|
|
|
Справа № 22ц-1660/2008 Головуючий у 1 інстанції - Кулініч Ю.П.
Категорія - цивільна Доповідач - Бойко О.В.
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
23 жовтня 2008 року місто Чернігів
А п е л я ц і й н и й с у д Чернігівської області у складі:
головуючого - Бойко О.В.
суддів - Лазоренка М.І., Мамонової О.Є.,
при секретарі - Зіньковець О.О., Пільгуй Н.В.,
з участю: позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представників відповідачів: ОСОБА_3,
ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1і ОСОБА_2 та Головного управління державного казначейства України в Чернігівській області на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Чернігівського міського відділу МВС України в Чернігівській області, Чернігівського районного відділу МВС України в Чернігівській області, прокуратури Чернігівського району Чернігівської області, прокуратури Чернігівської області, Головного управління Державного казначейства України в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
В лютому 2008 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з вищезазначеним позовом, в якому просили стягнути за рахунок державного бюджету на їх користь 100 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди; зобов”язати відділ Державного казначейства відшкодувати зазначену суму за рахунок коштів держбюджету.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі вказували, що органи досудового слідства та прокуратури під час розслідування кримінальної справи за фактом дорожньо-транспортної пригоди, в яких загинув їх син ОСОБА_1, порушували закон. Зокрема, при проведенні досудового слідства допущена тяганина, фальсифікація доказів у справі слідчим ОСОБА_7, яка навіть не визнала їх потерпілими по справі, вела себе з ними безтактно, грубо, допускала інші порушення. Безпідставно винним визнавався їх син. Для забезпечення дотримання законності їм довелося неодноразово звертатись зі скаргами на дії слідчих до МВС України, прокуратури Чернігівського району та області, а також до Генеральної прокуратури України.
Позивачі вважають, що вони мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” та ст.ст. 1167, 1176 ЦК України.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково, а саме:
- стягнуто з державного бюджету на користь ОСОБА_1 8500 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями та бездіяльністю органів попереднього (досудового) слідства та прокуратури;
- стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_2 8500 грн. у відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями та бездіяльністю органів попереднього (досудового) слідства та прокуратури.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2008 року змінити, збільшивши розмір відшкодування моральної шкоди до 100 000 грн., стягнути з відповідачів на їх користь по 50 000 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.
Апелянти посилаються на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що окремою постановою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05.05.2005 року були встановлені грубі порушення слідчим вимог кримінально-процесуального законодавства, а також фальсифікація ним в ході досудового слідства процесуальних документів, це і стало причиною тривалої тяганини в розгляді справи.
Апелянти вважають, що в результаті порушення кримінально-процесуального законодавства слідчим та фальсифікації ним в ході досудового слідства процесуальних документів, бездіяльності прокуратури, відсутності належного прокурорського нагляду при проведенні досудового слідства по даній справі, їм була спричинена моральна шкода, яка виражається в душевних стражданнях, що призвело до погіршення психологічного стану. Розмір моральної шкоди апелянти оцінюють в 100 000 грн.
Також апелянти зазначають, що в резолютивній частині рішення не вказано особу, з якої вирішено стягнути суму моральної шкоди, а тому це унеможливить виконання рішення суду.
В додатку до апеляційної скарги апелянти зазначаються, що незрозуміло чим керувався суд, оцінивши їх моральні страждання саме в таку суму.
Не погодилось з рішенням суду і Головне управління Державного казначейства України в Чернігівській області.
В апеляційній скарзі просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2008 року та постановити нове рішення, яким відмовити позивачам в задоволенні позовних вимог; а за наявності підстав, стягнути моральну шкоду з того органу державної влади, діями якого було завдано шкоди.
Апелянт посилається на те, що зазначене рішення постановлене в порушення ст. 213 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до положень Бюджетного кодексу України та Конституції України органи державного казначейства не мають права встановлювати загальнодержавні видатки та змінювати їх цільове спрямування. Апелянт зазначає, що відповідно до ст. 31 Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік”, Державне казначейство у 2008 році уповноважене списувати лише шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, а також суду в межах Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, при цьому шкода відшкодовується у випадках, прямо передбачених вказаним Законом.
Апелянт наголошує, що виходячи з положень ст. ст. 1,2 вищевказаного Закону, позивачі не мають право на відшкодування шкоди відповідно до Закону.
Також апелянт зазначає, що Головному управлінню не встановлено бюджетних призначень на відшкодування будь-якої шкоди з Державного бюджету України.
Апелянт не погоджується з висновком суду, що у даному випадку необхідно застосовувати норми статей, які передбачають загальний порядок стягнення шкоди з винної особи, і вважає, що необхідно застосовувати норми Закону України „Про міліцію”, а саме ч.ч. 1,2 ст. 25 вказаного Закону та Постанову Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”.
Зазначає, що при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди, обов'язковому з'ясуванню підлягає наявність такої шкоди, протиправність діяння, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діями та вини в її заподіянні.
На думку апелянта, судом не взято до уваги той факт, що окремою постановою від 05.05.2005 року не встановлено неправомірності дій слідчого, а лише поставлено питання про їх правомірність.
Тому, на думку апелянта, при зверненні до суду з вказаним позовом, позивачами не було надано жодного процесуального документу про те, що дії посадових осіб, які проводили слідство по даній справі, були визнані незаконними.
У судовому засіданні ОСОБА_1, ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, просили її задовольнити, апеляційну скаргу Головного управління державного казначейства не визнали.
Представники відповідачів апеляційну скаргу позивачів не визнали, просили її відхилити, апеляційну скаргу Головного управління державного казначейства України в Чернігівській області підтримали, просили її задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, заперечення проти них, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга Головного управління державного казначейства України в Чернігівській області підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1, ОСОБА_2 - відхиленню з наступних підстав.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що при проведенні досудового слідства порушено ст. ст. 22, 23, 25, 120 КПК України, внаслідок чого позивачам заподіяна моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, яких вони зазнали в зв'язку з протиправною поведінкою щодо них і вказав, що відповідно до ст. 1 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” позивачі не мають право на відшкодування шкоди в порядку, передбаченому зазначеним законом, а тому шкода відшкодовується на загальних підставах відповідно до ч. 6 ст. 1176 ЦК України. Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивачами не подано обґрунтування і доказів на підтвердження розміру грошового відшкодування заподіяної моральної шкоди і виходячи з глибини і тривалості заподіяних душевних страждань, вимог розумності і справедливості, суд стягнув по 8 500 грн. на користь позивачів у відшкодування моральної шкоди.
Проте, апеляційний суд не може погодитись з висновком суду 1 інстанції, виходячи з наступного.
22 вересня 2002 року сталась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої загинув син позивачів - ОСОБА_1
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 05 травня 2005 року ОСОБА_8 засуджений за ст. 286 ч. 3 КК України, визнаний винним у порушенні Правил дорожнього руху, що стало причиною ДТП та загибелі чотирьох чоловік, в тому числі сина позивачів ОСОБА_1
Позивачі звернулись до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим розслідування даної кримінальної справи, фальсифікацією, допущеною слідчим, її грубістю, безтактністю, іншими порушеннями КПК України. Як на доказ цього посилаються, на окрему постанову суду від 05.05.2005 року, а як на підставу задоволення позовних вимог - на Закон України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, ст. 1167, ч.6 ст. 1176 ЦК України.
Згідно ст.1 Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду ” підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:
незаконного засудження, незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття та тримання під вартою, незаконного проведення обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;
незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;
незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.
Ст.2 даного Закону передбачає підстави для відшкодування шкоди у вище перелічених випадках.
Отже, положеннями даного Закону чітко визначений перелік випадків, у яких передбачено відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, і позивачі не підпадають під його дію.
Відповідно до ч.6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Суд в окремій постанові від 05 травня 2005 року (а.с. 209-210 т.2 кримінальної справи № 1-83/2005) зазначив, що мали місце грубі порушення слідчим вимог кримінально-процесуального законодавства, а також фальсифікація ним в ході досудового слідства процесуальних документів, що стало причиною тривалої тяганини в розгляді справи, спричинило додаткові моральні страждання потерпілим, які вимушені були звернутися за захистом своїх порушених прав до Генеральної прокуратури України та МВС України.
Зазначена окрема постанова була направлена до відома прокурора області для вжиття відповідних заходів.
Суд 1 інстанції вважав, що встановлені в окремій постанові обставини, є доведеними, а тому при частковому задоволенні позовних вимог взяв її до уваги як доказ.
Проте, з цим не може погодитись апеляційний суд, оскільки відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України тільки вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов”язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок чи постанову, з питань, чи мали місце ці дії та вчинені вони цією особою.
В окремій ухвалі суд вправі зазначити про ті чи інші порушення, на його думку, вимог закону, яка направляється до компетентних органів для перевірки та вжиття відповідних заходів. Але сама по собі окрема ухвала ще не може бути беззаперечним доказом винних дій тієї чи іншої посадової особи.
Так, в окремій постанові від 05.05.2005 року суд виклав факти і направив її до відома прокурора області для вжиття відповідних заходів.
За результатами розгляду, постановою помічника прокурора Чернігівського району від 09.09.2005 року в порушенні кримінальної справи відносно слідчого відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України. Дана постанова була скасована 14.09.2005 року прокурором Чернігівського району для проведення додаткової перевірки. В подальшому постановою помічника прокурора Чернігівського району від 25.09.2005 року в порушенні кримінальної справи відносно слідчого знову було відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України. Дана постанова є чинною.
Тобто, проведеною перевіркою не встановлено винних дій посадових осіб досудового слідства та прокуратури.
Інших доказів на підтвердження позовних вимог суду не надано.
Отже, у даному випадку не надано суду доказів, які давали би підстави для задоволення позовних вимог у відповідності до ст.ст. 1167, 1176 ЦК України.
За таких обставин, суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду не можна визнати законним і обгрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 316-317, 319 ЦПК України, ст. ст. 16, 1167, 1176 ЦК України, апеляційний суд,
в и р і ш и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1та ОСОБА_2 - відхилити.
Апеляційну скаргу Головного управління державного казначейства України в Чернігівській області - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 14 липня 2008 року - скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, Чернігівського міського відділу МВС України в Чернігівській області, Чернігівського районного відділу МВС України в Чернігівській області, прокуратури Чернігівського району Чернігівської області, прокуратури Чернігівської області, Головного управління Державного казначейства України в Чернігівській області про відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Судді: