ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
08.11.06 Справа № 5/2054-3/11А
Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого-судді: Якімець Г.Г.
суддів: Дубник О.П.
Орищин Г.В.
при секретарі Горбач Ю.Б.,
з участю представників:
від скаржника (відповідач) – Томашівський О.Г.
від позивача – Корчик В.Я.
розглянув апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова від 07.09.2006 року
на постанову господарського суду Львівської області від 05.09.2006 року, суддя Березяк Н.Є.
у справі №5/2054-3/11А,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КТ Телеком, м.Львів
до відповідача Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова
про скасування податкового повідомлення-рішення №0002042310/0 від 20.06.2006 року
Особам, які беруть участь у справі, права і обов'язки, передбачені ст.49, 51, 59 Кодексу адміністративного судочинства України, роз'яснено.
Постановою Господарського суду Львівської області від 05.09.2006р. по справі №5/2054-3/11А за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „КТ Телеком” до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова задоволено позовні вимоги, скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Личаківському районі м.Львова №0001262310/0 від 10.04.2006 року, яким визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість та застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Ухвалами суду від 13.09.2006р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та закінчено підготовчі дії до апеляційного розгляду у справі і призначено розгляд у судовому засіданні на 16.10.2006р. В судовому засіданні оголошено перерву до 08.11.2006р.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду ДПІ у Личаківському районі м.Львова звернулась з апеляційною скаргою від 07.09.2006р. б/н, в якій просить скасувати постанову по даній справі, покликаючись на ті обставини, що позивачем неправомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ, які не включено до податкового зобов’язання контрагентом позивача –ТОВ „Агро Імпекс Рівне”, відповідно не сплачені до бюджету.
Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та звернув увагу, що податковий кредит звітного періоду при наявності податкової накладної складається як з сум сплаченого ПДВ так і з сум нарахованого ПДВ згідно п.п.7.4.1 п.п.7.4.5 п.7.4 п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”.
Представник Позивача також звернув увагу на те, що відповідно до ст.22 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру, а відтак лист Рівненської ДПІ в силу ст.70 КАС України є неналежним та недопустимим доказом.
Перевіривши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, розглянувши доводи скаржника, і оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.
ДПІ у Личаківському районі м.Львова проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з урахуванням вимог ч.1 ст. 11(1) Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (із змінами та доповненнями) з питань взаємовідносин та стану розрахунків з ТОВ “Агро Імпекс Рівне” за період з 01.12.2004 року по 31.12.2004 року
Актом перевірки від 06.06.2006 року №173/23-0/32408888 встановлено порушення п.1.7 п.1.8 ст.1, п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7, п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 Закону України 03.04.97р. № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 178172 грн. за грудень 2004р.
Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
У пункті 1.8 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР зазначено, що бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку на додану вартість у випадках, визначених Законом.
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Згідно з п.п.7.7.5 п.7.7 ст.7 цього ж Закону суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом.
Вказані норми права встановлюють, що однією з обов’язкових підстав включення сум податку до податкового кредиту з податку на додану вартість, є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Отже, включенню до податкового кредиту підлягають лише суми ПДВ, які сплачені до бюджету. Це випливає з самої суті податку, його основної функції – формування доходів Державного бюджету України (п.19 ст.1, ст.9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку на додану вартість, як особи, яка зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем (п.1.3 ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР).
Крім того, відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” не підлягають включенню до податкового кредиту суми податку не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.
Так, суд першої інстанції при прийнятті рішення невірно прийшов до висновку, що оскільки підпунктом 7.5.1. Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), то відповідно Позивачем правомірно включено до податкового кредиту суми згідно податкової накладної ТОВ “Агро Імпекс Рівне”.
Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного:
В ході позапланової документальної перевірки ТОВ „КТ Телеком” встановлено, що підприємством було віднесено до складу податкового кредиту в грудні 2004р. ПДВ в сумі 178172,00 грн., по податковій накладній № 1812 від 18.12.2004р. виписаній ТОВ “Агро Імпекс Рівне” (м.Рівне).
По даному факту ДПІ у Личаківському районі м.Львова було направлено запит №5635/23-0 від 24.03.2006р. в Рівненську ОДПІ про проведення зустрічної перевірки ТОВ “Агро Імпекс Рівне”, який був постачальником Позивача.
У відповідь на запит отримано листа від Рівненської ОДПІ №15525/23-331 в якому вказано, що ТОВ “Агро Імпекс Рівне” ухвалою господарського суду Рівненської області від 21.12.2005 року по справі №9/59 визнано банкрутом та що за грудень 2004р. останнє звітувало про відсутність фінансово-господарської діяльності, податкову декларацію за грудень 2004р. подано з нульовими показниками.
Законом України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР встановлено прямий взаємозв’язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та включення сум цього податку до податкового кредиту, які між собою нерозривно пов’язані.
Таким чином, за Законом України „Про податок на додану вартість” №168/97-ВР право на включення відповідних сум до податкового кредиту виникає лише при фактичному надходженні податку на додану вартість до Державного бюджету України від платника податку –продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та сплати покупцем податку в ціні товару.
Не заслуговують на увагу твердження Позивача про те, що лист Рівненської ДПІ в силу ст.70 КАС України є неналежним та недопустимим доказом, оскільки підставою для здійснення донарахувань не є факт визнання ТОВ „Агро Імпекс Рівне” банкрутом, а відсутність сплати до бюджету сум податку, на які Позивач зменшив свої податкові зобов’язання з податку на додану вартість в грудні 2004р.
Відповідно, суд першої інстанції при прийнятті рішення помилково прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Враховуючи вищенаведене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що постанову господарського суду Львівської області від 27.06.2006 р. по справі №5/760-19/138А слід скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209 п.6,7 розділу VII КАС України, суд,
постановив:
Апеляційну скаргу ДПІ у Личаківському районі м.Львова задоволити.
Постанову господарського суду Львівської області від 05.09.2006 р. по справі №5/2054-3/11А скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Головуючий-суддя: Якімець Г. Г.
Судді: Дубник О. П.
Орищин Г.В.