УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 112/571/13-к Суддя у І-й інстанції: Чернецька В.В.
Провадження №11-кп/191/136/13 Суддя-доповідач: Неклеса В. І.
06 серпня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
Головуючого судді: Неклеси В.І.,
суддів: Федорової Т.П., Копиляна В.А.,
при секретарі Хоружій О.А.,
за участю: прокурора Лесіна С.Л.,
потерпілої ОСОБА_2,
захисника ОСОБА_3,
обвинуваченої ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_4 та апеляційну скаргу її захисника ОСОБА_3 на вирок Нижньогірського районного суду АР Крим від 30 квітня 2013 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Туровка Білогірського району АР Крим, громадянки України, маючу середню освіту, не заміжньої, не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2; фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, та засуджено до 9 (дев'яти) років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишено у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили.
Строк покарання ОСОБА_4 обчислюється з моменту взяття під варту - з ІНФОРМАЦІЯ_2.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення судових дактилоскопічних експертиз у сумі 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) гривень.
Вирішено питання щодо речових доказів,
ВСТАНОВИЛА:
Як зазначено у вироку, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, близько 15 години, маючи намір на умисне вбивство, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_1, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, з метою протиправного спричинення смерті, умисно нанесла удари ножем в область грудної клітини свого співмешканця ОСОБА_5, в результаті чого заподіяла йому два проникаючих колото-різаних поранення лівої половини грудної клітини спереду з пошкодженням серця та лівої легені, що ускладнилися гострою крововтратою, в результаті чого настала смерть ОСОБА_5
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_4 просить вирок пом'якшити та призначити більш м'яке покарання передбачене ч.1 ст.115 КК України. Свої вимоги мотивує тим, що вона визнала свою вину та щиросердно розкаялася, також звертає увагу на те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалася та за місцем реєстрації характеризується задовільно.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_4 - ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі просить змінити правову кваліфікацію кримінального правопорушення з ч.1 ст.115 КК України на ст.116 КК України, у зв'язку з чим пом'якшити покарання призначене ОСОБА_4 Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_4 під час скоєння злочину знаходилася у стані сильного душевного хвилювання, причиною цього було нецензурна лайка, застосування фізичного насильства та принизливе ставлення до неї з боку ОСОБА_5
У апеляційній скарзі обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфікація вчиненого злочину не оспорюється.
У судовому засідання обвинувачена ОСОБА_4 погодилася з апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 і просила змінити їй кваліфікацію злочину та пом'якшити їй покарання.
Потерпілою ОСОБА_2 було подано заперечення на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3. У запереченнях потерпіла просить у задоволенні апеляційної скарги захисника про зміну кваліфікації злочину відмовити, а вирок Нижньогірського районного суду АР Крим від 30 квітня 2013 року залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачену та її захисника, які просили апеляційні скарги задовольнити, прокурора, потерпілу, які просили апеляційні скарги залишити без задоволення, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є:
1) неповнота судового розгляду;
2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження;
3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону;
4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно з п.3 ч.1 та ч.2 ст.65 КК України, суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Свої висновки про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених ним із дотриманням вимог кримінального процесуального закону, про що у вироку навів докладні мотиви згідно зі ст.370 КПК України.
Суд обґрунтовано поклав в основу вироку показання свідків, потерпілої, дані, що містяться у протоколах слідчих дій, висновках експертів та висновку судово-медичної експертизи.
Судом першої інстанції, дії ОСОБА_4 були кваліфіковані вірно, а саме за ч.1 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
При розгляді справи суд врахував вимоги передбачені ст.65 КК України та призначив покарання ОСОБА_4 яке відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі винної, а також обставинам при яких був вчинений даний злочин та поведінку обвинуваченої після скоєння злочину.
Обставини які пом'якшують або обтяжують покарання судом встановлені не були, у зв'язку з їх відсутністю.
У апеляційній скарзі ОСОБА_4 прямо вказує на те, що проголошений вирок і тривалий час позбавлення волі, змусили її переглянути свою позицію, у зв'язку з чим вона усвідомила усю тяжкість скоєного, повністю визнає свою вину та щиросердно розкаялася.
Доводи засудженої про те, що після проголошення вироку вона зрозуміла тяжкість скоєного
злочину і визнала повністю вину, стала каятись, не можуть бути підставою для зменшення строку покарання, оскільки визнання вини після проголошення вироку свідчить про те, що засуджена стала на шлях виправлення.
Колегія суддів вважає, що доводи захисника ОСОБА_3 наведені у апеляційній скарзі стосовно вчинення злочину ОСОБА_4 у стані сильного душевного хвилювання, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спростовуються висновком суду першої інстанції зробленого на підставі матеріалів справи та висновку зазначеного у акті амбулаторної судово-психіатричної експертизи №47 від 25 січня 2013 року, як на момент проведення експертизи, так і на момент інкримінованого ОСОБА_4 діяння, остання психічними захворюваннями не страждала. ОСОБА_4 могла, як на період інкримінованого їй діяння, так і на цей час може усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_4 не є психічно хворою і не потребує застосування примусових заходів медичного характеру. В момент інкримінованого їй діяння у стані фізіологічного афекту не перебувала.
З пояснень експерта, даних у суді першої інстанції убачається, що наявність у ОСОБА_5 в крові етанолу в кількості 3,53% і сечі - 5,72% не дозволило йому здійснювати ніяких дій, загрози для обвинуваченої не представляв.
Тому доводи захисника про те, що насильство вчинене ОСОБА_5 призвело до вчинення обвинуваченою ОСОБА_4 кримінального правопорушення у відношенні ОСОБА_5, спростовуються матеріалами справи та висновками суду.
Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_4 та її захисника ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Керуючись п.1 ч.1 ст.407, ст.ст.418, 419 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_4 та апеляційну скаргу її захисника ОСОБА_3, залишити без задоволення.
Вирок Нижньогірського районного суду АР Крим від 30 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а особою, яка тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення їй копії ухвали.
СУДДІ:
В.І. Неклеса Т.П. Федорова В.А. Копилян