донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.11.2006 р. справа №7/175а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Алєєвої І.В. |
суддів: | Величко Н.Л., М'ясищева А.М., |
при секретареві судового засідання: | Горанська Д.В. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Гладкова Л.М. - за дов. Шинковенко Н.В. - за дов., |
від відповідача: | Єфременко Т.В. - за дов., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу: | Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області |
на постанову господарського суду: | Донецької області |
від: | 17.10.2006 року |
по справі: | №7/175а |
за позовом: | Державного підприємства "Макіїввугілля" (м.Макіївка) |
до: | Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області |
про: | визнання недійсним податкове повідомлення- рішення |
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Державне підприємство “Макіїввугілля” (м.Макіївка), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Центрально-Міської МДПІ м.Макіївки (правонаступник Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області) (далі за текстом –Макіївська ОДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 19.05.2006р. №0000802340/0.
Постановою від 17.10.2006р. (виготовлена в повному обсязі 23.10.2006р.) у справі №7/175а господарський суд Донецької області (суддя: Малашкевич С.А.) позовні вимоги задовольнив, визнавши недійсним податкове повідомлення-рішення від 19.05.2006р. №0000802340/0.
Про застосування процесуального правонаступництва відповідача господарським судом першої інстанції вказано лише в описовій частині постанови господарського суду Донецької області від 17.10.2006р. (виготовлена в повному обсязі 23.10.2006р.) у справі №7/175а.
Постанова місцевого господарського суду мотивована положеннями п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5, п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17, п.19.6 ст.19 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ, ст.14, ст.25 Закону України “Про плату за землю”, п.2 Наказу ДПА України “Про затвердження форм Зведеного розрахунку суми земельного податку, Довідки до уточненого Розрахунку та Порядку їх подання до органу державної податкової служби” від 26.10.2001р. №434, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.11.2001р. за №963/6154; тим, що базовим податковим (звітним) періодом у розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ для земельного податку є рік, в зв’язку з чим граничний строк подачі декларації (розрахунку) по земельному податку, передбачений п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ –60 календарний день за останнім календарним днем звітного (податкового) року; граничний строк сплати узгодженого податкового зобов’язання із земельного податку –10 календарний день, наступний за 60 календарним днем за останнім календарним днем звітного (податкового) року; тим, що оскільки строки сплати податку на землю встановлюються спеціальним Законом, то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати на спірні правовідносини дію Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ в частині застосування фінансових санкцій.
Відповідач, Макіївська ОДПІ у Донецькій області, з прийнятою постановою місцевого господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу, посилаючись в обгрунтування вимог про скасування на те, що частиною 1 ст.17 Закону України “Про плату за землю” встановлена умова, відповідно до якої податкове зобов'язання з земельного податку, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; на те, що згідно ч.1 ст.25 Закону України “Про плату за землю” за прострочення встановлених строків сплати земельного податку стягується пеня; на те, що відповідно до п.п.8 п.1 ст.14 Закону України “Про систему оподаткування” до загальнодержавних податків відноситься плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності); на те, що відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ цей Закон є спеціальним з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами по податкам та зборам, включаючи нарахування та сплату пені, штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами; на те, що один з таких видів штрафів за порушення граничних строків сплати узгоджених сум податкових зобов’язань передбачено п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ; на те, що оскільки плата за землю є загальнодержавним податком, то вимоги чинного законодавства, передбачені Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ, розповсюджуються на порядок погашення податкових зобов’язань по платі за землю; на те, що при несвоєчасній сплаті податку на землю застосування наслідків, передбачених п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ, є правомірним та відповідає вимогам чинного законодавства.
Позивач, Державне підприємство “Макіїввугілля” (м.Макіївка), у відзиві на апеляційну скаргу заперечення заявника відхилив з огляду на те, що граничний термін сплати податку на землю визначений Законом України “Про плату за землю” і не відноситься до граничних строків, встановлених Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ.
01.11.2005р. набрав чинності Закон України “Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” від 06.10.2005р. №2953-ІV, яким п.6 та п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України були викладені в новій редакції, згідно якої до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991р., вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 13.11.2006р. відкрите апеляційне провадження по адміністративній справі №7/175а.
Розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 13.11.2006р. в порядку ст.28, ст.29 Закону України “Про судоустрій України” призначено склад судової колегії (головуючий: Алєєва І.В., судді: Величко Н.Л., М’ясищев А.М.) по розгляду апеляційної скарги Макіївської ОДПІ на постанову господарського суду Донецької області від 17.10.2006р. (виготовлена в повному обсязі 23 10.2006р.) у справі №7/175а.
Ухвалою від 15.11.2006р. справа №7/175а призначена до апеляційного розгляду.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.41, ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України.
Вивчивши матеріали справи, наявні докази, заслухавши пояснення, доводи та заперечення представників сторін, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
Предметом спору є податкове повідомлення-рішення Центрально-Міської МДПІ м.Макіївки від 19.05.2006р. №0000802340/0, яким на підставі п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ за затримку на 277 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з земельного податку до позивача застосовано штраф в розмірі 50% в сумі 322,89грн. (див.5арк.справи).
Оспорене податкове повідомлення-рішення від 19.05.2006р. №0000802340/0 було прийняте на підставі зведеного акта від 28.04.2006р. №221/23-4/32442295 про результати комплексної документальної виїзної планової перевірки з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), додержання валютного законодавства, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (роботи послуги) Державного підприємства “Макіїввугілля” за період з 01.04.2004р. по 31.12.2004р, з 01.06.2005р. по 31.12.2005р.
В акті перевірки перевіряючими констатовано, що Державним підприємством “Макіїввугілля” в порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. несвоєчасно сплачена узгоджена сума податкового зобов’язання з податку за землю за 2005 рік (див.6-19арк.справи).
Згідно п.1.2 ст.1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) податкове зобов’язання –зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації.
Згідно п.п.5.3.1 п.5.3. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10-ти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п.п.4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:
а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;
б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);
в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;
г) календарному року для платників податків на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.
В п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000р. встановлена обов’язкова умова застосування штрафів, передбачених цією нормою, а саме, що платник податку зобов’язаний сплатити штраф за недодержання граничних строків сплати узгоджених сум податкового зобов’язання, визначених цим Законом, а не будь-якими іншими законами.
Згідно п.14 Закону України “Про плату за землю” (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку, визначеному цим Законом за формою, встановленою Головною державною інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.
Відповідно до Порядку подання податкового розрахунку земельного податку, затвердженого Наказом ДПА України від 26.10.2001р. №434, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.11.2001р. за №963/6154 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин), згідно якого розрахунок податку складається на підставі даних державного земельного кадастру за станом на 1 січня поточного року і щороку подається власниками землі та/або землекористувачами до органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки до 1 лютого поточного року з розбивкою річної суми земельного податку рівними частками за місяцями.
Однією з умов застосування фінансових санкцій відповідно до п.п.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ є порушення платником податків граничних строків проведення платежів, встановлених цим Законом. Оскільки строки сплати податку на землю встановлюються спеціальним Законом, то у відповідача відсутні правові підстави розповсюджувати на спірні правовідносини підстави застосування відповідальності, передбаченої Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000р. №2181-ІІІ. Господарський суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що саме статтею 25 Закону України “Про плату за землю” передбачена відповідальність за прострочення встановлених строків сплати податку у вигляді пені, а інші санкції даним Законом не передбачені.
З огляду на вищезазначене судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що по суті справа вирішена господарським судом першої інстанції вірно, але при цьому судом було допущене помилкове застосування норм процесуального права.
Згідно ст.201 Кодексу адміністративного судочинства України помилкове застосування норм процесуального права при правильному по суті вирішенні справи є підставою для зміни постанови господарського суду першої інстанції.
Як свідчать матеріали справи, 17.10.2006р. до господарського суду Донецької області від відповідача надійшло клопотання від 10.10.2006р. про заміну Центрально-Міської МДПІ м.Макіївки її правонаступником –Макіївською ОДПІ у Донецькій області (див.60арк.справи).
З тексту постанови від 17.10.2006р. (виготовлена в повному обсязі 23.10.2006р) у справі №7/175а вбачається, що місцевим господарським судом тільки в описовій частині цієї постанови зроблене посилання на задоволення клопотання щодо здійснення процесуального правонаступництва відповідача по справі №7/175а шляхом заміни Центрально-Міської МДПІ її правонаступником –Макіївською ОДПІ у Донецькій області, але фактично не вказано про застосування зазначеного процесуального правонаступництва відповідача в резолютивній частині цієї постанови.
Згідно зі ст.55 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Відповідно до цієї норми усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов’язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов’язкові для особи, яку він замінив.
В ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено порядок ухвалення судових рішень, їх форма. В цій же нормі визначено перелік ухвал, які викладаються окремим документом. При цьому законодавчо встановлений порядок передбачає, що окремим документом можуть викладатися також ухвали з інших питань, які вирішуються під час судового розгляду. При цьому ухвали, які викладаються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті та підписуються складом суду, який розглядає справу, а ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання у журнал судового засідання.
Під час розгляду справи господарським судом першої інстанції з посиланнями на п.2-1 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України не здійснювалось повне фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що в судовому засідання господарського суду Донецької області по справі №7/175а, яке відбулось 17.10.2006р. (в день оголошення вступної та резолютивної частини постанови по справі №7/175а), складався протокол судового засідання. В зазначеному протоколі судового засідання від 17.10.2006р. у справі №7/175а, підписаному суддею та секретарем, взагалі відсутні посилання на результати розгляду в судовому засіданні клопотання податкового органу про здійснення процесуального правонаступництва відповідача, а зроблена лише відмітка про те, що таке клопотання мало місце і, що після виходу з нарадчої кімнати судом була проголошена вступна та резолютивна частина постанови по справі.
Судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в порушення вимог ст.55, ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд першої інстанції зазначив про задоволення клопотання про застосування процесуального правонаступництва відповідача тільки в описовій частині прийнятої постанови по справі №7/175а. Окремим процесуальним документом в нарадчій кімнаті результати розгляду клопотання відповідача не оформлювались, що підтверджується відсутністю відповідної ухвали в матеріалах справи №7/175а.
Протокольно результати розгляду судом клопотання відповідача про здійснення процесуального правонаступництва сторони також не оформлені, що не відповідає вимогам ст.46, ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
В ухвалі господарського суду Донецької області від 17.10.2006р. у справі №7/175а (див.76арк.справи), яка була винесена місцевим господарським судом за результатами закінчення підготовчого провадження по справі, стороною значиться Центрально-Міська МДПІ м.Макіївки, а не її правонаступник і відсутні будь-які посилання на вчинення процесуальної дії щодо заміни відповідача правонаступником.
З огляду на вищезазначене, постанова господарського суду Донецької області від 17.10.2006р. (виготовлена в повному обсязі 23.10.2006р) у справі №7/175а підлягає зміні в порядку ст.201, ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом доповнення абзацем першим резолютивної частини постанови такого змісту: “Застосувати процесуальне правонаступництво відповідача шляхом заміни Центрально-Міської МДПІ м.Макіївки на правонаступника –Макіївську ОДПІ в Донецькій області”.
В іншій частині постанова місцевого господарського суду від 17.10.2006р. (виготовлена в повному обсязі 23.10.2006р) у справі №7/175а відповідає поданим доказам, нормам матеріального та процесуального права.
Результати апеляційного провадження по справі ухвалені колегією суддів в нарадчій кімнаті відповідно до положень ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України.
В порядку п.4 ст.167 Кодексу адміністративного судочинства України сторонам повідомлено про виготовлення повного тексту постанови в п’ятиденний термін з моменту проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини постанови.
Беручи до уваги викладене, керуючись п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, ст.101, ст.103, ст.154, ст.158, ст.159, ст.160, ст.167, ст.185, ст.186, ст.195, ст.196, ст.198, ст.201, ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду
П О С Т А Н О В И Л А:
Постанову господарського суду Донецької області від 17.10.2006р. (виготовлена в повному обсязі 23.10.2006р) у справі №7/175а – змінити.
Доповнити резолютивну частину постанови господарського суду Донецької області від 17.10.2006р. (виготовлена в повному обсязі 23.10.2006р) у справі №7/175а абзацем першим такого змісту: “Застосувати процесуальне правонаступництво відповідача шляхом заміни Центрально-Міської МДПІ м.Макіївки на правонаступника –Макіївську ОДПІ в Донецькій області”.
В іншій частині постанову господарського суду Донецької області від 17.10.2006р. (виготовлена в повному обсязі 23.10.2006р) у справі №7/175а –залишити без зміни.
Апеляційну скаргу Макіївської ОДПІ в Донецькій області на постанову господарського суду Донецької області від 17.10.2006р. (виготовлена в повному обсязі 23.10.2006р.) у справі №7/175а –залишити без задоволення.
Постанова Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту постанови.
Постанова складена в повному обсязі 04.12.2006р.
Головуючий: І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
А.М. М'ясищев