Справа № 162/522/13-ц
Провадження № 2/162/146/2013
ЛЮБЕШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2013 року смт Любешів.
Любешівський районний суд Волинської області в складі головуючого:
судді -- Глинянчука В.Д.,
при секретарі Оласюк Л.П.,
з участю представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Філюка П.В.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Дольської сільської ради Любешівського району Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання права власності на земельну ділянку в порядку успадкування, -
встановив:
Позивач просить визнати незаконним та скасувати рішення відповідача № 20/10 від 05 грудня 2012 року щодо зменшення площі земельної ділянки на 0,10 гектара та надання дозволу на розробку проекту відведення землі ОСОБА_5. Визнати за нею право власності на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,10 гектара по АДРЕСА_1.
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_6, яка проживала у селі Дольськ Любешівського району. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй домоволодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1, з якої 0,25 гектара - для обслуговування житлового будинку з надвірними спорудами та 0,10 гектара -- для ведення особистого селянського господарства.
Рішенням сесії Дольської сільської ради № 9/4 від 28 травня 1996 року ОСОБА_6 надано у власність земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,20 гектара. Зазначена земельна ділянка до 2009 року значилась за матір'ю позивача згідно з даними земельно-кадастрової книги, однак державний акт на право власності на земельну ділянку їй видано не було.
Відповідно до повідомлення Дольської сільської ради № 91.2.20 від 01 липня 2009 року розмір земельної ділянки, яка перебувала у користуванні ОСОБА_6 становив 0,45 гектара.
Після смерті матері позивач успадкувала житловий будинок з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, а також частину земельної ділянки площею 0,10 гектара. Вказана земельна ділянка межує з присадибними земельними ділянками ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які знаходяться по вулиці Білоруській села Дольськ.
Успадкований будинок позивач продала у вересні 2009 року.
Позивач вважає, що на спірну земельну ділянку розповсюджуються положення Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», згідно пунктів 1, 3 якого право приватної власності на земельні ділянки, надані для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
При цьому дію статті 23 Земельного кодексу України редакції 1990 року щодо власників земельних ділянок визначених цим Декретом зупинено.
Таким чином, на думку позивача, право власності спадкоємця на землю, в тому числі і на спірну земельну ділянку, посвідчується власне відповідним рішенням Дольської сільської ради та відомостями Книги реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність (наказ Держкомзему № 10 від 15 лютого 1993 року).
Відповідно до пункту 7 Перехідних положень Земельного кодексу України редакції 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки, зберігають права на ці ділянки.
На підтвердження цієї позиції позивач покликається на судового практику Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ. Додала прийняту в порядку статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) постанову Верховного Суду України від 30 травня 2012 року № 6-31цс12.
Відповідач всупереч положенням статті 116 Земельного кодексу України 2001 року своїм рішенням від 05 грудня 2012 року № 20/10 надав дозвіл ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку, в тому числі і на частину землі, що належала ОСОБА_6
Твердження відповідача, що спірне рішення не стосується земельної ділянки по АДРЕСА_1, позивач вважає таким, що не відповідає дійсності. Як вбачається із плану та опису меж земельної ділянки ОСОБА_7, у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 083626, виданому на її ім'я, землі від точок «В до Г» перебувають у користуванні ОСОБА_6 Згідно акту погоджених меж з суміжними землекористувачами (землевласниками) від 12 вересня 2005 року межі земельної ділянки ОСОБА_7 погоджено з ОСОБА_6 Отже, належна спадкодавцю спірна земельна ділянка знаходиться саме по АДРЕСА_1 та не може знаходитись в іншому місці.
Позивач ОСОБА_4 в судовому засіданні 19 липня 2013 року позов підтримала та пояснила, що її покійна мати ОСОБА_6 постійною користувалась спірною земельною ділянкою. При цьому про документи, які б підтверджували право користування чи право власності на спірну землю, їй нічого невідомо. Зазначила, що земельною ділянкою в урочищі Заболоття її мати ніколи не користувалась.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав. Вважає, що спірна земельна ділянка надавалась ОСОБА_6 рішенням сесії Дольської сільської ради № 9/4 від 28 травня 1996 року, а загальна площа землі по АДРЕСА_1 становить 0,35 гектара. В ході судового розгляду справи неодноразово вказував, що ні у Дольській сільській раді, ні в архівних установах немає документів, які б дали змогу визначити місцезнаходження наданих ОСОБА_6 земельних ділянок. Вказана у позовній заяві площа спірної землі є приблизною.
Представник відповідача ОСОБА_3 проти позову заперечив. Звернув увагу на те, що стороною позивача не подано будь-яких доказів, які б вказували, що ОСОБА_4 успадкувала належні ОСОБА_6 земельні ділянки. По АДРЕСА_1 знаходиться земельна ділянка площею 0,25 гектара, яка дійсно надавалась ОСОБА_6 Після продажу ОСОБА_4 успадкованого будинку, рішенням сесії Дольської ради від 24 березня 2010 року цю земельну ділянку передано ОСОБА_8. Земля, яка надана ОСОБА_6 рішенням сесії Дольської сільської ради № 9/4 від 28 травня 1996 року для ведення особистого селянського господарства, знаходиться в урочищах Заболоття та Церквище (по 0,10 гектара).
Відповідно до статті 60, частини 1 статті 212 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім наявності підстав звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши подані докази, суд приходить до наступного.
Сторона позивача вважає, що рішенням Дольської сільської ради № 9/4 від 28 травня 1996 року ОСОБА_6 надано земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства, в тому числі спірну по АДРЕСА_1 площею приблизно 0,10 гектара; рішенням № 16/4 від 14 січня 1994 року -- для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 0,25 гектара; рішенням № 5/5 від 19 серпня 1999 року спадкодавцю передано земельну ділянку можливо в урочищі Заболоття для ведення підсобного господарства, яку вона ніколи не обробляла. Загальна площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 становить 0,35 гектара.
Представник відповідача в свою чергу вказує, що рішенням Дольської сільської ради № 9/4 від 28 травня 1996 року ОСОБА_6 було виділено земельні ділянки в урочищах Церквище та Заболоття, а загальна площа землі по АДРЕСА_1 становить 0,25 гектара. Земельна ділянка щодо якої надано дозвіл на виготовлення технічної документації ОСОБА_5 знаходиться по АДРЕСА_2 і не накладається на ділянку по АДРЕСА_1. Встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок в натурі по вулиці Молодіжній та Білоруській у селі Дольськ не здійснювалось.
Свідок ОСОБА_8 суду показала, що за дорученням ОСОБА_4 займалась питаннями оформлення нею спадщини по смерті ОСОБА_6 Згодом вона придбала у позивача успадкований житловий будинок. Рішенням сесії сільської ради їй передано у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку та господарських будівель площею, 0,25 гектара. Вона також зверталась з заявою про передачу їй земельної ділянки по площею 0,10 гектара для ведення особистого селянського господарства, яка також знаходиться по АДРЕСА_1, однак їй відмовили у цьому. У відділі архітектури Любешівської райдержадміністрації їй повідомили, що ця земля знаходиться за межами архітектурного плану села. Таким чином, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 немає в архітектурному плані села Дольськ. До неї звертався ОСОБА_5 по питанню погодження меж земельної ділянки, яка має йому передаватись у власність. Вона відмовилась підписуватись на відповідних документах, оскільки вважає, що ця земля належить ОСОБА_4 як спадкоємцю. Їй відомо, що попри розгляд цього спору в суді, межі земельної ділянки ОСОБА_5 Дольською сільською радою вже погоджено. На її звернення як довіреної особи ОСОБА_4 сільська рада не надавала документів, на підставі яких позивач могла б успадкувати належні ОСОБА_6 земельні ділянки.
Свідок ОСОБА_9 в суді показав, що дійсно земельна ділянка, за яку йде спір, за життя обробляла ОСОБА_6 При відведенні землі під будівництво церкви ОСОБА_6 як суміжний землекористувач погоджувала межу.
Свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона є суміжним землекористувачем з покійною ОСОБА_6, яка постійно обробляла спірну земельну ділянку. В урочищі Заболоття у ОСОБА_6 ніколи землі не було.
Свідок ОСОБА_10, рідна сестра позивача, також підтвердила факт тривалого користування спірною земельною ділянкою її матір'ю ОСОБА_6
Дольська сільська рада Любешівського району листом від 28 січня 2013 року повідомляла ОСОБА_4, що рішенням сесії Дольської сільської ради № 7/1 від 22 листопада 1991 року «Про надання земель громадянам у довічне успадковане володіння і тимчасове користування для ведення підсобних особистих господарств» ОСОБА_6 надано ділянку площею 0,25 гектара. Рішенням від № 9/4 від 28 травня 1996 року їй надано земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,20 гектара, дана земля знаходиться в урочищах Заболоття та Церквище (по 0,10 гектара).
Згідно рішення Дольської сільської ради від 14 січня 1994 року «Про надання у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства і обслуговування житлового будинку і будівель» ОСОБА_6 надано 0,25 гектара.
Відповідно до додатку до рішення Дольської сільської ради від 28 травня 1996 року № 9/4 ОСОБА_6 надано земельну ділянку площею 0,20 гектара для ведення особистого підсобного господарства.
Рішенням Дольської сільської ради від 19 серпня 1999 року № 5/5 ОСОБА_6 виділено земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,10 гектара.
Державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_6 не видавались. Доказів прийняття у спадщину ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1 не надано.
Суд констатує, що у жодному з рішень Дольської сільської ради немає відомостей про місцезнаходження земельних ділянок, які надані ОСОБА_6
Згідно даних погосподарської книги села Дольськ Любешівського району за ОСОБА_6 у 1995-1998 роках рахувалось 0,35 землі, у 1999-2000 роках -- 0,45 гектара.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 листопада 2009 року ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем її майна є ОСОБА_4 Спадкове майно складається права на земельну частку (пай) в розмірі 1, 75 гектара; право на майнову частку (пай) у розмірі 1598 гривень.
Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 13 липня 2009 року за ОСОБА_4 визнано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 Любешівського району.
Згідно договору купівлі-продажу від 16 вересня 2009 року ОСОБА_4 продала ОСОБА_8 житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 Любешівського району.
Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВЛ № 083626, виданого на ім'я ОСОБА_7, і яка знаходиться по АДРЕСА_3, її суміжними землекористувачами є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Наведене підтверджено також і актом погодження меж з суміжними землекористувачами від 12 вересня 2005 року та ОСОБА_7
Рішеннями сесії Дольської сільської ради від 02 жовтня 2009 року № 31/73 та від 24 березня 2010 року № 38/7 ОСОБА_8 дано дозвіл на розробку технічної документації щодо відведення земельної ділянки та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,25 гектара по АДРЕСА_1 Любешівського району.
З матеріалів технічної документації із землеустрою, щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 Любешівського району межа від «В до Г» (на думку сторони позивача спірна земельна ділянка) позначена як земля сільської ради, не надана у власність чи користування.
З витягу з Книги реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність, Дольської сільської ради Любешівського району вбачається, що ОСОБА_6 надано земельні ділянки: згідно рішення ради від 14 січня 1994 року № 16/4 для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,25 гектара; згідно рішення ради № 9/4 від 28 травня 1996 року для ведення особистого підсобного господарства 0,20 гектара. Про місцезнаходження земельних ділянок не зазначено.
З поданої стороною позивача копії генерального плану вулиць Білоруської та Молодіжної села Дольск Любешівського району неможливо встановити площу земельних ділянок по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1, їх межі.
Відповідно до статті 392 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК) власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно з статтею 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частини 1 статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно з пунктом 7 Перехідних положень Земельного кодексу України редакції 2001 року громадяни, що одержали у власність земельні ділянки, зберігають права на ці ділянки.
Частиною 1 статтею 22 Земельного кодексу України редакції 1990 року, яка діяла на момент видачі земельних ділянок ОСОБА_6, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Документи, що посвідчують право на земельну ділянку, визначені статтею 23 Земельного Кодексу 1990 року. Проте дію цією статті зупинено Декретом Кабінету Міністрів України № 15-92 від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (далі - Декрет).
Пунктами 1, 3 Декрету визначено, що право приватної власності на земельні ділянки, надані для ведення особистого підсобного господарства, будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), садівництва, дачного і гаражного будівництва, у межах норм, установлених Земельним кодексом України посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у земельно-кадастрових документах, з наступною видачею державного акта на право приватної власності на землю.
Отже, майнові права спадкодавців на земельні ділянки, які видавались громадянам в період дії Земельного кодексу України редакції 1990 року та Декрету Кабінету Міністрів України № 15-92 від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» за відсутності державних актів на право власності на землю можуть бути підтверджені рішенням органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки; даних земельно-кадастрових документів щодо місцезнаходження, площі земельної ділянки, її цільового призначення; а також документів, які вказують на встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі.
Вказана позиція підтверджена рішенням Верховного Суду України від 30 травня 2012 року № 6-31цс12.
У Книзі реєстрації громадян, яким безплатно передано земельні ділянки у приватну власність, Дольської сільської ради Любешівського району немає даних про місцезнаходження земельних ділянок ОСОБА_6
Таким чином, на підставі досліджених доказів, які містять суперечності, неможливо встановити загальну площу земельної ділянки по АДРЕСА_1 Любешівського району, чи зазначена земельна ділянка накладається на земельну ділянку по АДРЕСА_2, на яку претендує ОСОБА_5
Факт обробітку земельної ділянки спадкодавцем, за відсутності інших доказів, про які вказано вище, не є достатньою підставою для визнання за спадкоємцем спадкових прав на землю.
З врахуванням наведеного, суд приходить до висновку про недоведеність позовних вимог позивача.
У зв'язку з відмовою у позову понесені позивачем судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212, 213-215 ЦПК, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_4 до Дольської сільської ради Любешівського району Волинської області про визнання незаконним та скасування рішення відповідача № 20/10 від 05 грудня 2012 року про надання дозволу ОСОБА_5 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,25 гектара для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 села Дольськ Любешівського району Волинської області, та 0,60 гектара для ведення особистого селянського господарства; визнання за позивачем права власності на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства площею 0,10 гектара по АДРЕСА_1 Любешівського району відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення оскаржуваного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуючий: суддя В.Д. Глинянчук