донецький апеляційний господарський суд
вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40
УХВАЛА
Іменем України
04.12.2006 р. справа №2/306а
Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: | Величко Н.Л. |
суддів | Алєєвої І.В., М'ясищева А.М., |
при секретареві судового засідання | Щетініна І.О. |
за участю представників сторін: |
від позивача: | Крамаренко Ю.В. - за дов. № 774 від 25.10.2006р., |
від відповідача: | Демниченко С.Б. – за дов. від 29.11.2006р. № 10262/10/10-013, Ібатулін В.В. – за дов. № 10261/10/10-013 від 29.11.20056р., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу | Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція м.Шахтарськ |
на постанову господарського суду | Донецької області |
від | 16.10.2006 року |
по справі | №2/306а |
за позовом | Дочірнє підприємство "Камнеобробний завод "Омфал" м.Шахтарськ |
до | Шахтарська об'єднана державна податкова інспекція м.Шахтарськ |
про | про визнання недійсним рішення |
В С Т А Н О В И В:
1.Стислий виклад суті постанови місцевого господарського суду
31.08.2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Камнеобробний завод “Омфал” м. Шахтарськ звернулося з позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.07.2006 року № 0000312343/0-1871, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість за лютий 2006 року у розмірі 11391 грн.
Ухвалою від 31.08.2006р. позовна заява залишена без руху на підставі ч.1,3,4,5 ст.106 КАС України.
Ухвалою від 18.09.2006р. відкрито провадження в адміністративній справі.
Постановою від 16.10.2006р. у справі № 2/306а господарський суд Донецької області (суддя Ханова Р.Ф.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Камнеобробний завод “Омфал” м. Шахтарськ задовольнив.
Визнав повністю недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції м. Шахтарськ від 25 липня 2006 року № 0000312343/0-1871.
Присудив з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Камнеобробний завод “Омфал” м. Шахтарськ витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.
Загальний строк розгляду справи склав 1 місяць 2 дні.
2. Підстави з яких порушено питання про перегляд постанови
Відповідач з прийнятою постановою господарського суду не погодився та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову господарського суду від 16.10.2006р. та прийняти нову постанову, якою відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю “Камнеобробний завод “Омфал” м. Шахтарськ у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом дана невірна оцінка обставинам справи.
Вважає, що у порушення п.п.7.4.1 п. 7.4, п.п.7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 р. ТОВ "Камнеобробний завод “Омфал” завищена сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у лютому 2006 р. на суму 139965,0 грн., так як підприємством у січні 2006р. до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі -11391,0 грн., згідно податкової накладної №54/1 від 16.12.2006 р., отриманої від ТОВ "РемВугілляБуд", та відображеної Декларації з податку на додану вартість за січень 2006 р., оскільки сплату суми 11391грн. у 2 ланцюгу постачання до Державного бюджету України неможливо підтвердити.
Посилається на те, що згідно відповіді ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, ТОВ "Стройпромпроект" ухвалою господарського суду Донецької області від 01.03.2006 р. у справі № 27/190 визнано банкрутом, у зв'язку з чим підтвердити надмірну сплату ПДВ до бюджету, та віднесення до складу податкових зобов'язань сум ПДВ по взаємовідносинах між ТОВ ''РемВугілляБуд" з ТОВ "Стройпромпроект" є неможливим.
Вважає, що згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., крім визначених п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. підстав для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту, а саме: здійснення операцій з придбання товарів, наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість, передбачає обов'язкову наявність ще й такої підстави, як сплата до Державного бюджету України у звітному періоді відповідних сум податку. Відповідно до п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України.
Вважає, що норми Закону України № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. "Про податок на додану вартість" передбачають, що однією з підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Посилається на те, що Верховним Судом України зроблено висновок, що відшкодуванню (включенню до податкового кредиту) підлягають лише суми, які були сплачені до бюджету, що випливає з самої суті поняття податку, його основної функції-формування доходів Державного бюджету України (п. 19 ст. 2, ст. 9 Бюджетного кодексу України), а також з поняття платника податку, як особи, яка згідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем. А також Верховним Судом України з системного аналізу норм Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997р. встановлено, що Законом України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою та надходженням до бюджету податку на додану вартість, при цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість.
Вважає, що не надходження податку на додану вартість до бюджету при виконанні фінансово-господарських зобов'язань по ланцюгам постачання між ТОВ "КОЗ "Омфал" та ТОВ "РемВугілляБуд", ТОВ "РемВугілляБуд" та ТОВ "Стройпромпроект" є наслідком того, що ТОВ "Стройпромпроект" визнано банкрутом, що унеможливлює підтвердити сплату відповідної суми податку до Державного бюджету України, та відображення у відповідному податковому періоді даної суми в податковій декларації з податку на додану варі їсть в рядку "податкове зобов'язання".
Зазначає, що висновок суду щодо відшкодування у розмірі 4724,08 грн. податковою інспекцією було зменшено двічі, є недослідженим, а саме податковим повідомленням - рішенням від 18.04.2006 р. № 0000152343/0-611 зменшено бюджетне відшкодування ПДВ лютого 2006 р. у сумі 139965,0 грн., а також суму податкового кредиту не сплаченого у січні 2006р. по податковій накладній № 54/1 у сумі 4724,08 грн., тобто зменшено не сам податковий кредит ГОВ "КОЗ "Омфал", а лише частину не сплаченої суми ПДВ по вищезазначеній податковій накладній.
Посилається на те, що судом не взято до уваги, що ТОВ "КОЗ "Омфал" у 2006 році навіть не декларував суми ПДВ у рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних податкових періодів.
3.Доводи викладені у відзиві на апеляційну скаргу
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу відповідача в якому вважає, що згідно норм п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" із 11390грн.75коп. - суми податку на додану вартість, яка віднесена ТОВ "Камнеобробний завод "Омфал" до складу податкового періоду січня 2006 року, суми 6 666 грн. 67 коп. (фактично сплаченого податку на додану вартість у січні 2006 року) включається до складу бюджетного відшкодування лютого 2006 року, а частина податку на додану вартість у сумі 4 724 грн. 08 коп. включається до складу податкового періоду березня 2006 року.
Зазначає, що ТОВ "Камнеобробний завод "Омфал" визнає, що сума 4 724грн. 08 коп. була безпідставно включена до складу бюджетного відшкодування лютого 2006 року, оскільки не була сплачена у січні 2006 року, і правомірно зменшена відповідачем податковим повідомленням-рішенням № 0000152343/0-611 від 18 квітня 2006 року, внаслідок чого повторне зменшення зазначеної суми податковим повідомленням-рішенням від 25 липня 2006 року № 0000312343/0-1871 є безпідставним.
Посилається на те, що нормами Закону України "Про податок додану вартість" не передбачено залежність права платника податку - покупця на податковий кредит від перевірки всіх постачальників по всьому ланцюгу.
Вважає, що відповідачем порушено засіб здійснення владних повноважень, а саме за наслідками виїзних документальних перевірок з приводу формування бюджетного відшкодування одного звітного податкового періоду прийняті два податкових повідомлення-рішення.
Позивач вважає постанову суду законною та обґрунтованою і просить постанову суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з тих підстав, що постанова суду прийнята з урахуванням усіх обставин справи і відповідає нормам діючого законодавства.
4. Як встановлено судом першої інстанції, та визнається сторонами по справі:
Фахівцями Шахтарської об’єднаної державної податкової інспекції було здійснено виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Камнеобробний завод “Омфал” м. Шахтарськ з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку з врахуванням результатів зустрічної перевірки взаємовідносин між ТОВ “РемВугілляБуд” та ТОВ “Стройпромпроект” (у 2 ланцюгу постачання ТОВ “КОЗ “Омфал”) за період з 1 лютого 2006 року по 28 лютого 2006 року, за результатами якої складений акт від 13.07.2006 року № 143/23-6/30721174 (надалі - акт перевірки) (а.с.9-21).
Актом перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 та підпункту 7.7.5. пункту 7.7 статті 7 Закону України від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (із змінами та доповненнями), оскільки на думку відповідача (л.с.1-19), позивачем до суми податку на додану вартість, заявленої до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку по декларації за лютий 2006 року включено суму податку на додану вартість, сплачену позивачем згідно податкової накладної № 54/1 від 16 грудня 2005 року у розмірі 11391 грн. ТОВ “РемВугілляБуд”. Сплату зазначеної суми до Державного бюджету України не можливо підтвердити, внаслідок визнання банкрутом контрагента останнього, що призвело до завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у лютому 2006 року у сумі 11391 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем згідно з абзацом “б” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, прийняте спірне податкове повідомлення-рішення від 25.07.2006 року № 0000312343/0-1871, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов’язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 11391 грн. (а.с.8).
Правовою підставою зменшення суми бюджетного відшкодування наведені норми підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 та підпункту 7.7.5. пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР.
Судом першої інстанції встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю “РемВугілляБуд” позивачу видані накладна № 54/1 від 16 грудня 2005 року та податкова накладна від 16 грудня 2005 року № 54/1 за договором від 16 грудня 2005 року № 05/12/16 на загальну суму 68344 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 11390 грн. 75 коп. (а.с.22, 82). Відповідно до платіжних доручень № 1846 від 21 січня 2006 року та № 551 від 21 лютого 2006 року отримані товарно-матеріальні цінності позивачем були фактично оплачені (а.с.18, 83). Розмір податку на додану вартість, який був сплачений позивачем у січні 2006 року за платіжним дорученням № 1846 складає 6666 грн. 67 коп.
Судом встановлено, що податкова накладна від 16 грудня 2005 року № 54/1 на загальну суму 68344 грн. 50 коп., в тому числі податок на додану вартість 11390 грн. 75 коп. включена позивачем до реєстру отриманих та виданих накладних 19 січня 2006 року (а.с.75-77). Позивачем у декларації з податку на додану вартість за січень 2006 року, яка подана до податкового органу 17 лютого 2006 року (а.с.78-81), включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 11391 грн. на підставі зазначеної податкової накладної.
Судом встановлено, що позивач декларацією з податку на додану вартість за лютий 2006 року, яка надана до податкового органу 15.03.2006 року, визначив суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у розмірі 742531 грн. До складу зазначеної суми був включений податковий кредит за податковою накладною № 54/1 від 16 грудня 2006 року у сумі 11390 грн. 75 коп. За наслідками виїзної позапланової перевірки позивача з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2006 року, які викладені в акті № 81/23-6/30721174, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2006 року № 0000152343/0-611, яким зменшив бюджетне відшкодування лютого 2006 року на 139965 грн., у тому числі і податок на додану вартість, визначений податковою накладною № 54/1 у сумі 4724 грн. внаслідок неповної сплати зазначеної суми позивачем у січні 2006 року. Встановлено, що податок на додану вартість у сумі 4724 грн. 08 коп. зменшено відповідачем двічі, при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 18.04.2006 року та при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення. Сума податку на додану вартість у розмірі 6666 грн. 67 коп. була включена позивачем до податкового кредиту та визначена у складі бюджетного відшкодування лютого 2006 року внаслідок її сплати платіжним дорученням № 1846 від 23 січня 2006 року.
Обставини справи встановлені судом відповідають наданим сторонами доказам і не спростовані податковим органом.
5.Мотиви, за якими апеляційна інстанція виходила при прийнятті ухвали
Відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” від 18.02.1997р. № 77/97-ВР (із змінами та доповненнями) платники податку несуть відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування відповідно до законів України.
Згідно Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункт 1.7 статті 1). Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. ). (підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7)
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.
Пунктом 7.7 статті 7 зазначеного Закону (в редакції Закону України № 2505 що діє з 1 червня 2005 року) передбачено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету або відшкодування з бюджету, та строки розрахунків з бюджетом.
Підпунктом 7.7.1 зазначеного пункту передбачено, що суми податку, що підлягають сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначаються як різниця між загальною сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від’ємному значені суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності –зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від’ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Тобто із 11390 грн. 75 коп. - суми податку на додану вартість, яка віднесена позивачем до складу податкового кредиту січня 2006 року, сума 6666 грн. 67 коп. (фактично сплаченого податку на додану вартість у січні 2006 року) включається до складу бюджетного відшкодування лютого 2006 року, а частина податку на додану вартість у сумі 4724 грн. 08 коп. включається до складу податкового періоду березня 2006 року.
Позивачем сума 4724 грн. 08 коп. була безпідставно включена до складу бюджетного відшкодування лютого 2006 року, оскільки не була сплачена у січні 2006 року, і правомірно зменшена відповідачем податковим повідомленням рішенням № 0000152343/0-611 від 18.04.2006 року (л.с.89,90), внаслідок чого повторне зменшення зазначеної суми спірним податковим повідомленням–рішенням є безпідставним.
Доводи податкового органу про непідтвердженість надмірної сплати податку до бюджету з господарської операції з ТОВ "РемВугіляБуд", так як постачальник ТОВ "Стройпромпроект" м. Донецьк у 2 ланцюгу був визнаний банкрутом, у зв'язку з чим проведення позапланової зустрічної перевірки є неможливим, судовою колегією не приймаються, оскільки ця обставина не свідчить про те, що постачальником у 2 ланцюзі порушувалися вимоги податкового законодавства, крім того, нормами Закону України "Про податок на додану вартість" не передбачений обов’язок ні продавця ні покупця товару - платників податку сплачувати нарахований продавцем у складі ціни товару ПДВ з кожної конкретної господарської операції безпосередньо до державного бюджету.
Згідно пункту 1.8 ст. 1 Закону України Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою у випадках, визначених цим Законом. Відповідно п. "а" п.7.7.2 ст.7 Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
Підпунктами 7.7.5,7.7.7 ст. 7 Закону »Про податок на додану вартість»встановлено право податкового органу проводити планову (камеральну) або позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування у поданій ним декларації, тому доводи податкового органу про залежність права платника податку –покупця на податковий кредит та бюджетне відшкодування від перевірки податковим органом всіх постачальників по всьому ланцюгу до виробника, є такими, що не відповідають порядку бюджетного відшкодування передбаченому законом.
Згідно ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем належними доказами не доведено, що позивач порушував Закон України “Про податок на додану вартість” при декларуванні ПДВ.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив усі надані позивачем докази, та визнав недійсним податкове повідомлення-рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції від 25.07.2006 року № 0000312343/0-1871.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.184,195,198,205,212, п.6, п.7 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України судова колегія , -
У Х В А Л И Л А :
Постанову господарського суду Донецької області по справі № 2/306а від 16.10.2006р. залишити без змін, а апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.
Ухвала Донецького апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після складання повного тексту ухвали. Касаційна скарга подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала виготовлена в повному обсязі 07.12.2006р.
Головуючий: Н.Л. Величко
Судді: І.В. Алєєва
А.М. М'ясищев
Надруковано: 4 примір.
1 –позивачу
1 –відповідачу
1 –до справи
1 –ДАГС