови місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Львівський апеляційний господарський суд УХВАЛИВ:
Постанову Господарського суду Львівської області від 28.04.2006р. у справі № 5/249-19/42А залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.212 КАС України.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Галушко Н.А.