Справа № 157/929/13-ц
Провадження №2/157/246/13
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
Іменем України
05 серпня 2013 року місто Камінь-Каширський
Камінь-Каширський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Антонюк О.В.,
при секретарі - Мельницькій Г.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" (далі - ТОВ "Авто Просто") про визнання угоди недійсною та стягнення грошових коштів,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся у суд з вказаним позовом. В обгрунтування вимог зазначає, що з метою придбання легкового автомобіля "Шевроле Авео" 26 січня 2012 року між ним та ТОВ "Авто Просто" було укладено угоду № 372439, з додаткам № 1 і № 2 до неї. На виконання вказаної угоди він сплатив на рахунок відповідача вступний внесок у розмірі 30854 грн. 52 коп. та щомісячні платежі у сумі 29949 грн. 84 коп., а всього 60804 грн. 36 коп., однак автомобіль не отримав. Вказує, що відповідач без залучення власних коштів формував групи клієнтів, виключно за рахунок яких і передбачалось здійснення придбання автомобіля одному з учасників групи, який має найбільшу кількість балів, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи залучених до умов такої системи. Чітких строків виконання обов'язку по наданню автомобіля угода не містить. Зазначена угода була укладена ним під впливом обману та із застосуванням нечесної підприємницької практики, що порушує його права як споживача, а тому просить визнати недійсною угоду та стягнути з ТОВ "Авто Просто" на його користь 60804 грн. 36 коп. коштів, сплачених за угодою, та в дохід держави судовий збір.
Із змісту поданих до суду заперечень вбачається, що відповідач позов не визнає і просить у задоволенні вимог ОСОБА_1 відмовити, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і підстави для визнання укладеної з позивачем угоди недійсною відсутні, ТОВ "Авто Просто" у своїй діяльності керується вимогами Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" і надає фінансові послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, та отримало на здійснення такої діяльності 15.01.2013 року ліцензію, а тому угоди, які укладаються з клієнтами, повністю відповідають діючому законодавству України.
Ухвалою суду від 05 серпня 2013 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Авто Просто» у частині вимог про визнання угоди недійсною залишено без розгляду за заявою позивача.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, подав до суду заяву, із змісту якої вбачається, що він позов у частині стягнення з відповідача коштів підтримує і просить його задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Представник відповідача ТОВ «Авто Просто» повторно у судове засідання не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи у його відсутності не подавав.
За таких обставин, відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України, враховуючи відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Судом встановлено, що 26 січня 2012 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Авто Просто" була укладена угода № 372439 з додатками до неї, предметом якої є надання учаснику послуг системи "Авто Так", спрямованих на придбання автомобіля марки "Шевроле Авео" у групі, вартістю 91920 грн. (а.с. 5-9). За умовами цієї угоди ТОВ "Авто Просто" гарантує учаснику право на отримання автомобіля за умови виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених угодою, придбаного за рахунок Чистого фонду групи учасників, який формується за рахунок лише внесків останніх без залучення коштів самого відповідача.
За умовами угоди та додатків до неї ТОВ «Авто Просто» гарантувало позивачу право на отримання автомобіля за умови виконання ним всіх зобов'язань, передбачених угодою, за рахунок чистого фонду групи учасників, який формується за рахунок лише внесків останніх без залучення коштів самого відповідача.
На виконання взятих на себе зобов'язань за угодою та додатками до неї позивач ОСОБА_1 26 січня 2012 року та 30 січня 2013 року сплатив вступний внесок у розмірі 30854 грн. 52 коп. та щомісячні платежі з лютого 2012 року по червень 2013 року, а саме, 15 лютого 2012 року - 1377 грн. 27 коп., 15 березня 2012 року - 3122 грн. 73 коп., 15 березня 2012 року - 1377 грн. 27 коп., 14 квітня 2012 року - 4000 грн., 09 травня 2012 року - 1377 грн. 27 коп., 13 червня 2012 року - 2000 грн., 13 липня 2012 року - 1345 грн. 99 коп., 01 серпня 2012 року - 2000 грн., 10 вересня 2012 року - 1286 грн. 75 коп., 29 вересня 2012 року - 1286 грн. 75 коп., 09 жовтня 2012 року - 1286 грн. 75 коп., 16 листопада 2012 року - 1286 грн. 75 коп., 29 грудня 2012 року - 1379 грн. 65 коп., 14 січня 2013 року - 1286 грн. 75 коп., 13 лютого 2013 року - 932 грн. 25 коп., 13 березня 2013 року - 1217 грн. 44 коп., 16 квітня 2013 року - 1286 грн. 75 коп., 16 травня 2013 року - 1217 грн. 44 коп., 17 червня 2013 року - 882 грн. 03 коп., а всього на виконання умов угоди ОСОБА_1 сплачено 60804 грн. 36 коп., що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 10 - 30).
Звертаючись до суду із даним позовом позивач, як на підставу своїх вимог, посилався на положення ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За змістом положень ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми і надання споживачу лише права на купівлю товару, а не самого товару.
Аналогічні правові висновки і правову позицію наведено в постановах Верховного Суду України від 23 травня 2012 року у справі № 6-35цс12, від 16 січня 2013 року у справі № 6-161цс12, від 27 березня 2013 року у справі № 6-22цс13, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, які відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України і суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
За таких обставин та відповідно до зазначених норм матеріального права, а також враховуючи те, що ОСОБА_1 сплачував кошти не за сам товар (автомобіль), а за можливість одержання права на купівлю товару, ТОВ «Авто Просто» без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалася передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи «АвтоТак», суд приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення позову, оскільки в даному випадку з боку відповідача має місце нечесна підприємницька діяльність у вигляді введення позивача як споживача в оману через утворення і експлуатацію пірамідальної схеми в контексті наведених норм згаданого Закону, а укладена між сторонами угода є нікчемною, що тягне за собою настання передбачених ч. 1 ст. 216 ЦК України правових наслідків.
З огляду на вищевикладене з ТОВ "Авто Просто" слід стягнути на користь ОСОБА_1 60804 грн. 36 коп., сплачених останнім на виконання угоди № 372439 від 26 січня 2012 року.
Твердження відповідача про те, що зазначена угода відповідає діючому законодавству, оскільки його діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах здійснюється відповідно до ліцензії на право зайняття такою діяльністю, не спростовують доводів позивача, адже спірні правовідносини між сторонами виникли до часу надання відповідачу права на провадження вказаним видом діяльності.
Інші твердження, викладені відповідачем у запереченнях, також не спростовують доводів позивача та правильність вищенаведених висновків суду.
Відповідно до п. 1.1 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати (тобто не менше 229 грн. 40 коп. та не більше 3441 грн.).
Враховуючи, що позивач ОСОБА_1 при подачі даного позову звільнений від сплати судового збору, то відповідно до вимог Закону, ч. 1 ст. 80, ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 608 грн. 04 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203, 215, 216 ЦК України, ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів", ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 213-215, 218, 224, 228, 360-7 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 60804 (шістдесят тисяч вісімсот чотири) гривні 36 копійок.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто" у дохід держави судовий збір у розмірі 608 (шістсот вісім) гривень 36 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Камінь-Каширський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий: О. В. Антонюк