Справа №2а-71/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2007 року                                                                                         м. Полтава

Ленінський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - Жилки О.М. ,

при секретарі Комендантовій І.Г.,  за участю позивача ОСОБА_1 ,  у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду,  розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини A3674 про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень та стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню,  -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до військової частини А3674 про стягнення недоплаченого грошового забезпечення. Позовні вимоги мотивовані тим,  що він протягом 2003 року - 01.11.2006 року проходив службу у військовій частині А1355 (м.  Дніпропетровськ),  правонаступником якої є відповідач,  де перебував на грошовому забезпеченні,  і протягом служби не був в повному обсязі розрахований грошовим забезпеченням.  У відповідності до п. 1 Указу Президента України від 05.05.2003 р. № 389/2003 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України,  Міністерства внутрішніх справ Украйні,  Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу",  зазначив позивач,  була встановлена щомісячна надбавка за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення. Умови і порядок виплати зазначеної надбавки викладені в "Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України",  яка була затверджена наказом Міністра оборони України від 26.05.03р. № 149. Під час проходження служби у військовій частині А1355,  вказав ОСОБА_1,  він мав вислугу років на військовій службі протягом зазначеного часу понад 15 років і відповідно на нього поширювалось положення Указу Президента України № 389 про виплату надбавки у розмірі 50 %,  разом з тим,  йому протягом червня 2003 року - березня 2005 року надбавка безпідставно виплачувалась в меншому розмірі,  хоча протягом вказаного часу в/частина А1355 на виплату коштів по грошовому забезпеченню військовослужбовців фінансувалася в повному обсязі,  кошти для виплати надбавки були передбачені в бюджеті на відповідний рік та поступали в повному обсязі. Виплачуючи надбавку в заниженому розмірі вказав позивач,  відповідач тим самим зрівняв його з особами,  в яких вислуга років військової служби є меншою,  що суперечить вимогам статям 22,  24 Конституції України,  відповідно до яких конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних Законів не допускається звуження їх змісту та обсягу; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.  Посилаючись на зазначені обставини,  позивач просив суд зобов'язати військову частину A3674 провести

доплату різниці між фактично виплаченою надбавкою за безперервну службу та надбавкою за безперервну службу в розмірі,  вказаному в Указі Президента України №389,  що становить 5438, 29 грн.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги повністю підтримав,  посилаючись на обставини,  викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився,  хоча про день і час слухання справи був повідомлений належним чином.

Суд,  приймаючи до уваги,  що відповідач,  який належним чином був повідомлений про дату,  час і місце судового засідання,  не повідомив про причини неприбуття,  та враховуючи думку позивача,  який не заперечував проти цього,  у відповідності до ч. 4  ст.  128 КАС україни,  справу розглянув у відсутності представника відповідача,  на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши пояснення позивача,  дослідивши матеріали справи,  надані докази,  суд вважає,  що адміністративний позов ОСОБА_1 є законним та обгрунтованим,  а тому,  підлягає до задоволення.

Судом встановлено,  що позивач,  в період з 2003 року по 01.11.2006 року проходив військову службу у військовій частині А1355 (м.  Дніпропетровськ),  де перебував на грошовому забезпеченні,  і протягом служби не був в повному обсязі розрахований грошовим забезпеченням. . В зв'язку з розформуванням військової частини А1356 в кінці 2006 року згідно наказу командира військової частини А1355 № 207 від 01.11.2006 року він був переведений у розпорядження командира військової частини А0192 (м.  Київ). Наказами начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗС України № 389 від 14.11.2006 року та командира в/частини А0192 № 238 від 14.12.2006 року ОСОБА_1  був звільнений з військової служби в запас за п. 67 п.п. "в" (у зв'язку зі скороченням штатів та реформуванням ЗС України) "Положення про проходження про проходження військової служби особами офіцерського складу,  прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України". Згідно Директиви Міністра Оборони України № 322/1/024 від 30.12.2005 року військову частину А1355 було ліквідовано і її правонаступником було визначено відповідача -військову частину A3674.

Указом Президента України від 05.05.2003р. № 389/2003 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України,  Міністерства внутрішніх справ України,  Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління держхівиої охорони України за безперервну службу" передбачена виплата військовослужбовцям надбавок за безперервну військову службу в Збройних Силах України у відсотках до грошового забезпечення залежно від вислуги років. Умови і порядок виплати зазначеної надбавки викладені в Інструкції про порядок і умови виплати щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України,  яка була затверджена наказом Міністра оборони України від 26.05.03р. № 149.

Однак,  відповідач в порушення вказаних вище вимог Конституції України та Указу Президента України,  виплачував позивачу менший розмір надбавки за безперервну вислугу років ніж передбачено Законом,  внаслідок чого утворилась недоплата грошового забезпечення в сумі 5 438, 29 грн.,  відшкодувати,  яку відповідач відмовляється.

Статтею 22 Конституції України передбачено,  що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних Законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Також,  вказаними діями відповідача було порушено право позивача на соціальну рівність,  передбачене  ст.  24 Конституції України.

Згідно довідки про грошове забезпечення позивача протягом червня 2003 року - березня 2005 року,  грошова надбавка за безперервну військову службу була виплачена позивачу в розмірі меншому ніж 50%,  внаслідок чого утворилась недоплата в сумі 5 438, 29 грн.

Державним бюджетом України на 2003,  2004,  2005 роки були передбачені кошти для виплати надбавки в розмірах,  визначених в Указі Президента.

Відповідно до зазначеного вище Указу Президента України,  Міністру оборони України надано право встановлювати надбавки у відсотках до грошового забезпечення,  які мають високі результати у службовій діяльності,  залежно від стажу служби,  а Міністр оборони України не уповноважений визначати конкретний розмір надбавки та виплачувати надбавку щомісяця в іншому розмірі,  ніж це встановлено в нормативному акті..

Відповідно до положень  ст.   ст.  24, 43 Конституції України,  забороняється обмеження прав і свобод громадян,  в тому числі за ознакою належності їх до складу військовослужбовців.

Відповідно до ч. 2  ст.  71 КАС України,  в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення,  дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги вищевикладене,  а також те,  що будь-яких доказів на спростування позиції позивача від відповідача не надійшло,  суд вважає,  що викладені позивачем обставини знайшли своє підтвердження в ході судового засідання,  а позовна заява грунтується на законі та підлягає до задоволення.

Відповідно до п. 2  ст.  З Прикінцевих та перехідних положень КАС України та п. 1  ст.  4 Декрету КМУ від 21 січня 1993 року №7-93 „Про державне мито",  позивач звільнений від сплати судового збору,  а тому,  судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного,  керуючись Указом Президента України від 05.05.2003р. №389/2003 „Про надбавки військовослужбовцям Збройних Сил України,  Міністерства внутрішніх справ України,  Адміністрації Державної прикордонної служби України та Управління державної охорони України за безперервну службу",   ст.  ст.  158 - 163 КАС України,  суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А3674,  щодо виплати ОСОБА_1 протягом червня 2003року - березня 2005 року надбавки за безперервну вислугу років в меншому розмірі ніж передбачено Законом.

Стягнути з військової частини А3674 (КПО 08282481,  р/р 3517007000274 в Головному управлінні державного казначейства України у Автономній Республіці Крим,  МФО 824026) - 5438 (п'ять тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 29 коп. недоотриманого грошового забезпечення.

Крім того,  стягнути з військової частини А3674 на користь держави 54 грн. 38 коп. судового збору.

Постанову може бути оскаржено до адміністративного суду апеляційної інстанції,  через Ленінський районний суд міста Полтави,  шляхом подачі на протязі 10 днів з дня винесення рішення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги в 20-ти денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження.