ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

_________________________________________________________________________________________________________

УХВАЛА

                  

31.10.06                                                                                           Справа  № 2/13-2А

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді:          Бонк Т.Б.

  суддів:          Марко Р.І.

                                        Бойко С.М.

При секретарі                  Скочко Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні 

апеляційну скаргу Нововолинської об’єднаної державної податкової інспекції  

на постанову господарського суду Волинської області від 17.03.2006 року  

у справі № 2/13-2А, суддя Л.О.Черняк

за позовом  Державного підприємства «Волиньвугілля»

до відповідача  Нововолинської ОДПІ

про  визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача –не з”явився

від відповідача –не з”явився

в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Волинської області від 17.03.2006 року у справі № 2/13-2А позовні вимоги Державного підприємства «Волиньвугілля»задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Нововолинської об’єднаної державної податкової інспекції від 04.10.2005 року № 0000022403-835/24 в частині застосованої штрафної санкції в сумі 17 917 грн.

Господарський суд Волинської області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що розширений витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, довідки Нововолинської ОДПІ свідчать про те, що на даний час та в період здійснення господарської операції, майно та майнові права підприємства перебували в податковій заставі. Проте, в таблицях акта та в самому акті не відображено назви документів, на підставі яких проводилися операції та відпущення товару.

Не погоджуючись із постановою господарського суду, Нововолинська ОДПІ подала апеляційну скаргу № 2741/10 від 13.04.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, покликається на те, що позивач всупереч абз «а»п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, проведення операцій з податковим органом не узгодив, в зв’язку з чим, відповідно до п.п.17.1.8 п.17.1 ст.17 цього ж Закону, яка регламентує, що у разі коли платник податків, активи якого перебувають в податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов’язковою, то платник податків додатково сплачує штраф у розмірі такого відчуження, визначеної за звичайними цінами. Також посилається на те, що задовольняючи позовні вимоги, суд посилався лише на відсутність в акті перевірки первинних документів, які засвідчують встановлене порушення, а саме на Наказ ДПА України від 16.09.2002 року № 429, що послужило єдиною підставою задоволення позову. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.

Позивач у своїх письмових запереченнях проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову такою, що відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а тому підстави для її скасування відсутні. Звертає увагу суду на те, що посилання на накладні та видаткові накладні в акті як підставу для проведення обміну товарно-матеріальними цінностями, є безпідставним, так як ці первинні документи лише підтверджують здійснення позивачем операцій з купівлі-продажу товарів, і ні в якому випадку не стосується бартерних операцій. Вважає, що реалізацію та придбання запасів за цінами, що не є меншими за звичайні, платник податків має право здійснювати без письмового узгодження з податковим органом. Також звертає увагу суду на те, що недоліки щодо оформлення акта перевірки унеможливлюють для платника податку спростовувати чи доводити помилковість донарахування, як цього вимагають приписи п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року. Покликається, що в таблицях у акті, відповідачем не відображено назви документів, на підставі яких відбувалися операції по реалізації та відпусканню товарів, а також дані, які відображені в вищевказаних таблицях не відповідають даним в документах, наявних у позивача.

Сторони явки повноважних представників у судове засідання колегії не забезпечили, хоча про дату, час та місце слухання справи були належним чином повідомлені, про що свідчить повернення листів-повідомлень з підписами про отримання ухвал, повісток про виклик.

Відповідно до п.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Суд вирішує справу на основі наявних доказів за відсутності представників сторін в порядку ст.71 КАС України.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Підставою прийняття Нововолинською ОДПІ спірного податкового повідомлення-рішення № 0000022400/3-835/24 від 04.10.2005 року (а.с.28), яким ДП «Волиньвугілля»на підставі п.п.17.1.8 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі та потребують обов’язкової попередньої згоди податкового органу, зобов’язано сплатити штраф у розмірі суми відчуження, визначеної звичайними цінами, що складає 183 447, 80 грн., було порушення п.п.8.6.1, 8.6.2, 8.6.3 п.8.6 ст.8 Закону України № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, зафіксоване у акті № 39/23-01/32365965 від 12.05.2005 року (а.с.8-27), складеного за результатами проведеної Нововолинською ОДПІ документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Державним підприємством «Волиньвугілля»за період з 01.04.2004 року по 31.12.2004 року.

Позивачем по першій інстанції оскаржується дане повідомлення-рішення в частині застосування штрафної санкції в розмірі 17 917 грн. по епізоду проведення фінансово-господарської операції «Шахти №5»з товариством «Дельта-А»та товариством «Завод художнього литва», так як відповідач вважав, що позивач здійснював бартерні розрахунки за одержані послуги та товарно-матеріальні цінності без погодження з податковим органом, а саме ТзОВ «Дельта-А»на суму 6 661 грн.; ТзОВ «Завод художнього литва»на суму 11 256 грн., а отже всього відповідачем нараховано штрафних санкцій на суму 17 917 грн.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами», затвердженого Наказом ДПА України від 16.09.2002 року № 429 визначено, що у складеному за результатами перевірки акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства.  Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються акті документальної перевірки, чітко, об’єктивно та повною мірою, з посиланням на первинні або інші документи, зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують зазначені факти.

Проте, в таблицях, складеного податковим органом акту, не відображено назви документів, на підставі яких відбувались операції по реалізації та відпусканню товарів. А також в таблицях акту на стор. 36-37 відображено номера, дати, суми та назви товарів по операціях з реалізації та придбання товарів (послуг), які не відповідають даним в документах, які є в наявності у позивача та додані до матеріалів справи, зокрема, не співпадають в деяких випадках дані щодо номеру документа, суми та ціни товару. Зазначені розбіжності по вищеназваних даних відображені в таблиці поданій позивачем (а.с.96-97).

Окрім цього, податковим органом стверджується про порушення абзаців «а»та «б»п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в частині здійснення бартерних розрахунків з ТзОВ «Дельта-А»та ТзОВ «Завод художнього литва». В той час як посилань на первинні документи, бартерні договори чи інші документи, на підставі яких Нововолинською ОДПІ було встановлено факт проведення бартерних операцій, в акті перевірки не відображено.

Слід зазначити, що недоліки щодо оформлення акта перевірки унеможливлюють для платника податку спростування чи доведення помилковості донарахування як цього вимагають приписи п.п.4.2.3 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000 року, а такими недоліками, в даній ситуації, є відсутність посилань в акті на первинні документи та невірне відображення даних.

Згідно наявних у матеріалах справи Розширеного витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна ( а.с.79-83) та довідок Нововолинської ОДПІ № 19-01/1304 та № 19-01/1305 від 24.02.2006 року (а.с.77-78) вбачається, що на даний час та в період здійснення господарської операції майно та майнові права підприємства перебували в податковій заставі, проте, в таблицях акта перевірки та в самому акті не відображено назви документів, на підставі яких проводилися операції та відпущення товару.

З огляду на вище викладене судом першої інстанції доцільно зроблено висновок, що у відповідача не було достатніх правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.69 КАС України  доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень позивача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Волинської області від 17.03.2006 року у справі № 2/13-2А відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В:

          Постанову господарського суду Волинської області від 17.03.2006 року у справі № 2/13-2А залишити без змін, апеляційну скаргу Нововолинської ОДПІ  –без задоволення.

          Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

          Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

                    Головуючий суддя                                                            Бонк Т.Б.

                    Суддя                                                                                      Марко Р.І.

                    Суддя                                                                                Бойко С.М.