Головуючий суду 1 інстанції - Котлярова І.Ю.

Доповідач - Карташов О.Ю,

Справа № 2-1421/12

Провадження № 22ц/782/1988/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2013 року липня « 24» дня Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі:

головуючий суддя Карташов О.Ю.

судді Дронська І.О., Оробцова Р.І.

при секретарі Скоробогатовій Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на рішення

Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 5 квітня 2013 року

по цивільній справі за позовом

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Камянобрідської районної у м. Луганську ради та Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області про скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання внести відомості про скасування Державного акту та визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулися з позовом до ОСОБА_2, Камянобрідської районної у м. Луганську ради та Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області про скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання внести відомості про скасування Державного акту та визнання права власності.

Зазначав, що вони є власниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в рівних частках (по 1/2 частці) на підставі рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 05.05.1999 року. Згідно цього рішення за позивачами визнано право власності на домоволодіння та прилеглу до нього територію за адресою: АДРЕСА_1, по 1/2 частці, визнано договір купівлі-продажу домоволодіння від 11.11.1994 року таким, що втратив силу, та стягнуто з них на користь відповідача по 4000 гривень з кожного у рахунок компенсації за належну йому частку.

При цьому питання щодо визнання права власності за позивачами на земельну ділянку, на якій розташоване домоволодіння, окремо не було вирішено, хоча фактично у рішенні зазначено про визнання права власності на домоволодіння та прилеглу територію.

Таким чином, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 по теперішній час формально належить відповідачу на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку від 17.10.1995 року. Вказаний Державний акт одразу після ухвалення судом рішення був переданий позивачам, та вони є фактичними володарями та користувачами цієї земельної ділянки протягом усього часу з дня ухвалення рішення суду. Визначена у рішенні сума компенсації виплачена ними відповідачу у повному обсязі.

Однак позивачі позбавлені можливості повною мірою реалізувати своє право власності на належне їм майно.

Тому просили суд скасувати Державний акт серії ЛГ № 4193001324 на право власності на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_2; скасувати у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, запис про реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1023 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 та визнати за ними право власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1023 га, в рівних частках, по 1/2 частці за кожним.

Уточнюючи позовні вимоги, позивачі просили суд зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Головного управління юстиції у Луганській області скасувати запис про реєстрації права власності на земельну ділянку площею 0,1023 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2

Рішенням Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 5 квітня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задоволені.

Скасовано Державний акт серії ЛГ № 4193001324 на право власності на земельну ділянку площею 0,1023 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_2

Скасовано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, запис про реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,1023 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_2

Визнано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1023 га, в рівних частках, по 1/2 частці за кожним.

ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції з приводу неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими і невідповідності висновків суду обставинам справи, просить ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачам у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛГ №4193001324 від 17.10.1995 року ОСОБА_2 було передано у приватну власність земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування жилого будинку і ведення особистого підсобного господарства, площею 0,1023га (а.с.10).

Зазначений Державний акт було видано на підставі рішення Виконавчого комітету Кам'янобрідської районної ради народних депутатів № 143 від 08.08.1995 року (а.с.37), прийнятого у зв'язку із заявою ОСОБА_2 про передачу йому безоплатно у приватну власність земельної ділянки площею 1044 кв.м. для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.38).

Рішенням Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 05.05.1999 року встановлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 придбали домоволодіння з прилеглою територією за адресою: АДРЕСА_1 за спільні кошти, однак право власності на домоволодіння було оформлено на ОСОБА_2 Після цього він відмовився переоформлювати правовстановлюючі документи на домоволодіння на всіх фактичних власників, у зв'язку із чим позивачі звернулись до суду з цього приводу. У процесі судового розгляду позовні вимоги були уточнені щодо визнання права власності на спірне домоволодіння лише за позивачами та стягнення з позивачів на користь відповідача компенсації у розміру вартості 1/3 частки домоволодіння, проти чого відповідач не заперечував. Також судом було встановлено, що ОСОБА_2 було видано Державний акт про право власності на земельну ділянку площею 0,1023 га, за адресою: АДРЕСА_1, на підставі рішення Кам'янобрідського райвиконкому м. Луганська від 08.08.1995 року, за яким земля була передана для обслуговування житлового будинку.

У зазначеному рішенні суд постановив визнати за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 право власності на домоволодіння та прилеглу до нього територію за адресою: АДРЕСА_1, в рівних частках, по 1/2 частці, визнати договір купівлі-продажу домоволодіння від 11.11.1994 року таким, що втратив силу, та стягнути з них на користь відповідача ОСОБА_2 по 4000 гривень з кожного у рахунок компенсації за належну йому частку (а.с.5).

Згідно із розписки наданої ОСОБА_2 02.04.1999 року він отримав від ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рахунок вартості житлового будинку та прилеглої до нього земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1, грошові кошти у сумі 8000 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є власниками домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в рівних частках (по 1/2 частці) на підставі рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 05.05.1999 року, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали у ОСОБА_2 домоволодіння та земельну ділянку, розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 18 п. «г» Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» за № 7 від 16.04.2004 року, зі змінами, при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 1 січня 2002 року до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності на земельну ділянку, на якій розташовані будівлі та споруди.

Також суд зазначив, що про прийнятті рішення позивачі вважали, що за ними визнано право власності на спірну земельну ділянку, але про те, що питання з цього приводу не було вирішено судом вони дізналися лише у 2012 році при зверненні до відповідних установ з приводу переоформлення права власності на земельну ділянку розташовану за адресою: АДРЕСА_1, таким чином перебіг строку позовної давності розпочався з моменту коли сторони дізналися про порушення свого права, а тому на час звернення позивачів із даним позовом до суду строк позовної давності не пропущений.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Проте, ухвалене у справі судове рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 57 цього Кодексу, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Розглядаючи справу, апеляційний суд у відповідності із вимогами ст. 360-7 ЦПК України бере до уваги правову позицію викладену в Постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-53цс12, прийнятій за наслідками розгляду заяви про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року з мотивів неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, яка є обов'язковою для всіх судів і суди зобов'язані привести свою практику у відповідність з цим рішенням, де зазначено, що виходячи з норм ст. 116 ЗК України рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

За змістом ст. 152 ЗК України визнання недійсним державного акта на право власності на землю як правовстановлюючого документа зазначеною нормою не передбачено.

Захист порушених прав власника на землю здійснюється заінтересованою особою шляхом звернення до суду з вимогою визнання недійсним відповідного рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки.

Права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, встановленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Такий захист можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, у разі якщо для цього існують підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

Таким чином, захист прав громадян на земельні ділянки не може здійснюватись шляхом визнання відповідного державного акта на право приватної власності на землю недійсним у разі, якщо рішення, на підставі якого видано цей державний акт, у встановленому порядку не визнане незаконним.

Проте, задовольняючи позов, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що державний акт на право власності на землю був виданий ОСОБА_2 на підставі рішення Виконавчого комітету Кам'янобрідської районної ради народних депутатів № 143 від 08.08.1995 року, яке у встановленому порядку незаконним не визнане.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що при встановленні фактів, на яких ґрунтується рішення, суд допустив порушення норм матеріального і процесуального права, зробив невідповідні висновки, що є підставою для скасування рішення суду відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України та ухвалення рішення про відмову у задоволені позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія судів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області, ~

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 ~ задовольнити.

Рішення Кам'янобрідського районного суду м. Луганська від 5 квітня 2013 року ~ скасувати, та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_2, Камянобрідської районної у м. Луганську ради та Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції Луганської області про скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов'язання внести відомості про скасування Державного акту та визнання права власності, ~ відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законно сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: