ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
30.11.06 Справа № 6/164
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого-судді Кордюк Г.Т.
суддів: Давид Л.Л.
Мурська Х.В.
Розглянувши апеляційну скаргу Кооперативу «Заря»,м.Ужгород НОМЕР_1
на рішення господарського суду Закарпатської області від 26.09.2006 р.
у справі № 6/164
за позовом Кооперативу «Заря»,м.Ужгород.
до приватного підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
про визнання недійсною угоди від 8.01.2002р.
Представники:
Від позивача: Никитюк Н.О.- представник.
Від відповідача: ОСОБА_2.- адвокат.
ОСОБА_1- приватний підприємець.
Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.Клопотань по суті розгляду апеляційної скарги не заявлено.В судовому засіданні заявлено клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.09.2006р. (суддя Івашкович І.В.) в позові Кооперативу «Зоря»до приватного підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсною угоди від 8.01.2002р. відмовлено.
Суд мотивував рішення тим, що угода, недійсність якої є предметом позову, підписана від імені кооперативу «Заря»неуповноваженою особою, оскільки на момент укладення угоди ухвалою господарського суду від 8.11.2000р. у справі №6/220 кооператив «Заря» визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, а тому у відповідності до п.2 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»права керівника переходять до ліквідатора з дня його призначення.Однак, наступне схвалення угоди діями позивача (підписання актів виконаних робіт, оплата за надані послуги по перевезенню) в особі на той час керівника ліквідатора і прийняття до виконання угоди в силу ст.63 ЦК УРСР робить угоду дійсною з моменту укладення.
Крім того, місцевим господарським судом зроблено висновок, що та обставина, що угода не укладалася з метою доставки продукції, технологічний цикл з виготовлення якої завершувався на момент відкриття ліквідаційної процедури не впливає на оцінку чинності спірної угоди, оскільки була схвалена в наступному кооперативом «Заря»в особі керівника, повноваження якого в межах процедури ліквідації у справі про банкрутство виконував ліквідатор.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати , прийняти нове рішення про задоволення позову, покликаючись, що:
- суд не прийняв до уваги докази позивача, які свідчили про недійсність укладеної угоди від 8.01.2002р.
- у справі відсутні будь-які докази, що призначений господарським судом ліквідатор (ОСОБА_3) вчинив будь-які дії, які давали підстави суду застосовувати норму ст.63 ЦК УРСР;
- укладення спірної угоди і проведення розрахунків за послуги здійснювались в порушення вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки підприємницька діяльність мала бути припинена, а повноваження органу управління перейшли до ліквідатора ОСОБА_3
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу доводи відхилив, покликаючись, що постановою Вищого господарського суду України від 7.10.2004р. у справі 8/2 встановлено факт укладення спірної угоди та визнання її діючою і покликання позивача про неукладеність спірної угоди є безпідставне.
Львівським апеляційним господарським судом встановлено:
8.01.2002р. між приватним підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) та кооперативом «Заря»укладено угоду відповідно до п.1 якого перевізник зобов»язується надати замовнику транспортні послуги з перевезення вантажів.
Постановою Вищого господарського суду України між 20.06.2006р. встановлено факт укладення угоди між сторонами, яка хоч і не передбачена законом, але яка йому і не суперечить.
Зазначена угода від імені кооперативу «Заря»підписана ОСОБА_4, який діяв на підставі доручення (а.с.6 Т.2).
Спірна угода укладена, коли у провадженні господарського суду Закарпатської області знаходилась справа №6/220 про банкрутство боржника - кооперативу «Заря», а постановою господарського суду від 8.11.2000р. по справі 6/220 кооператив «Заря»визнано банкрутом та відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.
Відповідно до п.2 ст.25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», права керівника (органів управління юридичної особи-банкрута) переходять до ліквідатора з дня його призначення.
Тому, висновок господарського суду, що на момент укладення спірної угоди, повноваження голови кооперативу «Заря», слід вважати припиненими відповідно до закону, а отже представництво на підставі виданої ним довіреності слід вважати таким, що здійснюється не уповноваженою особою є вірним, зроблений на підставі закону.
Однак, згідно ст.63 ЦК УРСР (чинної на момент укладення спірної угоди), угода укладена від імені другої особи особою, не уповноваженою на укладення угоди або з перевищенням повноважень, змінює припиняє цивільні права і обов»язки для особи, яку представляють, лише у разі подальшого схвалення угоди цією особою.Наступне схвалення угоди особою, яку представляють, робить угоду дійсною з моменту її укладення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач прийняв виконані відповідачем послуги згідно договору від 8.01.2002р. та сторони узгодили вартість виконаних робіт (акти про виконання послуг (а.с. 16-39), та згідно платіжних доручень (а.с. 40-49) провів часткову оплату, а тому господарським судом вірно зроблено висновок, що позивач своїми діями схвалив укладену між сторонами угоду, а отже така угода є дійсною з моменту її укладення.
Доводи апелянта, що з матеріалів справи не вбачається, що угода схвалена призначеним ухвалою суду ліквідатором ОСОБА_3 судом до уваги не береться, оскільки дії юридичної особи, а саме здійснення платежів за надані послуги здійснені під час діючого на той час ліквідатора.
Вірним є висновок господарського суду щодо відсутності підстав визнати угоду недійсною, яке не відповідає ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з огляду на те, що дана обставина не випливає на оцінку чинності спірної угоди, оскільки як було вище зазначено, остання була схвалена в наступному кооперативом «Заря»в особі керівника, повноваження якого в межах процедури ліквідації у справі про банкрутство виконав ліквідатор.
Як на одну із підстав визнання угоди недійсною позивач в заяві про доповнення підстав (а.с. 57 Т.1) вказує на те, що між сторонами угоди виникли правовідносини перевезення вантажів, до яких може застосовуватись норми глави 30 ЦК УРСР, і оскільки відповідач стверджує , що між сторонами виникли правовідносини, що випливають з договорів про надання послуг, то позивач був введений в оману і відповідно угода повинна бути визнана судом недійсною відповідно до ст. 230 ЦК України.
З такими доводами, апеляційна інстанція не може погодитись, виходячи з наступного:
Відповідно до ч.1 ст.57 ЦК УРСР (чинної на момент укладення угоди), угода укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.
Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установа, організації, що уклала угоду, шляхом повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності або замовчування обставин, що мають істотне значення для справи (п.13 роз»яснення ВАСУ №02-5/111 від 12.03.199р. із змінами і доповненнями).
Угоди, які укладені внаслідок обману розглядаються господарськими судом за позовом підприємства, організації, установи, що потерпіла від цих протиправних дій.
Позивачем недоведено, що сторона-відповідач у справі повідомила відомості, що не відповідають дійсності чи приховала, замовчувала про ті обставини, які мають значення для справи.
А та обставина, що відповідач вважає, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору про надання послуг (як вважає позивач) не є обманом, оскільки сторони по-різному розуміють правову природу договору .
З огляду на вищевикладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Закарпатської області відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 ГПК України для скасування чи змін оскаржуваного рішення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 26.09.2006 р.
у справі № 6/164 залишити без змін, апеляційну скаргу Кооперативу «Заря»,м.Ужгород залишити без задоволення.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на позивача.
Головуючий-суддя Кордюк Г.Т.
Суддя Давид Л.Л.
Суддя Мурська Х.В.