ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
25 липня 2013 року 10:09 № 826/10211/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Гарника К.Ю., при секретарі судового засідання Непомнящій А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міськбуд-4"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби
про скасування податкового повідомлення-рішення №0003772220 від 18.04.2013
ВСТАНОВИВ:
01 липня 2013 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Товариство з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 18 квітня 2013 року № 0003772220.
Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятими на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтрубомонтаж», не надано. Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представником позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій вищезазначений контрагент був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.
Представник відповідача у судовому засіданні 25 липня 2013 року адміністративний позов не визнав, доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта від 08 квітня 2013 року № 197/1-22-20-37165641 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» щодо підтвердження господарських відносин платників податків з ТОВ «Спецтрубомонтаж» (код ЄДРПОУ 31939034) за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що на підставі наказу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва ДПС від 05 квітня 2013 року № 852 та повідомлення про проведення перевірки від 05 квітня 2013 року № 4388/10/22-2011, згідно підпункту 75.1.2, пункту 75.1., статті 75, підпункту 78.1.1., пункту 78.1., статті 78 Податкового кодексу України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд - 4» (код за ЄДРПОУ 37165641) ) щодо підтвердження господарських відносин платників податківців з ТОВ «Спецтрубомонтаж» (код ЄДРПОУ 31939034) за період з 01 жовтня 2012 року по 31 жовтня 2012 року, за результатами якої складено акт перевірки 08 квітня 2013 року № 197/1-22-20-37165641.
Як висновок проведеної перевірки, податковим органом встановлено порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 177 333, 00 грн.
Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 18 квітня 2013 року № 0003772220 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.1, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України Товариству з обмеженою відповідальністю «Міськбуд - 4» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 177 333, 00 грн.
Зазначені порушення в Акті перевірки обґрунтовані наступним: ДПІ у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби отримано від ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 749/2240/31939034 від 26 лютого 2013 року акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Спецтрубомонтаж» податковий номер 31939034 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року, яким встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих ставів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).
Вказана інформація, на думку відповідача, свідчить, що правочини здійсненні між ТОВ «Міськбуд-4» та ТОВ «Спецтрубомонтаж» здійснені без волевиявлення уповноваженої особи підприємства, а отже ТОВ «Міськбуд-4» порушено статті 228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам :суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.
На думку позивача, висновок акту перевірки спростовуються первинною документацією, наявною в матеріалах справи, а спірне податкове повідомлення - рішення є неправомірними та підлягає скасуванню.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Міськбуд-4» та ТОВ «Спецтрубомонтаж», обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).
Судом встановлено, що 17 вересня 2012 року та 01 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтрубомонтаж» (Субпідрядник) укладено Договори субпідряду № 17/4/М та № 156/К, за умовами яких Генпідрядник доручає, а Субпідрядник приймає на себе зобов'язання по виконанню своїми силами і доручений комплекс будівельно-монтажних робіт на об'єкті: Будівництво житлових будинків та об'єктів соціально-побутового призначення: комплексного благоустрою території для суспільних потреб у 2-му мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва (четверта черга забудови, житловий будинок на ділянці № 8А-перший пусковий комплекс, секції 1,2,3,4), а саме: влаштування монолітного каркасу та влаштування наружних, внутрішніх стін, перегородок у відповідності «до умов договору, згідно проектно-кошторисної документації на об'єкт, державними будівельними нормами (ДБН), з високою якістю, та здати виконані роботи Генпідряднику у закінченому вигляді.
Відповідно до пункту 2.1. Договору № 17/4/М від 17 вересня 2012 року вартість БМР за 1 кв.м. монолітного каркасу з опалубкою складає 650, 00 грн. з ПДВ.
Відповідно до пункту 2.1. Договору № 156/К від 01 жовтня 2012 року вартість БМР, які підлягають виконанню Субпідрядником, орієнтовно складає 2 000 000 грн. з ПДВ, згідно Додатку №1, що є невід'ємною частиною договору і яка уточнюється на підставі актів виконаних робіт.
Як стверджує позивач, в жовтні місяці 2012 року роботи які проводив ТОВ «Спецтрубомонтаж» згідно вищевказаних договорів були виконані своєчасно та в повному обсязі.
На виконання договору субпідряду від 17 вересня 2012 року № 17/4/М складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року на загальну суму 750 994, 80 грн. та акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року на 750 994, 80 грн.
На виконання договору субпідряду від 01 жовтня 2012 року № 156/К складено довідку про вартість виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року на загальну суму 313 002, 00 грн. та акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року на суму 313 002, 00 грн.
При цьому, Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецтрубомонтаж» виписано позивачу податкові накладні № 98 від 23 жовтня 2012 року на суму 230000,00 грн.; № 187 від 30 жовтня 2012 року на суму 50 000,00 грн.; № 189 від 30 жовтня 2012 року на суму 150 000,00 грн.; № 193 від 31 жовтня 2012 року на суму 313 000,00 грн.; № 194 від 31 жовтня 2012 року на суму 321 000,00 грн.
Оплата за надані послуги здійснювалась в порядку безготівкового розрахунку, що підтверджують платіжні доручення та відповідні виписки банку, копії яких долучені до матеріалів справи.
Згідно видаткових накладних, позивачем впродовж жовтня 2012 року купувались будівельні матеріали для виконання будівельно-монтажних робіт на об'єкті: Будівництво житлових будинків та об'єктів соціально-побутового призначення: комплексного благоустрою території для суспільних потреб у 2-му мікрорайоні житлового масиву Позняки у Дарницькому районі міста Києва (четверта черга забудови, житловий будинок на ділянці № 8А-перший пусковий комплекс, секції 1,2,3,4), а саме: влаштування монолітного каркасу та влаштування наружних, внутрішніх стін, перегородок у відповідності «до умов договору, згідно проектно-кошторисної документації на об'єкт, державними будівельними нормами (ДБН).
При цьому, матеріали справи містять копію ліцензії, виданої Державною архітектурно-будівельною інспекцією України Товариству з обмеженою відповідальністю «Спецтрубомонтаж» на здійснення господарської діяльності, пов'язаною із творенням об'єктів архітектури та копію Дозволу Територіального управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області № 049.10.63-45.21.1 на початок виконання робіт підвищеної небезпеки.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.
Як вбачається з обставин справи, позивачем задекларовано податок на додану вартість за жовтень 2012 року на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Спецтрубомонтаж», у зв'язку з отриманням послуг.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Податковий кодекс України передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження податковими накладними або оформлення з порушенням вимог чи не підтвердження митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6 статті 198).
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «Спецтрубомонтаж» - був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку (свідоцтво № 200055015) та перебував на обліку в ДПІ у Дзержинському районі міста Харкова за № 13511, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг; в свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.
Вирішуючи питання про реальність операцій з поставки товару та робіт й питання використання їх у власній господарській діяльності, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Судом встановлено, що ТОВ «Міськбуд-4» зареєстроване за № 10681020000026214 від 30 червня 2010 року у Голосіївській районній державній адміністрації м. Києва. Місцезнаходження суб'єкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: м. Київ, вул. Червонопрапорна буд. 28, згідно договору оренди приміщення №б/н від 01 листопада 2011 року укладеного з ВАТ «Трест «Міськбуд - 4» про оренду нежитлового приміщення площею 20,0 КВ.М.
Матеріали справи підтверджують, що 30 вересня 2011 року між позивачем та Акціонерним товариством холдинговою компанією «Київміськбуд» укладено договір підряду № 193 «на виконання робіт з будівництва житлових будинків та об'єктів соціально побутового призначення; комплексного благоустрою території для суспільних потреб у 2-му мікрорайоні житлового масиву Лозняки у Дарницькому районі м. Києва (четверта черга забудови, житловий будинок № 8А-перший пусковий комплекс, секції 1,2,3,4)».
Згідно пункту 1.3. зазначеного договору початок виконання робіт - жовтень 2011 року, закінчення робіт - жовтень 2013 року.
Згідно пункту 1.4. договору - строк заселення житлового будинку - грудень 2013 року.
Відповідно до календарного графіку (додаток № 3 до договору підряду №193 від 30 вересня 2011 року) позивач повинен був провести наступні роботи та в такі строки: улаштування монолітного каркасу (підвал, 1-24 поверх, техповерх, горище) - в період з січня 2012року по грудень 2012 року включно; мурування зовнішніх, внутрішніх стін та перегородок (підвал, 1-24 поверх, техповерх, горище) - в період з березня 2012 року по лютий 2013 року включно.
Як стверджує представник позивача, з метою своєчасного будівництва об'єкту, та подальшою його здачею в експлуатацію у встановлені строки, між позивачем та ТОВ «Спецтрубомонтаж» (Субпідрядник) в 2012 році були укладені наступні договори: - договір субпідряду від 17 вересня 2012 року №17/4/М - влаштування монолітного каркасу; - договір субпідряду від 01 жовтня 2012 року № 156/К - влаштування наружних та внутрішніх стін та перегородок.
Як вже зазначалось, можливість виконувати зазначені будівельні роботи в жовтні 2012 року саме субпідрядною організацією - ТОВ «Спецтрубомонтаж» підтверджується ліцензією на будівельні роботи терміном дії з 08 серпня 2012 року по 08 серпня 2017 року, дозволом на початок виконання робіт підвищеної небезпеки терміном дії з 28 січня 2010 року по 28 січня 2013 року.
Матеріали справи свідчать, що відповідно до пункту 4.1.3. договорів укладених з ТОВ «Спецтрубомонтаж» саме позивач постачав на об'єкт необхідні матеріали і конструкції у визначеній Сторонами договору кількості, номенклатурі і в строки, що забезпечували своєчасне виконання робіт Субпідрядником - ТОВ «Спецтрубомонтаж».
Придбання Позивачем необхідних будівельних матеріалів з метою забезпечення своєчасного виконання Субпідрядником будівельних робіт підтверджується видатковими накладними за період жовтень 2012 року.
Крім цього, протягом жовтня 2012 року постачання на об'єкт будівельної суміші (БСГ В3О Р4 F200 W6) здійснювало ПАТ «Завод ЗБК ім. С.Ковальської», що підтверджується товарно-транспортними накладними складеними в жовтні 2012 року.
На підтвердження динаміки будівництва об'єкту позивачем складено фото фіксацію поетапного виконання комплексу будівельних робіт починаючи з жовтня 2012 року по липень 2013 року.
Таким чином, суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Спецтрубомонтаж» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.
При вирішенні даного спору суд притримується позиції, що у разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Судом також враховано вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Спецтрубомонтаж» було зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірним операціям, та доказів відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань, відповідачем до суду не надано.
Крім того, суд звертає увагу, що порушення податкового законодавства з підприємств по ланцюгу постачання не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.
Стосовно висновків Акта перевірки про нікчемність укладених правочинів, суд звертає увагу на наступне.
Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає ,що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Відповідачем не наведено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Спецтрубомонтаж», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
Податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагент був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
На думку суду, позивач, як Замовник послуг, не може нести відповідальність ні за несплату податків виконавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за умови необізнаності щодо неї.
Суд звертає увагу, що дані податкової звітності контрагентів про відсутність основних засобів не можуть бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.
Враховуючи викладене, суд вважає, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Спецтрубомонтаж», а висновки Акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій є протиправним.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 18 квітня 2013 року № 0003772220 є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Міськбуд-4» підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» задовольнити.
2. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби від 18 квітня 2013 року № 0003772220.
3. Судові витрати в сумі 2294, 00 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міськбуд-4» за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.Ю. Гарник
Повний текст постанови виготовлено 29.07.2013 року.