АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа №2015/2-709/11 Головуючий

Провадження № 22-ц/790/4963/2013 1-ї інстанції: Юхименко О.М. Категорія: трудові Доповідач: Трішкова І.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2013 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Трішкової І.Ю.,

суддів: Крилової Т.Г., Кірсанової Л.І.,

при секретарі - Асєєвій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Івашківський спиртзавод", на рішення Золочівського районного суду Харківської області від 11 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" про поновлення на роботі, про стягнення заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому, уточнивши позовні вимоги, просив скасувати наказ №175-к від 07.10.2011 року про його звільнення з посади інженера з охорони праці по закінченню трудового договору згідно п.2 ст.38 КЗпП України, поновити його на посаді заступника директора по постачанню та збуту зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 50 220,40 гри., а також просив зобов'язати ДП "Івашківський спиртзавод" відшкодувати моральну шкоду в сумі 7000 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 900 грн., посилаючись на те, що 12.06.2008 року його прийнято на посаду заступника директора по постачанню та збуту. 01.06.2011 року його переведено на посаду тимчасово виконуючого обов'язки інженера з охорони праці. 07.10.2011 року його звільнено з посади по закінченню трудового договору згідно п.2 ст.38 КЗпП України. При цьому заяви про звільнення до адміністрації підприємства він не подавав, з наказом не ознайомлений, хоча трудову книжку отримав 07.10.2011 року, розрахунок з ним проведено не було. Вважає, що його звільнення незаконне та необгрунтоване з тих підстав, що його було прийнято на посаду заступника директора по постачанню та збуту безстроково, але його змусили написати заяву про переведення, тому вважає наказ про переведення незаконним. Окрім того, переведення на посаду тимчасово виконуючого обов'язки інженера з охорони праці також не може вважатися укладенням строкового договору у розумінні ч.2 ст.23 КЗпП. Розмір компенсації за час вимушеного прогулу - з 08.10.2011 року по 11.06.2013 р.р. склав 50 220,40 грн. Також незаконним звільненням позивачеві спричинено моральну шкоду, яка полягає в тому, що він переніс моральні страждання, нервове потрясіння, що порушило його нормальний перебіг життя та вимагало додаткових зусиль для його організації, змушує затрачувати зусилля та час для поновлення на роботі, тимчасово позбавило постійного заробітку та засобів для нормального існування. В зв'язку з відсутністю постійного місця роботи за фахом він втрачає свою професійну працездатність та навики. З огляду на викладене ОСОБА_2 оцінює спричинену йому моральну шкоду в розмірі 7000 грн.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечували в повному обсязі, наполягаючи на тому, що звільнення ОСОБА_2 проведено правомірно, оскільки позивач написав заяву про його переведення на посаду тимчасово виконуючого інженера з охорони праці. 01.07.2011 року ОСОБА_2 виявив бажання подовжити термін тимчасового виконання обов'язків на даній посаді, внаслідок чого наказом №90-к від 01.07.2011 р. внесено зміни до попереднього наказу в частині подовження терміну тимчасового виконання обов'язків до 07.10.2011 року.

На час звернення позивача з заявою про переведення на посаду тимчасово виконуючого обов'язку інженера з охорони праці, завод простоював більше трьох років, на виробництві люди не працювали, продукція не вироблялася, заробітна плата не виплачувалася. Шляхом видачі наказу №175-к від 07.10.2011 року директор ДП "Івашківський спиртзавод" здійснив вимогу щодо припинення трудових відносин ОСОБА_2, які тривали на умовах тимчасового трудового договору.

Рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 11 червня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Скасований наказ ДП "Івашківський спиртзавод" №175-К від 07.10.2011 року про звільнення ОСОБА_2 з посади інженера з охорони праці по закінченню трудового договору згідно п.2 ст. 38 КЗпП України.

ОСОБА_2 поновлений на посаді заступника директора по постачанню та збуту ДП "Івашківський спиртзавод".

З ДП "Івашківський спиртзавод" на користь ОСОБА_2 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 50 220,40 грн., моральну шкоду в розмірі 7000 грн.; понесені витрати на правову допомогу у розмірі 900 грн..

Додатковим рішенням Золочівського районного суду Харківської області від 11 червня 2013 року з ДП "Івашківський спиртзавод" стягнуто судовий збір в сумі 686 грн.90 коп.

Визначено про негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

В апеляційній скарзі представник ДП "Івашківський спиртзавод" просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що мав місце примус до написання заяви про переведення, як це стверджував ОСОБА_2, оскільки маючи постійну роботу з належною оплатою та умовами праці, позивач за власною волею не змінював би на тимчасову роботу.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що 12.06.2008 року на підставі наказу № 211-к від 12.06.2008 року ОСОБА_2 прийнято до ДП "Івашківський спиртзавод" на посаду заступника директора з постачання та збуту. 01.06.2011 року за наказом № 45-к від 01.06.2011 року його переведено тимчасово виконуючим обов'язки інженера з охорони праці. Дане переведення відбулося на підставі власноручно написаної заяви ОСОБА_2, про що зроблений запис у трудовій книжці. Позивач був ознайомлений з наказом і не оскаржив його.

01.07.2011 року ОСОБА_2 подав заяву про продовження терміну перебування на посаді тимчасово виконуючого обов'язки інженера з охорони праці. Наказом №90-к дана заява була задоволена. Після цього позивач двічі подавав заяви про продовження терміну перебування на посаді.

Частиною 1 ст.32 КЗпП України передбачена можливість переведення робітника на іншу посаду на тому же підприємстві тільки за згодою останнього.

Заяви ОСОБА_2, а також підписи про ознайомлення з наказами свідчать про те, що з боку працівника була згода на переведення на іншу посаду.

Висновки суду про те, що ОСОБА_2 примусили писати заяви про переведення на іншу посаду та про продовження терміну перебування на посаді, є безпідставними, оскільки доказів таких доводів суду не надано.

Натомість твердження про те, що завод простоював і знаходився в стадії банкрутства сторонами не оспорюється.

З Постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 року № 672 "Про утворення Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості" і Додатку до постанови №2 вбачається, що ДП "Івашківський спиртзавод" підлягав реорганізації шляхом виділу майна.

Відповідно довідки ДП "Івашківський спиртзавод" №34 від 17.01.2013 року Захаренко М.І. займає посаду т.в.о. директора заводу з 01.06.2011 року і постійно продовжує перебування на посаді згідно наказів концерну "Укрспирт" про продовження терміну перебування на посаді.

Вищезазначене підтверджує пояснення представника відповідача про те, що адміністрація була змушена переводити працівників на строкові договори, оскільки були відсутні кошти на виплату заробітної плати. Крім того, у 2011 році не було відомо, чи буде взагалі в подальшому працювати підприємство.

Статтею 23 КЗпП України передбачений такий вид трудового договору як строковий.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.36 КЗпП України закінчення строку є однією з підстав припинення трудового договору( пункти 2 і 3 статті 23).

07.10.2011 року згідно наказу №175-к від 07.10.2011 року ОСОБА_2 звільнено в зв'язку із закінченням трудового договору у відповідності до п.2 ст.36 КЗпП України.

Статтями 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач не надав жодних доказів того, що переведення його на строкову роботу було незаконним, не оспорював накази про переведення.

Оскільки незаконність переводу на строкову роботу позивача в судовому засіданні не доведена, підстави для скасування наказу №175-к від 07.10.2011 року про звільнення ОСОБА_2 відсутні.

В червні 2013 року позивач уточнив позовні вимоги і просив його поновити на посаді заступника директора по постачанню та збуту, посилаючись на те, що його було переведено тимчасово.

Але оскільки ОСОБА_2 ніколи не оскаржував наказ про його переведення на посаду тимчасово виконуючого обов'язки, а навпаки, власноручно писав заяви про продовження терміну перебування на посаді, чим погоджувався з його переведенням, судова колегія вважає, що позивач погодився на укладання строкового договору, а тому вимоги про поновлення позивача саме на посаді заступника директора по постачанню та збуту є необгрунтованими.

У зв'язку з тим, що відсутні підстави для поновлення позивача на роботі, відповідно відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що заборгованість по заробітній платі ОСОБА_2 повністю сплачена 17.09.2012 року, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

За таких обставин судова колегія вважає, що рішення суду є необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з ухваленням рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Також підлягає скасуванню додаткове рішення суду від 20.06.2013 року, яким стягнутий з відповідача судовий збір та звернуто до негайного виконання рішення суду щодо поновлення на роботі та стягнення місячної заробітної плати.

Керуючись ст.ст. 303, 307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Івашківський спиртзавод" задовольнити.

Рішення Золочівського районного суду Харківської області від 11 червня 2013 року та додаткове рішення Золочівського районного суду Харківської області від 20 червня 2013 року скасувати.

ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Рішення судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності рішенням.

Головуючий:

Судді: