донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

31.07.2013 р. справа №905/3266/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСкакуна О.А., Колядко Т.М., Принцевської Н.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури:Осипенко Ю.С. - за посв.,

від позивача:не з'явився,

від відповідача:ОСОБА_5 - за пасп.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Маріуполь Донецької області

на рішення господарського судуДонецької області

від18.06.2013 року

у справі№905/3266/13 (суддя Тоцький С.В.)

за позовомпрокурора Орджонікідзевського району м.Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь Донецької області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Маріуполь Донецької області

прозвільнення нежитлового приміщення

Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2013 року по справі №905/3266/13 позов прокурора Орджонікідзевського району м.Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь Донецької області задоволено та зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1) звільнити приміщення за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 52,6кв.м. протягом 10 днів з дня набрання рішення законної сили та передати вказане приміщення за актом приймання-передачі.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог відповідач посилається на те, що договір оренди нежитлового приміщення №1927-О від 30.01.2008р. продовжено на тих самих умовах та на той же строк, що також підтверджується сплатою орендарем відповідних платежів за користування приміщенням.

Також апелянт вказує на порушення судом першої інстанції ст.ст.22, 56 ГПК України, оскільки відповідачка була позбавлена можливості приймати участь в судовому засіданні, а також не була ознайомлена з позовною заявою, про необхідність надіслання якої просила у відповідному клопотанні, яке судом першої інстанції було залишено поза увагою.

Крім того, як вбачається з пояснень з апеляційної скарги, відповідачка вказує на безпідставність звернення прокурора з даним позовом, оскільки останнім не обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави.

У відзиві на апеляційну скаргу №67-2074 вих.13 від 26.07.2013 року прокурор просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказану правову позицію прокурора підтримано і представником позивача у відзиві на апеляційну скаргу №03/4-3762 від 29.07.2013 року.

Позивач не скористався наданим правом щодо участі в судовому засіданні, незважаючи на його належне повідомлення про час та місце судового розгляду.

В судовому засіданні прокурор та відповідач не заперечували проти розгляду скарги за відсутності представника позивача тому, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням строків, передбачених ст.102 цього Кодексу, судова колегія розглядає скаргу по суті за наявними у справі доказами у відсутності представника позивача.

В судовому засіданні прокурор та відповідач висловилися на підтримку своїх вимог та заперечень.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм як матеріального, так і процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Такі випадки визначені, зокрема і ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язок господарського суду порушувати справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

При цьому ч. 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує прокурора самостійно визначати, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовувати необхідність їх захисту, а також визначати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 р. у справі № 1-1/99 зазначив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції спірних відносинах.

З огляду на це, обґрунтовуючи у позовній заяві необхідність захисту інтересів держави та зазначаючи орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, прокурор, та вирішуючи питання про порушення справи за позовними заявами прокурора і суд, повинні враховувати, що закріплені нормами Конституції України та іншими правовими актам інтереси держави у своїй основі потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства тощо і можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді або держава може вбачати свої інтереси і в діяльності приватних підприємств, товариств.

З позовної заяви про звільнення орендованого нежитлового приміщення в зв'язку з закінченням дії договору оренди нежитлового приміщення №1927-О від 30.01.2008р., укладеним між Управлінням міського майна Маріупольської міської ради (Орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (Орендар) вбачається, що останню заявлено прокурором в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь, що суперечить вимогам вищевказаного законодавства, що регулює особливості участі прокурора в господарському процесі.

Відповідно до Пленуму Вищого господарського суду України №2 від 16.01.2013 року «Про внесення до деяких постанов пленуму Вищого господарського суду України доповнень і змін, що стосуються участі прокурора у судовому процесі», господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

У випадках неправильного визначення прокурором позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Суд першої інстанції вказані приписи залишив поза увагою та належної оцінки позову прокурора в частині його відповідності господарсько-процесуальним вимогам не надав, відповідних процесуальних дій за умови неправильного визначення прокурором позивача не здійснив, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, керуючись пунктом 1 частини першої статті 81 ГПК України, залишає без розгляду позов прокурора Орджонікідзевського району м.Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь Донецької області, а рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013 року по справі №905/3266/13 скасовує як таке, що винесено з порушенням норм процесуального права.

Доводи відповідача стосовно його неналежного повідомлення про дату слухання та неотримання позовної заяви до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки як позов, так і процесуальні документи суду направлялися за юридичною адресою відповідача (а.с.39,40), які він отримував та був обізнаний про час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати за подання апеляційної скарги відносяться на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, п.1 ч.1. ст.81, ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 м.Маріуполь Донецької області - задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 18.06.2013 року по справі №905/3266/13 - скасувати.

Позов прокурора Орджонікідзевського району м.Маріуполя в інтересах територіальної громади в особі Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь Донецької області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Маріуполь про зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 загальною площею 52,6кв.м. та передати вказане приміщення за актом приймання-передачі - залишити без розгляду.

Стягнути з Управління міського майна Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м.Маріуполь, пр.Металургів, 25, код ЄДРПОУ 23599040) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Головуючий О.А. Скакун

Судді: Т.М.Колядко

Н.М.Принцевська

Надруковано: 7 прим.

1позивачу

2. відповідачу

3,4 прокуратурі

5.-у справу

6-ГСДО

7-ДАГС