НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-92/11

№ 2/183/22/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.07.2013 року

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.

секретаря Кравченко О.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

позивача ОСОБА_3

представника позивача ОСОБА_4

відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новомосковську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку,

В С Т А Н О В И В:

03.12.2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності.

28.03.2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку.

Ухвалою суду від 28.02.2011 року справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності на нерухоме майно та справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про визнання права власності на 1\2 частину житлового будинку були об'єднані в одне провадження.

Ухвалою суду до участі у справі в якості відповідача залучений правонаступник відповідача ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_5.

В обґрунтування своїх вимог позивач ОСОБА_1 посилалася на те, що 03 березня 2007 року між нею та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_6 продав, а вона, ОСОБА_1 купила за 125 000 грн. житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1

На підтвердження договору купівлі-продажу ОСОБА_6 передав їй документи на будинок, ключі.

Договір купівлі-продажу був укладений в письмовій формі та не був посвідчений нотаріально, оскільки вона та ОСОБА_6 не були юридично обізнані.

ОСОБА_6 став ухилятися від нотаріального посвідчення договору, що є підставою звернення до суду.

В зв'язку з наведеним. в позовній заяві позивач ОСОБА_1 просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений 03 березня 2007 року між нею та ОСОБА_6, відповідно до якого ОСОБА_6 продав, а вона - ОСОБА_1 купила житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1, визнати за нею право власності на зазначене нерухоме майно.

В позовній заяві ОСОБА_3 посилалася на те, що з 1988 року проживала однією сім'єю, без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6

На земельній ділянці по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 проводив будівництво житлового будинку, до початку їх сумісного проживання, ОСОБА_6 були зведені стіни житлового будинку, дах.

Позивач ОСОБА_3 зазначила в позові, що 21.11.1989 року вона та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка - ОСОБА_5.

Вона та чоловік продовжували будівництво житлового будинку з метою створення спільної сумісної власності для проживання сім'ї. Спірний будинок був побудований фактично за час спільного проживання: відновлені стіни, зроблена стеля, встановлені вікна, двері, проведене парове опалення.

Позивач посилалася на те, що вона та чоловік вселилися в будинок у 1993 році, незважаючи на те, що в частині будинку не було підлоги, штукатурки, покраски.

У липні 1993 році ОСОБА_6 був засуджений до позбавлення волі за скоєння злочину. За час перебування ОСОБА_6 в місцях позбавлення волі вона за свої кошти продовжувала проводити роботи по будівництву житлового будинку: проведена внутрішня штукатурка, поклейка шпалер, покраска вікон, дверей, підлоги, поставлені нові вхідні двері, зроблений капітальний ремонт кухні, побудована вбиральня.

Враховуючи проведені роботи, за час шлюбу вартість будинку істотно збільшилася.

У відповідності до ст. 62 СК України, якщо майно, яке належало одному з подружжя істотно збільшилося у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат подружжя, таке майно може бути визнано їх спільної сумісною власністю.

В зв'язку з наведеним, в позовній заяві ОСОБА_3 просила суд визнати за нею право власності на 1\2 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, посилалися на підстави звернення до суду, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позов.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник підтримали позовні вимоги в повному обсязі, посилалися на підстави звернення до суду, викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_5 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнала, посилалася на те, що її батько ОСОБА_6 був власником спірного житлового будинку, позивач ОСОБА_1 є рідною сестрою її батька. Вона вважає, що батько на міг продати житловий будинок ОСОБА_1, крім того, вважає, що позовні вимоги її матері ОСОБА_3 підлягають задоволенню, оскільки будинок будувався батьками за час шлюбу.

Суд, заслухавши пояснення сторін. дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до наступного.

На підставі ст. 61 ЦПК України, обставини, які визнані сторонами не підлягають доказуванню.

Так, сторонами визнаний і не оспорювався, а тому, не підлягає доказуванню той факт, що ОСОБА_6 був забудовником житлового будинку по АДРЕСА_1

У відповідності до ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації та державної реєстрації.

Судом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.10.2007 року (видано вперше), ОСОБА_6 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по вул. АДРЕСА_1

Згідно наданої позивачкою ОСОБА_1 копії договору (оригінал відсутній) який укладений у простій письмовій формі, 03 березня 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до якого ОСОБА_6 продав, а ОСОБА_1 купила за 25 000 доларів США житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований по АДРЕСА_1

Згідно наданої ОСОБА_1 копії розписки (оригінал відсутній), ОСОБА_6 отримав 25 000 доларів США від ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу житлового будинку.

Суд приходить до переконання, що ОСОБА_6 не мав права продавати спірний житловий будинок 03 березня 2007 року, оскільки право власності на зазначене нерухоме майно в нього виникло тільки 24.10.2007 року, після отримання правовстановлюючого документу та державної реєстрації нерухомого майна.

Крім того, у відповідності до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу жилого будинку, земельної ділянки або іншого нерухомого майна укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.

Враховуючи наведене, суд приходить до переконання. що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 належить відмовити.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_3, суд приходить до наступного.

Як зазначалося вище, судом встановлено, що ОСОБА_6 був забудовником житлового будинку по АДРЕСА_1

Позивач ОСОБА_3 посилалася в своїй заяві на те, що вона стала проживати однією сім'єю, без реєстрації шлюбу з ОСОБА_6 з 1988 року, до початку їх сумісного проживання, ОСОБА_6 були зведені стіни житлового будинку, дах.

Судом встановлено, що шлюб між ОСОБА_3 і ОСОБА_6 був зареєстрований 21.11.1989 року, що підтверджується відповідним свідоцтвом.

ОСОБА_3, в обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що вона та чоловік продовжили будувати будинок спільно.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно довідки нотаріальної контори, з заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулася дочка - ОСОБА_5

Оскільки правовідносини виникли станом на 1988 рік, суд застосовує норми Кодексу про шлюб та сім'ю України, який діяв на зазначений період часту.

У відповідності до ст. 22 КпШС України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю.

У відповідності до ст. 24 КпШС України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, є власністю кожного з них.

Оскільки ОСОБА_6 до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 побудував стіни, дах житлового будинку, зазначені будівельні матеріали, роботи є його особистою власністю.

У відповідності до 25 КпШС України, якщо майно, яке було власністю одного з подружжя, за час шлюбу істотно збільшилося, у своїй цінності внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя або їх обох, воно може бути визнане судом спільною сумісною власністю подружжя.

Аналогічні приписи містяться і в ст. 62 СК України, який набув чинності у 2004 році.

На підставі ст.ст. 10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Як зазначалося вище, до реєстрації шлюбу між позивачкою та ОСОБА_6 в будинку були зведені стіни, дах і позивач ОСОБА_3 не надала суду жодного доказу, які підтверджували її позовні вимоги, не ставила питання про проведення експертизи для вирішення питання про те, чи збільшилася вартість житлового будинку в період після реєстрації шлюбу, наскільки збільшилося і чи є воно істотним, що не дає можливості суду встановити наявність істотного збільшення вартості спірного нерухомого майна.

В зв'язку з наведеним, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 належить відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 213-215 ЦПК України, ст. 203, 215, 220, 657 ЦК України, ст.ст. 22, 24, 25 КпШС України, ст. 62 СК України суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ Д.І. Городецький