10.2.4
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2013 року Справа № 812/3876/13-а
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого Яковлева Д.О.
при секретарі Житній Ю.С.,
в присутності сторін: від позивача - Шкуренко Ю.О.;
від відповідача - Чумак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Антрацит» до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги №Ю-571 від 04 квітня 2013 року,
ВСТАНОВИВ:
22 квітня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства «Антрацит» до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги №Ю-571 від 04 квітня 2013 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що вимога Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області від 04.04.2013 № Ю-571 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 11884624,16 грн., штрафу в сумі 3498312,72 грн. та пені в сумі 693077,10 грн. є неправомірною, адже позивачем в повному обсязі був сплачений нарахований єдиний внесок за січень та за лютий 2013 року, проте дана сплата була неправомірно зарахована відповідачем в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Позивач вважає, що відповідач не мав право застосовувати передбачені ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» заходи впливу та стягнення, а саме зараховувати сплачені платником суми єдиного внеску в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Таке право, на думку позивача, у відповідача відсутнє під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який було введено Ухвалою господарського суду Луганської області від 09.01.2013 по справі №913/124/13-г про порушення провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит».
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення аналогічні викладеним у адміністративному позові та письмових поясненнях по справі.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав до матеріалів справи письмові заперечення на позовну заяву та письмовий додаток до заперечень на позовну заяву, у яких зазначив, що згідно вимог ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
У зв'язку з тим, що ДП «Антрацит» єдиний внесок щомісячно сплачується з порушенням встановленого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» строку, він зараховується управлінням в рахунок погашення існуючої на момент його сплати недоїмки за єдиним внеском, пенею та фінансовими санкціями.
Згідно п.5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
Таким чином, нараховані суми єдиного соціального внеску повинні сплачуватися в повному обсязі, тому вимога про сплату боргу №Ю-571 від 04.04.2013 є виконавчим документом в якій відображена поточна заборгованість на звітну дату, яка виникла в період, на який не поширюється дія мораторію, та пред'явлена підприємству на підставі картки особового рахунку платника, що передбачено п.п.7.2.2 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 27.09.2010 №21-5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за №994/18289.
На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що Державне підприємство «Антрацит» в особі Відокремленого підрозділу «шахта «Комсомольська» знаходиться на обліку в Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 січня 2013 року ухвалою Господарського суду Луганської області по справі № 913/124/13-г порушено провадження у справі про банкрутство Державного підприємства «Антрацит», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с.60).
04 квітня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області сформовано вимогу №Ю-571, у якій відповідач вимагає сплатити заборгованість з єдиного внеску у загальному розмірі 16076013,98 грн., у тому числі: недоїмка - 11884624,16 грн., штрафи - 3498312,72 грн. та пеня в сумі 693077,10 грн. (а.с.11).
Відповідно до ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
У відповідності до ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Законом України «Про внесення зміни до ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 15.05.2012 №4676-VІ, які набрали чинності 12.06.2012, гірничі підприємства зобов'язані сплачувати єдиний внесок не пізніше 28 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (ч.12 ст.9 Закону).
Згідно ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У випадках, передбачених Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
У відповідності п.6.3 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 27 вересня 2010 року №21-5, органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках, серед іншого, якщо платник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати єдиного внеску. В цьому випадку вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу. Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками. Вимога формується на суму боргу, що перевищує 10 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, вимога про сплату боргу №Ю-571 від 04.04.2013 щодо сплати заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 16076013,98 грн., у тому числі: недоїмка - 11884624,16 грн., штрафи - 3498312,72 грн. та пеня в сумі 693077,10 грн. сформована станом на 01.04.2013 на суму боргу, яка виникла після порушення Господарським судом Луганської області 09.01.2013 по справі №913/124/13-г провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» оскільки:
- недоїмка у розмірі 11884624,16 грн. - загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті, визначена позивачем самостійно у звіті за лютий 2013 року (а.с.33-35))
- суми штрафу в розмірі 3498312,72 грн. та пеня в розмірі 693077,10 грн., включені до вимоги про сплату боргу №Ю-571 від 04.04.2013 у зв'язку з набранням законної сили постановами Луганського окружного адміністративного суду про відмову в скасуванні рішень про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №785 від 18.06.2012, №789 від 18.06.2012, №798 від 18.06.2012, №796 від 18.06.2012, №793 від 18.06.2012 (а.с.174-198), з урахуванням частини коштів, перерахованих платником та зарахованих відповідачем в рахунок сплати штрафних санкцій у розмірі 1716222,44 грн., пені - 372894,96 грн.
Доводи позивача щодо порушення Господарським судом Луганської області 09.01.2013 по справі №913/124/13-г провадження у справі про банкрутство ДП «Антрацит» провадження, якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів і зупинено виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до введення мораторію судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (ч.1 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції, чинній на час спірних правовідносин).
Відповідно до ч.3 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:
забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах;
забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій;
не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій;
зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію;
не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, то відповідно і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Під час судового розгляду справи встановлено, що визначені у спірній вимозі суми штрафних санкцій у розмірі 3498312,72 грн. та пені у розмірі 693077,10 грн. на час порушення справи про банкрутство були спірними, у зв'язку з оскарженням позивачем рішень відповідача про застосування штрафних санкцій та пені в судовому порядку. Зазначені суми штрафних санкцій та пені були включені до спірної вимоги після набрання законної сили судовими рішеннями Луганського окружного адміністративного суду, з урахуванням частини коштів, перерахованих платником та зарахованих відповідачем в рахунок сплати штрафних санкцій у розмірі 1716222,44 грн., пені - 372894,96 грн., після введення в дію мораторію (09.01.2013), а отже на ці зобов'язання, строк виконання яких розпочався після дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, його дія не поширюється.
Враховуючи наведене, а також беручи до уваги, що строк виконання зобов'язань по сплаті єдиного внеску виник у позивача після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» обмеження на виконання цих зобов'язань не поширюються, та крім того, як було зазначено вище, формування та надіслання вимоги про сплату боргу є обов'язком органів Пенсійного фонду України, в разі наявності у платника на кінець звітного базового періоду недоїмки зі сплати єдиного внеску, суд дійшов висновку, що формування вимоги про сплату боргу № Ю-571 від 04.04.2013 відповідає вимогам чинного законодавства.
Крім того, відповідно до ч.5 ст.19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування.
Дії Управління Пенсійного фонду України в м.Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області по зарахуванню єдиного внеску в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення, цілком узгоджуються з вимогами ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та не є стягненням у розумінні ст.19 «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» , як помилково вважає позивач.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому суд, оцінюючи спірне рішення відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч.3 ст.2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.
Згідно з ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач виконав покладений на нього ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок.
Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат, оскільки рішення ухвалено не на користь позивача.
На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 31 липня 2013 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 05 серпня 2013 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Антрацит» до Управління Пенсійного фонду України в м. Антрациті та Антрацитівському районі Луганської області про скасування вимоги №Ю-571 від 04 квітня 2013 року відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Постанову складено та підписано у повному обсязі 05 серпня 2013 року.
Суддя Д.О. Яковлев