ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

У Х В А Л А

25.07.2013 Справа № 9/132 Господарський суд Донецької області, у складі Огороднік Д.М., розглянув матеріали:

за скаргою на у справі за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" дії Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції №9/132 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт"

до відповідача:Державного підприємства "Макіїввугілля"

простягнення 950030,30 грн.

Представники сторін: від позивача: від відповідача: від ВДВС: Лакушева Є.В. - представник не з'явився; не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.06.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" звернулося до господарського суду Донецької області зі скаргою на дії (бездіяльність) Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції при примусовому виконанні наказу господарського суду у справі №9/132.

Скаржник просить суд: зобов'язати Центрально-міський відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції поновити виконавче провадження №23613796; зобов'язати начальника Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції подати до Державної казначейської служби України документи та відомості по виконавчому провадженню №23613796 про стягнення коштів з Державного підприємства "Макіїввугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт", необхідні для перерахування стягувану коштів на виконання вимоги Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Ухвалою суду від 17.06.2013 призначено судове засідання для розгляду скарги на 25.07.2013.

В судове засідання призначене на 25.07.2013, з'явився представник скаржника, який підтримав вимоги скарги та просив її задовольнити.

Представники боржника та Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, в судове засідання не з'явились, письмових пояснень по суті скарги не надали.

Скарга мотивована тим, що 01.09.2010 постановою № 23613796 Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області №9/132, провадження по якому було зупинено у зв'язку з дією Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу". 03.01.2013 виконавче провадження з виконання наказу №9/132 поновлено. 03.04.2013 року винесено постанову про зупинення виконавчого провадження на підставі п.17 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржник включений до переліку об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №987. Про постанову про зупинення провадження у справі, скаржник дізнався з листа від 10.06.2013 Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції. Скаржник не погоджується із зупиненням виконавчого провадження посилаючись при цьому на ч.1,ч.2, ч.3 ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", ч.1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", ч. 1 ст. 13 Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств", п. 7 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників", затвердженого 03.08.2011 постановою Кабінету Міністрів України №845, п. 3.15 Інструкції з організації примусового виконання рішення" №512/5 від 02.04.2012. Доводи скаржника зводяться до того, що, оскільки Законом України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" встановлена пряма заборона на звернення стягнення на майно та кошти боржника, то державний виконавець повертає виконавчий документ без виконання стягувану на підставі п. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" та протягом 10 днів з дня встановлення наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувану коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Однак в порушення вказаних норм чинного законодавства, державний виконавець цього не зробив. За таких обставин, бездіяльність державного виконавця призводить до порушення прав скаржника.

Розглянувши матеріали скарги, заслухавши пояснення стягувача, господарським судом встановлено наступне.

11.08.2010 господарським судом Донецької області прийнято рішення по справі №9/132, яким присуджено до стягнення з Державного підприємства "Макіїввугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" суму основного боргу у розмірі 798125,50 грн., пені у розмірі 46815,37 грн., 3% річних у розмірі 13912,14 грн., інфляційні витрати у розмірі 42914,55 грн., витрати по сплаті державного мита у розмірі 9485,83 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 235,64 грн.

26.08.2010 господарським судом Донецької області виданий наказ по справі №9/132 про стягнення з Державного підприємства "Макіїввугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" коштів на загальну суму 911489,03 грн.

Як вбачається з листа №136/3 від 10.06.2013, наказ господарського суду Донецької області №9/132 від 26.08.2010 пред'явлено до виконання до Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, яким і відкрито у вересні 2010 виконавче провадження з виконання наказу суду №9/132. Виконавче провадження з виконання наказу №9/132 приєднано до зведеного виконавчого провадження, яке було зупинено. 03.01.2013 зведене виконавче провадження, в яке входить виконавче провадження з виконання наказу №9/132 було поновлено.

03.04.2013 виконавче провадження з виконання наказу №9/132 постановою державного виконавця Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції було зупинено на підставі п. 17 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13.12.2012 за №1004 ДП "Макіїввугілля" включено до об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.2012 №987.

Листом від 10.06.2013 №136/3 Центрально-міський відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції повідомив про зупинення виконавчого провадження стягувача.

Відповідно до ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

За приписом ст.115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому цим кодексом та Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".

Згідно ч.1 ст.17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 30 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Обставини, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження передбачені статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі, зокрема, прийняття рішення про приватизацію вугледобувних підприємств відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" протягом трьох років з моменту завершення приватизації.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець виносить вмотивовану постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтями 37 і 38 цього Закону, яка затверджується начальником або заступником начальника відділу, якому підпорядкований державний виконавець. Постанову про зупинення виконавчого провадження з підстав, передбачених статтею 37 цього Закону, державний виконавець виносить не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови надсилається сторонам у триденний строк. Виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених, зокрема пунктом 17 статті 37 цього Закону, - на строк три роки з моменту завершення приватизації вугледобувних підприємств відповідно до Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств".

Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена у десятиденний строк в порядку, встановленому цим Законом. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом.

Протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача. Копії постанови надсилаються сторонам у триденний строк.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується стягувачем, виконавче провадження з виконання наказу 39/132, станом на момент розгляду скарги судом, постановою державного виконавця Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, зупинено на підставі п. 17 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 13.12.2012 за №1004 ДП "Макіїввугілля" включено до об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 19.09.2012 №987.

Вказана постанова державного виконавця прийнята у спосіб та порядок передбачений Законом України "Про виконавче провадження", стягувачем не оскаржувалась та є чинною.

Стягувачем не ставиться під сумнів правомірність зупинення виконавчого провадження з виконання наказу №9/132, жодних доводів щодо незаконності дій державного виконавця при винесенні постанови про зупинення виконавчого провадження, скаржником не вказано ані в скарзі ані представником в судовому засіданні. Доводи скарги зводяться до положень Закону України "Про виконавче провадження" щодо повернення виконавчого документу державним виконавцем у разі встановлення законом заборони на звернення стягнення на майно боржника.

Таким чином, станом на момент звернення скаржника до суду та станом на момент розгляду скарги судом, виконавче провадження з виконання наказу №9/132 зупинено постановою державного виконавця.

Статтею 39 Закону України "Про виконавче провадження" чітко встановлено строк на який підлягає зупиненню виконавче провадження у разу його зупинення на підставі п. 17 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" та чітко передбачені випадки поновлення виконавчого провадження, а саме після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження.

Скаржником не доведено наявність, в даному випадку обставин, а судом таких не встановлено, на підставі яких у державного виконавця виникає обов'язок поновити виконавче провадження з виконання наказу №9/132. Також слід зазначити, що скаржником не надано жодних доказів на підтвердження звернення стягувача до органу державної виконавчої служби із заявою про поновлення виконавчого провадження.

Згідно з приписами п.7 Постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" заяви, подання учасників виконавчого провадження вирішуються господарським судами мотивованими ухвалами відповідно до статей 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України. У разі визнання неправомірними рішення, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд зобов'язує їх усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює порушені права чи свободи заявника. При цьому суд не вправі зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України "Про виконавче провадження" можуть здійснюватися тільки державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

Як зазначено вище, поновлення виконавчого провадження здійснюються на підставі постанови державного виконавця. Отже, саме на орган державної виконавчої служби покладено функції щодо поновлення виконавчого провадження.

Стосовно посилання скаржника на положення Законів України, які за тлумаченням скаржника, встановлюють підстави для повернення виконавчого документу стягувачу, то слід відзначити, що тільки орган державної виконавчої служби виносить постанову про повернення виконавчого документу, вирішення питання про наявність або відсутність обставин для повернення виконавчого документу стягувачу також покладено Законом України "Про виконавчу службу" на орган виконавчої служби, а суд в межах скарги на дії органі державної виконавчої служби розглядає тільки законність дій або бездіяльність останніх. Скаржником у своїй скарзі вказано тільки на незаконну бездіяльність, в результаті якої порушено положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень". Жодних посилань на незаконну бездіяльність, в результаті якої не винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувача, останнім не зроблено. Усі доводи скарги зводяться до того, щоб наявні обставини примусового виконання рішення №9/132 підпадали під підстави, з якими Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" пов'язує виконання рішення за рахунок Державного бюджету України.

За таких обставин, приймаючи до уваги наявність чинної постанови уповноваженого органу про зупинення виконавчого провадження та відсутність обставин, які зумовлюють поновлення виконавчого провадження, скарга в частині вимог про зобов'язання орган державної виконавчої служби поновити виконавче провадження, задоволенню не підлягає.

В частині вимог скаржника про зобов'язання міського управління юстиції подати до Державної казначейської служби України документи та відомості по виконавчому провадженню №23613796 про стягнення коштів з Державного підприємства "Макіїввугілля" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт", необхідні для перерахування стягувану коштів на виконання вимоги Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", суд виходить також з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження".

З 01.01.2013 набрав чинності Закон України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Згідно із ст.2 цього Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державне підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).

Статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Одночасно, за приписом ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Згідно ч.3 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до Державної казначейської служби України документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.

Тобто, ч.3 ст.4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлює обов'язковість наявності певних обставин, необхідних для направлення виконавчою службою документів і відомостей до Державної казначейської служби України - зокрема, обставин, передбачених п.п.2-4 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", а також закінчення перебігу шестимісячного строку з дня відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п.п.2-4 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо:

- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

- стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення;-

- стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Скаржником не надано жодних доказів відсутності майна у боржника - ДП "Макіїввугілля". При цьому, зупинення зведеного виконавчого провадження на підставі Закону України "Про особливості приватизації вугледобувних підприємств" жодним чином не може бути прийнято судом як доказ відсутності майна ДП "Макіїввугілля", поняття введення мораторію та поняття заборона, встановлена в законі на стягнення окремого майна не є тотожніми. Одночасно, наявність інших обставин, передбачених п.п.3, 4 ч.1 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", також не підтверджена.

За таких обставин, за висновками суду, у Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції Головного управління юстиції у Донецькій області відсутні правові підстави для направлення до Державної казначейської служби України документів та відомостей, необхідних для перерахування ТОВ "Ерлайт" коштів.

Крім цього, слід зазначити, що виконавче провадження з виконання наказу №9/132 приєднано до зведеного виконавчого провадження, яке ще з 19.12.2005 було зупинено та поновлено тільки 03.01.2013, після чого знов зупинено постановою від 03.04.2013, а як зазначалось вище, період на який виконавче провадження зупинено не входить до шестимісячного строку виконання рішення суду. Як наслідок, скаржником не доведено, що на момент його звернення зі скаргою до суду шестимісячний строк для виконання, у тому числі й судового рішення по справі №9/132, сплив.

На підставі вищевикладеного, скарга від 12.06.2013 Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" на бездіяльність Центрально-міського відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції, не підлягає задоволенню.

Керуючись положеннями ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерлайт" відмовити повністю.

Ухвалу надіслати сторонам, Центрально-міському відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції.

Суддя Д.М. Огороднік