Номер провадження № 11/785/775/13

Головуючий у першій інстанції Журавель Ф.І.

Доповідач Джулай О. Б.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2013 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Джулая О.Б.

суддів Грідіної Н.В., Кадегроб А.І.

за участю

прокурора Хотіна І.І.

виправданих ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора на вирок Іллічівського міського суду Одеської області, від 02 квітня 2013 року,

встановила:

оскарженим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Дозорне Чорноморського району Автономної Республіки Крим, громадянин України, з неповною вищою освітою, одружений, маючий на утриманні одну малолітню дитину, працюючий по найму, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

Виправданий по ч. 2 ст. 185 КК України.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженець м. Іллічівська Одеської області, громадянин України, зі середньо-спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, що мешкає за адресою: АДРЕСА_2,

Виправданий по ч. 2 ст. 185 КК України.

Досудовим слідством ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він, в ніч з 04 на 05 лютого 2011 року, реалізуючи свій злочинний умисел, покинув своє робоче місце, направився до гаражу №2, ряду «У» гаражного товариства «Лада», розташованого по вул.. Героїв Сталінграду у м. Іллічівські Одеської області, де його чекав ОСОБА_3. Діючи разом, вони завантажили у автомобіль «Mitsubishi Mirage» д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2, раніше заготовлені двадцятилітрові каністри у кількості 8 штук. Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 05 лютого 2011 року, приблизно о 02.00 годині на вказаному автомобілі прибули до неробочого в'їзду на територію ГП «ІМТП» навпроти причалу № 423 с. Бурлача Балка м. Іллічівська Одеської області, де перекинувши каністри, перелізли через ворота на територію ГП «ІМТП», і попрямували до м / б «Титан». Там ОСОБА_2 і ОСОБА_3, скориставшись тим, що екіпаж м / б «Титан» відпочиває, шляхом вільного доступу зайшли в машинне відділення, де з труб паливної системи буксира наповнили дизельним паливом чотири каністри, які перенесли під зруйнований причал на території порту у напрямку до їх автомобілю. Після чого повернулися на буксир і таким же способом наповнили дизельним паливом ще чотири каністри, які також перенесли під причал. Потім ОСОБА_2 і ОСОБА_3 перенесли наповнені паливом каністри до автомобіля за територію ГП «ІМТП», звідки мали намір з викраденим сховатися і мали можливість розпорядитися ним на свій розсуд, тим самим таємно викравши дизельне паливо в кількості 160 л. вартістю 1326,72 грн., заподіявши ГП «ІМТП» збитків.

Прокурор в апеляції стверджує, що вказаний вирок суду є необґрунтованим, оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Крім того, прокурор вказує на то, що суддя не звернувши увагу на те, що є підстави, які виключали його участь в розгляді справи, прийняв його до судового розгляду.

На підставі вищевказаного, прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Захисник ОСОБА_4 в запереченні на апеляційну скаргу прокурора, стверджує, що даний вирок суду є законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи своєї зміненої апеляції,думку виправданих, які заперечували проти задоволення апеляції, колегія суддів судової палати з кримінальних справ дійшла до висновку про те, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а вирок суду - скасуванню, з направленням справи на додаткове розслідування, з таких підстав.

Досліджуючи докази по справі, суд першої інстанції дійшов до висновку про недоведеність ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в зв'язку з чим ухвалив виправдувальний вирок.

Між тим, при розгляді справи суд припустився процесуальних помилок, а його висновки стосовно недоведеності вини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зроблені передчасно і підлягають додатковій перевірці.

Так з показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що паливна система буксиру «Титан» облаштована краном, через який можливо наповнити каністри, але для такої кількості (160 л) необхідно 4-6 годин. При цьому доступ до крану зачинений на замок, ключі від якого знаходяться тільки в нього. Тобто без його відома ніхто не міг наточити і викрасти дизельне паливо.

На підставі показань свідка ОСОБА_5, а також свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в судовому засіданні, суд дійшов до висновку про те, що була відсутня технічна можливість викрадення палива.

При цьому суд не усунув суперечності в показаннях свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7, які в ході досудового розслідування пояснювали, що була технічна можливість викрадення палива.

Більш того, стосовно наявності або відсутності технічної можливості викрадення палива, для об'єктивного вирішення такого питання необхідні спеціальні технічні знання, яких суд не має, що свідчить про передчасність висновку суду, без проведення технічної експертизи, або допиту спеціаліста.

Таким чином апеляційним судом встановлено, що органом досудового слідства не був встановлений спосіб вчинення злочину, а суд першої інстанції не усунув цей недолік, ухваливши виправдувальний вирок.

Зазначені обставини свідчать про неповноту досудового і судового слідства, що тягне за собою скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що мотивуючи виправдання підсудних, суд першої інстанції зазначив, що підсудні обвинувачуються у вчинені злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України, який вони вчинили при зазначених в обвинувальному висновку обставинах.

Однак, надалі судом зазначено, що обвинувачення було пред'явлене ОСОБА_2 і ОСОБА_3 після закінчення строків слідства, що відповідає дійсності. Таким чином, можливо стверджувати, що обвинувачення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично пред'явлене не було.

При таких обставинах винесення виправдувального вироку суперечить вимогам ст. 334 ч.5 КПК України, яка передбачає, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлене обвинуваченого і визнане судом не доведеним.

Крім того, згідно з вимогами ст.370 ч.2 п.11 КПК України, вирок в усякому разі підлягає скасуванню, якщо порушені вимоги КПК України про обов'язковість пред'явлення обвинувачення.

Викладені обставини також тягнуть за собою скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування.

Керуючись ст.ст.362, 367, 370, 374 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 02 квітня 2013 року стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виправданих за ст. 185 ч.2 КК України - скасувати.

Кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України повернути прокурору м. Іллічівськ Одеської області для проведення додаткового розслідування.

Судді апеляційного суду

Одеської області (підпис) О.Б. Джулай

(підпис) Н.В. Грідіна

(підпис) А.І.Кадегроб

З оригіналом згідно.

Суддя Апеляційного суду

Одеської області О.Б.Джулай