ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
ПОСТАНОВА
Іменем України
17.10.08Справа №2-а-721/08
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Заєвській Н.В.,
за участю представників сторін:
від позивача – Філічкін, Лугіна, Тимофєєва, Кірєєв, представники за дов.,
від відповідача – Звягіна, Лагун, Євтодієва, Дядик, Афанасьєв, представники за дов.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
,
за позовом Федерального державного унітарного підприємства "Приладобудівельний завод" в особі структурного підрозділу дитячого оздоровчого комплексу "Рябінка"
до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
Обставини справи: Федеральне державне унітарне підприємство «Приладобудівельний завод» в особі структурного підрозділу дитячого оздоровчого комплексу «Рябінка» (далі – позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Євпаторія (далі – відповідач), у якому просить визнати нечинними податкове повідомлення-рішення №0001282302/0 від 10.07.2008 та рішення про застосування штрафних санкцій №0000152200/0 від 11.07.2008, №0000142200/0 від 11.07.2008.
Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки здійснені відповідачем за наслідками перевірки щодо порушення позивачем вимог діючого законодавства не відповідають нормам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті», Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Під час судового розгляду справи позивач уточнив вимоги та просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001282302/0 від 10.07.2008 та рішення про застосування штрафних санкцій №0000152200/0 від 11.07.2008, №0000142200/0 від 11.07.2008.
Відповідач – Державна податкова інспекція в м. Євпаторія позов не визнав та вважає його таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач вважає, що податкове повідомлення-рішення №0001282302/0 від 10.07.2008 та рішення про застосування штрафних санкцій №0000152200/0 від 11.07.2008, №0000142200/0 від 11.07.2008 прийняти відповідно до вимог чинного законодавства України і підстави для їх скасування відсутні.
В обґрунтування свого висновку відповідач вказує на те, в порушення норм пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 №334/97-ВР, до складу валового доходу дитячого оздоровчого комплексу «Рябінка» не віднесені суми фінансування отримані від головного підприємства Федерального Державного Унітарного підприємства «Приладобудівельний завод» у розмірі 3221700 рос. руб., що в еквіваленті по курсу склало 621022,28 грн. Вказані обставини, на думку Відповідача, призвели до заниження валового доходу у 1 кварталі 2008 року, як доходу з інших джерел у вигляді, одержаної платником податку суми безповоротної фінансової допомоги.
Також відповідач вказує на порушення з боку позивача вимог Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», що виразилося у несвоєчасному надходженню іноземної валюти на рахунок дитячого оздоровчого комплексу «Рябінка».
У судовому засіданні представники позивача підтримали позов у повному обсязі та наполягали на його задоволенні з мотивів, зазначених у позові.
У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову, наполягали на тому, що оскаржувані позивачем рішення є правомірними та немає підстав для задоволення позову.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши докази у справі за їх сукупністю,суд
ВСТАНОВИВ:
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Судом встановлено, що позивач – Федеральне державне унітарне підприємство «Приладобудівельний завод» відповідно до його Статуту, затвердженого Наказом Федерального агентства з атомної енергії від 24.07.2006 №355, зі змінами та доповненнями, є юридичною особою за законодавством Російської Федерації, місцезнаходження: Російська Федерація, Челябінська обл., м. Трьохгорний, вул. Заречна, 13.
Судом встановлено, що на території України зареєстровано з 12.06.2007 представництво «ФДУП «Приборостроительный завод» під назвою «Представництво «ФДУП «Приборостроительный завод» - ДОК «Рябинка», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію, реєстраційний №ПІ-3931, виданим Міністерством економіки України від 06.03.2008. Дитячий оздоровчий комплекс «Рябинка» діє на підставі Положення затвердженого Генеральним директором ФДУП «Приборостроительный завод» (а.с.32-45), та відповідно до п.1.2.,1.4,1.5 зазначеного Положення, має статус відособленого структурного підрозділу Федерального державного унітарного підприємства «Приборостроительный завод».
Представництво «ФДУП «Приборостроительный завод» - ДОК «Рябинка» включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організації України (ЄДРПОУ), ідентифікаційний код 20706446, без права юридичної особи (Довідка Головного міжрегіонального управління статистики у м.Киві АА №178435, а.с.31).
Згідно з довідкою ДПІ у м. Євпаторії від 09.04.2008 №135/29-0 представництво «ФДУП «Приборостроительный завод» - ДОК «Рябинка», код за ЄДРПОУ 20706446, узятий на облік як платник податків в органах державної податкової служби, та зареєстровано як платник податку на додану вартість (податковий номер 207064401053), свідоцтво про реєстрацію №100111643 НБ №155126.
Виходячи з наведеного, судом встановлено, що вірна назва позивача - Федеральне державне унітарне підприємство в особі представництво «ФДУП «Приборостроительный завод» - ДОК «Рябинка», та він має право звертатися з позовом відповідно до КАС України щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України дано визначення суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи визначено Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-ХІІ, в редакції Закону України від 24.12.1993 №3813-XII, із змінами і доповненнями (надалі - Закон №509).
Статтею 4 Закону №509 визначено, що Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються Державній податковій адміністрації України. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Відповідно до ст.2 Закону №509 головним завданням державних податкових інспекцій є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів та інших платежів і неподаткових доходів (далі - податків, інших платежів) і внесків до державних цільових фондів, встановлених законодавством України.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №509, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують зокрема такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна та інше.
Відповідно до підпункту 2.1.4 п.2.1. ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-ІІІ від 21.12.2000 податкові органи визнані контролюючими органами стосовно податків і зборів (обов’язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Таким чином, вони наділені компетенцією, визначеною підпунктом 2.2.1 пункту 2.2. статті 2 Закону здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати зазначених податків.
Отже, органи державної податкової служби у відносинах з платниками податків, у тому числі Державна податкова інспекція в м. Євпаторії, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб’єктами владних повноважень.
Виходячи з наведеного, враховуючи суб’єктний склад та зміст правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, справу належить розглядати у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов’язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже “на підставі” означає, що суб’єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов’язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов’язків, встановлених законами.
“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобов’язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з’ясовує, чи використане повноваження, надане суб’єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією в м. Євпаторія проведена виїзна планова документальна перевірка представництва «ФДУП «Приборостроительный завод» - ДОК «Рябинка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 31.03.2008 року, за наслідками якої складено акт від 27.06.2008 №1252/23-2/20706446 (а.с.48-96).
Згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону №509 органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами.
При цьому відповідно до ч.4 ст.11-1 Закону №509 право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.
Частиною 9 ст.11-1 Закону №509 встановлено, що тривалість планової виїзної перевірки не повинна перевищувати 20 робочих днів, а щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів.
Судом встановлено, що відповідачем – ДПІ в м. Євпаторії проводилася з 09.06.2008 по 23.06.2008 виїзна планова документальна перевірка представництва «ФДУП «Приборостроительный завод» - ДОК «Рябинка», письмове повідомлення про проведення зазначеної перевірки надано 22.05.2008. Зазначене підтверджується актом перевірки та поясненнями представників сторін та свідчить про те, що такі дії відповідача здійснені в межах повноважень та у спосіб відзначений у Законі №509.
В ході проведеної перевірки були встановлені зокрема порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп. 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Зокрема, в акті зазначено, що до складу валового доходу не віднесені суми фінансування отримані від головного підприємства Федерального державного унітарного підприємства «Приладобудівельный завод» у розмірі 3221700 рос.руб., що в еквіваленті по курсу склало 621022,28 грн. Як зазначено в акті перевірки, вказані обставини призвели до заниження валового доходу у 1 кварталі 2008 року, як доходу з інших джерел у вигляді, одержаної платником податку суми безповоротної фінансової допомоги.
Також в акті перевірки вказано, що ДОК «Рябинка» у перевіряємому періоді необґрунтовано зменшило суму скоригованого прибутку, у зв’язку з тим що, ДОК «Рябинка» не понесло витрати на придбання майна, а отримало за рахунок фінансування від ФДУП «Приборостроительный завод». В перевіряємому періоді отримано основних засобів: у 2 кварталі 2007 року на суму 494894,49грн. в т. ч. групи 2 – 232837,21грн., 3 групи – 236884,28грн., групи 4 – 25173грн. Амортизація нарахована у 3 квартали 2007 року у сумі 41272,73грн.; у 3 кварталі було поліпшення основних засобів 1 групи на суму 119573грн., (установка металопластикових вікон і дверей та і установка грат балконих), на балансі ДОК «Рябинка» основні засоби 1гр. будівлі та споруди не числяться, нараховане амортизації у 4 квартали 2007 року у суми 39916, 64 грн.; у 4 кварталі 2007 року отримано основних засобів на суму 44919,6грн, в т.ч. 2 групи – 9093,86грн, 3 групи – 35825,74грн., нараховане амортизації у 1 кварталі 2008 року 39549,15грн.
Тобто, позивачем, в порушення вимог пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», зменшена сума скоригованого прибутку у розмірі 120738,52 грн.
Акт перевірки від 27.06.2008 №1252/23-02/20706446 був підписаний посадовими особами представництва позивача з запереченнями та один примірник акту отриманий 01.07.2008. Письмові заперечення до зазначеного акту надані ДПІ в м. Євпаторії 04.07.2008, у яких позивач заперечував проти встановлених відповідачем порушень та просив врахувати свої зауваження до акту перевірки при прийнятті податкових повідомлень-рішень та рішень про застосування штрафних санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, заперечення позивача до акту перевірки були розглянуті відповідачем та надана відповідь 09.07.2008 №12857/10/23-2 про те, що за зазначеним актом перевірки по податку на прибуток зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування за І квартал 2008 року на суму 236638грн., донарахування податку на прибуток за перевіряє мий період в сумі 126281грн., є правомірними; а також правомірними є висновки про порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків (90 днів) надходження валютних грошових коштів за надані послуги головному підприємству ФДУП «Приборостроительный завод» та про ненадання в ДУ НБУ в АР Крим декларації про наявність валютних цінностей станом на 01.01.2008.
Судом встановлено, що після розгляду заперечень позивача, на підставі акту перевірки від 27.06.2008 №1252/23-02/20706446 відповідачем були прийняти:
- податкове повідомлення-рішення №0001282302/0 від 10.07.2008, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток 154808,05грн., у тому числі основний платіж 126281грн. та штрафна (фінансова) санкція 28527,05грн., та
- рішення №0000152200/0 від 11.07.2008 про застосування штрафних санкцій 170грн.за порушення ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»,
- рішення №0000142200/0 від 11.07.2008 про застосування штрафних санкцій – пені в розмірі 107825,35грн. - за порушення ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» .
З акту перевірки вбачається та підтверджується поясненнями сторін, що підставою донарахування податку на прибуток 154808,05грн. є висновок відповідача про заниження платником податків валового доходу у 1 кварталі 2008 року на суму 3221700 рос.руб., що в еквіваленті по курсу склало 621022,28 грн., отриману від юридичної особи - головного підприємства ФДУП «Приборостроительный завод», а також про необґрунтоване здійснення амортизаційних відрахувань.
Суд вважає, що висновок про те, що позивачем порушений пп.4.1.6 п.4.1. ст.4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” є неправомірними з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать про те, що зазначені висновки відповідача засновані на тому, що суми фінансування отримані від головного підприємства ФДУП «Приборостроительный завод» у розмірі 621022,28 грн. розцінена відповідачем як суми безповоротної фінансової допомоги.
В період, що перевірявся на валютний рахунок ДОК «Рябинка» протягом 1 кварталу 2008 року від головного підприємства ФДУП «Приборостроительный завод» надійшли грошові кошти. з призначенням платежу - фінансування по кошторису на 2008 рік у розмірі 3221700рос.руб., що в еквіваленті по курсу склало 621022,28грн.
Судом встановлено, що ДОК «Рябинка» має статус відособленого структурного підрозділу Федерального державного унітарного підприємства «Приборостроительный завод», що наділено майном юридичної особи і діє на підставі Положення про структурний підрозділ, яке затверджено Головним підприємством. Крім того, ДОК «Рябинка» є постійним представництвом нерезидента – Федерального державного унітарного підприємства «Приборостроительный завод» в Україні, через яку юридична особа – нерезидент здійснює господарську діяльність на території України, яке несе відповідальність за їх діяльність.
Суд зазначає, що філії і представництва не є юридичними особами, наділяються підприємством майном і діють відповідно до положення про них.
Отже, судом встановлено, що ДОК «Рябинка» грошові кошті, які надійшли від головного підприємства, були надані для виконання мети підприємства.
Приписами пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку і суму амортизаційних відрахувань. Пунктом 4.1 Закону визначено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
В силу пункту 1.32 статті 1 вищевказаного Закону господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Отримання філіалом від юридичної особи основних засобів для здійснення діяльності в інтересах юридичної особи та від його імені не може бути розглянуто як господарська діяльність філії, яка направлена на отримання прибутку (доходу) та й в загалі не може бути видом діяльності.
Пунктом 1.3 Положення про представництво ФДУП «Приборостроительный завод» - ДОК «Рябинка» на території України філію встановлено, що основною метою Представництва є створення благоприємних умов для організації оздоровлення і відпочинку робітників ФДУП «Приборостроительный завод», в межах реалізації якої здійснює види діяльності (функції), вказані у пункті 6 Положення.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход – загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.
Суд зазначає, що норми пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 та пп.1.22.1 п.1.22 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містять положень про те, що до складу валових доходів підлягають включенню «суми фінансування».
Підпунктом 4.2.6 п.4.1ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді та ін.
Абзацом другим п.1.22.1 ст.1 вищевказаного Закону встановлено, що Безповоротна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.
З аналізу наведеної норми Закону випливає, що така передача коштів без компенсації або без передбачення її повернення, яка є безповоротною фінансовою допомогою, повинна здійснюватися на підставі цивільно-правових угод (договорів) та обов’язково факт такої передачі коштів повинен бути обумовлений операцією, яка передбачає перехід права власності на такі кошти, тобто повинен бути обумовлений правочином і тягти за собою перехід права власності.
Оскільки передача грошових коштів між нерезидентом - юридичною особою і його структурним підрозділом не заснована на операції і не передбачає передачу права власності на це майно, то вказана операція не може брати участь у формуванні валового доходу платника податку на прибуток – ДОК «Рябинка». ДОК «Рябинка» є постійним представництвом нерезидента ФДУП «Приборостроительный завод» в Україні, через яку юридична особа - нерезидент здійснює господарську діяльність на території України.
Відповідно до пункту 7 статті 3 Господарського кодексу України відношення суб'єкта господарювання з своїми структурними підрозділами є внутрішньогосподарчими відносинами і на цій підставі ці відносини не можуть бути кваліфіковані як цивільно-правові відносини на основі письмових або усних операцій.
Оскільки передача грошових коштів між нерезидентом – юридичною особою і його структурним підрозділом не заснована на операції, яка передбачає передачу права власності на це майно (кошти), то вказана операція не може брати участь у формуванні валового доходу платника податку на прибуток – представництва Федерального державного унітарного підприємства «Приборостроительный завод» - ДОК «Рябинка».
Відповідно до пп.2.1.4 п.2.1 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платниками податку є постійні представництва нерезидентів, які одержують доходи з джерел їх походження з України, доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, одержані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України.
Вичерпний перелік доходів, які вважаються одержаними нерезидентом з джерелом їх походження з України, вказаний в п.13.1 ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно абзацу "й" п.13.1 ст.13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"доходами, одержаними нерезидентом з джерелом їх походження з України, визнаються "інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України".
Операція перерахування грошових коштів юридичною особою - нерезидентом на користь свого відокремленого підрозділу, що є його постійним представництвом в Україні, не може розглядатися як господарська діяльність, яка спрямована на отримання доходу на користь цієї особи. Отже, грошові кошти, передані нерезидентом - юридичною особою структурному підрозділу ДОК «Рябинка» явно не з джерелом походження з України і цю операцію неможливо розглядати як господарську діяльність постійного представництва нерезидента на території України, спрямовану на отримання доходу на користь позивача. Грошові кошти, передані нерезидентом - юридичною особою структурному підрозділу не відповідають критеріям визнання їх доходом, оскільки не приводять до збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу нерезидента - юридичної особи.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в України» економічна вигода - це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використовування активів.
Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не дає визначення значення терміну «дохід», тому, враховуючи норму п.1.43 ст.1 зазначеного Закону, визначення терміну «дохід» в даному випадку, правомірно використовувати в значеннях, визначених національними положенням (стандартами) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО).
«доходи – збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до збільшення власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників)» - п. 3 П(С)БО1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом фінансів України від 31.03.1988 №87, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.99 р. за №391/3684.
Згідно з п.5 П(С)БО15 «Дохід», затвердженого наказом МФУ від 29.11.1999 №290, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153, дохід признається при збільшенні активу або зменшення зобов'язання, яким обумовлено зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Відповідно до приписів Інструкції по застосуванню Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №291, на субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки» ведеться облік внутрішньогосподарських розрахунків з виробничими одиницями і господарствами, виділеними на окремий баланс, за взаємним відпуском матеріальних цінностей; реалізацією продукції, робіт, послуг; передачею витрат загально управлінської діяльності; виплатою заробітної плати працівникам цих господарств; за іншими видами розрахунків. Передача активів (основних засобів, готової продукції, товарів тощо). Від одного підрозділу (філії) іншому, виділеному на окремий баланс, відображається за кредитом рахунків обліку відповідних активів і дебетом субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки», а їх одержання – зворотною кореспонденцією цих рахунків.
Таким чином, суд вважає, що надходження від Федерального Державного Унітарного підприємства «Приладобудівельный завод» грошових коштів на рахунок, відкритий ДОК «Рябинка» в уповноваженому банку, не може бути визнано доходом у вигляді безповоротної фінансової допомоги, одержаним нерезидентом з джерелом його походження з України, оскільки: таке надходження здійснюється в межах єдиного балансу підприємства – нерезидента, до складу якого входять і окремі баланси його структурних підрозділів; не спричиняє за собою зміни величини активів або зобов'язань підприємства; не тягне за собою ріст власного капіталу суб'єкта господарської діяльності – Федерального Державного Унітарного підприємства «Приладобудівельний завод», а тим більше – ДОК «Рябинка».
Також суд дійшов висновку про неправомірність висновку відповідача про наявність порушень пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з наступного.
В акті перевірки відповідач вказує на те, що ДОК «Рябинка» в порушення вимог пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у перевіряємому періоді необґрунтовано зменшило суму скоригованого прибутку, у зв’язку з тим що, ДОК «Рябінка» не понесло витрати на придбання майна, а отримало за рахунок фінансування від ФДУП «Приладобудівельний завод», тобто необґрунтовано зменшило суму скоригованого прибутку у розмірі 120738,52грн.
Суд вважає даний висновок відповідача необґрунтованим у зв’язку з наступним.
Відповідно до пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.
Підпунктом 8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено які витрати не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування.
Протягом всього періоду, за який була проведена перевірка, ДОК «Рябинка» були придбані основні засобі, призначенням яких є їх використання у господарської діяльності, а також були понесені витрати на проведення поліпшення основних заходів, які також використовуються у господарської діяльності, як витрати на придбання основних заходів та проведення поліпшення були здійсненні ДОК «Рябинка» у вигляді витрачання коштів в оплату постачальникам і підрядникам за отримане обладнання та виконані роботи.
Основні фонди отримані ДОК «Рябинка» безпосередньо від постачальників, всі придбанні ДОК «Рябинка» основні фонди призначені для використання в господарської діяльності, придбані з метою якісного та комфортного обслуговування відпочиваючих у зв’язку з чим не можуть бути класифіковані «невиробничі фонди».
В силу п.1.17 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» постійне представництво нерезидента в Україні діє від імені нерезидента та з метою оподаткування утримує (зберігає) запаси товарів, що належать нерезиденту.
Основні фонди як матеріальні активи відповідно до п.1.6. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є товаром.
Оскільки представництво нерезидента, здійснюючи діяльність від імені нерезидента України господарську діяльність та використовуючи при цьому основні фонди, є платником податку на прибуток, то визначення об’єкту оподаткування повинно здійснюватися за загальними правилами, встановленими ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тобто з урахуванням амортизаційним відрахувань.
В наслідок чого, понесені ДОК «Рябинка» витрати на придбання та проведення всіх видів ремонту основних фондів, які призначені для використовування у господарської діяльності, підлягають амортизації.
Таким чином, на думку суду, суми амортизації, нараховані позивачем, обґрунтовані та зроблені в межах амортизаційних відрахувань, встановлених ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Також, суд не вбачає порушень з боку позивача ст.1 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» та застосування штрафних санкцій в розмірі 107825,35грн.
На сторінки 49 акту перевірки (а.с.96) відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем строків розрахунків в зовнішньоекономічної діяльності, передбачених ст.1 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті», що виразилося у несвоєчасному надходженню валютних коштів за надані, на думку відповідача, послуг Федерального державного унітарного підприємства «Приборостроительный завод» (Росія).
Згідно з ст.1 Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, яка діяла на момент перевірки) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.
З метою здійснення валютних операцій згідно зі приписами Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993 року суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України признані резидентами, а юридичні особи з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, - є нерезидентами.
Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.1991 «зовнішньоекономічна діяльність» - діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) - матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
Іноземні суб'єкти господарської діяльності - суб'єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.
Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності - установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.
Оскільки суб’єктами господарської діяльності в Україні відповідно до ст.55 Господарського Кодексу України можуть бути визнані тільки юридичні особи або фізичні особи – підприємці, то діяльність представництва іноземного суб’єкта господарювання відносно свого головного підприємства – іноземного суб’єкта господарювання не може бути визнана зовнішньоекономічною діяльністю.
Також судом встановлено, що контракти на надання послуг з організації відпочинку працівникам федерального державного унітарного підприємства «Приборостроительный завод» в ДОК «Рябинка» не укладались, так як відпочинок таких працівників - це основний від діяльності структурного підрозділу заводу, для чого був створений ДОК «Рябинка», у зв’язку з чим вести мову про виникнення будь-яких цивільних прав та обов’язків не можливо.
Крім того, як вже зазначалося судом, відношення суб’єкта господарювання з його структурними підрозділами є внутрігосподарськими (п.7 ст.3 ГКУ). Внутрігосподарські відношення між Федеральним державним унітарним підприємством «Приборостроительный завод» і його структурним підрозділом ДОК «Рябинка» визначені Положенням про Представництво «Федерального державного унітарного підприємства «Приборостроительный завод», яке є в матеріалах справи.
Відповідно до приписів Положення про ДОК «Рябинка» основною метою функціонування ДОК «Рябинка» є створення умов для організації сімейного відпочинку, оздоровлення та лікування працівників ФДУП «Приборостроительный завод», членів їх сімей, а також сторонніх фізичних осіб.
Цім Положенням не передбачено здійснення ФДУП «Приборостроительный завод» плати за послуги, які надані працівникам ФДУП «Приборостроительный завод» на користь ДОК «Рябинка», виходячи з чого визнання у бухгалтерському звіті вартості послуг у сумі, визнаної відповідачем розрахунковим шляхом з метою розрахунку суми податку на прибуток яка належить до сплати, доходом від реалізації послуг, суперечить нормам П(С)БО3.
Для розрахунку пені відповідачем були взяти дані які не підтверджуються первісними документами.
Визнання вартості послуг розрахунковим засобом, як то було зроблено відповідачем, не передбачено жодним нормативним документом.
Застосування вимог Закону України «Про здійснення розрахунків в іноземній валюті» до внутрігосподарських розрахунків між головним підприємством та структурним підрозділом неможливо, так як усі розрахунки ведуться останнім на субрахунку 683 «Внутрішньогосподарські розрахунки» рахунку 683.
Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що сума в розмірі 1740630,11грн. не може бути визначена як виручка в іноземній валюті, яка підлягає зарахуванню на рахунок ДОК «Рябинка».
З цієї причини неправомірно застосування вимог статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», оскільки дебіторська заборгованість Федерального Державного Унітарного підприємства «Приборостроительный завод» внутрігосподарським взаєморозрахункам не є простроченою дебіторською заборгованістю покупця-нерезидента, яку потрібно декларувати.
Суд враховує заперечення відповідача щодо належності наданого позивачем доказу аудиторського висновку про результати проведення економіко-правовий експертизи в рамках договору №102 від 14.07.2008, укладеного з Представництвом «ФДУП «Приборостроительный завод» ДОК «Рябинка», та вважає, що такий доказ є належним до предмету доказування у справі, але не може бути визнаний допустимим, враховуючи що предметом спору у справі є рішення суб’єкту владних повноважень.
Суд критично оцінює посилання відповідачем в обґрунтування здійснених за результатами перевірки донарахувань пункту 3.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначено, що суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку, та при цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.
Суд зазначає, що відповідно до п.18.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до п.1 ст.7 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, яка ратифікована Законом України №369/95-ВР від 06.10.95 (далі – Угода), прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується постійного представництва.
Згідно з п.3 ст.7 Угоди у визначенні прибутку постійного представництва допускається віднімання витрат, понесених для цілей постійного представництва, включаючи управлінські та загальноадміністративні витрати, незалежно від того чи понесені ці витрати в Державі, де міститься постійне представництво, чи за його межами. У будь-якому випадку такі витрати не повинні включати будь-які суми, що сплачуються (інакше, ніж покриття витрат, що дійсно мали місце) постійним представництвом підприємству або його іншому підрозділу як роялті, гонорар або інші постійні платежі за користування патентами або іншими правами, або як комісійні за надані особливі послуги чи управління, чи, виключаючи банки, як проценти за позику, надану підприємством постійному представництву.
Пунктом 3 ст.22 Угоди визначено, що оподаткування постійного представництва, яке підприємство Договірної Держави має в другій Договірній Державі, не повинно бути менш сприятливим у цій другій Державі, ніж оподаткування підприємств цієї другої Держави, які здійснюють подібну діяльність у цій другій Державі.
Сторонами у справі не заперечується про незастосування вимог п.4.6.1 п.4.6. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» щодо оподаткування внутрігосподарчих операції між резидентами України – юридичними особами та їх відокремленими структурними підрозділами (філіями, представництвами) без прав юридичної особи.
Суд враховує, що рішення, дії суб’єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб’єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб’єкта, визначених законом.
Суд також враховує, що суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що дії відповідача, які виявилися у проведенні перевірки, за результатами якої позивачу необґрунтовано донараховані податкові зобов’язання зі сплати податку на прибуток, нараховані фінансові санкції, не можуть бути визнані такими, що вчинені на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
У зв’язку зі складністю справи вступна та резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 17 жовтня 2008 року. Постанова складена у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України 22 жовтня 2008 року.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 94, 150-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Євпаторія №0001282302/0 від 10.07.2008, рішення про застосування штрафних санкцій №0000152200/0 від 11.07.2008, рішення про застосування штрафних санкцій №0000142200/0 від 11.07.2008.
3. Стягнути на користь Федерального державного унітарного підприємства «Приладобудівельний завод» в особі структурного підрозділу дитячого оздоровчого комплексу «Рябінка» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40грн.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського адміністративного апеляційного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Циганова Г.Ю.