Справа № 1-37/11

Провадження №1/761/15/2013

П О С Т А Н О В А

іменем України

24 липня 2013 року

Суддя Шевченківського районного суду міста Києва Сидоров Є.В. за участю секретарів судового засідання Суржко О.А., Горбенко Г.Б., державного обвинувача Перебойчук А.С., підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисника (адвоката) - ОСОБА_3, розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах підсудних про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування органу досудового слідства з мотивів неповноти та неправильності проведення досудового слідства без встановлення всіх обставин справи, а також істотним порушенням норм кримінально - процесуального законодавства по обвинуваченню: ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Суд встановив:

В стадії судового слідства захисником (адвокатом) ОСОБА_3 в інтересах підсудних ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заявлено клопотання про направлення кримінальної справи по обвинуваченню: ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України - прокурору Шевченківського районну м. Києва для проведення додаткового досудового розслідування з мотивів неповноти та неправильності проведення досудового слідства без встановлення всіх обставин справи, а також істотним порушенням норм кримінально - процесуального законодавства.

Захистом вказане клопотання про направлення кримінальної справи для додаткового розслідування мотивуються наступним: Так, висновки суду не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих з порушенням процесуального порядку збирання останіх, а також на матеріалах досудового слідства, які не перевірені в судових засіданнях. Визнання обвинуваченими своєї вини має бути всебічно перевірено. В матеріалах кримінальної справи не міститься доказів скоєння ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Докази ґрунтуються на явці з повинною ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які були в подальшому сумнівно підтвердженні під час відтворення обстановки та обставин події.

Підсудний ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погодились із заявленим клопотанням захисника про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування з мотивів не повноти та неправильності досудового слідства. Крім того підсудний, ОСОБА_1 з приводу клопотання, пояснив суду, що вину в скоєнні злочинів, які інкримінуються йому він не визнає. Пред'явлене обвинувачення є надуманим та таким, яке не відповідає дійсності, тобто справа в повній мірі є сфальсифікована, по справі багато протиріч, які не можуть бути усуненні під час судового розгляду справи, посилається на те, що до нього застосовувались недозволенні заходи фізичного впливу, в результаті чого ним під цим фізичним та психічним впливом було написано явки з повинною та за його участю проведено відтворення обстановки та обставин події, які не відповідають дійсності. Інших доказів вини слідчим не зібрано. Також підсудним ОСОБА_1 звернуто увагу суду на ту обставину, що 25.02.2009 року він не міг знаходитись за місцем і часом, яке йому інкримінують слідчим, оскільки в той день знаходився в хворобливому стані за місцем свого мешкання.

Прокурор з приводу заявленого клопотання просив суд його не задовольняти.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду з приводу клопотання про направлення справи на додаткове розслідування, дослідивши матеріали кримінальної справи, прийшов до висновку про неповноту досудового слідства, неправильності проведення досудового слідства, а також істотним порушенням норм кримінально - процесуального законодавства виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11.02.2005 року „Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування ", повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.

Згідно до вимог ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання та досудове слідство - зобов'язанні вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують обвинуваченого. В силу статті 64 КК України в кримінальній справі при провадженні досудового слідства підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину, що відповідно до положень ст.ст. 132, 232 КПК України має бути відображено у постанові про притягнення особи в якості обвинуваченого та обвинувальному висновку.

Відповідно до статті 281 КПК України повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Згідно з вимогами чинного кримінально-процесуального законодавства, досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст. 22, 64 КПК України не були дослідженні або поверхнево чи однобоко обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, зазначенні вимоги КПК України органом досудового слідства належним чином перевіренні не були, певна кількість свідків, які вказує підсудний, захисник та інші встановленні та допитані не були, не проведено товарознавчої експертизи автомобіля, який являвся об'єктом злочину ст. 289 КК України та впливає на кваліфікацію злочину, крім того не встановлено та належним чином не перевірено доводи підсудного ОСОБА_1 з приводу не причетності його до скоєних злочинів, що також в своїх показах зазначає підсудний ОСОБА_2 - тому слідчі органи по вказаній кримінальній справі допустили таку неповноту, яку неможливо доповнити та усунути в судовому засіданні при розгляді справи по суті.

В порушення вимог ст. 64 КПК України недостовірно встановлено та зазначено подія злочину щодо місця, способу і вчинення злочинів, обвинувачення неконкретизоване, розмите, оскільки в постанові про притягнення в якості обвинуваченого, від 15 червня 2009 року встановлено, що: 25 лютого 2009 року, о 07 годині 20 хвилин, ОСОБА_1 знаходився по вулиці Берлінського, 31 в м. Києві. Перебуваючи в дворі даного будинку за вказаною адресою, ОСОБА_1 побачив припаркований на узбічі дороги автомобіль НОМЕР_1 сірого кольору, яким вирішив незаконно заволодіти.

Дані обставини, які встановленні слідчим повністю не відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам та показам підсудного ОСОБА_1 Так, згідно протоколу усної заяви про злочин громадянина ОСОБА_4, останній зазначив, що 25.02.2009 року він о 7 годині 20 хвилин виявив відсутність автомобіля. Крім того, згідно пояснень ОСОБА_4, які містяться в кримінальній справі останній зазначив, що даний автомобіль він по вулиці Берлінського 31 в м. Києві залишив 22.02.2009 року, а його відсутність помітив тільки 25 лютого 2009 року о 7 годині 20 хвилин.

Крім того, допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 пояснив суду, що даного угону транспортного засобу він не скоював, а 25 лютого 2009 року о 7 годині 20 хвилин, він не знаходився по місцю знаходження автомобіля, а саме в м. Києві, вул. Берлінського, 31. Даний злочин він не скоював і фізично скоїти не зміг.

Судом розбіжності в часі скоєння злочину в судовому засіданні усунуті не були, оскільки повістки суду потерпілому, привід потерпілого до суду та доручення судді про встановлення особи потерпілого ОСОБА_4 конкретних результатів не принесли, що не дало суду можливості шляхом детального допиту потерпілого встановити реальні обставини та усунути дані розбіжності в суді. Тобто, слідчим встановлено, що ОСОБА_4 25.02.2009 року виявляє відсутність автомобіля о 7 годині 20 хв., і в цей же час підсудним скоюється крадіжка цього ж автомобіля. Крім того встановленні слідчим обставини і час викрадення автомобіля «Фіат» д.н.з. НОМЕР_1 громадянином ОСОБА_1 суперечать зібраним доказам у справі, а саме показам потерпілого ОСОБА_4

За таких обставин, вказана постанова про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого від 15 червня 2009 року не відповідає вимогам ст. 132 КПК України щодо часу вчинення злочинів, та інших обставин справи.

Під час досудового слідства не були перевірені доводи обвинуваченого у свій захист, та не з'ясовані суттєві обставини справи.

З урахуванням викладеного вище, у справі є протоколи допиту потерпілого ОСОБА_4, у яких є протиріччя, також є протиріччя в показаннях потерпілого та обвинуваченого, проте слідчим не проведено відтворення обстановки та обставин події, та очної ставки між потерпілим та обвинуваченим, що є порушенням вимог ст. 22 КПК України.

В судовому засіданні суд позбавлений можливості усунути зазначенні протиріччя, оскільки потерпілий до суду не з'являється, судом неодноразово виносились постанови про примусовий привід потерпілого, які не виконувались, а направленні судові доручення щодо встановлення місця перебування потерпілого, але ці постанови ігноруються, жодних документів щодо виконання цих постанов суду не надано.

Аналогічно не виконуються чисельні постанови суду про примусовий привід свідків по інших епізодах злочинів, щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

При проведенні додаткового слідства слідчому необхідно усунути зазначенні порушення норм КПК України та виконати наступне:

- шляхом надання доручень оперативним працівникам органу внутрішніх справ встановити місце знаходження ОСОБА_1 25.02.2009 року о 07 годині 20 хвилин, встановлення номера мобільного телефону, яким користувався останній; шляхом направлення стільникового запиту до абоненту встановити місце перебування ОСОБА_1 в певний час, а саме час скоєння злочину;

- встановити оперативним шляхом місце проживання ОСОБА_1 станом на 25.02.2009 рік; коло його рідних та знайомих, яких допитати, з метою усунення розбіжностей та перевірки версії ОСОБА_1 що в момент викрадення автомобіля він не знаходився за місцем крадіжки і в час, який зазначено в обвинуваченні;

- шляхом проведення слідчих дій встановити місце проживання потерпілого по справі ОСОБА_4 та додатково допитати його з приводу встановлення ним зникнення його автомобіля «Фіат» д.н.з. НОМЕР_1 сірого кольору. Після цього провести очну ставку між потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_1 для встановлення дати та конкретного часу скоєння злочину з метою усунення розбіжностей між їх показами;

- оперативним шляхом встановити справжнього власника автомобіля «Фіат» д.н.з. НОМЕР_1 сірого кольору, тобто кому на праві власності належить даний автомобіль. Під час допиту власника встановити, хто в останній час користувався даним автомобілем і кому спричиненні збитки під час викрадення автомобіля;

- шляхом призначення та проведення товарознавчої експертизи вартості автомобіля «Фіат» д.н.з. НОМЕР_1, встановити спричиненні збитки, а саме розмір шкоди, завданої злочином, що у відповідності до ст. 64 КПК України (1960 р.) - є обставини, що підлягають доказуванню в кримінальній справі та в обов'язковому порядку підлягають встановленню слідчим.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 64, 67, 281 КПК України (1960 р), суд

ПОСТАНОВИВ:

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України та ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України направити до Шевченківської районної прокуратури м. Києва для проведення додаткового розслідування.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання - залишити без змін

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 діб, з дня її винесення, шляхом подачі апеляції через Шевченківський районний суд м. Києва.

Суддя Є. Сидоров