Справа № 22-ц-1214/2008 Головуючий у 1-й інстанції: Бурда Б.В.
категорія - 52 Суддя-доповідач: Криворотенко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 вересня 2008 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого - Попруги С.Г.
суддів -Криворотенка В.І., Хвостика С.Г.
з участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.
та осіб, які приймають участь у справі - апелянта ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_1на рішення Зарічного районного суду м. Суми, від 5 серпня 2008 року, у справі за позовом ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрунзе - Сервіс”, третя особа: ОСОБА_4, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Зарічного районного суду м. Суми, від 5 серпня 2008 року в задоволенні позову відмовлено повністю за необґрунтованістю вимог.
Вказане рішення ОСОБА_1 оскаржила в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин справи, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Вказує, що суд не врахував ту обставинну, що відповідач пропонував апелянту не всі вакантні посади, окрім цього погодження цехкома ТОВ „Фрунзе - Сервіс” на її звільнення було відмінене профкомом ВАТ „Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе”.
Судом встановлено, що позивач працювала на посаді завідуючої виробництвом комбінату громадського харчування ТОВ «Фрунзе-Сервіс». Вона була членом профспілкової організації ТОВ «Фрунзе-Сервіс», яка ввійшла до складу об'єднаної первинної організації профспілки працівників машинобудування та металообробки ВАТ Сумське НВО ім.. М.В. Фрунзе. (а.с. 23, 24, 147-148)
У зв'язку з проведення реорганізації ТОВ «Фрунзе-Сервіс» на підприємстві проводилося скорочення штатів. В тому числі було заплановано скорочення з посад завідуючих виробництвом. Про наступну реорганізацію та заплановане скорочення штатів директор ТОВ „Фрунзе-Сервіс” повідомив профспілкову організацію (а.с. 26-29).
У зв'язку з запланованим скороченням штатів, позивача 21 листопада 2007 року під розписку було попереджено про наступне звільнення (а.с. 30-31) та запропоновано іншу роботу на підприємстві. В тому числі, продавця продовольчих товарів, повара та кухонного працівника, але позивач відмовилася від запропонованих посад. Даний факт підтверджується попередженням (а.с. 30-31), актами про відмову від запропонованих посад (а.с. 33-35) та поясненнями самої позивачки у судовому засіданні, під час яких вона підтвердила те, що її пропонували зазначені посади, але вона від них відмовилася, оскільки вони її не влаштовували.
У зв'язку з тим, що посада, яку займала позивач скорочувалася, а позивач відмовилася від переведення на підприємстві на інші вакантні посади, директор ТОВ «Фрунзе-Сервіс» у січні 2008 року звернувся з подання до профспілкового комітету профспілки ТОВ «Фрунзе-Сервіс», членом якої є позивач, про надання згоди на звільнення позивача на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 60), і 06 лютого 2008 року профспілкою ТОВ «Фрунзе-Сервіс» була надана така згода на звільнення позивача (а.с. 61).
У зв'язку з чим, наказом № 55-к від 21 лютого 2008 року позивача було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з скороченням штату.
Під час роботи позивач допускала неодноразово порушення трудової дисципліни за що притягувалася до дисциплінарної відповідальності.
Заслухавши пояснення апелянта, інших сторін у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без зміни, з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Суд першої інстанції вірно з'ясував спірні правовідносини, повно, всебічно встановив обставини, що мають значення для справи у відповідності зі ст. 212 ч. 1 ЦПК України, дослідив всі наявні докази в справі та дав їм оцінку, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
В апеляційній скарзі не наведені обставини та докази, які б ставили під сумнів законність рішення місцевого суду.
Відповідно до п.1 ч.1 та ч.2 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим органом лише у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства, або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 ст.40 КЗпП України, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Колегія суддів приходить до висновку, що звільнення позивачки з роботи було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, відповідачем були враховані всі передбаченні КзпП України умови.
Твердження апелянта про те, що її було звільнено з роботи без отримання попередньої згоди профспілки, членом якої вона була, не ґрунтується на матеріалах справи та спростовується наявними у справі доказами, зокрема протоколом засідання профспілкового комітету (а.с. 61), який дав згоду на звільнення позивачки.
Доводи апелянта про те, що вона має переважне право на залишення на роботі, оскільки у неї вища освіта і ця обставина не була врахована відповідачем, були предметом розгляду в суді першої інстанції і обґрунтовано ним спростовані. Колегія суддів погоджується з думкою місцевого суду про те, що сам по собі факт наявності у позивача вищого рівня освіти, ніж у інших працівників, не є підтвердженням наявності у неї вищого рівня кваліфікації та продуктивності праці, оскільки вони залежать більше від ставлення працівника до виконання своїх трудових обов'язків та якості виконуваної роботи.
Не може бути підставою для зміни чи скасування судового рішення і твердження апелянта про те, що нею не пропущенні строки для звернення до суду з позовом про визнання незаконними наказів щодо притягнення її до дисциплінарної відповідальності. Оскільки таке твердження суперечить вимогам ст. 233 КЗпП України та ґрунтується на особистих переконаннях апелянта. Остання знала про наявність наказів від 6 липня 2006 року, 17 жовтня 2006 року та 17 травня 2007 року, своєчасно з ними була ознайомлена, погодилася з ними оскільки не оскаржувала. Дані обставини знайшли підтвердження в ході судового розгляду, тому місцевий суд обґрунтовано дійшов до висновку про пропуск позивачкою без поважних причин строку на оскарження наказів.
Інші доводи апелянта висновків суду також не спростовують.
За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни, чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити, а рішення Зарічного районного суду м. Суми, від 5 серпня 2008 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набрала законної сили але може бути оскаржена на протязі двох місяців до Верховного Суду України з часу її проголошення.
Головуючий - Попруга С.В.
Судді - Криворотенко В.І., Хвостик С.Г.
З оригіналом згідно: суддя ________________ Криворотенко В.І.