донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

09.10.2006 р.                                                                                 справа №20/62

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

          Оголошувалась перерва з 18.09.2006р. по 09.10.2006р.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.08.2006 року по справі № 20/62 позовні вимоги Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк до Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" м. Донецьк задоволені.

З Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" м. Донецьк стягнуто на користь Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк  2536,65 грн. відшкодування плати за користування вагонами іноземних залізниць у лютому 2004р., 102,00 грн. держмита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відкрите акціонерне товариство "Донецький металургійний завод" м. Донецьк подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 15.09.2006 року по справі № 20/62 та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, судові витрати віднести на позивача.

Оскаржувач вважає, що при прийнятті рішення господарським судом Донецької області були порушені та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, мало місце неповне з"ясування обставин, які мають значення для справи, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи.

На думку ВАТ "Донецький металургійний завод" м. Донецьк господарський суд зробив помилковий висновок про те що, посилаючись на ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" відповідач 1 отримав послуги по користуванню вагонами іноземних держав, тому на вартість цих послуг повинен нараховуватись ПДВ, оскільки позов поданий не з приводу стягнення плати за користування вагонами іноземних держав, а приводу відшкодування плати за користування такими вагонами. Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає нарахування ПДВ на суми, що підлягають відшкодуванню одними особами на користь інших у зв"язку із внесенням останніми цих сум третім особам на виконання відповідних зобов"язаннь.

Автор апеляційної скарги стверджує, що ст. 315 Господарського кодексу України надає право подавати позови, що витікають з перевезення у шестимісячний термін, отже користування вагонами пов"язано та витікає з перевезення, оскільки поступаючи вагони від позивача використовувались заводом лише для розвантаження та подальшого завантаження вантажем, і ці операції витікають та пов"язані з перевезенням.

Державне підприємство "Донецька залізниця" м. Донецьк у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2006р. по справі №20/62 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Закрите акціонерне товариство "Мініметалургійний завод "ІСТІЛ (Україна)" м. Донецьк у відзиві на апеляційну скаргу повідомляє, що доводи Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" на рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2006р. по справі №20/62 визнає частково.

Закрите акціонерне товариство " Донецьксталь" –металургійний завод" м. Донецьк у відзиві на апеляційну скаргу просить, вищезазначене рішення  господарського суду відмінити в повному обсязі, а апеляційну скаргу  ВАТ "Донецький металургійний завод" задовольнити.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що у лютому  2004р. Донецькою залізницею на під"їзну колію при ст. Донецьк, що належить ВАТ "Донецький металургійний завод", відповідно до договору №1/103 від 17.11.2000р. для його контрагентів  - ЗАТ "Мініметалургійний завод "ІСТІЛ (Україна)", ЗАТ "Донецьксталь" –металургійний завод", під вивантаження та навантаження подавалися вагони належності іноземних залізниць.

Відповідно до розділу 2, 3 "Правил користування вагонами і контейнерами", облік часу перебування вагонів на під"їзні колії відповідача здійснювався ст. Донецьк за відомостями плати за користування вагонами, які підписував ВАТ "Донецький металургійний завод", як власник залізничної під"їзної колії.

Згідно із п.14 “Правил користування вагонами і контейнерами” (в редакції, що діяла у відповідний період), п.4.1. та додатку № 5 до “Правил експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами  власності інших держав”, затверджених на п’ятнадцятому засіданні Ради залізничного транспорту держав –учасниць Співдружності 24.05.96р., телеграфної вказівки “Укрзалізниці” № ЦЗ-1-11/943 від 22.07.03р. загальна сума плати за користування вагонами, зазначеними у цих відомостях, складає 496,70  швейцарських франка, що за курсом Національного Банку України на час їх оформлення становить 2536,65 грн. (в т.ч. ПДВ –422,78 грн.)

Відомості плати за користування вагонами власник залізничної під’їзної колії –відповідач–1  підписав із зауваженнями, вважаючи, що він не повинен вносити залізниці плату за користування вагонами інших держав, оскільки, вказівкою “Укрзалізниці” № ЦЗ-1-11/943 від 22.07.03р., якою встановлений порядок нарахування цієї плати, не скасований порядок, що існував раніше.

Також відповідач-1 заперечував проти внесення ним плати за користування вагонами, що надходили на адресу його контрагентів, яка складає згідно його розрахунку 2536,65 грн.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухав доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2006р. по справі №20/62 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарський суд Донецької області приймаючи рішення по справі послався на ст. 73 Статуту залізниць України  в якій передбачено, що відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом, збереження вантажів та вагонів несе підприємство, якому належить залізнична під’їзна колія, у зв”язку з чим плату за користування іновагонами контрагентами у  лютому 2004 р.  в сумі 2536,65 грн. повинен сплатити залізниці власник залізничної під’їзної колії, яким є ВАТ “Донецький металургійний завод” м. Донецьк.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку  що, залізниця є платником ПДВ і зобов’язана включати ПДВ в ціну наданих послуг та утримувати його з покупця цих послуг.

Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду вважає, що даний висновок суду є помилковим, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 119 Статуту залізниць України вантажовідправники, вантажоодержувачі та порти відшкодовують українським залізницям плату за користування іноземними вагонами, а –не вносять її як це передбачено стосовно українських вагонів.

Відповідно до "Правил  експлуатації, пономерного обліку та розрахунків за користування вантажними вагонами власності інших держав", зазначені іноземні вагони передаються іноземними залізницями українським залізницям, які і є користувачами цих вагонів. За користування ними відповідну плату іноземними залізницям вносять саме українські залізниці. Після чого плата відшкодовується українським залізницям особами, зазначеними у ч. 4 ст. 119 Статуту залізниць України.

Вантажовідправники, вантажоодержувачі та порти не є користувачами іноземних вагонів, одержаних ними від українських залізниць для виконання вантажних операцій.

Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає нарахування ПДВ на суми, що підлягають відшкодуванню одними особами на користь інших у зв"язку із внесенням останніми цих сум третім особам на виконання відповідних зобов"язань.

Тобто, вартість відшкодування плати за користування іноземними вагонами не є базою оподаткування у розумінні Закону України "Про податок на додану вартість"

У зв"язку з чим нарахування ПДВ є безпідставним.

Господарський суд Донецької області  ствердження відповідачів про сплив строку позовної давності не прийняв до уваги. Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у 3 роки.  Частиною 1 ст. 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною. Для спірних правовідносин (відшкодування плати за користування іновагонами) законом не встановлена спеціальна позовна давність.

З даним висновком господарського суду Донецької області, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду теж не може погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ст. 137 Статуту залізниць України, позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за  місцем знаходження  відповідача протягом шестимісячного терміну з дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Оскільки позовні вимоги грунтуються на стягненні  відшкодування за користування з відповідачів –вантажовласників на підставі ст.119 Статуту залізниць України, позовна давність залізниць до вантажовласників щодо позовів, які випливають із цього Статуту, відповідно до ст. 137 Статуту залізниць України встановлена протягом  6 місяців.

Отже, звертаючись до господарського суду з позовом про стягнення з відповідачів відшкодування плати за користування вагонами іноземних залізниць у лютому 2004р. в загальній сумі 2536,65 грн., Державне підприємство "Донецька залізниця" м. Донецьк цей строк пропустило.

          Враховуючи наведене, прийняте рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2006р. по справі №20/62 не відповідає вимогам чинного законодавства.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, - Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" м. Донецьк задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.08.2006р. по справі №20/62 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк до Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" м. Донецьк про стягнення 2536,65 грн. відшкодування плати за користування вагонами іноземних залізниць у лютому 2004р. відмовити.

Судові витрати по сплаті державного мита при поданні позовної заяви у розмірі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі  118,00грн. віднести на позивача Державне підприємство "Донецька залізниця" м. Донецьк.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" м. Донецьк на користь Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" м. Донецьк витрати по сплаті державного мита при  поданні апеляційної скарги у сумі 51,00 грн.

          Доручити  господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий          Гуреєв  Ю.М.

Судді:          Мирошниченко  С.В.

          Скакун  О.А.

          Надруковано: 8 прим.

          1. позивачу

          2-5. відповідачам

          6. у справу

          7. ДАГС

          8. господарському суду