ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

18.09.08Справа №2-а-234/08

(13:19)

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді  Кушнової  А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу  

за позовом   ЗАТ "Керченський завод будівельної керамики "Сармат", м. Керч          

до   Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АРК              

про скасування рішення

за участю представників:

від позивача - Рогожина Вікторія Олександрівна, представник, довіреність № б/н  від 01.07.08р.

від відповідача - Лєвінцова Оксана Вагінаківна, представник, довіреність № 50/07-14  від 18.08.08р.

Суть спору: ЗАТ “Керченський завод будівельної кераміки “Сармат” звернулось  до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про скасування рішення УПФУ в м. Керч АР Крим № 153 від 13 лютого 2008р. про застосування фінансових санкцій і нарахування пені за несплату (неперерахування) або невчасну сплату (невчасне перерахування) страхувальниками суми внесків на загальнодержавне пенсійне страхування, зокрема донарахованих страхувальниками або органом ПФ відносно ЗАТ “Керченський завод будівельної кераміки “Сармат” у розмірі 497473,50 грн., штрафу і пені у розмірі 149469,75 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення №153 від 13 лютого 2008р. складено не на державній мові, тому на думку позивача, це рішення порушуючи норму прямої дії не відповідає чинному законодавству України і підлягає скасуванню.

У засідання суду, що відбулося 11.08.08р., відповідач надав заперечення на позов (від 08.08.08р. №7894/07-5) у якому повідомляє суду, що позовні вимоги не визнає тому, що вважає, що його дії не виходять за межи повноважень, що передбачені діючим законодавством України та оспорюване рішення обґрунтовано та є таким, що відповідає чинному законодавству.

У судовому засіданні, що відбулося 18.09.08р., представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просить його задовольнити, представник відповідача заперечував проти позову.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд  

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Керч АРК, що не заперечується позивачем.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.03р. №1058-IV (далі Закон №1058) із відповідними змінами та доповненнями.

Згідно ст. 1 Закону №1058 страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із  законодавством, яке діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування згідно цього Закону.

Стаття 3 №1058 Закону визначає, що Пенсійний фонд і юридичні особи є суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні.

Відповідно до п. 2 ст. 5 Закону №1058 виключно цим Законом визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, а також стягнення заборгованості за цими внесками.

Згідно ч. 6 ст. 17 Закону №1058, страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.64 Закону №1058 Виконавча дирекція Пенсійного Фонду та її територіальні органи мають право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.

Відповідно до п.2 ч.9 ст. 106 Закону №1058 Виконавчі органі Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції за несплату (неперахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страховиками страхових внесків, у  тому числі донарахованих страховиками або територіальними органами Пенсійного фонду, штраф накладається залежно від строку затримки платежу в розмірі:

10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;

20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;

50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.

Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

     Відповідно до ч.13 ст. 106 Закону №1058 про нарахування пені та накладення штрафів,  передбачених частинами  дев'ятою  і  десятою  цієї  статті,  посадові  особи виконавчих  органів Пенсійного  фонду  в  порядку,  встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих  днів  із  дня  їх  винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.

На підставі п. 2 ч. 9 статті 106 Закону №1058, за несвоєчасну сплату платником страхових внесків, рішенням Управління ПФУ в м. Керч АРК №153 від 13.02.2008р. до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 646943,25грн.  (а.с.5).

Частиною 14 статті 106 Закону №1058, встановлено, що рішення  органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу є виконавчим документом. У разі незгоди з рішенням про нарахування  пені та накладення  штрафу, страхувальник у десятиденний строк має право на оскарження рішення у судовому порядку.

Позивач скористався своїм правом на оскарження та просить скасувати вищенаведене рішення, втім позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

          Оцінюючи правомірність дій відповідача при прийнятті рішення №153 від 13.02.08р., суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

          Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі,  в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

          Отже «на підставі» означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов  та обставин, визначених ним.

          «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.

          «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

          Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.  

          Щодо правомірності правових підстав по винесенню рішення №153 від 13.02.2008р.,  суд прийшов до висновку, що дії відповідача – суб’єкта владних повноважень, є обгрунтованими оскільки судом встановлено, що відповідач діяв неупереджено, обґрунтовано та з врахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, справедливо.

Посилання позивача на те, що рішення №153 від 13 лютого 2008р. не відповідає чинному законодавству України і підлягає скасуванню тому, що складено не на державній мові суд визнає неспроможним та необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення №153 від 13 лютого 2008р. оформлено на російській мові. Згідно ст.2 Закону України "Про мови в Українській РСР" державною мовою Української РСР є українська, а згідно ст.4 вказаного Закону мовами міжнаціонального спілкування в Українській РСР є українська, російська та інші мови.

Згідно з положенням Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (Україна приєдналась до зазначеної Хартії Законом України від 15.03.2003р.) зокрема, підпунктом "с" п.1 ст.13 Хартії встановлено, що сторони зобов'язуються в межах своєї країни запобігати практиці, яка заважає використанню регіональних мов або мов меншин в економічній або соціальній діяльності.

         Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

        Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України. ( абз.2 п.1 рішення Конституційного Суду України від 14.12.99р. справа № 1-6/99).

     Проводячи системний аналіз чинного законодавства щодо визначення та унормування     питання про мову, якою мають складатися рішення суб’єктів владних повноважень суд виходить до висновку про можливість застосування російської мови при складенні органами влади рішень, враховуючи при цьому той факт, що визнання протиправним рішення суб’єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на сукупності підстав, в той час як вимога про скасування рішення владного суб’єкта за формою (мова складення документу є  складовою його форми) носить формальний характер, в той час як суд перевіряє обґрунтованість та правомірність спірного рішення відповідача не лише за формою, а й по суті.

    Згідно пункту 1 частини 1 статті 17, пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів  поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень.

   Адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання не чинним рішення відповідача – суб’єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

   Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин  і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.

        Враховуючи вищевикладене суд прийшов до висновку, що складення рішення Управління ПФУ в м. Керч АРК №153 від 13 лютого 2008р. російською мовою не суперечить чинному законодавству.

      Ніяких інших порушень крім того що рішення №153 від 13.02.2008р. оформлено російською мовою позивач не наводив, у судовому засіданні суми штрафних (фінансових) санкцій не оспорював.

       Згідно частини 2 статті 49 КАСУ,  особи,   які   беруть   участь   у   справі,   зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

          Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається  на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

       Позивач не надав суду доказів підтверджуючих протиправність оспорюваного рішення, а також не довів суду обґрунтованість позовних вимог, натомість відповідач підтвердив, що при прийнятті рішення №153 від 13.02.2008р. діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

      Отже, за таких обставин суд вважає за необхідне у позові відмовити.  

      В судовому засіданні 18.09.08р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено 23.09.2008 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У позові відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя  Окружного

адміністративного суду

Автономної Республіки Крим                                          Кушнова  А.О.