Справа  №  2-3273/07

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ       УКРАЇНИ

06.02.2007 року Приморський районний  суд м.   Одеси у складі:

Головуючого - судді Нікітіної С.  Й.

При секретарі - Виноградовій І.В.,   розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморської районної адміністрації м.   Одеси про визнання права власності на реконструйоване нежиле приміщення, 

ВСТАНОВИВ:

В суд звернувся ОСОБА_1 і просить визнати за ним право власності на реконструйоване нежиле приміщення офісу магазину,   площею 66,  56 кв.м.   з виносом вхідної двері на фасад двору та збільшення загальної площі шляхом приєднання нежилого приміщення підвалу,   площею 61,  55 кв.м.  ,   що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і зобов'язати КП ОМБТІ та РОН зареєструвати це право власності.

Позивач посилається на те,   що він є власником АДРЕСА_1.

В процесі експлуатації квартири позивачем проведена реконструкція приміщення,   яка полягає в переобладнанні квартири під офіс-магазин з частковим демонтажем раніше існуючих усередині будівельних конструкцій з виносом вхідної двері на фасад двору та збільшення загальної площі шляхом приєднання нежилого приміщення підвалу,   площею 61,  55 кв.м. 

Реконструкція і збільшення площі проведені з дозволу мешканців будинку,   без порушення їх інтересів та цілісності будинку,   але без отримання дозволу на реконструкцію від органів виконавчої влади,   що змушує позивача звернутися з позовом до суду.

Представник Приморської РА м.   Одеси та третьої особи КП ОМБТІ та РОН в судове засідання не з'явилися,   повідомлені належним чином про час розгляду справи,   про поважність причин неявки суду не повідомлено. На підставі ч.4   ст.   169,     ст.     ст.   224,   225 ЦПК України суд вирішив розглянути справу заочно.

Суд,   дослідивши матеріали справи,   заслухавши пояснення позивача,   вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обгрунтованими,   доказаними і такими,   що підлягають задоволенню.

При цьому суд виходить з таких обставин.

ОСОБА_1 є власником АДРЕСА_1.

За час мешкання в квартирі,   ОСОБА_1 здійснив її переобладнання під офіс-магазин у результаті чого частково демонтовано раніше існуючі усередині будівельні конструкції з виносом вхідної двері на фасад двору та збільшено загальну площу,   шляхом приєднання нежилого приміщення підвалу,   площею 61,  55 кв.м.  ,   що підтверджено матеріалами справи.

Маючи на меті отримання права власності на підвальне приміщення,  позивач отримав від мешканців АДРЕСА_1,  згоду на передачу йому у власність спірного приміщення підвалу.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України по справі про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків від 02.04.2004 року №4-рп/2004,  ч.1  ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»,  ч.2  ст. 382 ЦК України - власники приватизованих та неприватизованих квартир мають право на допоміжні приміщення та мають право розпоряджатися тим,  що їм належить.

Згідно до ч.4  ст. 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирних будинків»,  власники володіють,  користуються та розпоряджаються вищевказаним майном у встановлених Законом та ЦК України межах.

Суд знаходить,  що дії мешканців АДРЕСА_1 за аналогією відповідають  ст. 717 ЦК України,  яка передбачає,  що згідно договору дарування одна сторона передає іншій стороні безоплатно майно у власність.

Згідно  ст.  328 ЦК України право власності виникає на підставах,  які не заборонені законом,  зокрема із правочинів.

Таким чином,  суд вважає,  що за ОСОБА_1 належить визнати право власності на нежиле приміщення підвалу,  площею 61, 55 кв.м. ,  що розташоване в АДРЕСА_1.

Крім того,  відповідно до листа-роз'яснення Державного комітету будівництва,  архітектури та житлової політики України від 16.04.1999 року №17/5-92 «використання приватних житлових будівель та квартир під контори (офіси). Торгові та інші побутові потреби можливо прр дотриманні Закону України «Про основи містобудування» та правил використання приміщення житлових будівель та прибудованих територій»,  затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572,  в частині недопущення обмеження інтересів інших громадян,  які мешкають у будинку,  при тому,  що такі приміщення повинні бути розміщені в цокольному,  на першому або другому поверсі та мати окремий вихід.

Суд також знаходить,  що переобладнання ОСОБА_1 своєї квартири під офіс-магазин виконане без обмеження інтересів інших громадян,  які мешкають у будинку,  не суперечить положенням  ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 року та вимогам п.19 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями,  затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 p.N572,  при цьому приміщення реконструйованої квартири розміщене на першому поверсі будинку та має окремий вихід.

Таким чином суд вважає,  що за ОСОБА_1 належить визнати право власності на реконструйоване нежиле приміщення офісу магазину,  площею 66, 56 кв.м.  з виносом вхідної двері на фасад двору та збільшення загальної площі шляхом приєднання нежилого приміщення підвалу,  площею 61, 55 кв.м. ,  що знаходиться за адресою: ОСОБА_1,  на підставі  ст.  182 ЦК

України,      зобов'язати    КП    ОМБТІ     та     РОН    зареєструвати    це    право власності.

На підставі викладеного і керуючись  ст.   ст.  213-215,  226 ЦПК України,    суд

ВИРІШИВ:

Визнати за ОСОБА_1 право власності на реконструйоване нежиле приміщення офісу магазину,  площею 66, 56 кв.м. ,  з виносом вхідної двері на фасад двору та збільшення загальної площі шляхом приєднання нежилого приміщення підвалу,  площею 61, 55 кв.м. ,  що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати КП ОМБТІ та РОН зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на реконструйоване нежиле приміщення офісу магазину,  площею 66, 56 кв.м. ,  з виносом вхідної двері на фасад двору та збільшення загальної площі шляхом приєднання нежилого приміщення підвалу,  площею 61, 55 кв.м. ,  що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана на протязі 10-и днів з дня отримання копії рішення.

На рішення протягом 10 днів з дня його проголошення може бути подано заяву про апеляційне оскарження,  а протягом 20 днів після подання заяви - апеляційну скаргу через місцевий суд.