УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №281/162/13-к Головуючий у 1-й інст. Нечуй Б.П.

Категорія ст. 185 ч.3 КК України Доповідач Михайловський В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2013 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді: Михайловського В.І.,

суддів: Фоміна Ю.В., Ткаченка В.Л.,

з участю прокурора: Селюченко І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження за апеляцією потерпілого ОСОБА_1 на вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 08 травня 2013 року,-

в с т а н о в и в:

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт.

Лугини Житомирської області, громадянина

України, проживаючого: АДРЕСА_1,

раніше судимого: 18.02.2013 року Лугинським

районним судом Житомирської області за ч.1

ст. 296 КК України на 1 рік обмеження волі, на

підставі ст. 75, 76 КК України звільненого від

відбування покарання з випробуванням з

іспитовим строком на 1 рік, -

засуджено за ст. 185 ч.3 КК України - на 4 (чотири) роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.

Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 ( два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 не виїжджати

за межі України на постійне місце проживання без дозволу КВІ, повідомляти КВІ про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в КВІ.

Речові докази: електричний тен, відрізок паралону, рулон руберойду, бетонозмішувач, повернуто потерпілому ОСОБА_1

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 390 (триста дев'яносто) грн.. 00 коп. завданої майнової шкоди та 1(одну ) тисячу грн. 00 коп. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Згідно змісту вироку суду, ОСОБА_2 достовірно володіючи інформацією про те, що на території бувшої військової частини, яка розташована на околиці смт. Лугини, знаходиться гаражне приміщення, в якому ОСОБА_1 здійснював виробництво тротуарної плитки. Та достовірно знаючи про те, що в середині приміщення зберігаються, крім виробничого обладнання, товарно - матеріальні цінності, у серпні 2012 року, скориставшись відсутністю за місцем проживання ОСОБА_1 та відсутністю контролю за вказаним майном, прибув до гаражного приміщення та знявши навісний замок на вхідних дверях, проник в середину гаража, де з метою викрадення чужого майна: бетонозмішувача, візка двоколісного, рулону руберойду, електронагрівального елементу та паралонового листа, розібравши бетонозмішувач та навантаживши його на візок, залишив вказане майно на зберігання в гаражному приміщенні ОСОБА_1

Цього ж дня, дочекавшись, коли на вулиці потемніє, ОСОБА_2 повернувся до вказаного гаража, таємно викрав заготовлене ним майно та з місця злочину зник, завдавши потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду на суму - 2105 грн. 20 коп.

В апеляції потерпілий ОСОБА_1 просить вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 08 травня 2013 року змінити та стягнути з ОСОБА_2 на його користь 12410 грн. матеріальних збитків та 5000 грн. матеріальної шкоди.

В обґрунтування апеляції посилається на те, що судом не врахована реальна вартість викрадених в нього речей та завданих збитків.

Апелянт зазначає, що судом не повністю враховано ступінь його морального страждання, оскільки внаслідок протиправних дій засудженого ОСОБА_2 він був позбавлений можливості займатися підприємницькою діяльністю, що приносила йому прибуток та засоби існування.

На апеляцію потерпілого ОСОБА_1 надійшли заперечення від засудженого ОСОБА_2 та прокурора, які вважають вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 08.05.2013 року законним і обґрунтованим та прийнятим з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування заперечень посилаються на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 на зазначене рішення не відповідає дійсним обставинам, які підтверджені доказами, дослідженими в порядку , встановленому кримінально-процесуальним кодексом.

Заслухавши доповідача по справі, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції потерпілого ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, апеляційний суд вважає, що апеляція потерпілого ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджуються зібраними і дослідженими в судовому засіданні доказами та будь ким з можливих апелянтів не оспорюються.

Вирок суду 1-ї інстанції ґрунтується на перевірених доказах в ході досудового так і судового слідства, яким суд надав вірну оцінку та правильні юридичні висновки, які є достатньо обґрунтованими та належним чином мотивованими.

Кваліфікація протиправних дій ОСОБА_2 за ст. 185 ч.3 КК є правильною.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 призначено судом першої інстанції з дотриманням вимог ст. 65 КК України, врахуванням суспільної небезпеки вчиненого злочину, характеристики винної особи, а також обставин передбачених ст.ст. 66, 67 КК України.

Що стосується викладених в апеляції потерпілого ОСОБА_1 мотивів, щодо стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди з засудженого ОСОБА_2, то вони є безпідставними.

Згідно ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об'ємі особою, яка її заподіяла.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, обчислюється, виходячи із реальної вартості втраченого майна або вартості виконання робіт, необхідної для відновлення пошкодженої речі, на момент розгляду справи.

Розглядаючи справу по суті та оцінюючи фактично надані докази, суд першої інстанції вірно встановив обставини та розмір спричиненої ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 майнової шкоди, а саме на суму 390 грн. (вартість візка двоколісного садового). Решта речей: електричний тен, відрізок поролону, рулон руберойду, бетонозмішувач були повернуті потерпілому, про що у справі є відповідні дані.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог потерпілого ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 недоотриманого доходу від зайняття підприємницькою діяльністю суд прийшов до обґрунтованого висновку, про безпідставність таких вимог, оскільки сам потерпілий конкретно не визначив та необгрунтував достовірність тих доходів, які він передбачав отримати за звичайних умов роботи та цивільного обороту.

Крім того, в матеріалах справи міститься висновок експерта № 51 ( а.с. 74), де визначена ринкова вартість наданого на оцінку майна станом на серпень місяць 2012 року з якою погодився, розглядаючи справу по суті суд першої інстанції. Під час досудового слідства, потерпілому ОСОБА_1 була повернута частина викрадених речей, за виключенням двоколісного візку вартістю - 390 грн., які були не відшкодовані потерпілому.

А тому, з урахуванням вищенаведених даних, обставин справи тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого злочину, визначеного розміру заподіяних ОСОБА_1 збитків, суд обгрунтовано частково задовольнив матеріальні вимоги ОСОБА_1 та стягнув з ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_1 також 1 тис. грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд не вбачає будь-яких підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції, а тому залишає апеляцію потерпілого ОСОБА_1 без задоволення, а вирок Лугинського районного суду від 8 травня 2013 року без зміни.

Керуючись ст.ст. 404, 407,408 КПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляцію потерпілого ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 08 травня 2013 року щодо ОСОБА_2 у скоєнні злочину, передбаченого ст. 185 ч.3 КК України - без зміни.

Судді: