ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

                  

31.10.06                                                                                           Справа  № 12/164-2220

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Бонк Т.Б.

суддів:                   Марко Р.І.

                                       Бойко С.М.

При секретарі                 Скочко Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні 

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Софт»

на постанову господарського суду Тернопільської області від 23.06.2006 року  

у справі № 12/164-2220, суддя О.С.Скрипчук

за позовом  ТзОВ «Стар Софт»

до відповідача  Тернопільської ОДПІ

про  визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

від позивача –Кудінова Т.І., Паронов С.В. - представники

від відповідача –не з”явився

в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Тернопільської області від 23.06.2006 року у справі № 12/164-2220 у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Стар Софт»про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Тернопільської об’єднаної державної податкової інспекції № 0000132306/025380, № 000022306/025279 від 27.04.2006 року відмовлено повністю.

Господарський суд Тернопільської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що податкова накладна № 1406 від 01.12.2005 року була оформлена без дотримання вимог п.п.7.3.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168-97-ВР, оскільки не містила опису та номенклатури товару їх обсягу та кількості, та була виписана не в момент виникнення податкових зобов’язань у продавця, оскільки 01.12.2005 року авансова оплата за приміщення покупцем не проводилася. Також суд вважав, що як підтверджено актом перевірки та не спростовано позивачем належними доказами підприємством включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкової накладної, яка не відповідає вимогам Закону, а тому вважаються такими, що не підтверджені, а відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту.

Не погоджуючись із постановою господарського суду,  ТзОВ «Стар Софт»подало апеляційну скаргу № 114 від 17.07.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що за результатами зустрічної перевірки Тернопільської ОДПІ встановлено, що податкове зобов’язання виникло у ТзОВ «Тернопіль Онлайн»саме 01.12.2005 року, що і було відображено в декларації, яка надана суду і як доказ судом першої інстанції не оцінювалась. Покликається також на те, що факт сплати податку відповідач в судовому засіданні не заперечував. Звертає увагу суду також на те, що приміщення, за яке проводилась оплата (виключно в грошовій формі) передано товариством «Тернопіль-Онлайн»товариству «Стар Софт»саме 01.12.2005 року згідно акту прийому-передачі, який наданий суду як доказ події, яка сталася першою. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.

У своїх письмових поясненнях, поданих 23.10.2006 року, ТзОВ «Стар Софт»також покликається на те, що висновок відповідача, викладений у повідомленнях-рішеннях та висновок господарського суду Тернопільської області, викладений у постанові від 23.06.2006 року щодо порушення позивачем п.п.7.2.3, 7.2.6, 7.51 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблено формально, без врахування всіх обставин справи. Посилається на те, що чинне податкове законодавство не передбачає можливості донарахування податкових зобов’язань, зменшення заявленого бюджетного відшкодування, а також застосування штрафів, які нараховані відповідачем у оспорюваних повідомленнях-рішеннях, за порушення п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідач у своїх письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що як вбачається з доданих до матеріалів справи платіжних доручень проплати за приміщення, що також відображено у акті перевірки, 01.12.2005 року не відбулося. Покликається також на те, що чинне законодавство передбачає наявність у податкової накладної певних обов’язкових реквізитів та містить обов’язкові вимоги до змісту податкової накладної, зокрема, відповідно до пп.«е»п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна має містити в тому числі і зазначені окремими рядками : опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об’єм).

Відповідач явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив, причин неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повернення листів-повідомлень з підписами про отримання ухвал суду.

Відповідно до п.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд вирішує справу на основі наявних доказів за відсутності представника відповідача в порядку ст.71 КАС України.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважних представників позивача, колегія Львівського апеляційного господрського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Підставою прийняття Тернопільською об’єднаною державною податковою інспекцією спірних податкових повідомлень-рішень № 0000132306/025280 та № 0000022306/025279 від 27.04.2006 року (а.с.25-26), якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за грудень 2005 року –січень 2006 року в розмірі 40 778 грн. та визначено суму податкового зобов’язання за платежем штрафні (фінансові) санкції в розмірі 8 458,40 грн., було порушення п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6, 7.5.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме : завищення суми бюджетного відшкодування на 18 263 грн. та донараховано 2 883 грн. податку на додану вартість за грудень 2005 року, зафіксоване у акті № 9673/23-323/21166379 від 18.04.2006 року (а.с.4-24), проведеної Тернопільською ОДПІ виїзної позапланової перевірки ТзОВ «Стар Софт»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.01.2006 року по 31.01.2006 року.

Матеріалами перевірки встановлено, що 01.12.2005 року ТзОВ «Тернопіль Онлайн»було виписано податкову накладну № 1406 (а.с.28), згідно якої в графі 2 «дата відвантаження»вказана дата 01.12.2005 року та у графі 3 «номенклатура поставки»авансові платежі за приміщення у грудні в сумі 244 665,48 грн. в тому числі податок на додану вартість 40 777,58 грн.

Із доданих до справи платіжних доручень проплати за приміщення, що також відображено у акті, 01.12.2005 року не відбувалося.  

У відповідності до норм чинного законодавства, зокрема, п.п.1.8 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено платників податку на додану вартість, об’єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних за звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Нормами цього ж Закону визначено, що датою виникнення права платника податку на податкових кредит вважається дата здійснення першої з подій : - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).     

Разом з тим, слід зазначити, що згідно п.п.7.4.5 п.7.4 вищеназваного Закону, доказами правомірності включення відповідних сум до податкового кредиту та проведення його відшкодування є належним чином оформлена податкова накладна, а у разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту залишаються не підтвердженими податковими накладними, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними документами.  

За результатами дослідження матеріалів справи встановлено, що податкова накладна № 1406 від 01.12.2005 року була оформлена без дотримання вимог п.п.7.3.1 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», так як відсутній опис та номенклатура товару, їх обсяг та кількість, дана податкова накладна була  виписана не в момент виникнення податкових зобов’язань у продавця, оскільки 01.12.2005 року авансова оплата за приміщення покупцем не проводилась.

Слід зазначити, що відповідно до ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Позивачем не надано на вимогу суду письмового договору купівлі-продажу з відповідним предметом, договору в підтвердження проведеної даної господарської операції.

За викладених вище обставин щодо невідповідності форми накладної, яка не підтверджує включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, згідно норм Закону платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту.   

З огляду на вище викладене судом першої інстанції доцільно зроблено висновок, що у відповідача було достатньо правових підстав для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст.69 КАС України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень відповідача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Тернопільської області від 23.06.2006 року у справі № 12/164-2220 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В:

          Постанову господарського суду Тернопільської області від 23.06.2006 року у справі № 12/164-2220 залишити без змін, апеляційну скаргу ТзОВ «Стар Софт»–без задоволення.

          Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

                    Головуючий суддя                                                            Бонк Т.Б.

                    Суддя                                                                                      Марко Р.І.

                    Суддя                                                                                Бойко С.М.