ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" липня 2013 р. Справа № 5019/1933/12

За позовом Фізичної особи - підприємця Терзі Івана Георгійовича с. Думанці Черкаського району Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рекорд" с. Селець Дубровицького району Рівненської області

про стягнення 188877 грн. 80 коп. - основного боргу, 18174грн. 60коп. - пені, 3644грн. 60коп. - 3% річних, 944грн. 37коп. - інфляційних втрат

Суддя Кочергіна В.О.

Представники сторін: не з'явились

В судовому засіданні, відповідно до ст.85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішенням господарського суду Рівненської області по справі №5019/1933/12 від 23.01.2013 року позов фізичної особи - підприємця Терзі Івана Георгійовича с. Думанці Черкаського району Черкаської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рекорд" с. Селець Дубровицького району Рівненської області про стягнення 215 082 грн. 52 коп., з яких 188877 грн. 80коп.- основного боргу, 21 207 грн. 60 коп. - пені, 755 грн. 50коп.- інфляційних втрат задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рекорд" на користь Фізичної особи - підприємця Терзі Івана Георгійовича 188 877 грн. 80 коп. - основного боргу, 4 412 грн. 31 коп. - пені; 884 грн. 88 коп. - 3 % річних та 5 493 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року рішення господарського суду Рівненської області від 23.01.2013 року у справі №5019/1933/12 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.05.2013року у справі №5019/1933/12 постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2013 року та рішення господарського суду Рівненської області від 23.01.2013 року скасовано. Справу №5019/1933/12 вирішено передати на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

У постанові Вищого господарського суду України від 21.05.2013 року зазначено, що судами не надано оцінку змісту претензії, на яку як на вимогу у розумінні статті 530 Цивільного кодексу України послалися суди в той час, як вказана претензія містить односторонню відмову позивача від договору. Також у постанові вказано, що судам необхідно було надати оцінку змісту претензії та виходячи з цього встановити чи вважається договір розірваним та які наслідки повинні бути застосовані.

Після надходження матеріалів справи №5019/1933/12 до господарського суду Рівненської області, 05.06.2013 року за результатами проведеного автоматичного розподілу справу передано на розгляд судді Кочергіній В.О.

Представники сторін в судове засідання 30.07.2013р. не з'явились витребуваних ухвалою суду доказів не подали. 29.07.2013р. від представника позивача надійшло клопотання про проведення розгляду справи за його відсутності за наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи те, що сторони належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, відповідач своїми процесуальними правами на участь в судовому засіданні та подання доказів не скористався, суд вважає можливим розглянути спір, відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в матеріалах справи доказами.

Суть спору:

У позовній заяві та розрахунку-заяві вх.№ 01-07/890/13/895/12 від 23.01.2013р.) позивач просив суд стягнути з відповідача 188877 грн. 80 коп. - основного боргу, 21 207 грн. 60 коп. - пені, 755 грн. 50 коп.- інфляційних втрат та відшкодувати судові витрати по справі.

01.07.2013р. на адресу суду від позивача надійшов розрахунок-заява (вх.№12467/13), відповідно до прохальної частини якого позивач просить суд стягнути з відповідача 188877 грн. 80 коп. - основного боргу, 18174грн. 60коп. - пені, 3644грн. 60коп. - 3% річних, 944грн. 37коп.- інфляційних втрат та відшкодувати судовий збір в сумі 5911грн. 15коп.

Виходячи зі змісту прохальної частини поданого позивачем розрахунку-заяви (вх.№12467/13), а також зі змісту позовних вимог заявлених у раніше поданій позовній заяві та розрахунку-заяві вх.№ 01-07/890/13/895/12 від 23.01.2013р.), конкретних обставин справи, суд розцінює розрахунок-заяву (вх.№12467/13 від 01.07.2013р.) як заяву про збільшення позовних вимог в частині заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3% річних та зменшення позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені.

Подана позивачем розрахунок-заява (вх.№12467/13 від 01.07.2013р.) не порушує права та охоронювані законом інтереси сторін та судом приймається.

З урахуванням прийнятої судом розрахунку-заяви (вх.№12467/13 від 01.07.2013р.) предмет позову становлять вимоги позивача про стягнення з ТзОВ "Фірми "Рекорд" с. Селець Дубровицького району Рівненської області 211641грн. 37коп., з яких 188877 грн. 80 коп. - основного боргу, 18174грн. 60коп. - пені, нарахованої за період з 27.10.2012р. по 19.06.2013р., 3644грн. 60коп. - 3% річних, нарахованих за період з 27.10.2012р. по 19.06.2013р., 944грн. 37коп.- інфляційних втрат, нарахованих за період з 27.10.2012р. по 19.06.2013р. Також позивач просить суд відшкодувати витрати по оплаті судового збору в розмірі 5911грн. 15коп. (1609грн. 50коп. + 4301грн. 65коп.).

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно договору комісії № 37/2011 від 22.11.2011 року. Наголошує, що позовні вимоги підтверджені наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідач у відзиві на позов, додаткових поясненнях проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що станом на 11.12.2012р. відповідачем не подавались позивачу звіти з нульовими обсягами продаж. На вказану дату зі сторони позивача не надходило жодних письмових вимог щодо оплати залишків готової продукції. Наголошує, що претензія ФОП Терзі І.Г. отримана 04.10.2012р., з огляду на що з цієї дати договір комісії є розірваним в односторонньому порядку.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

22 листопада 2011 року між Фізичною особою - підприємцем Терзі І. Г. (Комітент) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Рекорд" (Комісіонер) укладено Договір комісії № 37/2011 (далі - Договір).

За умовами договору Комісіонер зобов'язався за дорученням комітента за власний рахунок укласти в інтересах останнього від свого імені угоду з продажу продукції. Умови, щодо продукції, яка передається на комісію та умови, щодо її ціни, зазначаються в специфікаціях, які підписуються сторонами та є невід'ємними частинами договору (п.1.1 Договору).

Згідно розділу 2 договору (обов'язки комісіонера) комісіонер зобов'язався: надавати Комітенту звіт про продаж продукції Комітента кожні 14 календарних днів (п.2.5); надавати Комітенту один раз в квартал акт звірки взаєморозрахунків (п.2.7).

Пунктом 4.2 договору визначено, що моментом передання продукції на комісію є відмітка Комісіонера про прийом продукції, на товаропровідних документах Комітента.

Відповідно до п. 6.2 договору Комісіонер зобов'язаний перераховувати гроші кошти отримані за продукцію на розрахунковий рахунок Комітента протягом семи банківських днів з моменту передачі Звіту про продаж продукції. При розрахунках згідно даного договору до уваги беруться ціни з урахуванням транспортних витрат на доставку продукції, вказані в специфікації.

Умовами п. 6.4 договору передбачено, що в випадку подання Комісіонером протягом двох місяців поспіль Звітів про продаж продукції з нульовими обсягами продаж, Комітент має право вимагати оплати залишків поставленої продукції протягом 30 календарних днів після письмового повідомлення Комітентом про дану вимогу. Вказана вимога не розповсюджується на Звіти про продаж продукції, поданні протягом двох місяців після першої поставки продукції за даним договором.

Пунктом 8.1 договору визначено, що за порушення Комісіонером терміну розрахунку, визначеного п.6.2 договору, останній сплачує Комітенту пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, які діяла на той час та яка нараховується від суми заборгованості, за кожен день прострочення виконання своїх зобов'язань. В випадку відсутності поданих звітів згідно п.2.5 даного договору, сумою заборгованості є сума різниці між сплаченою та отриманою продукцією, що була отримана Комісіонером від Комітента незалежно від факту реалізації.

Згідно з п.8.3 договору у випадку порушення Комісіонером зобов'язання передбаченого п. 2.5 Договору, Комітент має право в односторонньому порядку розірвати договір. В такому випадку Комісіонер за власний рахунок повертає в тридцятиденний термін залишок продукції на склад Комітента та сплачує Комітенту грошові кошти за реалізовану продукцію.

Відповідно до п.9.2 договору сторони визначають, що всі ймовірні претензії за Даним Договором повинні бути розглянуті сторонами протягом 10 днів з моменту отримання претензії.

Додатком до договору є специфікація №1.

Договір з додатком підписано представниками та скріплено печатками сторін.

На виконання умов Договору комісії №37/2011 позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 254 377 грн. 80 коп., а саме, згідно з видатковою накладною № 97 від 12.12.2011 року на суму 15 471,87 грн., видатковою накладною № 1 від 06.01.2012 року на суму 63465,12 грн., видатковою накладною № 2 від 06.01.2012 року на суму 1242 грн., видатковою накладною № 3 від 12.01.2012 року на суму 36356,49 грн., видатковою накладною № 18 від 06.02.2012 року на суму 54566,76 грн., видатковою накладною № 41 від 01.03.2012 року на суму 83275,56 грн.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином та в повному обсязі не виконав.

Згідно банківських виписок, залучених до матеріалів справи (а.с. 50-62), відповідачем частково оплачено, прийнятий на комісію згідно Договору товар на суму 65 500 грн., а саме 12.12.2011р. - 15471грн. 87коп.; 06.01.2012р. - 63465грн. 12коп.; 06.01.2012р. 1242грн.; 12.01.2012р. - 36356грн. 49коп.; 06.02.2012р. - 54566грн. 76коп.; 01.03.2012р. - 83275грн. 56коп.

В матеріалах справи наявний лист-претензія позивача, адресований відповідача з повідомленням про розірвання договору комісії в односторонньому порядку та вимогою сплатити кошти в сумі 188877грн. 80коп.

Згідно авіа накладної, претензія отримана відповідачем 29.09.2012р., що підтверджується підписом про отримання.

На час розгляду спору різниця між сплаченою та отриманою продукцією, що була отримана Комісіонером від Комітента становить 188877грн. 80коп.

За порушення термінів виконання грошових зобов'язань позивач просить суд стягнути з відповідача 18174грн. 60коп. - пені, нарахованої за період з 27.10.2012р. по 19.06.2013р., 3644грн. 60коп. - 3% річних, нарахованих за період з 27.10.2012р. по 19.06.2013р., 944грн. 37коп.- інфляційних втрат, нарахованих за період з 27.10.2012р. по 19.06.2013р.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги наступне:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Підставою правовідносин, що виникли між сторонами є договір комісії №37/2011 від 22.11.2011р.

Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 1 ст.1012 Цивільного кодексу України визначено, що договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначення строку, з визначенням або без визначення території його виконання, з умовою чи без умови щодо асортименту товарів, які є предметом комісії.

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1). Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ч.2).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором комісії №37/2011 від 22.11.2011р. виконав належним чином. При цьому відповідач порушив умови договору комісії щодо порядку та строків звітування та розрахунків з Комісіонером.

Статтею 1025 Цивільного кодексу України встановлено, що комітент має право відмовитися від договору комісії. Якщо договір комісії укладено без визначення строку, комітент повинен повідомити комісіонера про відмову від договору не пізніше ніж за тридцять днів. У разі відмови комітента від договору комісії він повинен у строк, встановлений договором, а якщо такий строк не встановлений, - негайно розпорядитися своїм майном, яке є у комісіонера. У разі невиконання комітентом цього обов'язку комісіонер має право передати це майно на зберігання за рахунок комітента або продати майно за найвигіднішою для комітента ціною.

Пунктом 8.3 договору комісії сторони погодили, що у випадку порушення Комісіонером зобов'язання передбаченого п. 2.5 договору, Комітент має право в односторонньому порядку розірвати договір. В такому випадку Комісіонер за власний рахунок повертає в тридцятиденний термін залишок продукції на склад Комітента та сплачує Комітенту грошові кошти за реалізовану продукцію.

В матеріалах справи наявний лист-претензія позивача, адресований відповідачу з повідомленням про розірвання договору комісії в односторонньому порядку та вимогою сплатити кошти в сумі 188877грн. 80коп. (отримано відповідачем 29.09.2012р.).

За змістом ч.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

При цьому відмова від договору не припиняє зобов'язань сторін, які виникли до такої відмови, тому вказані зобов'язання за загальним правилом мають бути виконані належним чином.

Враховуючи відмову фізичної особи - підприємця Терзі І.Г. від договору комісії №37/2011 від 22.11.2011р., висловлену у листі-претензії, який отриманий відповідачем 29.09.2012р., умови п.8.3 договору комісії та приписи ст.1025 ЦК України суд вважає, що договір комісії №37/2011 від 22.11.2011р. розірвано в односторонньому порядку з 29.09.2012р.

У адресованій відповідачу претензії, позивачем пред'явлено вимогу сплатити кошти в сумі 188877грн. 80коп.

Дослідивши умови п.8.1 договору комісії щодо погодженого сторонами порядку визначення суми заборгованості, врахувавши те, що в матеріалах справи відсутні звіти Комісіонера перед Комітентом про продаж продукції та зважаючи на те, що станом на 01.03.2012р. - дата останньої проплати, залишок неоплаченої прийнятої на реалізацію продукції становив 188877грн. 80коп., суд вважає зазначену суму заборгованістю відповідача перед позивачем.

При цьому судом приймається до уваги, що п. 8.1 договору сторони визначили лише порядок визначення суми заборгованості та умови за яких він застосовується, не визначивши при цьому строку сплати.

Частиною 2 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На підставі наведених приписів та з огляду на дату отримання відповідачем претензії - 29.09.2012р. граничний строк сплати суми заборгованості в розмірі 188877грн. 80коп. - 05.10.2012р.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати заборгованості, що є предметом позову відповідачем не подано, а також не підтверджено суми реалізації продукції або кількості залишків продукції.

Відповідно до ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

На вимогу суду (ухвали від 02.07.2013р., від 22.07.2013р.) відповідач, без поважних причин, для дачі пояснень по суті спірних відносин явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив та не подав витребуваних судом доказів в підтвердження розміру реалізованої продукції по договору комісії станом на дату отримання претензії, доказів в підтвердження виконання п.2.5, п.6.2 договору комісії або письмове пояснення у разі відсутності виконання вимог зазначених пунктів. Також відповідачем не подано і письмових пояснень щодо неможливості подання витребуваних судом доказів з зазначенням причин такої неможливості.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи викладене суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 188877грн. 80коп. заборгованості, яка є різницею між сплаченою та отриманою продукцією, визначеною на підставі п.8.1 договору комісії обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 18174грн. 60коп. - пені, нарахованої за період з 27.10.2012р. по 19.06.2013р., 3644грн. 60коп. - 3% річних, нарахованих за період з 27.10.2012р. по 19.06.2013р., 944грн. 37коп. - інфляційних втрат, нарахованих за період з 27.10.2012р. по 19.06.2013р.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ст. 548 Цивільного кодексу України).

Виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Враховуючи наведені правові норми, встановлені в ході розгляду справи обставини щодо розірвання в односторонньому порядку договору комісії №37/2011 від 22.11.2011р. з 29.09.2012р. та зважаючи на те, що заявлену до стягнення пеню у розмірі 18174грн. 60коп. позивач нараховує починаючи з 27.10.2012р., тобто після розірвання договору комісії, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для її нарахування. З огляду на наведене, позовні вимоги в частині стягнення пені є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши в ході розгляду справи прострочення виконання зобов'язання в розмірі 188877грн. 80коп., перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення 3644грн. 60коп. - 3% річних, нарахованих за період з 27.10.2012р. по 19.06.2013р., 944грн. 37коп. - інфляційних втрат, нарахованих за період з 27.10.2012р. по 19.06.2013р., суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 3644грн. 60коп. - 3% річних та 566грн. 63коп. - інфляційних втрат. В решті заявлених до стягнення інфляційних втрат у позові необхідно відмовити.

На підставі наведеного суд вважає, що позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Терзі Івана Георгійовича с. Думанці Черкаського району Черкаської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рекорд" с. Селець Дубровицького району Рівненської області підлягають задоволенню в частині стягнення 188877грн. 80коп. заборгованості, 3644грн. 60коп. - 3% річних та 566грн. 63коп. - інфляційних втрат. В частині стягнення пені та решти заявлених до стягнення інфляційних втрат у позові необхідно відмовити.

У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При цьому при поданні позовної заяви позивачем сплачено 5911грн. 15коп. судового збору, а саме згідно квитанції №ПН1983419Р від 03.12.2012р. судовий збір в розмірі 4301грн. 65коп. та згідно квитанції №1983441Р від 03.12.2012р. судовий збір в сумі 1609грн. 50коп.

Відповідно до абз.3 ч.2 ст.6 Закону України "Про судовий збір", у разі якщо позовну заяву подано після подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову, розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Пунктом 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що зазначене зменшення розміру судового збору здійснюється і в разі одночасного (в один і той же день) подання до господарського суду позовної заяви і заяви про забезпечення позову, в тому числі при об'єднанні їх в одному документі.

При цьому належний до сплати із суми позову 211641грн. 37коп. судовий збір з урахуванням зменшення на розмір судового збору, сплаченого за подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову становить 2623грн. 32коп.

На підставі наведеного, відповідно до підпункту 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" зайво сплачений Фізичною особою - підприємцем Терзі Іваном Георгійовичем с. Думанці Черкаського району Черкаської області згідно квитанції №ПН1983419Р від 03.12.2012р. судовий збір в розмірі 1678грн. 33коп. підлягає повернення за ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 35, 44, 49, 82-84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи - підприємця Терзі Івана Георгійовича с. Думанці Черкаського району Черкаської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рекорд" с. Селець Дубровицького району Рівненської області про стягнення 188877 грн. 80 коп. - основного боргу, 18174грн. 60коп. - пені, 3644грн. 60коп. - 3% річних, 944грн. 37коп. - інфляційних втрат задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Рекорд" (Рівненська область, Дубровицький район, с. Селець, вул. Молодіжна, 16, код ЄДРПОУ 22570365) на користь фізичної особи - підприємця Терзі Івана Георгійовича (Черкаська область, Черкаський район, с. Думанці, вул. Зелена, 7а, код ЄДРПОУ 2363809456) 188877грн. 80коп. (сто вісімдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят сім гривень 80коп.) - боргу за продукцію, 566грн. 63коп. - (п'ятсот шістдесят шість гривень 63коп.) - інфляційних втрат; 3644грн. 66коп. (три тисячі шістсот сорок чотири гривні 66коп.) - 3% річних, 3861грн. 78коп. (три тисячі вісімсот шістдесят одна гривня 78коп.) - витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повернути з Державного бюджету України фізичній особі - підприємцю Терзі Івана Георгійовича (Черкаська область, Черкаський район, с. Думанці, вул. Зелена, 7а, код ЄДРПОУ 2363809456) зайво сплачений згідно квитанції №ПН1983419Р від 03.12.2012р. судовий збір в розмірі 1678грн. 33коп. (одна тисяча шістсот сімдесят вісім гривень 33коп.), про що видати відповідну ухвалу.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.08.2013р.

Суддя Кочергіна В.О.

Віддруковано 4 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (19645, Черкаська область, Черкаський район, с. Думанці, вул. Зелена, 7а);

3 - відповідачу рекомендованим (Рівненська область, Дубровицький район, с.Селець, вул. Молодіжна,16);

4 - відповідачу рекомендованим (33005, м. Рівне, вул. Павлюченка, 31).