Справа №2-11-1690/07

                          РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

29 листопада 2007 року                                                                                м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі: Головуючої судді Бучик А.Ю. при секретарі Городнюк В.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Інтерторг» про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, зміну формулювання причини звільнення, внесення запису до трудової книжки, стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, стягнення коштів на оплату санатроно-курортної путівки, вихідної допомоги, моральної шкоди,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до ТОВ «Інтерторг», просив визнати незаконним наказ про звільнення з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, змінити формулювання причини звільнення, внести запис до трудової книжки про звільнення за ст.39 КЗпП України в зв»язку з невиконанням умов контракту, стягнути заборгованість по заробітній платі загалом в сумі 2174,73 грн., кошти по оплаті листка непрацездатності в сумі 2077,85 грн., стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні, стягнути кошти по оплаті санатроно-курортної путівки в сумі 1361 грн., вихідну допомогу в сумі 29 883,84 грн., моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

В судовому засіданні позивач подав заяву про залишення позовної заяви без розгляду в частині вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, коштів на оплату листка непрацездатності. Позов в цій частині залишений без розгляду ухвалою суду від 29.11.07 р. Решту позовних вимог позивач та його представник підтримали.

Представник відповідача позов не визнав, посилаючись на його безпідставність.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Інтерторг» від 27.04.2006 р. позивач призначений генеральним директором ТОВ «Інтерторг» та став до виконання обов»язків згідно наказу № 038 -ка від 27.04.2006 р. (а.с.37-38), про що міститься запис в трудовій книжці (а.с.8). Згадане свідчить про те, що між Поліщуком та ТОВ була укладена трудова угода на невизначений строк.

Посилання позивача щодо укладення із ТОВ «Інтерторг» контракту (а.с.5-7) є безпідставними. Так, рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Інтерторг» від 18.04.2006 р. ОСОБА_1 був призначений на посаду ген директора ТОВ з 19.04.2006 p.; доручено ОСОБА_2 від імені загальних зборів підписати контракт з ОСОБА_1 (а.с.33-34). Рішенням загальних зборів засновників ТОВ «Інтерторг» від 20.04.2006 р. скасоване рішення про призначення на посаду ген директора ОСОБА_1, про розробку умов та підстав укладення з ним контракту та перенесено вирішення цього питання на наступне засідання загальних зборів засновників ТОВ (а.с.35), проте засідання з цього питання в подальшому не відбулось. Зазначене свідчить про те, що з позивач уклав з відповідачем трудовий договір на невизначений строк (ст.23 КЗпП України).

Відповідно до наказу № 093 -к від 02.10.2006 р. позивач звільнений із займаної посади згідно поданої заяви за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України (а.с.8,12,14).

2

Отже, звільнення позивача відбулось із дотриманням вимог законодавства.

Вимоги позивача про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, зміну формулювання причини звільнення з роботи, внесення запису до трудової книжки, стягнення вихідної допомоги відповідно до контракту є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Є безпідставною також вимога позивача про стягнення з відповідача коштів за витрачену санаторно-курортну путівку, оскільки згадане не передбачено трудовим законодавством.

27.09.2006 р. позивач отримав від відповідача заборгованість по заробітній платі та оплату листків непрацездатності загалом в сумі 5500 грн. (а.с.80). Позивач підтвердив розмір отриманих коштів, зазначивши, що виплати отримав в кінці грудня 2006 p., але письмових доказів на підтвердження не надав. Отже, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні є також безпідставними.

Отже, основні вимоги позивача та похідна вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставними, суд відмовляє в їх задоволенні в повному обсязі.

Керуючись ст.38 КЗпП України, ст.ст. 10, 11, 209, 212, 215, 292, 294 ЦПК України, суд -

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до ТОВ «Інтерторг» відмовити в повному обсязі за безпідставністю.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днівдісля подання заяви про апеляційне оскарження.