донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
27.11.2006 р. справа №43/265
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
|
головуючого: |
Старовойтової Г.Я. |
|
суддів |
Волкова Р.В., Шевкової Т.А., |
|
За участю представників сторін : |
|
від прокурора: від позивача : |
Сибірцева Є.Ю. -представник прокуратури, посвідчення №2860 дійсно до 1.07.2011р. Снєгірьов О.М. -представник, за дов. №01/15-6725 від 12.12.2005р. (в засіданні суду 31.10.2006р., 21.11.2006р.) |
|
від відповідача: |
ОСОБА_2 -представник, за дов. №б/н від 10.11.2006р. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання |
прокурора Ленінського району м.Донецька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк |
|
на рішення господарського суду |
Донецької області |
|
від |
20.09.2006 р. |
|
у справі |
№ 43/265 ( суддя Зубченко І.В. ) |
|
за позовом |
прокурора Ленінського району м.Донецька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк |
|
до відповідача |
приватного підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк |
|
про |
відшкодування втрат у сумі 34 494 грн. 00 коп. |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.09.2006 р. у справі № 43/265 ( суддя Зубченко І.В. ) відмовлено у задоволенні позову прокурора Ленінського району м.Донецька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк, до приватного підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення з відповідача суми 34 494 грн. 00 коп. в якості відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, прокурор Ленінського району м.Донецька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк, звернувся з апеляційним поданням про скасування рішення господарського суду.
Прокурор Ленінського району м.Донецька посилається на те, що господарський суд при прийнятті рішення обмежився лише Цивільним кодексом України та договором оренди земельної ділянки, та не взяв до уваги вимоги норм Земельного кодексу України. Прокурор стверджує, що обов'язок відповідача відшкодувати втрати лісогосподарського виробництва встановлено ст. 156 Земельного кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України №284 від 19.04.1993р. „Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам”.
Прокурор Ленінського району м.Донецька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивач, Виконавчий комітет Донецької міської ради, м.Донецьк, відзив на апеляційне подання не надав, в засіданні суду його представник зазначив, що підтримує апеляційне подання прокурора у повному обсязі, просить скасувати рішення господарського суду та задовольнити позовні вимоги.
Відповідач, приватний підприємець ОСОБА_1, м.Донецьк, вважає рішення господарського суду законним та обгрунтованим. В обгрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що за договором оренди земельної ділянки від 22.04.2002р. на орендаря покладені обов'язки: використовувати земельну ділянку відповідно до визначеної мети -розміщення павільйону -кафе літнього типу, сплачувати орендну плату та інше. Відшкодування втрат лісогосподарського виробництва умовами договору не встановлено. На думку відповідача, позивачем не доведено факт заподіяння відповідачем шкоди, не доведений причинно -наслідковий зв'язок між діями відповідача та завданою шкодою. Відповідач просить залишити рішення господарського суду -без змін.
Розпорядженням Донецького апеляційного господарського суду від 27.11.2006 р. відповідно до ст. ст. 28, 29 Закону України «Про судоустрій України» № 3018-ІІІ від 07.02.2002 р. для розгляду апеляційної скарги у справі № 43/265 була призначена інша колегія суддів.
Вивчивши матеріали справи, доводи заявника скарги, вислухавши представників сторін, які прибули в засідання суду, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, судова колегія встановила.
Рішенням Виконавчого комітету Донецької міської ради НОМЕР_1. “Про надання приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду для розміщення павільйону - кафе з кафе літнього типу в Ленінському районі” вилучено земельну ділянку площею 0,2962 га (лісові землі) із землекористування державного лісогосподарського об'єднання „Донецькліс”. Земельна ділянка передана в оренду відповідачу строком на 5 років. Пунктом 5.7. рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради НОМЕР_1. відповідач був зобов'язаний перерахувати грошові кошти за втрати лісогосподарського виробництва в розмірі 23 962 грн. 00 коп.
Між позивачем, Виконавчим комітетом Донецької міської ради (орендодавець), та відповідачем, приватним підприємцем ОСОБА_1, було укладено договір оренди земельної ділянки від 22.04.2002р. площею 0,2962 га лісових земель під розміщення кафе.
Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області проведена перевірка фінансово-господарської діяльності та використання коштів державного бюджету, передбачених на збереження та розвиток лісового господарства та мисливства в Донецькому обласному управлінні лісового господарства за період з 01.07.2002р. по 01.07.2005р.
Актом перевірки контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 12.08.2005р. зазначено, що розмір втрат від вилучення лісових земель та надання їх приватному підприємцю ОСОБА_1 становить 58 456 грн. 00 коп. З акту перевірки вбачається, що відповідач, приватний підприємець ОСОБА_1 сплатив 23 962 грн. 00 коп., несплаченою залишається сума 34 494 грн. 00 коп.
Прокурор Ленінського району м.Донецька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до приватного підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення з відповідача суми 34 494 грн. 00 коп. в якості відшкодування втрат лісогосподарського виробництва. Господарським судом у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суд по справі №43/265, яким відмовлено у задоволені позовних вимог, відповідає вимогам норм матеріального права та фактичним обставинам справи та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
Прокурор Ленінського району м.Донецька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк, в обгрунтування своїх вимог посилається на ст. ст. 90, 91 Земельного кодексу України 1990 року (чинного на час надання земельної ділянки відповідачеві), ст. ст. 207-209 Земельного кодексу України 2001 року, п. 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97р. № 1279.
Відповідно до ст. 2 Закону України „Про оренду землі” №161-ХІV від 06.10.1998р. відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Відповідно до ст. 207 Земельного кодексу України втрати сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва включають втрати сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників, а також втрати, завдані обмеженням у землекористуванні та погіршенням якості земель. Відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.
Контрольно-ревізійним управлінням в Донецькій області була проведена перевірка правильності відшкодування втрат при відчужденні земель.
У частині 7 пункту 2 акту перевірки зазначено, що на підставі технічного обстеження лісних площ, які пропоновані для відводу на території Держлісфонду, заступником генерального директора ДЛГО «Донецьліс»Балехою П.І. складено акт від 17.01.2002р., яким визначена група родючості грунтів земельної ділянки (квартал №80, виділ 1) типу А 4, що передані у користування ПП ОСОБА_1. Відповідно до чого розрахунком розміру вартості втрат лісогосподарського виробництва, лісові землі, що передаються у користування ПП ОСОБА_1, віднесено до типу А 4 лісорослинних умов і застосовано коефіцієнт продуктивності лісових угодь К=0.496. Розрахункова вартість втрат склала 23 962 грн. 00 коп.
В акті Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 12.08.2005р. зазначено: проектом організації і розвитку лісового господарства Донецького Держлісгоспу «Донецькліс»Пролетарського лісництва (таксаційний опис), розробленого Комплексною експедицією ВО „Укрдержліспроект” у 1995 році на підставі даних польових лісовпорядних робіт 1994 року, вищевказані лісові землі віднесені до групи родючості Д 1. Відповідно до чого необхідно було застосувати коефіцієнт продуктивності лісових угодь по типам лісорослинних умов К=1.21, вартість втрат відповідно повинна була скласти 58 456 грн. 00 коп.
Прокурор при зверненні до апеляційного суду з апеляційним поданням зазначив, що розмір втрат лісогосподарського виробництва встановлено актом перевірки Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 12.08.2005р.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази майнових вимог прокурора до відповідача. В матеріалах справи відсутні докази того, що землі, на яких розташована надана відповідачу земельна ділянка, віднесені до групи родючості Д1, тому для розрахунку вартості втрат лісогосподарського виробництва слід було застосовувати коефіцієнт продуктивності лісових угідь по типам лісорослинних умов К=1.21.
Як вбачається з п. 5.7. рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради НОМЕР_1. “Про надання приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду для розміщення павільйону - кафе з кафе літнього типу в Ленінському районі” відповідач був зобов'язаний перерахувати грошові кошти за втрати лісогосподарського виробництва в розмірі 23 962 грн. 00 коп. Відповідач сплатив грошові кошти у повному обсязі.
Згідно договору оренди земельної ділянки від 22.04.2002р. на орендаря -відповідача у справі, покладені обов'язки: використовувати земельну ділянку відповідно до визначеної мети -розміщення павільону -кафе літнього типу, сплачувати орендну плату та інше. Відшкодування втрат лісогосподарського виробництва в розмірі 56 465 грн. 00 коп. умовами договору не передбачено.
Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає складові елементи -шкоду, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок.
Оскільки відповідач сплатив суму відшкодування втрат лісогосподарського виробництва в розмірі 23 962 грн. 00 коп. згідно п. 5.7. рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради НОМЕР_1., судова колегія дійшла висновку, що прокурором не доведена наявність шкоди, протиправна поведінка (бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою відповідача.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України "Про господарські суди", цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.
Відтак, рішення державного чи іншого органу, яке не є нормативно - правовим актом у розумінні частин першої і другої статті ст. 4 Господарського процесуального кодексу України і виступає як доказ у справі, підлягає оцінці господарським судом за загальними правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.Згідно з частиною другою цієї статті ніякі докази не мають для господарського суду заздалегіть встановленої сили.
Акт Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області від 12.08.2005р. не є нормативно - правовим актом у розумінні частини першої та другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України, тому виступає лише як доказ у справі, та підлягає оцінці за загальними правилами.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Судова колегія вважає, що з урахуванням викладених в рішенні обставин та доводів сторін, згідно до приписів ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінив докази в їх сукупності та дійшов правильного висновку, що прокурор та позивач не довели та не обгрунтували свої вимоги щодо позовних вимог.
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що позовні вимоги прокурора Ленінського району м.Донецька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк, до приватного підприємця ОСОБА_1, м.Донецьк, про стягнення з відповідача суми 34 494 грн. 00 коп. в якості відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Судова колегія вважає, що прокурор та позивач у відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не довели обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми 34 494 грн. 00 коп. в якості відшкодування втрат лісогосподарського виробництва.
З огляду на надані до матеріалів справи документи, та враховуючи вимоги ст. ст. 2, 207, 208 Земельного кодексу України, ст. 1166 Цивільного кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційному поданні, не є підставою для задоволення апеляційного подання.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подане апеляційне подання, не є підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.
Керуючись ст. ст. 49, 93, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2006 р. у справі № 43/265 ( суддя Зубченко І.В. ) -залишити без змін.
Апеляційне подання прокурора Ленінського району м.Донецька в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк, на рішення господарського суду Донецької області від 20.09.2006 р. у справі № 43/265 - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у встановленому законодавством порядку в касаційну інстанцію.
Відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України за згодою сторін в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Головуючий Старовойтова Г.Я.
Судді: Волков Р.В.
Шевкова Т.А.
Надруковано: 6 прим.
2. - прокурору
1. позивачу
1. відповідачу
1. у справу
1. ДАГС